Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Меморіальним центром Голокосту — проектом Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».
«Благодійний фонд «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»
50°28′16″ пн. ш. 30°26′52″ сх. д. / 50.47130000002777450° пн. ш. 30.44800000002777907° сх. д. / 50.47130000002777450; 30.44800000002777907Координати: 50°28′16″ пн. ш. 30°26′52″ сх. д. / 50.47130000002777450° пн. ш. 30.44800000002777907° сх. д. / 50.47130000002777450; 30.44800000002777907
Тип Благодійна організація
Засновано 2016
Штаб-квартира Київ
Ключові особи

Михайло Фрідман
Павло Фукс
Герман Хан (донори)
Ілля Хржановський (художній керівник)

Олексій Макухін(директор)[1]
babiyar.org
Мапа
CMNS: Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» у Вікісховищі

Благодійний фонд «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» — неурядова благодійна організація, покликана вшанувати пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру шляхом збереження і вивчення історії Голокосту. Фондом розроблений проєкт однойменного меморіального музею у Бабиному Яру[див. «Проєкт меморіалу»] проти створення якого виступає значна кількість українських громадських та політичних діячів[2][3]. Центр неодноразово критикувався через його зв'язки з вищіми фінансовими колами Росії[3][4].

Засновники[ред. | ред. код]

19 березня 2017 року було засновано Наглядову раду фонду й її членами стали політичні та громадські діячі з України, Ізраїлю, США, Білорусі, Польщі, Німеччини тощо. Серед них Натан Щаранський, Віктор Пінчук, Михайло Фрідман, Герман Хан та Павло Фукс, Ірина Бокова, Яків Дов Блайх, Святослав Вакарчук, Володимир Кличко, Александр Квасневський, Йошка Фішер, Джо Ліберман, Рональд Лаудер, Світлана Алексієвич, Марина Абрамович та Леонід Кравчук.

Керівництво центру публічно неодноразово висловлювало готовність включити до його Наглядової ради представників вищої української влади. 23 червня 2021 року Павло Фукс оголосив про призупинення своїх повноважень та про вихід із Наглядової Ради, а після початку повномасштабного вторгнення з Наглядової ради «Бабиного Яру» вийшли Михайло Фрідман та Герман Хан.

За підсумком відеоконференції між керівництвом проєкту та президентом України Володимиром Зеленським також було погоджено, що робочу групу зі створення приватного Меморіалу Голокосту «Бабин Яр» очолить голова ОПУ Андрій Єрмак.

Діяльність[ред. | ред. код]

У співпраці з Державною архівною службою та місцевими архівами Фонд веде роботу з оцифрування архівних документів та створення онлайн-архіву що вже налічує понад 3,5 мільйони документів[5][6]. У серпні 2023 року документальну спадщину «Бабин Яр» було включено до реєстру програми «Пам'ять світу» ЮНЕСКО[7].

У 2020 році було засновано проєкт «Імена» для створення максимально точного та повного переліку даних жертв Бабиного Яру. Було систематизовано опубліковані раніше дані та внесено нововиявлену інформацію та створено перелік з понад 28 тисяч імен, що становить приблизно третину від загальної кількості жертв. Триває подальша робота з пошуку невідомих імен та додаткових відомостей про загиблих[8].

Від початку російького вторгнення спільно з асоціацією «Яхад — Ін унум» чолі з Патріком Дебуа Центр долучився до збору свідчень та доказів воєнних злочиннів РФ в Україні[9][10]. У серпні 2022 року Центр відкрив сайт-мартиролог жертв російсько-української війни з 2014 року під назвою «Закриті очі»[11]. Дизайн сайту проекту був відзначений преміями Red Dot Design Award[12][13] та Webby Awards[14][15][значущість факту?].

За участі фонду організовано низку виставок присвячених історії євреїв в Україні, зокрема «Зниклий світ» (2023)[16]«Документи та долі» (2024)[17]. Фонд співпрацює зі світовими музеями та інституціями, зокрема з ізраїльським «Яд ва-шем» та немецьким Бундесархівом[2]. У травні 2020 року на базі центру створено два науково-дослідних інститути: Інститут дослідження території та ландшафту пам'яті Бабиного Яру (директор — Владислав Гриневич) та Інститут історії Голокосту в Україні і Східній Європі (директор — Андрій Руккас)[значущість факту?][джерело?]. Наукову раду центру очолює Патрік Дебуа, засновник та президент французької організації «Яхад — Ін Унум», римо-католицький священик. Серед її членів — українські та міжнародні дослідники Голокосту: Аґнєшка Матусяк, Олександр Круглов[ru], Андрій Руккас, Арунас Бубніс[en], Вікторія Хітерер[en], Владислав Гриневич, Діана Думітру, Кай Штруве, Андреа Пето[en], Норман Наймарк[18]. З 2022 року Центром спільно з видавництвом De Gruyter[en] видається науковий журнал «Східноєвропейські дослідження Голокосту» присвячений дослідженню історії Голокосту в Східній Європі[19][ангажоване джерело].

Меморіальним центром було відкрито низку артоб'єктів присвячених історії Києва та трагедії Голокосту.

  • 14 травня 2020 року відкрито символічну синагогу «Місце для роздумів»[20].
  • 29 вересня 2020 року було відкрито інсталяцію «Дзеркальне поле» — сорокаметровий дзеркальний диск із високими дзеркальними металевими колонами. Їх прострелено сотнею тисяч куль того ж калібру, від яких загинули люди на цьому місці, з отворів щогодини лунає звук, зокрема, голоси перелічують імена жертв Бабиного Яру. Поряд розміщені монітори на яких можна побачити та почути історії праведників, що рятували євреїв, свідків трагічних подій та інформацію про загиблих[21].
  • 27 січня 2021 року відбулася церемонія відкриття інсталяції «Погляд у минуле». Робота української художниці та архітекторки Анни Камишан присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту та розміщена на проспекті Перемоги являє собою два кам'яних валуни природної обробки з поваленим деревом між ними.Поруч розміщені фотографії німецького військового фотографа Йоганнеса Геле, який восени 1941 року зробив серію кольорових знімків в окупованому Києві. Серед них найвідоміші фото Бабиного Яру, зроблені одразу після масового розстрілу понад 33 тисяч євреїв 29-30 вересня 1941 року[22].
  • У березні 2021 року відкрито інсталяцію «Погляд у минуле», присвячену 60-й річниці Куренівської трагедії. Монумент у вигляді збільшеної вдесятеро цеглини встановлено на місці прориву дамби 3 березня 1961 року[23].
  • 6 жовтня 2021 року був представлений ще один об'єкт — «Кристалічна стіна плачу» авторства художниці-концептуалістки Марини Абрамович[24].

Проєкт меморіалу в Бабиному Яру та критика[ред. | ред. код]

Про створення меморіалу було оголошено у вересні 2016 році у Києві; на церемонії були присутні Мер Києва Віталій Кличко та тодішній Президент України Петро Порошенко[25]. Петро Порошенко не виступав за приватний меморіал «Бабин Яр», натомість на всіх нарадах за участі керівництва Адміністрації президента акцентувалося на тому, що президент обстоює державну концепцію національного Меморіального центру «Бабин Яр», яку мають розробляти українські науковці.

16 березня 2018, Міністерство культури, Міністерство освіти і науки, Київська міська державна адміністрація, Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» та Фонд підписали Меморандум про співпрацю у створенні Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»[26]. У грудні 2018 року Фонд за підтримки Київської міської державної адміністрації оголосив про проведення конкурсу з розробки проєкту майбутнього меморіального центру. У вересні 2019 року журі обрало найкращий проєкт, автором якого виступила команда австрійського архітектурного бюро Querkraft Architekten з австрійським ландшафтним архітектором «Kieran Fraser Landscape Design»[27].

29 липня 2020 року Президент України Володимир Зеленський провів відеоконференцію з членами наглядової ради фонду «Меморіал Голокосту „Бабин Яр“», під час якої висловив підтримку необхідності будівництва приватного Меморіального центру пам'яті жертв Голокосту в Бабиному Яру коштом бізнесменів Віктора Пінчука, Рональда Лаудера, Джо Лібермана, Йошка Фішера, Володимира Кличка, Міхаіла Фрідмана, Павла Фукса та Германа Хана[28][29][30].

Окремо від Фонду, українські історики та громадські діячі створили у 2017 році, на базі Інституту історії України НАН, проєкт Національного меморіального центру «Бабин Яр» який було розроблено впродовж двох років та представлено українській громадськості у лютому 2019 року.

Радянський єврейський дисидент Йосиф Зісельс, назвав цей проєкт «троянським конем» російського президента Володимира Путіна, з допомогою якого він збирається нав'язувати світові російські антиукраїнські наративи.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Олександра Опанасенко (31 травня 2023). Директором Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» став Олексій Макухін. Главком.
  2. ↑ а б Світлана Дорош (3 березня 2021). Бабин Яр і російський слід. Що стоїть за конфліктом навколо меморіалу. BBC News Україна.
  3. ↑ а б Наталія Лебідь (17 липня 2019). Бабин Яр. Зеленський та Вакарчук на межі грандіозного скандалу. Главком.
  4. ↑ Ганна Рибалка; Орест Пона; Олексій Тищенко (28 вересня 2023). Проєкт "Бабин Яр" за російські гроші: чи вдасться меморіалу відбілити свою репутацію під час повномасштабного вторгнення. 5 канал.
  5. ↑ Онлайн-архів Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
  6. ↑ Онлайн-архів «Бабин Яр» містить 3,5 мільйони оцифрованих в українських архівах документів. Укрдержархів. 23 серпня 2023.
  7. ↑ Анна Рибальська (8 серпня 2023). Документальну спадщину "Бабин Яр" включили до реєстру ЮНЕСКО. Суспільне Новини.
  8. ↑ Марія Думанська (27 липня 2021). Встановлені імена понад третини розстріляних у Бабиному Яру. DW.
  9. ↑ Проєкт розслідування воєнних злочинів Росії.
  10. ↑ Французький священник, який задокументував геноцид євреїв у Східній Європі, збирає свідчення жертв війни в Україні. Еспресо. 25 березня 2022.
  11. ↑ Поліна Горлач (16 серпня 2022). "Бабин Яр" запустив мартиролог жертв російсько-української війни з 2014 року. Суспільне Культура.
  12. ↑ Український проєкт про війну отримав Best of the Best Red Dot Award 2022. mmr.ua. Процитовано 13 листопада 2023.
  13. ↑ Closed Eyes (англ.). Red Dot.
  14. ↑ Мартиролог «Закриті очі» отримав премію The Webby Awards. The Page. 2 травня 2023.
  15. ↑ The Closed Eyes (англ.). The Webby Awards.
  16. ↑ У Києві 25 жовтня відбудеться допрем'єрний показ історичної драми «ШТТЛ». Укрінформ. 23 жовтня 2023.
  17. ↑ Відкриття виставки «Документи та долі». Міністерство юстиції України. 29 січня 2024.
  18. ↑ Наукова рада. Бабин Яр.
  19. ↑ Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» і видавництво De Gruyter створюють журнал східноєвропейських досліджень Голокосту. babynyar.org. 28 жовтня 2021.
  20. ↑ У Бабиному Яру відкрили меморіальний об'єкт «Місце для роздумів». Урядовий кур'єр. 24 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2023.
  21. ↑ Ольга Ситнік (29 вересня 2020). У Бабиному Яру відкрили аудіовізуальну інсталяцію в пам’ять про жертв розстрілів. Українська правда. Процитовано 13 листопада 2023.
  22. ↑ Погляд у минуле. У Києві відкрили нову інсталяцію пам’яті жертв Голокосту. NV. 27 січня 2021. Процитовано 13 листопада 2023.
  23. ↑ Кличко відкрив інсталяцію «Погляд у минуле» в Бабиному Яру. Вечірній Київ. 21 березня 2021.
  24. ↑ Пам’ять про тих, чиї долі перекреслили. У Бабиному Яру відкрили Кристалічну стіну плачу як продовження стіни в Єрусалимі. NV. 7 жовтня 2021.
  25. ↑ Меморіал "Бабин Яр" стане символом об'єднання націй - Президент (ukrinform.ua), 29 вересня 2016 (укр.). 29 вересня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |2= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Укладено Меморандум про співпрацю з метою створення на території міста Києва Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Міністерство культури України. 16 березня 2018.
  27. ↑ Меморіальний центр Голокосту «Бабин яр». Міжнародний двоетапний конкурс.
  28. ↑ Павло Фукс заявив про вихід із наглядової ради Меморіального центру «Бабин Яр» (Ukrinform.ua), 23 червня 2021 (укр.).
  29. ↑ Михайло Фрідман виходить із Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
  30. ↑ Ілля Хржановський пішов з посади керівника Меморіального центру “Бабин Яр”. Історична правда. Процитовано 13 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меморіальний_центр_Голокосту_«Бабин_Яр»&oldid=41829479