Перед розстрілом полонені співали гімн: історичні факти про бій під Крутами

Перед розстрілом полонені співали гімн: історичні факти про бій під Крутами

Річниця бою під Крутами - ще один привід згадати минуле і переосмислити уроки історії. Саме про це спілкувалися Оглядач PRM. UA та історик, співробітник Української інституту національної пам'яті Ярослав Файзулін.  Пропонуємо вашій увазі головні тези розмови.

Росія ще сто років тому почала вести гібридну війну

Російсько-українська війна, яка тривала з незначними перервами, із грудня 1917-го до листопада 1920 року, не була громадянською війною, як це стверджувала радянська історіографія. І як це нині намагається подати російська пропаганда та окремі її спікери в Україні. Це не був внутрішній конфлікт між українцями, це була війна інспірована зовнішніми силами, передовсім з Росії. Таким чином в бою під Крутами 29 січня 1918-го (за іншою версією – 30 січня 1918 року) зійшлися війська Української Народної Республіки зі столицею в Києві та російські підрозділи, сформовані в переважній більшості з росіян, озброєні й споряджені петроградським Раднаркомом.

Згадана російсько-українська війна мала гібридний характер з боку Росії. Мається на увазі, що збройна агресія підтримувалася пропагандою з метою дезорієнтувати та деморалізувати населення України. Маємо зважати на обставини. Йшов третій рік Першої світової війни. Населення втомилось від війни й більшовицькі агітатори, які вже мали досвід захоплення влади у Росії та розвалу старої царської армії, вдало використовували тезу "Мир без анексій та контрибуцій", яка знаходила серед військових, переважно звичайні селяни, примусово мобілізовані у війська. Які прагнули будь-що повернутися до дому, тим паче, знаючи, що знаючи, що по селах почали ділити землю. Часто навіть вояки-українці зголошувалися до українізованих підрозділів з єдиною метою, щоб повернутися в Україну і розійтися по домівках. Часто українізовані підрозділи, названі на честь видатних українських діячів або подій історії, відмовлялися ставати на захист УНР. Приміром, курінь ім. Тараса Шевченка, який дислокувався в Ніжині, в тилу вояків УНР під час бою під Крутами, який спочатку заявив про свій нейтралітет, а згодом підтримав більшовиків. Водночас, Ленін та його соратники маніпулювали, з одного боку, заявляючи, що вони за автономію та самовизначення народів, підтримують державність українців, але з іншого боку, як тільки українці проголосили власну державність у формі УНР, і спробувала вийти з орбіти впливу Росії, петроградський Раднарком оголосив війну. При цьому Ленін та його соратники заявляли, що вони ведуть війну не проти України та українського народу, а проти "буржуазної й контрреволюційної Центральної Ради", фактичної влади УНР.

І мусимо визнати, що російська пропаганда тоді виявилася доволі ефективною, Більшовикам вдалося розкласти царську армію, захопити владу в Росії, а потім "збаламутити", дезорієнтувати населення України, яке в переважній більшості зайняло нейтральну позицію "Моя хата скраю". Для розуміння, станом на 1917 рік тільки у Києві проживало пів мільйона людей, а армія Муравйова, яка наступала на столицю, нараховувала якихось 4-6 тис. осіб. Якби населення України стало на захист своєї держави – УНР захоплення Києва і численних жертв червоного терору, а згодом більшовицької окупації України, не було б.

Бій під Крутами для українців - це поразка чи перемога?

Останнім часом змінилися оцінки бою під Крутами, який розглядається не стільки як трагедія, поразка, а як приклад успішної оборонної операції. І так по суті й було, українські підрозділи, які обороняли Київ, виконали поставлене командуванням завдання. В меншості вони дали бій ворогу, завдали йому суттєвих втрат і організовано відступили до вагонів, які на них очікували. Щоправда, в сутінках, бійці однієї зі студентських чот (27 або 28 осіб), заблукали та вийшли на станцію Крути, вже зайняту росіянами й після катувань були страчені.

Схема бою під Крутами

До речі, страта військовополонених росіянами була нічим іншим, як порушенням Женевської конвенції 1907 року про закони і звичаї війни. Збереження Києва в руках української влади було надзвичайно важливим у той час, адже тривали переговори в Бересті між делегаціями УНР і країн Четвертного союзу, що дозволили підписати мирний договір, а згодом, отримавши допомогу від Німеччини та Австро-Угорщини, звільнити територію України з-під більшовицької окупації.

На захист України виступила виключно молодь?

Насправді це не зовсім так. Ключовими силами в обороні України в січні-лютому 1918 року був Гайдамацький кіш Слобідської України, курінь Січових Стрільців, Гордієнківський кінний полк, загони вільного козацтва та ін. Однак українське командування зосередило найбільш боєздатні підрозділи на полтавському напрямку, який вважався основним і найбільш загроженим з боку більшовиків. Шлях через Крути командування вважало другорядним і менш загроженим, а відтак його прикривали підрозділи менш підготовлені підрозділи – юнаки (курсанти) Київської юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького та Допоміжного студентського куреня Січових стрільців. Останній складався зі студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія. По суті, хлопців 18-20 років, це вік сучасних призовників. Це було суто добровольче формування, запис до нього відбувався в Києві, в будівлі Центральної Ради, зараз це Будинок Вчителя, а підготовка відбувалася на території Київського Костянтинівського військового училища, що на Печерську. Цих хлопців тренували не для бойових дій, а для виконання охоронної функції, вони мали бути чимось на кшталт сучасної Нацгвардії.

Леонід Перфецький. Бій під Крутами. Акварель. Фото: artes-almanac.com

Однак в умовах, коли відбувається наступ з Чернігова і треба прикривати столицю, а юнаки з Київської юнацької школи щойно повернулись після низки боїв деморалізованими. І ось ці студенти стали їх під'южувати, мов "Як от ви знялися з позицій", на що юнкери сказали "Добре, повертаємось, але лише якщо ви з нами". Студенти погодились і ось так, досить спонтанно, вони відправились під станцію Крути, що між Бахмачем і Ніжином. Зайнявши вигідні позиції обабіч залізничної колії, правий фланг оборони розмістився за вузькоколійкою на Прилуки. Саме вигідне розташування дозволило завдати значних втрат ворогу і зменшити свої, більшовики в бою втратили близько 300 осіб, в той же час безповоротні втрати українців – близько 100.

Лідери УНР не готувались до війни з Росією

Українська влада, мається на увазі Центральна Рада та Генеральний Секретаріат, впродовж всього 1917 року не приділяли належної уваги збройним силам. Лідери Центральної Ради, через свої соціалістичні погляди, не думали, що їм доведеться воювати з Росією. Одним із тих, хто не мав такий ілюзій був Симон Петлюра. Обіймаючи посаду Генерального секретаря військових справ, він протягом всього 1917 року проводив українізацію частин колишньої царської армії. Однак, фактом є те, що на початок першої російсько-української війни УНР не мала власних збройних сил. Оборона України лягла на плечі добровольців, зокрема й створений з ініціативи Симона Петлюри Гайдамацький кіш Слобідської України, а також вже згадуваний Допоміжний курінь Січових стрільців.

Полонені перед розстрілом співали гімн

Як я вже відзначав, під час організованого відступу, одна з чот (взводів) студентського куреня заблукала і вийшла на станцію Крути, яка вже була під контролем більшовиків. Їх захопили, катували, а згодом стратили. Зрозуміло, з українського боку свідчень про обставини перебування в полоні не залишилося. Лише учасники перепоховань стверджували про сліди катувань на тілах. Натомість більше дізнаємося з матеріалів кримінальної справи, заведеної на Михайла Муравйова. Свідки подій, з більшовицького боку, розповідали, що полонених вишикували і розстріляли за кількасот метрів від більшовицького потяга. Поширеним є твердження, що один із українських вояків, Григорій Піпський з Галичини, перед самим розстрілом заспівав гімн, його спів підхопили інші полонені, і після цього пролунали постріли.

Похорони крутянців були політичним актом

Після того, як завдяки німецьким військами, українська влада повернула під контроль столицю, це сталося 1 березня 1918 року. Постало питання: що сталося з нашими вояками під Крутами? Ба більше, родичі загиблих крутянців в газеті “Нова Рада” почали давати оголошення про зниклих безвісти. Центральна Рада сформувала комісію для розслідувань обставин цього бою та перепоховання загиблих. Комісія виїхала на Чернігівщину і почала шукати рештки загиблих. Виявили кільканадцять тіл, які привезли в Київ, та урочисто перепоховали. Зрозуміло перепоховання перетворилося на політичну акцію. Одним з головних завдань такої акції, як мені видається, було продемонтрувати киянам жорстокість російського більшовицького режиму. І підкреслити жертовність молоді.

Похорон крутянців. Київ. 19 березня 1918 р. Фото: http://likbez.org.ua

Під час поховання, промови виголошував і Грушевський, і викладачі цих хлопців. І саме тоді було вперше порівняно бій під Крутами з боєм під Фермопілами, коли 300 спартаців зупинили наступ персів. Надалі ось це порівняння: “300 спартанців — 300 крутянців” пішло в люди і здобуло найбільшу популярність у діаспорі. В їх історіографії цей міф набув найбільшого розмаху. В день поховання, це було 19 березня 1918 року, з будинку Центральної Ради збили двоголового орла — символ російського царизму.

Чи потрібен Україні Пантеон Героїв?

Декілька останніх років йде мова про необхідність створення Пантеону Героїв, де б були перепоховані знакові для української історії постаті. Наприклад Євген Коновалець, Симон Петлюра, Степан Бандера та інші визначні діячі, які боролися і багато з яких поклали життя за українську державність. На мій погляд, це правильна і корисна ініціатива. Кожна держава, яка постала внаслідок боротьби вшановує своїх героїв. Однак для цього потрібна політична воля її керівництва, якої чомусь немає. Очевидно, що в такому Пантеоні могли б бути поховані й окремі (найбільш визначні) герої нинішньої російсько-української війни.

Бій під Крутами – локальна битва з великим геополітичним значенням

Попри те, що бій під Крутами — це був локальний бій. Один із десятків подібних боїв (Конотоп, Бахмач…), що відбувались в ході першої російсько-української війни. Варто також зауважити, що сама по собі ця війна була локальною. Більшість населення ця війна не захопила тоді. Цю війну ще називають “рейковою”, оскільки переміщення військ і озброєння відбувалося по залізниці. Якщо рейки розібрані — війська не пересуваються. Однак бій під Крутами мав вагоме політичне значення. Зважаючи й на те, що відбувались переговори в Бересті між делегацією УНР та представниками Четвертного союзу. І від того, в чиїх руках перебувала столиця — багато що залежало. Українці могли представити, що вони контролюють столицю і що вони легітимний уряд. Власне, завдяки тому, що більшовики були затримані під Крутами, що Київ було утримано ще на декілька днів, делегація УНР змогла укласти перший міжнародний договорів, так званий Берестейський мир. Завдяки чому, УНР була визнана суб'єктом міжнародних відносин. Завдяки цьому УНР отримала підтримко австро-німецьких військ, що дало змогу їй відновити контроль над Києвом.

Що не так з фільмом “Крути. 1918”?

Загалом, я подібні фільми оцінюю позитивно, оскільки вони привертають увагу до історичних подій. Такі фільми можуть бути дуже корисними, оскільки можуть значно ефективніше привернути увагу до історії, ніж, приміром, наукові праці. Суспільство часто сприймає історичні події через подібні фільми. Тому я хотів би більше історичної автентики в таких фільмах. Тим більше, що реальний перебіг подій дає змогу розвинути цілу низку цікавих сюжетних ліній, пов’язаних із біографіями учасників, підготовкою до бою, вирушенням на фронт і перебігом самого бою. Вигадкою авторів є “шпигунська лінія” у фільмі. Такого бути не могло. Для тогочасних політиків було очевидним фактом, що Ленін пов’язаний з Німеччиною. Яка, як ніхто, була зацікавлена у розхитуванні ситуації в Росії. Таким чином, вона послабляла свого ворога. Тому, на мій погляд, ось ця лінія у фільмі є невиправданою.

Важливо, що історикам ще на етапі підготовки фільму вдалось прибрати зі сценарію абсолютно неправдиву сюжетну лінію про те, що Симон Петлюра послав цих хлопців на вірну смерть, щоб захистити Центральну Раду. Насправді є в цей час Петлюра перебував із вояками на полтавському напрямку, де готувалися стримувати російський наступ. Аби ця лінія залишилась у фільмі, це був би ще один страшний міф довкола постаті Петлюри.

Крутянці продовжили боротьбу за українську державність

Після бою під Крутами, більшість крутянців продовжила боротьбу за українську державність у інших підрозділах УНР. Вони брали участь в інших військових операціях, зокрема в Першому та Другому Зимових Походах, антибільшовицькому повстанському русі. Частина з них, після поразки Української революції 1917-1921 рр. опинилися на еміграції, брали активну участь в громадсько-політичному житті.