Якщо ви вже неодноразово бували у замках Львівщини, відвідували різноманітні музеї, то саме час урізноманітнити маршрут подорожі. Мальовничі береги річки, давні костели і настрій чудової книги — такою може бути ваша мандрівка долиною річки Стрв’яж, або, як її ще називають, Стривігор. Зимова столиця, що не менш цікава влітку чи восени Стрв’яж — невелика річка, що протікає через кордон і єднає Україну та Польщу. Починається у відомому польському курортному містечку Устрики-Долішні. Потрапити туди можна через пункт пропуску Смільниця-Кросценко. Устрики-Долішні (Ustrzyki Dolne – ред.) — польське містечко з понад 500-літньою історією. Воно розташоване всього за 10 км від українсько-польського кордону. Його назва одразу відсилає до річок і означає місце, де з’єднується Стривігор та Ясінька. Більшість знає його як зимову столицю Підкарпаття і центр лижного туризму. Однак і в інші пори року тут є що робити. Гірська місцевість надихає до активного відпочинку. Для цього тут все продумано: в містечку прокладено і промарковано 25 км пішохідних маршрутів та 100 км велосипедних трас. Також можна пройтись маршрутом "Слідами Швейка", про якого ще буде згодом. Не варто оминати увагою і два храми: греко-католицьку церкву Архангела Михаїла (1901 р.) та костел Вознесіння Богородиці (1743 р.) Далі за течією річки мандруємо до кордону і на українську сторону. До слова, якщо не хочеться витрачати час на кордон та їхати до Польщі, це геть не проблема. На українському боці Стривігор протікає низкою захопливих сіл та містечок. Цієї мандрівки цілком достатньо, щоб активно провести день, або й вікенд. Долати відстань від кордону і до місця, де річка впадає у Дністер можна автівкою чи велосипедом. А окремі містечка та села підходять і для піших прогулянок. Хирів - маленьке місто з великою історією Одна з цікавинок починається одразу біля кордону. Від нього і до першого нашого містечка проходить нині недіюча залізнична колія. І тут варто згадати, що в першій половині ХХ ст - до кінця Другої світової війни, Хирів був важливим залізничним пунктом. У радянський час колія втрачає своє значення і її починають значно менше використовувати. Залізниця частково працювала на сполучення з Нижанковичами та Старявою до 2020 року. Нині ж поїздів тут немає. Але до цього часу вздовж збереглось кілька атмосферних залізничних вокзалів ще австрійського часу, серед яких старявський і, власне, хирівський. Популярності станції додає згадка у відомій книзі "Пригоди бравого вояка Швейка": "Швейкові заманулося як слід побачити себе у водяному дзеркалі, і він довго ходив по греблі ставка, аж поки його знайшов там патруль польової жандармерії, який шукав російського полоненого. Жандарми були угорці і, незважаючи на Швейкові протести, відвели його в етапний пункт у Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля", — розповідається у книзі Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка».. Нині Хирів — маленьке містечко, де мешкає трохи більше п’яти тисяч осіб. Уже згадана залізнична станція була побудована 1870 року. Тоді у центрі міста спорудили великий, як для нього, вокзал. Усе було продумано так, аби мандрівники могли тут заночувати. Досі він є однією з найцікавіших будівель міста. Приїхавши до Хирова, не варто обмежуватись лише вокзалом. Цікавим також є храм Різдва Пресвятої Богородиці, збудований у 1846 році на місці дерев'яної церкви. Вартий уваги і костел Лаврентія 1710 року. Найвизначнішою і найвідомішою пам’яткою Хирова є ансамбль колишнього єзуїтського колегіуму. Тільки уявіть: його фасадна частина має довжину понад 170 метрів! Окрасою комплексу є класицистична каплиця святого Йосифа Обручника. Його побудували у 1880-х роках за проєктом краківського архітектора Антона Лущкевича. У 1886 році до Хирова перенесли колегіум єзуїтів з Тернополя та філософське відділення з колегіуму у Старому Селі. 1904 року до основного корпусу добудували бічне крило з каплицею. Будівельні роботи вела фірма Івана Левинського. Над будівлею працювали архітектори та скульптори українці, поляки та італійці! Найбільший розквіт колегії припав на міжвоєнні роки. Тут побудували власний водогін з джерельною водою, млин, пекарню, парову пральню, друкарню, а у 1923 році збудували навіть власну електростанцію. Для студентів тут було шість плавальних басейнів та чотири тенісні корти. Усе змінили роки Другої світової війни. Після неї і до 2003 року тут розташовувались військові. 2013 року в будівлі сталась пожежа. До речі, тоді будівлю якраз почали відновлювати. Сьогодні пам’ятка перебуває у приватній власності, тут працює відпочинково-розважальний комплекс. Обійти Хирів можна пішки всього за кілька годин. Це гарна можливість провести день у затишному містечку, де подекуди ще збереглись давні вілли та забудова. З Хирова можна заїхати в сусіднє село Муроване. Тут зберігся колишній парафіяльний костел Святого Йосифа Обручника (XVIII ст.) та костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і Святого мученика Георгія (XVIII ст.). Зараз це діючі церкви. До речі, місцеві переконані, що солдат Швейк походить саме з Мурованого! Далі за течією річки Стрв'яж містечко, якого сьогодні не знайдете на картах, але яке багато означає для шанувальників Гашека та його веселого і винахідливого Швейка. Фельштин — місто, якого немає на карті Сучасне село Скелівка до 1945 року мало назву Фельштин. Багато його мешканців так називають своє село і досі, однак історичну назву населеному пункту чомусь не повертають. Містечко відоме ще з часів середньовіччя, коли це була власність Гербуртів. Саме тих, чий замок височіє над Добромилем. У Фельштині теж була укріплена фортеця, яка позначена на карті французького інженера Боплана. До наших днів споруда не збереглась. На щастя, деякі пам’ятки з того часу таки залишились. Зокрема, костел святого Мартина, збудований у XVI столітті, чудово зберігся і є однією з найцінніших пам’яток готичної архітектури на території Львівщини. Мабуть, лише заради нього варто приїхати у Скелівку, бо таке мало де побачиш. Великий і величний він точно не дасть сумніватись, що раніше виконував важливу функцію оборони міста. Попри пізніші перебудови, він зберігає атмосферу середньовіччя. Неподалік від костелу стоїть невелика дерев’яна церква Кузьми і Дем’яна, побудована 1790 року. А ще тут можна оглянути палац 17-18 століття. 2007 року у центрі Скелівки поставили пам’ятник тому, хто зробив її відомою. Бравий вояк Швейк вітає усіх, хто проходить повз, а за спиною тримає дулю. Саме поблизу Фельштина з вояком трапилась найбільша на наших теренах пригода — він помилково потрапив до австрійського полону. Опис того, що трапилось, коли Швейк вдягнув форму російського солдата, наведено вище. А від давнього Фельштина далі за руслом Стривігору можна вирушити у сусідні села і побачити ще три цікаві споруди. Три костели У селі Сусідовичі розташований костел святої Анни з монастирем. Побудований в мальовничій місцині на пагорбі він і нині добре проглядається і з дороги, і навіть від річки, до якої тут добрих два кілометри. Історія будівництва цього комплексу загадкова і містична. Легенда оповідає, що ще у 16 ст. тут випадково знайшли барельєф святої Анни. Його забрали до місцевого храму, однак після цього він декілька разів начебто повертався на місце, де його виявили. Потрактувавши це як знак небес, власник села Еразм Гербурт 1589 року збудував на пагорбі мурований костел. Монастир звели через кілька десятиліть. Історія комплексу як монастиря переривається після Другої світової війни. Однак його доля щасливіша за багато схожих будівель — нині він має громаду, яка ним опікується, а 2011 року до монастиря повернулись отці-кармеліти, які продовжують відновлення храму та монастиря. Нижче за течією, у Воютичах, є костел, що має посвяту ще одній святій — Катерині. Його датують початком 1700-х років. За переказами, для завершення будівництва використали матеріал із знесеного замку в Ракові. Немаленька будівля храму з фасаду виглядає дуже компактною та ошатною. На хорах костелу до нині збереглись залишки невеликого костельного органа на 8 регістрів. Його виготовили на фабриці Jan Sliwinsky приблизно 1877. Корпус органа у непоганому стані, однак, на жаль, труби не збереглись. І останній пункт мандрівки долиною річки Стривігор — костел Івана Хрестителя у селі Бісковичі. Це наймолодший об’єкт у цій подорожі, адже храм споруджено на початку 20 ст. Уся мандрівка мальовничим Стрв’яжем займе день або вікенд. З неї можна вибирати окремі населені пункти чи пам’ятки, а можна проїхати усю. Завершити її варто поблизу села Долобів у мальовничій місцевості, де річка Стривігор впадає у Дністер. Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Звуки природи. SlowRivers – практичний пакет для туриста», що реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 Європейського Інструменту Сусідства, що фінансується за рахунок коштів Європейського Союзу.