Український інститут майбутнього

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Український інститут майбутнього — українська громадська організація, що надає оцінку українським подіям, пропонує майданчик для дискусій, формулює рекомендації до дій.

Місія і напрямки роботи[ред. | ред. код]

Місія Українського інституту майбутнього — проектування успішного майбутнього України, через експертні дослідження та дискусії, які стимулюватимуть прийняття якісних політичних рішень у внутрішній та міжнародній політиці.

Інститут працює за п'ятьма основними напрямками: міжнародна політика, внутрішня політика, національна безпека та оборона, економіка, правоохоронна та судова система.[1]

Ідея Інституту полягає в компенсації браку компетентних фахових дискусій в українській спільноті, проведенні глибоких досліджень на актуальні для українського суспільства теми, наданні об'єктивної експертної інформації про Україну на міжнародному рівні.

Історія[ред. | ред. код]

Український інститут майбутнього заснований 26 травня 2016 року.[2] Він є спільним проектом представників українського бізнесу, політики та громадського сектора.

Станом на 2019 рік в Інституті працювало близько 20 експертів.[1]

Засновники[ред. | ред. код]

Директор інституту — Марія Чумак.

Наглядова Рада[3][ред. | ред. код]

- Деймон Вілсон (США), радник з питань зовнішньої політики США та нинішній виконавчий віце-президент Атлантичної Ради, старший радник Американсько-української ділової ради, член Міжнародної консультативної ради Словацької Атлантичної комісії, колишній старший директор з європейських питань Ради Безпеки США;

- Алекса Чопівськи (США), директорка Програми з питань світової економіки в Інституті Аспену, радниця Міністра економічного розвитку і торгівлі України, заступниця голови Наглядової ради «Україна Інвест», виконавча директорка Українського Дому в Давосі, засновниця Транснаціональної освітньої групи;

- Джонатан Джаногли[en] (Об'єднане Королівство), член Парламенту Великої Британії, колишній речник з питань торгівлі та промисловості в департаменті бізнесу, підприємництва та регуляторної реформи, колишній державний секретар від парламенту в Міністерстві юстиції Великої Британії;

- Марілуїзе Бек (Німеччина), засновниця аналітичного центру Zentrum Liberale Moderne, колишня депутатка Бундестагу та Парламентської асамблеї Ради Європи;

- Павло Клімкін (Україна), Міністр закордонних справ України у 2014—2019, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині, автор численних публікацій про національну безпеку та міжнародні відносини України;

- Віктор Андрусів (Україна), колишній виконавчий директор Українського Інституту Майбутнього, колишній заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань, співавтор багатьох українських законопроєктів та публікацій;[4]

- Ігор Ліскі (Україна), голова ради директорів групи компаній «Ефективні інвестиції», член Ради директорів Канадсько-української торгової палати, колишній депутат Луганської міської ради, активний громадський діяч, ініціатор регіональних та національних соціальних проєктів.

Аналітичними продуктами інституту є:[ред. | ред. код]

  1. Глобальний прогноз — щорічна доповідь Інституту, в якій виписані прогнози та рекомендації щодо важливих тенденцій наступного року.[5]
  2. Доповіді — документ, який передбачає комплексний аналіз конкретного явища, презентацію унікальних рішень та пропозицій.[6]
  3. Соціологічні опитування — опитування щодо головних тенденцій в українському суспільстві. Опитування дають можливість розробити ряд індексів Інституту, які дозволяють робити прогнозування.[7]
  4. Позиція — документ із суспільно важливого питання, в якому сформульовані ключові рекомендації щодо діяльності державних інституцій.
  5. Оперативні коментарі та публікації — реакція засновників та експертів Інституту на поточні суспільно-важливі події
  6. Переклади — презентація в українському дискурсі важливих публікацій міжнародного значення.

Інститут проводить круглі столи, дискусії, лекції, дебати, брифінги.

У 2016 інститут започаткував видання щорічних збірок прогнозів «Виклики і можливості», що містить висновки експертів інституту про майбутнє інформаційних процесів у сферах міжнародної та внутрішньої політики, національної безпеки та оборони, економіки, правоохоронної та судової системи та освіти. Метою таких випусків є інформаційне сприяння розширенню горизонту планування розвитку країни і як наслідок — ухвалення топ-менеджментом держави успішної стратегії на майбутні 10-15 років.[8] «2018: виклики і можливості» став другим за рахунком таким альманахом.[9]

Український інститут майбутнього є ініціатором створення Меморіального комплексу “Героям захисникам України” у місті Ніжин[10]. Це монумент[11], у центрі якого розташована скульптура Олександра Мацієвського, який став одним з символів боротьби українців проти російської військової агресії. Метою меморіального комплексу є вшанування полеглих українських бійців під час російсько-української війни.

Структура Інституту[ред. | ред. код]

Рада Засновників — визначає напрямки розвитку Інституту, формулює стратегію та контролює її втілення.

Наглядова Рада — контролює дотримання цінностей Інституту, займається розробкою короткострокових стратегій, контролює їх втілення.

Виконавча дирекція — займається безпосереднім виконанням стратегій, адміністративними питаннями.

По кожному з напрямків роботи Інституту на постійній основі працюють експерти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Вадим Денисенко у Луцьку – про закінчення війни, новий парламент та Зеленського. Інтерв’ю. Волинські новини. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  2. ГО "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ МАЙБУТНЬОГО" (ua) . Опендатабот.
  3. Наглядова рада Українського інституту майбутнього розпочала роботу | Український інститут майбутнього (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  4. Віктор АНДРУСІВ: «Хороша держава – це та, якої мало в житті людини». konkurent.in.ua (укр.). Процитовано 12 лютого 2020.
  5. Прогнози | Український інститут майбутнього (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  6. Доповіді | Український інститут майбутнього (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  7. Порошенко за два роки президентства втратив значну частину свого електорату - опитування. Інтерфакс. 17.06.2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 15.09.2016.
  8. У Києві презентують аналітичний прогноз 2018 від Українського інституту майбутнього. 26 грудня 2017. Архів оригіналу за 26 грудня 2017.
  9. Аналітики Українського інституту майбутнього спрогнозували майбутнє політики та економіки України, США та ЄС на 2018 рік. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  10. Меморіальний комплекс “Героям захисникам України”. Вікіпедія (укр.). 1 грудня 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  11. Ніжинська міська рада. Вікіпедія (укр.). 1 грудня 2023. Процитовано 1 грудня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]