Збройні сили України
Збройні сили України (ЗСУ) — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Зміст
Становлення і розвиток
| Військові формування під юрисдикцією України на 1991 |
|---|
| 14 мотострілецьких дивізій |
| 4 танкові дивізії |
| 3 артилерійські дивізії |
| 8 артилерійських бригад |
| 1 бригада спеціального призначення |
| 9 бригад протиповітряної оборони |
| 7 полків бойових вертольотів |
| 4 повітряні армії |
| 1 окрема армія протиповітряної оборони |
Історія державності України нерозривно пов’язана з існуванням військових формувань. Так, становлення сучасних Збройних сил України ґрунтується на бойовому досвіді та військових традиціях попередніх поколінь захисників України. Власне початок їх будівництва як невід’ємного інституту держави було покладено постановою Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про військові формування в Україні».
Відповідно, усі військові формування, дислоковані на території України, підпорядковано Верховній Раді України, утворено Міністерство оборони України, розпочато створення Збройних сил України та інше. 05.09.1991 призначено першого Міністра оборони України — генерал-майора авіації К. Морозова. Згодом були ухвалені постанови «Про Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України» і «Про утворення Ради оборони України» (обидві — 11.10.1991), Закони України «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України» (обидва — 06.12.1991).
У 1993 прийнято першу редакцію Воєнної доктрини України — частину концепції національної безпеки. Водночас відбувалося становлення Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, видів Збройних сил України, а також систем управління, підготовки й усебічного забезпечення військ тощо. Постановою Верховної Ради України від 1993 було встановлено свято — День Збройних сил України, яке відзначається щорічно 6 грудня.
Концепцією оборони та будівництва Збройних сил України встановлювалися Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-морські сили, Військово-повітряні сили й Сили протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони). Чисельність Збройних сил України було окреслено на рівні 0,8–0,9 % від загальної кількості населення. Право законодавчого регулювання в галузі оборони, національної безпеки й військового будівництва закріплювалося за Верховною Радою України. Президента України визначено Головнокомандувачем Збройних сил України. Окрім того, зазначалося, що Україна реалізовуватиме намір про одержання статусу нейтральної, без’ядерної держави.
Уже з січня 1992 війська почали присягати на вірність народові України. Офіційно під юрисдикцію України перейшли мотострілецькі й танкові дивізії, артилерійські дивізії та бригади, бригади протиповітряної оборони, повітряні армії тощо. Чисельність військ становила до 1 млн осіб.
На основі сил Чорноморського флоту 1992 почалося формування органів управління Військово-морських сил України. У 1996 у складі Збройних сил України утворено Сухопутні війська України. Командуванню підпорядкували органи управління, війська військових округів та інше. Упродовж 2004–2005 Військово-повітряні сили України та Війська протиповітряної оборони були об’єднані в Повітряні сили України (до того були ще спроби сформувати на їх базі єдине командування). Так, Збройні сили України перейшли на тривидову структуру.
Сухопутні війська
Повітряні сили
Військово-морські сили
Десантно-штурмові війська Збройних сил України
Сили спеціальних операцій Збройних сил України
Розбудова Збройних сил України загалом супроводжувалася значним скороченням кількості військових структур, озброєнь, військової техніки, а також чисельності особового складу. Це було пов’язано з необхідністю виконання міжнародних зобов’язань і водночас браком ресурсів для утримання значних військових контингентів. Так, Україна мала значний ядерний потенціал (за різними оцінками, третій у світі), проте ще в Декларації про державний суверенітет України від 1990 йшлося про дотримання неядерних принципів: не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї. У 1994 вона приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Того ж року Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки (США) підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Роззброєння тривало до 1996.
«Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй».
(Витяг з документу: Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. 05.12.1994)
1998 запроваджено нову систему військово-адміністративного поділу території України: військові округи були замінені на оперативні командування. На початку 1999 відбувся перехід на нову систему тилового забезпечення за територіальним принципом. Загальна чисельність особового складу Збройних сил України на кінець 2005 — 245 тис. осіб (проти 415,8 тис. осіб у 2000). Співвідношення між видами:
- Сухопутні війська — 40 %;
- Повітряні сили — 24 %;
- Військово-морські сили — 8 %;
- органи військового управління, військові заклади освіти, установи — 28 %.
У Сухопутних військах відбувся перехід від трирівневої структури (оперативне командування — дивізія — полк) до дворівневої (оперативне командування — бригада). Основна організаційна одиниця Повітряних сил — бригада, яка включає 2–3 авіаційні ескадрильї та підрозділи забезпечення. Основними з’єднаннями Військово-морських сил були бригади надводних кораблів, кілька окремих дивізіонів, бригади берегової оборони й морської авіації. Чільним кроком на шляху реформування Збройних сил України стала реорганізація у 2012 Аеромобільних військ у Високомобільні десантні війська. До 2013 здійснювалося поступове скорочення частки військовослужбовців строкової служби, натомість збільшувалося комплектування сил військовослужбовцями за контрактом.
У подальшому спостерігається погіршення становища Збройних сил України за скорочення обсягів фінансування оборонних потреб (до 1 % внутрішнього валового продукту у 2013). Тривало розформування частин, скорочення чисельності війська. Так, наприкінці 2013 налічували близько 121 тис. військовослужбовців. Скорочено кількість вищих військових навчальних закладів. У жовтні 2013 президент України В. Янукович скасував призов на строкову військову службу до Збройних сил України та інших формувань (залишився тільки до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України). Так, станом на 2014 Збройні сили України були фактично дезорганізовані, рівень обороноздатності держави був суттєво знижений.
Протистояння російській агресії
Збройна агресія проти України почалася 20.02.2014. Відтоді Російська Федерація здійснює тимчасову військову окупацію частини території України (Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також частини територій Донецької та Луганської областей України) за допомогою збройних формувань (регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань тощо). Проти України була розв’язана гібридна війна.
Армія зазнала значних втрат в особовому складі та військовій техніці. Україна залишилася без ключових військово-морських баз, розвиненої інфраструктури для базування флоту тощо. За оцінкою, було втрачено понад 80 % активів флоту.
Трофейна російська техніка зі Сходу України: танк Т-64БВ, бронетранспортер БТР-80, бойова машина десанту БМД-2, реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град». Національний музей історії України у Другій світовій війні
| Хронологія звільнення, повернення під контроль деяких населених пунктів у 2014 |
|---|
| 04 червня — м. Лиман |
| 13 червня — м. Маріуполь |
| 05 липня — міста Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка |
| 06 липня — м. Бахмут |
| 21 липня — міста Рубіжне, Торецьк |
| 22 липня — м. Сєвєродонецьк |
| 24 липня — м. Лисичанськ |
| 29 липня — м. Дебальцеве |
| 30 липня — м. Авдіївка |
| 01 серпня — м. Красногорівка |
| 05 серпня — м. Мар’їнка |
Відповідно, виникла потреба швидко наростити чисельність військ, зміцнити їхню підготовку, відновити боєздатність озброєння й техніки. У березні 2014 за рішенням Ради національної безпеки та оборони України Збройні сили України приведено в повну бойову готовність. Згодом було оголошено першу мобілізацію; упродовж 2014−2015 проведено 6 таких хвиль. Так, 2014 були сформовані 4 бригади та 29 батальйонів територіальної оборони, які згодом переформовано в окремі мотопіхотні батальйони. У боєздатному стані були понад 150 військових частин Збройних сил України, а також установи інших формувань і правоохоронних органів спеціального призначення. Загальна чисельність Збройних сил України сягнула позначки 250 тис. осіб (з них 204 тис. — військовослужбовці). Наступного року Законом України «Про чисельність Збройних Сил України» було зафіксовано саме таку нормативну їх кількість. 2015 також відновлено призов на строкову військову службу.
У квітні 2014, згідно з рішенням Ради національної безпеки та оборони України, розпочалася широкомасштабна антитерористична операція. У червні — липні воїни Збройних сил України й добровольчі батальйони зупинили просування окупації, звільнили частину захоплених територій Донецької та Луганської областей. Символом бойового духу українського війська стала оборона Донецького (тривала 242 доби) і Луганського (146 діб) аеропортів. Оборона стратегічного Дебальцевського плацдарму взимку 2015, закріплення позицій на Світлодарській дузі остаточно зірвали наступальні плани ворога. Далі чільним було питання стабілізації лінії зіткнення та укріплення оборони. Сили антитерористичної операції утримували визначені позиції, водночас відбивали атаки окупаційних військ. Тобто переважали оборонні дії.
2018 оголошено початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях. Того ж року Україні вдалося повернути під контроль територію з деякими населеними пунктами. Станом на 2021 в операції Об’єднаних сил беруть участь понад 40 тис. осіб.
Реформування і реорганізація
Актуальні виклики й загрози, потреба підвищити рівень обороноздатності України зумовили необхідність змін і оновлення системи забезпечення національної безпеки. Так, метою перетворень Збройних сил України в цьому аспекті є досягнення їх мобільності та ефективності, а також оснащення сучасним озброєнням і технікою.
Насамперед відбулося оновлення нормативно-правової бази. Зокрема, ухвалено та введено в дію рішення «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» (2015), «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» (2016), а також Стратегію національної безпеки України (2015), Концепцію розвитку сектора безпеки й оборони України (2016) та інше. Було визначено стратегічні цілі оборонного реформування: об’єднане керівництво силами оборони; планування й управління ресурсами; оперативні спроможності; об’єднана система логістики й медичного забезпечення; професіоналізація сил оборони і створення резерву.
Здійснено заходи з реорганізації Збройних сил України, удосконалено систему управління й військового вишколу, затверджено військово-адміністративний поділ тощо. Змін зазнала й загальна структура війська. У 2016 як окремі роди Збройних Сил України включено Сили спеціальних операцій та Високомобільні десантні війська (з 2017 — Десантно-штурмові). Управління міжвидовими й міжвідомчими угрупованнями військ здійснює Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.
Сформовано бойові бригади, полки й батальйони, частини бойового, тилового й технічного забезпечення. У Сухопутних військах виділено оперативні командування «Північ», «Південь», «Захід» і «Схід». Підвищується боєздатність Повітряних сил. Збільшено авіаційний парк і бойовий склад зенітних ракетних військ. Відбудовуються Військово-морські сили. У 2018 було утворено Морське командування і Командування морської піхоти.
За останні роки значно зріс рівень технічної оснащеності Збройних сил України. Зокрема, 2018 у війська поставлено понад 6 764 одиниці озброєння, військової та спеціальної техніки, 2019 — 7 436 одиниць, 2020 — 9 164 одиниць. Так, щороку здійснюється забезпечення Збройних Сил України новими видами озброєння і військової техніки, а також модернізація і відновлення наявних, випробування дослідних зразків. Загалом Україна має модернізовані літаки й вертольоти, бронетанкове озброєння і техніку, артилерійські системи, стрілецьку зброю, засоби протиракетного захисту авіації, автомобільну техніку тощо. У війська поставляються створені за незалежності протитанкові ракетні комплекси, безпілотні авіаційні комплекси та інші такі взірці українського виробництва. Наприклад, прийнято на озброєння ракетний комплекс «Вільха», крилаті ракети «Нептун» тощо. За оцінкою, станом на 2019 укомплектованість Збройних сил України основними зразками озброєння і військової техніки становила 85 %.
2020 розділено повноваження головнокомандувача Збройних Сил України й начальника Генерального штабу Збройних сил України. Здійснено також розмежування повноважень між органами військового управління, які здійснюють генерування й застосування військ.
За адаптації системи управління до стандартів НАТО у 2020 створено Командування об’єднаних сил, Командування сил підтримки, Командування військ зв’язку та кібернетичної безпеки, Командування сил логістики та Командування медичних сил.
У 2021 президент В. Зеленський затвердив і ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про Стратегію воєнної безпеки України». Зокрема, передбачається нарощування спроможностей Збройних Сил України, набуття повноправного членства України в НАТО, подальша інтеграція в євроатлантичний безпековий простір, прагматичне міжнародне військове співробітництво.
Станом на лютий 2021, відповідно до затвердженої Міністерством оборони України бюджетної програми, у Збройних Силах України нараховується 246 445 осіб. Кількість військовослужбовців становить 195,6 тис. осіб, працівників на посадах військовослужбовців — 3 973 особи, чисельність інших державних службовців і працівників — 46 846 осіб. Українські Збройні сили поступово стають одними з найбоєздатніших в Європі, посідаючи 25 сходинку в рейтингу 140 країн найсильніших військових держав світу.
Міжнародна співпраця і участь у миротворчих місіях
Співпраця України з НАТО була започаткована ще на початку 1990-х. Так, 1992 Україна стала членом Ради північноатлантичного співробітництва (потім її замінила Рада євроатлантичного партнерства). У 1994 відбулося приєднання до програми «Партнерство заради миру».
У 2016 стала чинною Угода між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус представництва НАТО в Україні. Воно має сприяти посиленню участі країни у визначених заходах співробітництва. До нього належать Центр інформації та документації НАТО (відкритий 1997) і Офіс зв’язку НАТО (1999).
Загалом чільними у відносинах із НАТО є «Хартія про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною» (09.07.1997) і «Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 року» (21.08.2009). Курс на набуття повноправного членства в НАТО закріплений у Конституції України.
Разом із тим відбувається опрацювання і запровадження стандартів і керівних документів НАТО. Так, згідно з інформацією Міністерства оборони України, на 2021 усього опрацьовано 192 документи, з них запроваджено 128. Здійснюється також підготовка відповідних національних документів. Усі ці заходи сприяють нарощуванню боєздатності українських сил, підвищенню сумісності із силами й засобами інших країн тощо.
Від 2004 Збройні Сили України долучені до заходів Програми перевірки та зворотного зв’язку Концепції оперативних можливостей НАТО. Зокрема, це дало змогу брати участь у навчаннях, місіях і операціях під проводом НАТО. Згодом (2008) Україна приєдналася до Програми з обміну даними про повітряну обстановку. У 2012 Збройні Сили України прилучилися до Ініціативи поєднаних сил, ще за кілька років — до Ініціативи взаємосумісності партнерів.
Від початку агресії РФ (2014) значно зросли обсяги співпраці з НАТО в таких сферах, як-от система управління та зв’язку, кібербезпека, медичне забезпечення, логістика, стандартизація, стратегічні комунікації. Держави — члени НАТО допомагають із лікуванням і реабілітацією постраждалих під час проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. В останні роки збільшено представництво у складі Консультативної Ради НАТО з командування і управління і в проектах із питань зв’язку та інформаційних систем. У 2016 Україна також одержала Комплексний пакет допомоги від НАТО.
У 2015 відбулося формування спільної литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького. До її складу входять 560 українських військовослужбовців. З 2018 бригаду очолює полковник ЗСУ Д. Братішко.
2020 Україна офіційно визнана партнером НАТО з розширеними можливостями. Зокрема, держава тепер має більший доступ до програм і навчань з оперативної сумісності, консультацій, обміну інформацією та досвідом. НАТО визнає прогрес у реформуванні сектору безпеки й оборони, і Україна першою серед держав — партнерів НАТО отримає оновлений пакет Цілей партнерства з окресленими до 2025 заходами.
Від 1992 Україна бере участь у миротворчих операціях, зокрема за постановою Верховної Ради України батальйони Збройних сил України були долучені до операцій Миротворчих сил ООН у зоні конфліктів на території колишньої Югославії. Понад 40 тис. українських військовослужбовців узяли участь у низці операцій із підтримання миру й безпеки. Окрім того, Україна є партнером НАТО в її відповідних основних операціях. Станом на 2021 тривають місії в Демократичній Республіці Конго, Республіці Південний Судан, Малі, провінції Аб’єй, Республіці Кіпр, Республіці Косово, Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова, Ісламській Республіці Афганістан; до них долучено понад 250 військовослужбовців з України.
| Початок | Завершення | Назва | Місце |
|---|---|---|---|
| 1992 | 1995 | Сили ООН з охорони | Югославія (тепер не існує) |
| 1994 | 2000 | Місія ООН у Таджикистані | Республіка Таджикистан |
| 1995 | 1999 | Сили втілення (виконання) угоди, Сили стабілізації | Боснія і Герцеговина |
| 1995 | 1999 | Місія ООН превентивного розгортання | Македонія (сучасна Республіка Північна Македонія) |
| 1996 | 1998 | Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії, Барані і Західного Срема | Республіка Хорватія |
| 1996 | 1996 | Місія спостерігачів ООН в Анголі | Республіка Ангола |
| 1996 | 2002 | Місія ООН на півострові Превлака | Республіка Хорватія |
| 1997 | 1997 | Контрольна місія ООН у Гватемалі | Республіка Гватемала |
| 1998 | 2001 | Місія ОБСЄ з верифікації в Косово | Косово, Республіка Сербія |
| 1999 | 2003 | Міжнародні сили з підтримки миру в Косово — КФОР | Косово, Республіка Сербія |
| 1999 | 2005 | Місія ОБСЄ у Грузії | Грузія |
| 2000 | 2006 | Тимчасові сили ООН у Лівані | Ліванська Республіка |
| 2000 | 2008 | Місія ООН в Ефіопії та Еритреї | Федеративна Демократична Республіка Ефіопія, Держава Еритрея |
| 2000 | 2001 | Спеціальна місія ООН в Афганістані | Ісламська Республіка Афганістан |
| 2001 | 2005 | Місія ООН у Сьєрра-Леоне | Республіка Сьєрра-Леоне |
| 2001 | 2009 | Місія ООН у Грузії | Грузія |
| 2003 | 2003 | Гуманітарна місія в Державі Кувейт | Держава Кувейт |
| 2003 | 2005 | Багатонаціональні сили в Іраку | Республіка Ірак |
| 2004 | 2018 | Місія ООН у Ліберії | Республіка Ліберія |
| 2005 | 2008 | Українська миротворча місія | Республіка Ірак |
| 2005 | 2011 | Тренувальна місія НАТО в Республіці Ірак | Республіка Ірак |
| 2005 | 2011 | Місія ООН у Судані | Республіка Судан |
| 2007 | 2013 | Антитерористична операція НАТО «Активні зусилля» | Середземне море |
| 2007 | 2014 | Міжнародні сили сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан | Ісламська Республіка Афганістан |
| 2010 | 2017 | Операція ООН у Кот-д’Івуарі | Республіка Кот-д’Івуар |
| 2013 | 2014 | Операція НАТО «Океанський Щит» | Район Африканського рогу, Аденської затоки та узбережжя Сомалі Узбережжя Сомалі |
| 2014 | 2014 | Операція Європейського Союзу «АТАЛАНТА» | північно-західна частина Індійського океану |
Підготовка військ
Здійснюється індивідуальна підготовка військовослужбовців, військових частин і підрозділів. Відпрацьовується спільне застосування сухопутних, повітряних і морських сил. Умови навчання наближені до реальної бойової обстановки. До цього процесу долучені також інструктори з армій НАТО та Європейського Союзу. Впроваджуються і нові підходи з урахуванням стандартів НАТО, і власний, набутий за останні роки протистояння російському агресору, досвід. На підвищенні бойових спроможностей армії також позначаються багатонаціональні навчання. До прикладу, за період 2006–2011 понад 23 тис. військовослужбовців з України взяли участь у 95 навчаннях міжнародного характеру, з них 52 — за межами України. Загалом збільшується кількість батальйонних (дивізіонних) і ротних тактичних навчань, льотно-тактичних навчань ескадрилей. Хоч основною метою є підготовка сил і засобів до оборонної операції з відбиття широкомасштабної агресії, в останні роки підрозділи Збройних Сил України відпрацьовували й варіанти наступальних дій.
.jpg)
2020 уперше в історії України за стандартами НАТО було проведено стратегічні командно-штабні навчання «Об’єднані зусилля — 2020». У них узяли участь понад 100 військових частин, підрозділів усіх родів, видів військ і спеціальних військ Збройних сил України; разом близько 12 тис. осіб. Уперше були також залучені військові підрозділи США і Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. За цим спостерігали іноземні інструктори, військові радники. Того ж року відбулися й такі міжнародні військові навчання: «Rapіd Trіdent», «Sea Breeze», «Warrіor Watcher» та інші.
Упродовж 2021 заплановано близько 250 заходів оперативної підготовки, а також навчання в країнах Європи. Маневри «Об’єднані зусилля — 2021» відбуватимуться восени на всіх військових полігонах, а також в акваторіях Чорного й Азовського морів.
Збройні сили України активно модернізуються, перетворюються на сучасну озброєну, екіпіровану, підготовлену і вмотивовану армію, здатну захищати незалежність і територіальну цілісність держави.
Джерела
- Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки // Відомості Верховної Ради. 2019. № 2. Ст. 12. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2647-19#Text
- Положення про Міністерство оборони України № 888/97 від 21 серпня 1997 р. // ЛІГА:ЗАКОН. 1997. URL: https://іps.lіgazakon.net/document/vіew/u888_97?an=176&ed=1999_11_12
- Про військові формування на Україні: Постанова Верховної Ради України № 1431-ХІІ від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 38. Ст. 506. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1431-12#Text
- Про Воєнну доктрину України: Постанова Верховної Ради України № 3529-ХІІ від 19 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 43. Ст. 409. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3529-12#Text
- Про День Збройних Сил України: Постанова Верховної Ради України № 3528-ХІІ від 19 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 43. Ст. 408. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-12#Text
- Про Збройні сили України: Закон України № 1934-ХІІ від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст. 108. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12#Text
- Про концепцію оборони та будівництва збройних сил України: Постанова Верховної Ради України № 1659-ХІІ від 11 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 51. Ст. 729. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1659-12#Text
- Про оборону України: Закон України № 1932-ХІІ від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст. 106. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text
- Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки: Постанова Верховної Ради України № 2647-VІІІ від 6 грудня 2018 р. // Відомості Верховної Ради. 2019. № 2. Ст. 12. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2647-19#Text
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України № 555 від 24 вересня 2015 р. // Верховна Рада України. 2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555/2015#Text
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України»: Указ Президента України № 240 від 6 червня 2016 р. // Верховна Рада України. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/240/2016#n251
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України № 121/2021 від 25 березня 2021 р. // Верховна Рада України. 2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121/2021#n2
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Державну програму розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року»: Указ Президента України № 73 від 22 березня 2017 р. // Верховна Рада України. 2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/73/2017#Text
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України»: Указ Президента України № 92 від 16 березня 2016 р. // Верховна Рада України. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2016#Text
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України № 287 від 26 травня 2015 р. // Верховна Рада України. 2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/287/2015#Text
- Про утворення Ради оборони України: Постанова Верховної Ради України № 1658-ХІІ від 11 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 51. Ст. 728. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1658-12#Text
- Про чисельність Збройних Сил України: Закон України № 235-VІІІ від 5 березня 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 21. Ст. 136. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/235-19#Text
Література
- Збройні Сили незалежної України. Перші 10 років (1991–2001) / За ред. В. В. Бринцева. Київ : Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2006. 378 с.
- Історія українського війська / Авт. кол.: М. Відейко, А. Галушка, В. Лободаєв та ін. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 416 с.
- Машовець К. Збройні Сили України: марш довжиною 25 років // Центр досліджень регіональної безпеки. 2016. URL: https://rcrs.sumdu.edu.ua/all-news/216-zbrojnі-sіlі-ukrajіnі-marsh-dovzhіnoyu-25-rokіv.html
- Рябих В. 29 років безпеки та оборони України: від спадщини СРСР до НАТО // Defense Express. 2020. URL: https://defence-ua.com/army_and_war/bezpekі_ta_oborona_ukrajіnі_vіd_naslіddja_srsr_do_nato-1473.html
- Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
Див. також
Україна: початок державотворчих процесів
Зовнішня політика та дипломатія України
Україна у міжнародних організаціях
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Іваненко А. О. Збройні сили України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Збройні сили України (дата звернення: 19.04.2024).
