Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 травня 2019 року

у справі № 457/908/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо порядку обчислення строку оскарження до суду рішення органу місцевого самоврядування про зміну розміру земельного податку

Фабула справи: 21.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду суду першої інстанції з позовом до міської ради про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення міської ради від 19.05.2016 про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста в особі міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб.

Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та залишено без розгляду вищевказаний позов ОСОБА_1 до міської ради. Рішення суду мотивовано тим, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу оприлюднення оскаржуваного рішення, тобто у серпні 2016 року. До суду позивач звернувся лише 21.08.2017, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суд не звернув увагу на те, коли оскаржуване рішення буде застосовано до конкретних суб'єктів, на яких він поширюється. До позивача, як платника нового податку введеного згідно з оскаржуваним рішенням, цей податок був вперше застосований податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017, яке ОСОБА_1 отримав у липні 2017 року. Отже, початком перебігу строку звернення до суду слід вважати саме липень 2017 року, а не дату друку рішення у місцевій газеті. До суду вперше позивач звернувся в серпні 2017 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту, коли дізнався про це. Також ОСОБА_1 вважає, що порушення прав у разі дії нормативно-правового акта може мати триваючий характер, тому строк звернення до суду слід розраховувати протягом усього часу чинності акта.

Правова позиція Верховного Суду: у справі № 712/8985/17 Верховним Судом досліджувалися правовідносини щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування. У постанові від 13.03.2019 було висловлено правову позицію:

«… дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

• багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;
• дійсність факту перебування суб’єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;
• дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
• чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);
• чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;
• коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула”.

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ч. 2 ст. 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту”.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.

Висновки: залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач дізнався про зміну розміру земельного податку, введеного оскаржуваним рішенням міської ради, коли отримав податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 про сплату земельного податку з фізичних осіб (отримане у липні 2017 року), та самостійно почав з’ясовувати причини зміни збільшення його розміру. Оскаржуваний нормативно-правовий акт був чинний і застосовувався до позивача на час звернення до суду. Отже, правовідносини, які виникли на підставі цього акту, тривали. На підставі цього строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ч. 2 ст. 99 КАС України.

Ключові слова: правила обчислення процесуальних строків, оскарження актів органів місцевого самоврядування, триваюче порушення прав, час чинності нормативно-правового акту, повноваження ОМС у сфері оподаткування