Компонента: 1. Складова частина, елемент чого-небудь. 2. мат. Векторнна К. — складова вектора, розкладеного на різні напрямки.

Адсорбер: пристрій, в якому здійснюють процес поглинання одного або декількох компонентів із суміші газів або розчину твердою речовиною.

Акцептор: 1. Частинка, що приєднує електрони. 2. В хімії комплексних сполук — компонента, яка за певних умов приєднує два електрони. 3. В радіаційній хімії — частинка, що реагує з вільними радикалами.

Амальґама: 1. Сплав, одним з компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих виробів, у виробництві дзеркал. 2. перен. суміш різнорідних речей, ідей.

Апгрейд: модернізація пристрою (як правило, комп'ютера) шляхом заміни окремих його компонентів на більш потужні або швидкодійні.

Аплет: компонент програмного забезпечення, призначений для виконання вузьких задач в складі іншої, більш універсальної програми.

Арк...: компонент назв обернених тригонометричних функцій (напр., арксинус, арккосинус).

Архетип: праформа, прототип — первісна форма для наступних утворень; початкова форма чогось. В «аналітичній психології» К.Г. Юнга А. — компоненти «колективного підсвідомого», які сформувалися у найдавніші часи і визначають структуру моральної, естетичної і пізнавальної діяльності людини.

Бальзами: природні речовини, до складу яких входять ефірні олії і розчинені в них смоли, ароматичні сполуки та інші компоненти. Застосовують в оптиці й медицині.

Газоволюметрія: метод кількісного аналізу, в якому визначуваний компонент перетворюють у газоподібну сполуку й вимірюють її об'єм.

Газогенератор: 1. Апарат для перетворення твердого або рідкого палива на горючі гази. 2. Агрегат рідинних ракетних двигунів, у якому з палива або його компонентів виробляють гарячий газ, потрібний для наддування паливних баків та іншого призначення.

Гідразин: хімічна сполука; безбарвна, гігроскопічна рідина, що димить на повітрі. Отруйна. Застосовують у виробництві пластмас, як компонент реактивного палива тощо.

Дефлегмація: часткова конденсація сумішей різної пари і газів з утворенням флегми, що дає можливість збагачувати їх низькокип-лячими компонентами.

Дистиляція: розділення сумішей рідин на компоненти частковим випаровуванням і наступною конденсацією утвореної пари.

Ексудація: 1. мед. Процес виділення запального випоту (ексудату), що містить білки і лейкоцити, через стінки непошкоджених кровоносних судин; зазвичай ексудація виникає в результаті запалення і є нормальною складовою захисних механізмів, якими володіє людський організм. 2. тех. Виділення рідких компонентів із вибухових речовин, що відбувається внаслідок неправильного зберігання або виготовлення їх.

Емерджентність: наявність в будь-якої системи особливих властивостей, не властивих її підсистемам і блокам, а також сумі елементів, не пов'язаних системоутвірними зв'язками'; неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її компонентів. Синонім — «системний ефект».

Ідіоплазма: сукупність структурних компонентів клітини, пов'язаних із збереженням і передачею генетичної інформації.

Інґредієнти: 1. Складова частина хімічної сполуки або суміші. 2. Види однорічних рослин, що ростуть на вільних місцях між постійними компонентами рослинного угруповання (фітоценозу).

Каріологія: розділ цитології, предметом вивчення якого є клітинне ядро в цілому та його окремі компоненти (хромосоми, ядерця, ядерна оболонка тощо).

Концентрація: 1. Зосередження, скупчення чогось в одному місці або навколо одного центра, згущення. 2. хім. Відносний вміст даної складової частини (компоненту) у розчині або суміші. 3. К. капіталу — збільшення розмірів капіталу нагромадженням його, тобто перетворенням частини додаткової вартості на капітал; К. виробництва — процес укрупнення виробництва, зосередження його на великих підприємствах. 4. фізіол. Зосередження процесу збудження або гальмування, що раніше поширився. 5. гірн. Спосіб збагачення корисних копалин виділенням їх з породи.

Котурни: 1. В античному театрі компонент костюма трагічного актора: взуття на дерев'яних підошвах, яке збільшувало зріст, надавало постаті величності, ході — урочистості. 2. перен. Пихатість, бундючність.