«Старенькі» допомагають самотнім літнім людям у Києві, Львові, Полтаві, Житомирі, Дніпрі, Бориславі та Коломиї
Під час війни почав працювати чат-бот, на якому можна залишити заявку на допомогу
Коли в перші дні війни кияни вишикувалися в черги до супермаркетів, щоб зробити запаси, в місті залишалося багато тих, хто не лише не міг собі дозволити значні закупи, а й просто фізично не надався би вистояти в довжелезних чергах на холоді. Саме з ними і для них – для самотніх літніх людей – працює Фонд «Старенькі», заснований 2017 року випускницею kmbs Іриною Бараненко та ще чотирма її однодумцями. До війни Фонд працював через соціальні служби, допомагаючи тим, хто перебував там на обліку. З 24 лютого багато що змінилося.
«В перші дні війни ми, мабуть, як і всі, заклякли, сподіваючись, що цей жах от-от скінчиться, – говорить співзасновниця Фонду та його керівниця Варвара Тертична. – Потім побачили величезні черги до супермаркетів і зрозуміли, що наша допомога потрібна як ніколи, тож треба продовжувати роботу».
Постачальник, котрий раніше працював з Фондом, відмовив «Стареньким» у пост-оплаті і роботі через банківські рахунки, заявивши, що розраховуватися можна тільки картками. Значна кількість працівників соціальних центрів евакуювалася і розвозити продуктові набори разом з волонтерами було майже нікому. Ті, хто залишився, працювали практично без відпочинку. Натомість, кількість людей, котрі потребували допомоги, різко збільшилася – потрібно було допомагати не лише тим, хто стоїть на обліку у Центрах. «Більшість наших підопічних – це діти війни, а тому нинішнє повторення того, що вони вже пережили колись, в дитинстві, – це для них невимовний жах, – пояснює Варвара. – Вони дуже бояться залишитися без їжі під обстрілами, тому для них пакет з продуктами, який вони регулярно отримують від нас, – це єдиний острівець стабільності, гарантія того, що вони не будуть голодувати».
Все це, звісно, спонукало команду вносити зміни у логістику: шукати додаткових постачальників, самостійно забирати вантажі, залучати волонтерів до більшої кількості процесів, – тобто, шукати способи продовжувати свою роботу і не зупинятися ні за яких обставин.
Ще до війни Фонд планував навесні розширення на 10 додаткових міст країни. Старенькі рухаються у цю сторону хоч і повільніше, ніж думали (наразі допомога додатково надається у Житомирі та Полтаві, а у Львові та Дніпрі підопічних стало вдвічі більше), проте наполегливо.
Завдяки співпраці з Українською волонтерською службою (UVS) вдалося активізувати волонтерську спільноту на допомогу літнім людям, що опинилися ізольованими через війну. Команда «Старенькі» долучилася до команди UVS та допомагає обробляти запити, що надходять через чат-бот, та знаходити волонтерів і розподіляти між ними роботу. Тут також стала у нагоді експертиза Фонду у наданні адресної допомоги літнім людям, чим «Старенькі» займаються вже більше 5 років.
«Наразі багато людей повертаються додому, вони хочуть допомагати, тому волонтерів у нас стало навіть більше, ніж треба, – розповідає Варвара. – Раніше один волонтер разом з соціальним працівником розвозили по 10 пакунків на день, тепер – більше».
За словами засновниць, усі донатори, які підтримували Фонд до війни, продовжують це робити. Приватні пожертви, як і раніше, складають до 90% від зібраних коштів. Більше того – їх коло навіть розширилося, а останніми днями до допомоги долучилися польські колеги з подібного ж Фонду і представники українського бізнесу. Наразі «Старенькі» потребують додаткових коштів головним чином на адміністративні витрати, а також на продукти і засоби гігієни – адже обсяги допомоги значно збільшилися. «Чого тільки не роблять наші підписники та донатори, аби привернути увагу до літніх людей та зібрати для них кошти: викладають для підписників власні фотографії із дитинства, роблять акції на татуювання, продають футболки із авторськими дизайнерськими принтами, навіть просять друзів зробити пожертви замість подарунка собі на день народження!» – розповідають у Фонді.
Серйозна проблема, яка продовжує непокоїти команду Фонду, – це безпека волонтерів. Розвозити продуктові набори під обстрілами дуже небезпечно, але волонтери не зважають на це. Вони власноруч розвантажують фури, пакують коробки, фасують закуплені мішками продукти і – доставляють набори самотнім дідусям і бабусям навіть у дні обстрілів. За час війни продуктові набори отримали близько 4000 стареньких. Окрема проблема – засоби гігієни: пелюшки та підгузки. Зазвичай на їх закупівлю виділяються кошти з міського бюджету, але через війну усі тендери було скасовано Натомість, потреба у памперсах для дорослих ніде не ділася, тому «Старенькі» змогли закупити цілу фуру цього дефіцитного товару для літніх людей Шевченківського, Подільського та Дніпровського районів, соцслужби яких наразі співпрацюють із Фондом. А разом із Caritas Ukraine забезпечили підгузками та пелюшками підопічних у Бориславі, Львові й Коломиї.