Посібник із захисту переміщених дітей в Україні та за її межами
Як влада та співробітники гуманітарних організацій можуть захистити дітей, переміщених внаслідок війни в Україні, від торгівлі людьми та інших форм експлуатації та жорстокого поводження.
- Доступно:
- Українська
- English
Війна в Україні змусила мільйони людей залишити свої домівки. Деякі з них тікали від небезпеки у західному напрямку країни, інші шукали прихисток у сусідніх державах. Приблизно половина переміщених осіб — діти. А найстрашніше, що багато хто з них не має сімей або залишилися без будь-якого супроводу.
Як результат, в Україні та поза її межами ці діти мають високий ризик зіткнутися з насильством, експлуатацією та жорстоким поводженням.
1. З якими ризиками стикаються діти, переміщені через війну в Україні?
2. Чи хтось із цих дітей залишився без супроводу?
3. Що відбувається з дітьми, які перебувають під опікою?
4. Наскільки великий ризик того, що ці діти стануть обʼєктами торгівлі людьми?
5. Як волонтери або взагалі будь-хто може допомогти у захисті дітей від торгівлі людьми?
6. Як установам та закладам опіки в Україні перевезти дітей у безпечне місце?
7. Як сусідні країни можуть захистити дітей без супроводу?
8. Чи є можливість усиновлення переміщених дітей?
10. Що робить ЮНІСЕФ для захисту дітей-переселенців та їхніх сімей?
1. З якими ризиками стикаються діти, переміщені через війну в Україні?
Коли через війну діти вимушені залишати свої домівки, вони опиняються в ще більшій небезпеці. Окрім ризику отримати поранення, іноді смертельне, від зброї або вибухівки, переміщені діти стикаються з численними проблемами під час транспортування. Так, враховуючи загострення боїв, залишається все менше безпечних шляхів, якими діти можуть пересуватися самостійно чи зі своїми сім’ями. Насильство, відсутність необхідної медичної допомоги, чистої води та їжі — ще одна частина проблем. Крім того, переміщені діти можуть ставати обʼєктами торгівлі людьми, експлуатації дитячої праці або обтяжливої контрабанди. Особливо потерпають переміщені жінки та дівчата, які стикаються з гендерним насильством, коли надають притулок або шукають прихистку.
Війна в Україні завдає жахливих травм та наслідків дітям. ЮНІСЕФ працює в Україні та сусідніх країнах, розширюючи можливості допомоги дітям та їхнім родинам.
>> Читати: Війна в Україні становить безпосередню загрозу для дітей
2. Чи хтось із цих дітей залишився без супроводу?
Багато дітей, які переміщуються по Україні та за її межами, не мають супроводу або були розлучені зі своєю родиною. Майже 100 000 дітей в Україні жили в різноманітних інтернатних установах на момент загострення кризи. Близько половини цих дітей мають інвалідність.
Діти без батьківського піклування перебуввають у зоні підвищеного ризику насильства, жорстокого поводження та експлуатації. Коли ці діти перетинають кордони, ризики збільшуються. Також у надзвичайних ситуаціях підвищується ймовірність, що вони стануть обʼєктами торгівлі людьми.
3. Що відбувається з дітьми, які перебувають під опікою?
Близько 100 000 дітей, частина з яких мають інвалідність, живуть у спеціалізованих установах або інтернатах. Багато хто з них має живих родичів або законних опікунів.
Оскільки установи намагаються перемістити дітей у безпечне місце в сусідніх країнах та за їх межами, вкрай важливо, щоб в інтересах дітей були вжиті спеціальні заходи. Крім того, має бути надана згода батьків цих дітей або осіб, відповідальних за їхній догляд. Переміщення дітей у безпечне місце не повинно перешкоджати їхній перспективі возз’єднання сім’ї в майбутньому. Розлучати сім’ї через переїзд або евакуацію не можна в жодному разі.
4. Наскільки великий ризик того, що ці діти стануть обʼєктами торгівлі людьми?
Оскільки у пошуках безпеки сім’ї їдуть транзитом до сусідніх країн або через них, знайти надійну допомогу їм буває вкрай важко. Саме тому наразі на прикордонних переходах працюють тисячі волонтерів, які підтримують біженців та спрямовують їх у місця, де вони можуть отримати потрібний захист. Утім у пошуках турботи, переселенці часто стикаються з насильницьким і незаконним групам, які видають себе за волонтерів, а насправді займаються торгівлею людьми. Найчастіше такі групи зустрічаються серед незареєстрованих волонтерських організацій.
Багато біженців, переважно це діти та жінки, прибувають до сусідніх країн вимушено, через неймовірні обставини. Вони голодні, виснажені й засмучені, часто не володіють місцевою мовою. Цей хаос та плутанина робить їх потенційними жертвами торговцями людьми або інших груп. Вони обіцяють розвʼязання основних проблем — наприклад, державну реєстрацію, притулок, підключення до системи охорони здоров’я або освіти тощо. Натомість їх головна мета — використовувати знедолених біженців у своїх злочинних цілях.
Діти без супроводу або розлучені зі своїми сім’ями, особливо ризикують стикнутися з торгівлею людьми. Для жінок і дівчат, зокрема тих, хто подорожує самостійно, гендерне насильство, яке включає торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, є реальною та страшною небезпекою.
При цьому ще більше зростають ризики викрадення, торгівлі з метою продажу та експлуатації, а також незаконного усиновлення дітей. Особливо, якщо вже траплялися випадки порушення прав дитини, і тепер, коли велика кількість людей одночасно перетинає кордони.
5. Як волонтери або взагалі будь-хто може допомогти у захисті дітей від торгівлі людьми?
У приймаючих громадах та навколо них зʼявилися тисячі волонтерів, які приймають біженців та направляють їх у безпечне місце. Багато з них не зареєстровані, утім добросовісно допомагають сім’ям оформлювати державну реєстрацію та звʼязуватися з іншими важливими службами. Але за турботою на прикордонних переходах також ховаються торговці людьми та інші злочинні групи, що прагнуть експлуатувати жінок і дітей, які рятуються від війни. Для біженців, які зазнали великий психологічний тиск, а особливо для дітей без супроводу, відрізнити добросовісних волонтерів від торговців людьми, неможливо.
Якщо ви незареєстрований волонтер, але прагнете надавати допомогу, дотримуйтесь цих рекомендацій, якщо вам доведеться зіткнутися з дитиною без супроводу.
- Не поспішайте робити висновок, що дитина загубилася — переконайтеся, що вона перебуває без супроводу або була розлучена зі своєю сім’єю. В жодному разі не розділяйте дитину з її батьками, братами й сестрами або іншими членами сім’ї, з якими вона приїхала.
- Особа, яка супроводжує дитину, може бути поруч. Тож запитайте у біженців, які знаходяться в безпосередній близькості, чи знають вони цю дитину.
- Не залишайте дитину одну. Якщо немає безпосередньої небезпеки, залишайтеся разом з дитиною на тому самому місці, де ви її зустріли, доки не зможете перевірити місцеперебування опікуна та переконатися, що дитина в надійних руках.
- За жодних обставин не залишайте дитину з іншим волонтером. Відмовляйтесь, якщо така людина пропонує провести дитину в безпечне місце.
- Якщо, ви виконали усі попередні кроки, але все іще вважаєте, що дитина не має супроводу або була розлучена зі своєю сім’єю, запитайте у неї ім’я, вік, назву рідного міста та інформацію про родину. Занотуйте будь-яку додаткову інформацію, яка допоможе органам влади у розшуку сім'ї та возз'єднання. Якщо дитина не може надати цю інформацію, розпитайте інших біженців, які знаходяться поряд з дитиною.
- Завжди тримайте при собі одяг та речі дитини. Це може допомогти органам влади відстежити її родину.
- Зв’яжіться з компетентним органом – наприклад, місцевою владою, прикордонною поліцією, консульською службою України у вашій країні або посадовими особами ЮНІСЕФ. Поділіться інформацією та місцем розташування дитини та дотримуйтесь інструкцій органів влади. Не залишайте дитину на самоті.
- Не передавайте інформацію про дитину нікому, окрім компетентних органів.
- Поясніть дитині, що відбуватиметься далі. Не обіцяйте, що знайдете батьків: це може викликати у дитини зайві хвилювання, коли пізніше їй надаватимуть захист компетентні органи/службовці із захисту дітей.
- Не залишайте дитину ні з ким до тих пір, поки вона не буде в надійних руках компетентного органу/уповноваженого з питань захисту дітей.
6. Як установам та закладам опіки в Україні перевезти дітей у безпечне місце?
У разі надзвичайних ситуацій заклади інтернатного типу мають організувати гуманітарну евакуацію, щоб доставити дітей у безпечне місце. Особи, які юридично відповідають за дітей в установах в Україні, повинні забезпечити евакуацію, що здійснюється відповідно до інструкцій національних органів влади. Уряд України видав чіткі розпорядження всім дитячим закладам, зокрема й інтернатним установам, щодо організації необхідної евакуації. Про переміщення необхідно повідомляти компетентні органи України та сусідніх країн негайно після перетину кордону, а дітей, по можливості, евакуювати з їхніми посвідченнями та матеріалами справи.
Щоб забезпечити максимальний захист, ЮНІСЕФ закликає всіх тих, хто несе відповідальність за дітей, які перебувають у закладах опіки:
- Дотримуйтесь інструкцій національних органів щодо евакуації закладів опіки, зокрема Постанови 166, яка містить конкретні вимоги до пересування. Зокрема в них міститься інформація про те, скільки дорослих мають супроводжувати групи дітей, та як захистити дітей з обмеженими можливостями.
- Повідомляйте про переміщення дітей компетентні органи в Україні та сусідніх країнах, якщо це можливо, перед від’їздом та одразу після того, як діти перетнуть міжнародний кордон.
- Призначте дорослого відповідального за дітей, який матиме при собі копії їхніх документів, що посвідчують особу, недавні фотографії та копії матеріалів справи кожної дитини, включаючи інформацію про їх сім’ю, історію, потреби в догляді.
- Переконайтеся, що кожна дитина має при собі документи, що посвідчують особу, та матеріали справи, які містять інформацію про їх сім’ю, історію та потреби в догляді, а також контактну інформацію відповідального дорослого на випадок, якщо діти загубляться під час подорожі.
- Співпрацюйте з компетентними органами, щоб забезпечити швидке возз’єднання з батьками, якщо це відповідає інтересам дитини. На час пошуку рідних забезпечте дитині тимчасовий, безпечний та належний догляд.
- Переконайтеся, щоб діти не розлучились зі своїми братами й сестрами, якщо їх евакуюють разом.
7. Як сусідні країни можуть захистити дітей без супроводу?
ЮНІСЕФ разом з УВКБ ООН (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців) закликає всі сусідні країни та країни, що постраждали, забезпечити негайну ідентифікацію та реєстрацію переміщених з України дітей без супроводу та тих, що розлучилися з родиною, щойно вони дозволять їм доступ на свою територію.
Для дітей, які були переміщені через кордони без їхніх сімей, критично важливим є захист тимчасової прийомної родини або будь-який інший догляд, що надається через державну систему. Важливо памʼятати, що під час або відразу після надзвичайних ситуацій не має відбуватися усиновлення. Необхідно докласти всіх зусиль, щоб діти якнайшвидше возз'єдналися зі своїми сім’ями, якщо таке возз’єднання відповідає їхнім інтересам.
Щоб захистити дітей від експлуатації та жорстокого поводження, приймаючі держави мають запропонувати безпечні місця для сімей одразу після перетину кордону та допомогти їм підключитися до національних систем захисту дітей. Надзвичайна ситуація, спричинена війною в Україні, також потребує швидкого надання невідкладної допомоги через перевірених опікунів, а також інші критично важливі служби для захисту дітей. У тому числі має бути забезпечений захист від гендерного насильства, а також розроблений механізм пошуку та возз’єднання сімей. Це має вирішальне значення для дітей без супроводу, розлучених з родинами та тих, які потребують тимчасового догляду, поки тривають зусилля щодо возз’єднання. ЮНІСЕФ рекомендує за таких обставин заохочувати сімейний та громадський догляд, а розміщення в інтернатних установах використовувати лише у крайньому разі та протягом якомога коротшого періоду.
Зокрема, сусідні та постраждалі країни повинні:
- Встановити та посилити процеси перевірки для виявлення дітей без супроводу та розлучених з родиною на кордонах. Цей процес зокрема має включати негайну перевірку мікроавтобусів та автобусів, які перевозять кількох дітей.
- Створити та посилити безпечні місця для дітей у прикордонній зоні та інших стратегічних об’єктах, у тому числі шляхом укомплектування їх соціальними працівниками та дитячими психологами, щоб діти могли отримати негайну підтримку.
- Зʼєднати безпечні місця з національними системами захисту дітей та швидко розширити можливості альтернативних, сімейних заходів з догляду та інших найважливіших служб захисту дітей та гендерного насильства, включаючи служби розшуку та возз’єднання сімей.
- Запровадити процедури захисту дітей для запобігання насильству, експлуатації та жорстокому поводженню з дітьми в процесі переміщення, догляду та розшуку сімей.
8. Чи є можливість усиновлення переміщених дітей?
Діти, розлучені з батьками під час надзвичайної гуманітарної ситуації, не можуть вважатися сиротами та не підлягають усиновленню. Саме з цієї причини усиновлення не повинно відбуватися під час або відразу після надзвичайних ситуацій. У той час, поки з'ясовується доля батьків дитини чи інших близьких членів родини, вважається, що у неї є живі близькі родичі, навіть якщо в України дитина жила в інтернатній установі. Необхідно докласти всіх зусиль, щоб возз’єднати дітей з їхніми сім’ями, якщо, звісно, таке возз’єднання відповідає інтересам дитини.
Міждержавне усиновлення слід розглядати лише після того, як усі зусилля щодо розшуку та возз’єднання сім’ї вичерпані, а також будуть розглянуті стабільні рішення в країні, з якої приїхала дитина. Це включає опіку з боку близьких чи далеких родичів, а також усиновлення всередині країни. При цьому міждержавне усиновлення здійснюється виключно згідно з українським законодавством та за процедурами, встановленими в Україні.
Переміщення в надзвичайній ситуації жодним чином не прискорює прийняття, спрощення або обхід міжнародних стандартів. Усиновлення завжди повинно здійснюватися в інтересах дитини та з повною повагою до її прав.
ЮНІСЕФ підтримує міждержавне усиновлення, якщо воно здійснюється відповідно до стандартів і принципів Гаазької конвенції 1993 року про захист дітей та співробітництво у сфері міждержавного усиновлення. Забезпечити дотримання стандартів та гарантій конвенції у надзвичайних ситуаціях майже неможливо, отже посилюється ризик викрадення, продажу чи торгівлі дітьми, а також незаконних усиновлень.
9. Що таке «Блакитні точки»?
Створені ЮНІСЕФ та УВКБ ООН спільно з місцевою владою та партнерами, «Блакитні точки» — це безпечні місця, в яких діти та сім’ї, які втікають з України, можуть отримати важливу інформацію та послуги. Завдяки «Блакитним точкам» сім’ї гарантовано дізнаються про свої права як біженців. Крім того, тут вони зможуть отримати медичну допомогу, інформацію про освіту, психосоціальну підтримку тощо. Співробітники цих місць ідентифікують та реєструють дітей, які подорожують самостійно, та підключають їх до служб охорони. Також у «Блакитних точках» жінки отримують необхідні рекомендації, у тому числі щодо гендерного насильства.
ЮНІСЕФ разом з УВКБ ООН, місцевою владою та партнерами розвиває та розширює систему «Блакитних точок» в Молдові, Румунії, Польщі та Білорусі, щоб захистити дітей-біженців та інших осіб, які піддаються ризику експлуатації та будь-яких зловживань.
10. Що робить ЮНІСЕФ для захисту дітей-переселенців та їхніх сімей?
ЮНІСЕФ працює день і ніч, щоб розширити можливості порятунку життя дітей як в Україні, так і навколо неї. Така діяльність включає:
- Забезпечення життєво важливих гуманітарних вантажів у постраждалі від конфлікту райони. Такі вантажі включають медичні товари, хірургічне обладнання, акушерські набори та кисневі концентратори. Також здійснюється транспортування води для пиття та гігієни.
- Підтримка мобільних груп для забезпечення дітей психосоціальними послугами, підтримкою психічного здоров’я та захистом.
- Створення «Блакитних точок» у прикордонних зонах сусідніх країн, що допомагають підключати біженців до важливої інформації та послуг, а також ідентифікують та реєструють дітей без супроводу.
- Підтримка національних та місцевих партнерів в Україні та сусідніх країнах завдяки тісній співпраці з УВКБ ООН та іншими гуманітарними організаціями.
- Продовження заходів з подолання спалаху COVID-19.