ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія 136 мист-во. 2005. Вип. 4. С. 136-160 VISNYK LVIV UNIV. Ser. Art Studies. 2005. № 4. Р. 136-150 УДК 745.52:725.171(438.31) КИЛИМ З МОТИВОМ “РОГУ ДОСТАТКУ” ТА ГЕРБАМИ КОСАКОВСЬКИХ - ПОТОЦЬКИХ З PAŃSTWOWYCH ZBIORÓW SZTUKI ZAMKU KRÓLEWSKIEGO NA WAWELU У КРАКОВІ (PZSz ZKW NO. 17261 ) Галина КОГУТ Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв вул. Університетська 1/251, 79000 Львів, Україна, тел. 8 0322 964197, e-mail: kohut_ua@yahoo.com Статтю присвячено дослідженню килима з гербами КосаковськихПотоцьких з колекції Państwowych Zbiorów Sztuki Zamku Królewskiego na Wawelu у Кракові (PZSz ZKW no. 1726). Автор, обґрунтовуючи нову ідентифікацію осіб власників килима, уточнює його датування та обговорює питання локалізації майстерні, в якій килим було виготовлено. Ключові слова: українське килимарство, килим, герб, орнамент, бароко. Більшість збережених пам’яток давнього українського килимарства відома в історіографії лише за інвентарними номерами тих музейних колекцій, де вони зберігаються. Проте, окремі килими мають оригінальні назви, що вже само по собі виокремлює їх із сотень інших екземплярів. До таких виробів належить, зокрема, килим з Państwowych Zbiorów Sztuki Zamku Królewskiego na Wawelu у Кракові (PZSz ZKW no. 1726)2 , який одержав свою назву від центрального мотиву композиції – т. зв. “рогу достатку” (іл. 1). Окрім того, історичні обставини появи килима відобразились в орнаменті верхньої смуги його кайми, де можна побачити геральдичну композицію з гербами представників відомих шляхетських родин Речі Посполитої Косаковських та Потоцьких. Тому цей виріб відомий також як “килим з гербами КосаковськихПотоцьких”. Як нам вдалося з’ясувати, перша згадка про килим PZSz ZKW no. 1726 у науковій літературі належить до 1896 р. У короткому повідомленні, яке на засіданні Комісії дослідження історії мистецтва у Польщі (Komisya do badania historyi sztuki w Polsce) виголосив М. Соколовський, йшлося про те, що відомий мистецтвознавець, фахівець зі східного килимарства Алоїз Ріґль “засвідчив свою готовність” написати статтю про цей килим для видань комісії [28, szp. LIV]. Оскільки такої статті не виявлено, припускаємо, що цей намір реалізовано не було. Відтак, 1 Тут і далі користуємося скороченнями: PZSz ZKW – Państwowe Zbiory Sztuki Zamku Królewskiego na Wawelu , no. – інвентарний номер килима. 2 Килим представлений на постійній експозиції в одному з залів Королівського замку на Вавелі. За можливість ознайомитися з пам’яткою хочу принагідно подякувати адміністрації та працівникам музею, зокрема пані др. М. Півоцькій. © Когут Г., 2005 Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких... 137 першу публікацію килима PZSz ZKW no. 1726 здійснила 1912 р. К. Стемповська у своєму дослідженні про ворсові килими Речі Посполитої [29]. Про килим писали також Т. Маньковський [20, s. 81-82] і Б. Бєдроньська-Слота [13, s. 156-157; 14, s. 170]. Окрім того, килим згадувано та опубліковано у виданнях PZSz ZKW, зокрема у німецькомовному каталозі 1980 р. [18, кat. 21] та буклеті, підготованому М. Бернасіковою [25, il. 2, 3]. Цим незначним колом публікацій вичерпується література, присвячена килиму PZSz ZKW no. 1726. Слід також зазначити, що дослідники дуже стисло висловлювалися щодо цієї пам’ятки. Наша стаття має на меті приділити увагу художньо-композиційним та технологічним особливостям цього, поза сумнівом, унікального екземпляра у колі найдавніших пам’яток українського килимарства, а також продовжити дискусію з приводу ідентифікації осіб власників, датування виробу та локалізації майстерні, де його виготовили. Історія. Як зазначено у каталозі PZSz ZKW [18, s. 234], килим потрапив до збірки 1932 р. від Ружі Дідушицької з Неслухова (в той час села у Кам’янецькому повіті Руського воєводства [26, t. VII, s. 113]1 ). Килим, очевидно, дістався їй у спадок від батька – графа Тадеуша Дідушицького, який був попереднім власником с. Неслухова [15, t. V, s. 172]. Як власність гр. Т. Дідушицького, 1912 р. згадує килим К. Стемповська. Дослідниця також зазначає, що килим зберігався у с. Токах під Збаражем, а походить пам’ятка з костелу в Желехові [29, szp. 363]. За даними “Географічного словника Польського Королівства” наприкінці ХІХ ст. існувало принаймні два селища з назвою Желехів, одне з яких було розташоване у Кам’янецькому, а друге у Ґарволінському повіті [26, t. XIV, s. 766]. У нашому випадку йдеться, поза сумнівом, про с. Старий Желехів Кам’янецького повіту, сучасне с. Великосілки Кам’янкоБузького району Львівської області [3, с. 437]. На це вказує місцезнаходження села, розташованого усього в трьох кілометрах на північ від с. Неслухова. Опис. Розміри килима 291 х 186 см. Виконано його у техніці ворсового в’язаного килимарства (вузол ґіордес). Виріб є повністю вовняним (для основи, утоку та ворсу було використано вовняні нитки). У центрі внутрішнього поля килима розміщено асиметричний мотив “рогу достатку”, з якого “виростає” пишний букет, що складається з троянд, тюльпанів, гвоздики, лілії, гілки вишні з листям та ягодами (іл. 1). На галузках букета та навколо нього сидять дрібні пташки, більшість з яких тримає у дзьобах пучки ягід, а одна (унизу в центрі над кінцем стрічки) – хробака. Поле килима з усіх чотирьох боків огортає кайма з внутрішньою та зовнішньою облямівками. У каймі “пробігає” в’юнок з листям і пишними квітами троянд, гвоздик, ірисів. Дві облямівки кайми мають однаковий плетений орнамент. Колорит килима будується на контрастному зіставленні синьо-зеленого внутрішнього поля та вохристої кайми. В орнаментах використовуються складні відтінки червоно-коричневої та зеленої барв, яскраві вкраплення синього та рожевого кольорів. Ідентифікація власників та датування. Розміщена у верхній смузі кайми геральдична композиція (іл. 2) дає змогу ідентифікувати осіб, для яких було виготовлено килим. Роки життя цих осіб стануть, відтак, хронологічною шкалою для його датування. Геральдична композиція утворена з двох п’ятичастних т. зв. складених гербів. Складений герб – це аналог генеалогічної таблиці, оскільки герби в сегментах щита вказують на походження предків особи, якій належав складений герб. Щоб встановити цю особу, слід спершу ідентифікувати герби в сегментах щита, а далі пов’язати їх з родами, з яких могли походити предки гіпотетичного власника. Оскільки на килимі PZSz ZKW no. 1726 два складені герби закомпоновано в єдину геральдичну композицію, то мова йде про подружню пару – чоловіка й жінку. 1 Сьогодні село належить до Кам’янко-Бузького району Львівської області. 138 Г.Когут Першу спробу ідентифікувати герби на килимі PZSz ZKW no. 1726 здійснила К. Стемповська. На думку дослідниці, в серцевині правого (геральдично1) щита зображено герб Слєповрон, навколо якого розміщені герби Корчак, Вєнява, Задора і Тромби, а в серцевині лівого щита – Пілява в оточенні Ястжембца, Мура, Ґоздави і Стражі [29, szp. 363]. 1954 р. Т. Маньковський опублікував розв’язання гербів Г. Полячківни, яке відрізнялося від запропонованого К. Стемповською в ідентифікації фігур лівого щита. Так, в оточенні Піляви Г. Полячківна ідентифікувала Слєповрон, Ґжимала, Остоя, Топур [20, s. 156 (прим. 44)]. Ідентифікація Г. Полячківни правильна, за винятком третьої фігури оточення Піляви. Дослідниця вважала, що це Остоя. Проте, таке твердження помилкове, адже в щиті герба Остоя зображується спрямований донизу меч між двома півмісяцями, натомість на килимі PZSz ZKW no. 1726 бачимо подвійну білу лілію, що є складовою герба Ґоздава (іл. 3 i,j). Таким чином, уточнена ідентифікація гербів на килимі PZSz ZKW no. 1726 виглядає так: в серцевині правого щита міститься герб Слєповрон, навколо герби Корчак, Вєнява, Задора і Тромби; в серцевині лівого щита – герб Пілява, в оточенні гербів Слєповрон, Ґжимала, Ґоздава і Топур (іл. 3 a-j). Наступний етап дослідження, як уже було зазначено, полягає у пов’язанні ідентифікованих геральдичних фігур з родами, з яких могли походити предки гіпотетичних власників складених гербів. Відповідно до поширеної схеми у сегментах поділеного на п’ять частин щита складеного герба розміщуються: власний герб (у центрі), герб матері (справа вгорі), герб бабусі по батьковій лінії (зліва вгорі), герб бабусі по материній лінії (справа внизу), герб прабабусі по батьковій лінії (зліва внизу) (табл. 5). [12, s. 128]. Причому в геральдичній композиції з двох щитів складений герб, розташований праворуч (сторона “по мечу”), слід пов’язувати із особою чоловічої статі, тоді як герб, розміщений ліворуч (“по куделі”), поза сумнівом, належить жінці. Г. Полячківна розв’язує герби в правому (чоловічому) щиті таким чином: Слєповрон (Косаковські), Корчак (Чурили), Вєнява (Лібішовські), Задора (?) і Тромби (Іскрицькі). На думку Т. Маньковського, який спирався на розв’язання гербів Г. Полячківни, такий складений герб міг належати каменському каштелянові Станіславу Косаковському. Проте, відповідно до усталеної схеми, така комбінація гербів не відповідає особі Станіслава, в складеному гербі якого мали би бути дві Піляви (матері Софії Потоцької та бабусі по батьковій лінії Олександри Потоцької), Вєнява (бабусі по материній лінії Вікторії Лещинської) і Корчак (прабабусі по батьковій лінії Софії Чурило) (табл. 1). Насправді комбінація гербів у правому щиті відповідає генеалогії Станіславового діда – київського каштеляна Миколи Косаковського. Корчак – герб його матері Софії Чурило, Вєнява – бабусі по батьковій лінії з родини Лібішовських та Задора – герб бабусі по материній лінії Софії Лянцкоронської (табл. 3)2. Дружиною Миколи Косаковського була Олександра Потоцька, дочка хмельницького старости Домініка Потоцького. У лівому (жіночому) щиті геральдичної композиції килима PZSz ZKW no. 1726 зображені герби саме її предків: Пілява – родовий герб Потоцьких, 1 У геральдиці права та ліва сторони визначаються з кута зору власника герба, тобто так, як би їх описував лицар, що тримає щит з гербом на плечі. 2 В останньому, п’ятому, сегменті гербового щита міститься герб Тромби, який, відповідно до схеми, мав би належати Щасній з роду Котлів, котра була прабабусею М. Косаковського по батьковій лінії. На жаль, не вдалося з’ясувати, яким саме гербом послуговувався рід Котлів. З іншого боку, у переліках родин, що користувалися гербом Тромби, прізвища Котл(о) виявлено також не було. Г. Полячківна пов’язала герб Тромби з родиною Іскрицьких, яка не перебувала у родинних зв’язках ні зі Станіславом, ні з Миколою Косаковськими. Інша відмінність у розв’язанні гербів стосується Задори, який Г.Полячківна залишає без власника, а ми, на підставі гербовників, приписуємо відповідному представникові роду Лянцкоронських. Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких... 139 Слєповрон – герб матері Констанції Трусколяської, Ґжимала – бабусі по батьковій лінії Ельжбєти Казановської та Топур – бабусі по батьковій лінії Ядвіги або Ельжбєти Прусіновської (табл. 4). Герб Ґоздава, що залишився, повинен був належати прабабці по материній лінії, особу якої встановити не вдалося1. З усього вище сказаного випливає, що килим PZSz ZKW no. 1726 належав київському каштелянові Миколі Косаковському та його дружині Олександрі Потоцькій. Оскільки Микола Косаковський помер 1706 р.2, то цей рік можна прийняти за верхню хронологічну межу для датування килима. Нижньою хронологічною межею могла б бути дата шлюбу, яку нам поки що не вдалося встановити. На підставі наявних даних килим можна датувати кінцем XVII – початком XVIII ст. , не пізніше 1706 р. Художньо-композиційні особливості. Герби з огляду на відведену їм роль – репрезентувати власників килима, поза сумнівом, семантично є одним з найважливіших елементів композиції. Помістивши їх у каймі, автор проекту зіткнувся з нелегким завданням. Надзвичайно складні, з великою кількістю дрібних елементів, вони мали бути виразними й після виконання у матеріалі, а тому вимагали відповідного масштабу. Саме цим можна пояснити незвично велику ширину кайми, що співвідноситься з шириною внутрішнього поля у пропорції 1:2 (іл. 1). Розширення кайми, своєю чергою, вплинуло на масштаб квіткових галузок, які є крупнішими, аніж аналогічні мотиви у полі килима. Гармонії вдалося досягнути за рахунок тональних та кольорових зіставлень. Більшість квітів кайми ледь помітні на наближеному у тоні та кольорі тлі, тим часом як у внутрішньому полі контрастно виділяється мотив “рогу достатку” – формальна та змістова домінанта композиції. Мотив “рогу достатку” асиметричний. Автор проекту урівноважив композицію, міцно “приклеївши” похилий за формою ріг до облямівки кайми. Це несподіване рішення, щоправда, мало й побічний ефект. Оскільки уява “домальовує” завершення рогу, що заходить за раму кайми, виникає враження другого плану. Важливу роль у зв’язку з цим відведено стрічці, яка обгортає ріг. Здавалося б, край стрічки, схований за ріг, створює третій план і абсолютно недоцільну у цій ситуації просторовість. З іншого боку, саме стрічка виступає об’єднуючим елементом композиції. Виринувши з-під рогу, вона обгортає його і виступає на перший план, сплітаючи тим самим усі три просторові рівні в єдине ціле. Окрім того, стрічка заповнила вільне місце, що утворилося справа від рогу. Щодо походження мотивів, використаних у композиції килима PZSz ZKW no. 1726, слід зауважити, що вони інспіровані західноєвропейською текстильною орнаментикою. Мотив “рогу достатку” часто зустрічається в орнаментах французьких килимів “Savonnerie” XVII – першої половини XVIII ст. [10, il. 207, 209, 212, 213, 221, 226, 227]. Походження цього мотиву пов’язане з античною міфологією. Один з грецьких міфів розповідає про німфу-козу 1 Г.Полячківна, на результати студій якої посилається Т.Маньковський, розв’язала герби подібним чином: герб Пілява (Потоцьких), в оточенні гербів Слєповрон (Трусколяських), Гжимала (Казановських), Остоя (Стажицьких) і Топур (Станінських або Прусіновських) [20, s. 156 (прим. 44)]. Однак, Т. Маньковський приписав цей складений герб Катерині Потоцькій, дружині згадуваного вище Станіслава Потоцького. Таке пов’язання, втім, хибне, оскільки, п’ятичастковий герб К. Потоцької повинен був мати інший вигляд: Пілява в оточенні Ґодзави, Шреняви, Лабендзя або Радвана, та фігури невідомого герба прабабці по батьковій лінії Констанції Лігензи (табл. 2). Чому ж Т. Маньковський стверджує, що герби належать Станіславу Косаковському та Катерині Потоцькій? Т. Маньковський датує килим 1744 р., що був датою одруження цієї пари. Найправдоподібніше, таке пізнє датування килима узгоджувалося з концепцією розвитку ворсового в’язаного килимарства Речі Посполитої, яку запропонував дослідник. 2 Біографічні відомості, які нам вдалось розшукати про Миколу Косаковського – доволі обмежені: окрім року смерті відомо, що 1672 р. М. Косаковського призначили жидачівським мечником, потім львівським чесником і ротмістром, а 1696 р. він став київським каштеляном [15, t. XI, s. 304]. 140 Г.Когут Амалфею, яка вигодувала Зевса-немовля на о. Кріті, де його сховала мати Рея від Кроноса. Згодом випадково зламаний ріг кози Зевс зробив рогом достатку, який став символом богині миру Ейрене та бога багатства Плутоса [7, с. 65]. Слід також зазначити, що ріг часто згадується у Святому Писанні [Цар.2:1, Лук.1:69, Пс.89:18], де він виступає емблемою могутності, честі і слави [1, с. 606]. З огляду на таке символічне значення мотив “рогу достатку” якнайкраще підходив для орнаментів помпезних королівських килимів Савонері. Доречним він був і в композиції килима Косаковських-Потоцьких, символізуючи, можливо, побажання добробуту молодій подружній парі1 . Появу натуралістично трактованих квітів (гвоздик, троянд, ірисів) в орнаменті килима PZSz ZKW no. 1726 також слід пов’язувати з західноєвропейськими впливами. У той час натуралістичні квіткові гірлянди рясно вкривають бордюри французьких килимів та шпалер [10, s. 208, 209; 2, іл. 73, 75, 76,77, 78, 79 81, 82]. Попри усе це, немає підстав стверджувати, що зразком для килима PZSz ZKW no. 1726 служив один з коштовних французьких виробів. Композиції французьких килимів є дуже складними, з великою кількістю дрібних елементів, тоді як композиційна схема килима PZSz ZKW no. 1726 є спрощеною. Що стосується згаданих мотивів, знайомство з ними могло відбутися за посередництвом інших видів мистецтва. “Ріг достатку”, скажімо, є дуже характерним мотивом барокової орнаментики, який відтворювали у найрізноманітніших техніках, зокрема у гравюрі2. Таким чином, з західними впливами пов’язуємо передовсім усвідомлення можливості адаптації на ґрунті килима – явища східного за походженням – сучасної європейської орнаментики. У всьому іншому килим PZSz ZKW no. 1726 став віддзеркаленням місцевих смаків та можливостей. На відміну від західноєвропейських виробів, для орнаменту яких характерними є тривимірність та пластичність рослинних форм3 , узір килима з мотивом “рогу достатку” відзначається площинністю та геометризованими контурами. На думку К. Стемповської, це “свідчить про руку, звичну до східної, хоч і досить грубої стилізації” [29, szp. 364]. З цим твердженням дослідниці частково можна погодитися, визнаючи площинне трактування мотивів даниною тисячолітній традиції східного килимарства. Що стосується геометризованих ліній та форм, їхня поява, на нашу думку, має інше пояснення. Виготовлення килима здійснюється, як правило, у два етапи: виконання проекту та реалізація його в матеріалі. Автор проекту килима PZSz ZKW no. 1726, як можемо припустити, був професійним художником: йому не бракувало сміливості для експериментів, але водночас він дотримувався законів гармонії. Можемо припустити, що згідно з первісним проектом завитки галузок та листочків мали плавні заокруглені форми. Проте, в процесі ткання пластичність частково була втрачена внаслідок геометризації. Ця геометризація, втім, не була визначеним заздалегідь принципом стилізації, а радше наслідком технологічних 1 Т. Маньковський, вважаючи килим власністю Станіслава Косаковського та Катерини Потоцької, датував виріб 1744 р., коли відбулося одруження цієї пари [20, s. 81-82]. З цією ж подією пов’язує замовлення килима і Б. Бєдроньська-Слота [13, s. 157; 14, s. 170]. Дійсно, з огляду на два вміщені герби та символічний мотив “рогу достатку”, існує велика ймовірність того, що килим PZSz ZKW no. 1726 був створений з нагоди весілля, проте не менш вірогідно, що приводом могла бути будь-яка подія, яка сталася вже під час подружнього життя пари. 2 На портреті Яна Собєського 1680 р. штихеля О. Тарасевича бачимо два мотиви „рогу достатку”, які прикрашають верхні кути композиції. 3 Зазначимо, що серед західноєвропейських килимів XVII ст. також маємо приклади площинних і навіть геометризованих візерунків [10, il. 208, 209, 272, 274, 275]. Це, як правило, найдавніші пам’ятки, створені під впливом східного килимарства. Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких... 141 складнощів втілення проекту в матеріалі. Тканина, виконана у техніці ворсового в’язаного килимарства – це, по суті, поверхня, “розграфлена” на тисячі дрібних кольорових квадратиківвузлів, які групуються відповідно до малюнка і творять взір. Слід зауважити, що поверхня килима PZSz ZKW no. 1726 має доволі крупний “растр”. Виконавець, на відміну від автора проекту, був фахівцем не дуже високого рівня. Він використовував нещільну основу та грубі нитки, що призвело до виникнення кутастих обрисів і, відповідно, кострубатих форм. Такий стан речей спонукає до висновку про неузгодженість роботи двох різних спеціалістів: художника та килимаря. При цьому слід зазначити, що останній не лише “псував” проект недбалим виконанням, але й вносив до нього доповнення. Примітивні мотиви – комаха та хрестоподібна квітка у правому нижньому кутку кайми, V- подібний листок у верхній частині її лівої смуги та шестикутні листочки з ягодами у відповідному місці правої смуги (іл. 4) – виглядають випадковими і непродуманими. Розміщені на стиках фризових композицій кайми, ці мотиви заповнюють вільні місця, що утворювалися вже в процесі роботи. Аналогії. Найближчою аналогією до килима PZSz ZKW no. 1726 є килим 1698 р. зі збірки Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові (МЕХП no. ЕП-15) (іл. 5). Т. Маньковський припускав навіть, що ці два килими були виконані в одній майстерні [20, с. 81-82]. Зокрема дослідник відзначив, що обидва вироби позначені спільними стилістичними рисами і типом орнаментації, а також мають таку спільну деталь, як зображення гербів у центрі верхньої смуги кайми. Справді, “ріг достатку” в центрі килима PZSz ZKW no. 1726 перегукується з кошиком фруктів на килимі МЕХП no. ЕП-15. Фестони у взорі килима 1698 р., подібно як і “ріг достатку”, частково ховаються за раму кайми. В обох килимах облямівка кайми має подібний геометричний взір, спільними також є мотиви квітів, ягід та пташок. Зрештою, попри різні розміри1 формат килимів видовжений і має однаковий коефіцієнт відношення довжини до висоти (1,5). І навіть місце віднайдення килимів те саме – це костел в с. Желехові. У пошуках подібностей не слід, однак, залишати поза увагою й істотні відмінності. Різною є стилізація взору: якщо для килима МЕХП no. ЕП-15 характерна вишукана пластичність, то для PZSz ZKW no. 1726 – різка геометризація. Т. Маньковський, вважаючи килими виробами однієї майстерні, пояснює різну стилізацію взору килимів 46-річним проміжком між датами їх створення [20, с. 82]. Це пояснення залишається актуальним й у випадку уточненого датування, за яким хронологічний проміжок між виконанням виробів дещо зменшується. У нашій дисертаційній роботі цю відмінність ми спробували пояснити приходом нового покоління ткачів або ж диктатом смаків нових власників [5, с. 123]. Ми мали можливість ознайомитися з обома пам’ятками і виявили разючу відмінність у якості ткання, яку промовисто ілюструють показники щільності основи: у килима 1698 р. – 8 н./см., у килима з мотивом “рогу достатку” всього 3 н./см. PZSz ZKW no. 1726 у порівнянні з килимом МЕХП no. ЕП-15 можна охарактеризувати як “грубу” роботу. Це дає підстави стверджувати, що гіпотеза про походження з однієї майстерні маловірогідна, що ж до подібностей мотивів та композиційних схем, то тут можна бачити відображення смаків однієї епохи. За організацією композиційної схеми та підбором мотивів килим PZSz ZKW no. 1726 споріднений також з килимами PZSz ZKW no. 9821 та MCz no. ХІІІ/11572 (килими мають аналогічний взір3). В композиційних схемах цих килимів використано аналогічний за символічним значенням до “рогу достатку” мотив кошика з квітами або фруктами. Серед інших спільних мотивів: пташки з ягодами у дзьобах, тюльпани, іриси, троянди. 1 МЕХП no. ЕП-15 – 162 х 252 см., PZSz ZKW no. 1726 – 186 х 291. Різниця у площі поверхні 1,3 м 2 . 142 Г.Когут Окремої уваги заслуговує той факт, що плетений узір облямівки килима PZSz ZKW no. 1726 абсолютно тотожний з аналогічним композиційним елементом килима зі збірки Viktoria & Albert Museum у Лондоні (іл. 6, 7)4 . Такий самий мотив зустрічаємо і на гаптованій макаті XVIII ст.5. Характерний елемент декору міг бути “фірмовим знаком” майстерні, у якій виготовили усі ці вироби6. Майстерня. К. Стемповська віднесла килим PZSz ZKW no. 1726 до групи стилістично споріднених пам’яток, серед яких були, зокрема, два килими з гербами Потоцьких-Мнішків. Пов’язавши ці два останні килими з іменами Станіслава Щасного Потоцького та його другої дружини Юзефіни з Мнішків, дослідниця припустила, що їх виготовили у мануфактурі С. Щ. Потоцького в Тульчині. У цій самій мануфактурі, на думку К. Стемповської, отже, виконали і килим PZSz ZKW no. 1726. Однак, Тульчин насправді не міг бути місцем створення килима PZSz ZKW no. 1726. Річ у тому, що відповідно до уточненого датування килим є виробом кінця XVII – початку XVIII ст.; С. Щ. Потоцький жив у другій половині XVIII ст. (1752-1805 рр.), а саме з його особою пов’язане заснування мануфактури у Тульчині7. Т. Маньковський, який на відміну від К. Стемповської, знав, що килим PZSz ZKW no. 1726 належав представникам родів Косаковських-Потоцьких, “судячи з прізвищ власників” припускав, що килим був виготовлений на мануфактурі у Бродах, “де давні традиції килимарства не переривались, правдоподібно, від часів гетьмана Конєцпольського” [20, s. 81] . Ця гіпотеза утвердилась в історіографії. Зокрема, її підтримала Б. БєдроньськаСлота [13, s. 156-157; 14, s. 170]. Ми також у попередніх своїх публікаціях гіпотетично припускали, що цей килим є виробом Бродівської майстерні [4, с. 136; 6, с. 11-12 ]. Проте, на нинішньому етапі досліджень вважаємо цю гіпотезу малоймовірною. Річ у тому, що припущення Т. Маньковського ґрунтується на двох “фактах”: 1) належності власниці килима до роду Потоцьких, які володіли Бродами та 2) існування в Бродах “давніх традицій килимарства”, що “не переривалися від часів гетьмана Конєцпольського”. Щодо першого “факту”. Справді, власниця килима належала до роду Потоцьких, і м. Броди також належало Потоцьким. Проте, не є фактом те, що килими для Потоцьких виготовлялися виключно в їхніх маєтках. Окрім того, виходячи з уточненого датування килима (кінець XVII ст. – початок XVIII ст., точніше до 1706 р.) аргумент щодо належності власності до роду Потоцьких практично не має жодного значення, оскільки Броди відійшли до маєтностей Потоцьких щойно 1704 р. Килим репродукований: [20, il. Х; 25, il. 1; 13, il. 65] Килим зберігається в Мuzeum Czartoryskich в Кракові. Репродукований [29, fig. 6, Бєдр., 13, il. 65] 3 У внутрішньому полі килима PZSz ZKW no. 982 закомпоновано три кошики квітів. Один такий самий кошик з квітами прикрашає поле килима MCz no. ХІІІ/1157. Кайма килимів однакова. Відомий ще один виріб з цієї серії, повністю ідентичний з PZSz ZKW no. 982. У 1990-х р. він був куплений у Лондоні для збірки Zamku Królewskiego w Warszawie. Ймовірно, це той самий виріб, що колись належав проф. др. Сарре у Берліні [17, s. 118, taf. XIII, abb. 4]. 4 Килим репродукований: [9, pl. LII; 20, іl. 90]. Т. Маньковський згадує про аналогічний килим у Musée des Arts Décoratifs в Парижі [20, s. 86]. 5 Опублікована: [20, il. 130]. Місцезнаходження виробу невідоме. 6 Подібно як у випадку з тими двома відомими серіями килимів: з гербами Потоцьких-Мнішків (PZSz ZKW no. 1296, MNK no. MNK-XIX-4452, MNK no. ХІХ-4453; MNW no. SZT-592) та кошиками квітів (PZSz ZKW no. 982, MCz no. ХІІІ/1157), які мають абсолютно різні орнаменти, але з огляду на однакову облямівку кайми вважаються виробами однієї килимарні [20, s. 78-79; 13, s. 153-156]. 7 С.Щ. Потоцький заснував резиденцію у Тульчині [24, s. 184-185], після чого і організував мануфактуру, згадувану у “Dzienniku Handlowym” за 1786 р., як виявила М. Маркєвіч [21, s. 22]. 1 2 Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких... 143 Щодо другого “факту”, то “неперервність” килимарського виробництва в Бродах від часів Конєцпольського до поч. XVIII ст. є сумнівною. Цей контраргумент вимагає детальнішого пояснення. Про існування майстерні у Бродах, заснованої коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським, дізнаємося з декількох джерел. Т. Маньковський знайшов згадки про неї у працях тогочасних істориків Й. Пасторіуса [23] та Ґ. Цельтнера [16]. Вони подають чимало цікавих деталей про тривалий процес організації майстерні, з яким було пов’язано багато труднощів та невдач. Орієнтовний рік заснування майстерні, як з’ясував Т.Маньковський, – це 1643 р. Саме тоді між гетьманом С. Конєцпольським та Мартіном Руаром, котрий мав прислати з Ґданська ткачів, обговорювалися умови контракту1. Про майстерню у Бродах згадує також Станіслав Зизновський у панегірику 1659 р., присвяченому родині Конєцпольських [8]2 . Прославляючи прижиттєві вчинки Станіслава Конєцпольського, поет описує, зокрема, організовану гетьманом майстерню шовкових тканин. В переліку продукції майстерні вказані також “peristromata”, тобто килими: “Officina Brodensis bombycina ... ibi bombyces serum producentes, textores ac si in ipsa Perside telas sericas in varias сolorum species distinquentes, tapetia, peristromata, aliaque Phrygii operis tegumenta conficientes, placebit videre” (цит. за [27, szp. LXVI]). Останній вираз, поданий у майбутньому часі (“placebit videre”/ “буде приємно побачити”) став для Т. Маньковського доказом того, що на час написання панегірика (1659 р.). майстерня існувала. А відтак, вона продовжувала функціонувати як після смерті її засновника – гетьмана Станіслава Конєцпольського (1646 р.), так і після облоги замку військами Б. Хмельницького (1648 р.) [19 , s. 38-39]. Тут, однак, слід врахувати коментарі з цього приводу гр. К.Пшездецького, які були відомі Т. Маньковському, але які він не взяв до уваги. К.Пшездецький звертає увагу на продовження тексту панегірика, де йдеться, “що все це занепало по смерті великого мужа [С. Конєцпольського – прим. авт.], і в цьому слід звинувачувати тяжкі часи”. Тому дослідник припустив, що після смерті С. Конєцпольського, тобто ще 1646 р., підприємство остаточно занепало. Використання майбутнього часу він пояснив особливою ораторською формою, котра випливала зі способу опису попередніх здобутків гетьмана [27, szp. LXVI-LXVII]. Інформацію про занепад килимарні, очевидно, під впливом К. Пшездецького подав також Т. Криґовський [17, s. 72]. Отже, ймовірно, що Бродівська майстерня існувала дуже короткий час. Невипадково в пізніших джерелах відсутні згадки про цю мануфактуру. Таким чином, усе це є значною перепоною для того, щоб прийняти гіпотезу про виготовлення килима PZSz ZKW no. 1726 у Бродах. На нинішньому етапі студій неможливо встановити, де саме був виготовлений килим, проте є всі підстави пов’язувати його походження з теренами Східної Галичини. Порівняно невисока якість ткання та особливості стилістики виробу вказують на невелику локальну майстерню, що мала амбітні проекти, однак скромні трудові та технічні ресурси. Очевидно, килим був замовлений у майстерні, що містилась або в маєтках, або поблизу маєтків замовника виробу. Микола Косаковський “писався на Твердзі і Богородчанах” [15, t. XI, s. 304], сьогодні це с. Осада та с. Богородчани на Івано-Франківщині. Микола Косаковський був власником килима, на що вказує його герб, 1 Про складання контракту дізнаємося від Цельтнера, який мав у своєму розпорядженні кореспонденцію гетьмана С. Конєцпольського. Зі свідчень Пасторіуса випливає, що майстерня почала працювати. Детальніше див. [19, с.36]. 2 В контексті дослідження килимарства цей фрагмент тексту панегірика вперше згадує К. Пшездецький [27, szp. LVI]). 144 Г.Когут але чи він сам замовив цей килим, чи то був подарунок когось із родичів або знайомих з нагоди його весілля з Олександрою Потоцькою – ці питання залишаються без відповідей. Висновок. Килим PZSz ZKW no. 1726 було виготовлено для київського каштеляна Миколи Косаковського та його дружини Олександри Потоцької, дочки хмельницького старости Домініка Потоцького. Датується килим кінцем XVII – початком XVIII ст. (до 1706 р.). Виготовили його у невідомій майстерні, ймовірно на території Східної Галичини. Проект був інспірований вишуканими мотивами західноєвропейської барокової орнаментики, проте в процесі виконання відбулася трансформація композиції у напрямку дещо спрощених, але поза сумнівом оригінальних форм. 1. Библейская энциклопедія / Трудъ и изданіе Архимандрита Никифора. – Москва, 1891.(Репр. / Издание Свято-Троице-Сергиевой Лавры. – 1990 р.). 2. Бирюкова Н. Французские шпалеры конца XV – XX века в собрании Эрмитажа. – Ленинград: “Аврора”, 1974. 3. Історія міст і сіл УРСР. Львівська область. – Київ: Головна редакція української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968. 4. Когут Г. Професійні майстерні на “килимовій мапі” України XVII – XVIII ст. : факти, міфи, гіпотези // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 2002. – Вип.2. – С. 132-142. 5. Когут Г. Українські “панські” килими XVII – XVIII ст. (Історія та стилістика): Дис… канд. мист.: 17.00.06. – Львів, 2003. 6. Когут Г.В. Українські “панські” килими XVII – XVIII ст. (Історія та стилістика): Автореф. дис... канд. мист.: 17.00.06 / Львів. Акад. мист. – Львів, 2003. 7. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2 т. / Главн. редактор С.А.Токарев. – Москва: “Советская Энциклопедия”, 1987. – Т.1: А-К. 8. Cursus Gloriae Ill. et Excell. Dni Dni Alexandri in Koniecpole Koniecpolski, Palat sendom. S. R. I. Principis etc. ad posthumam memoriam Panegyrico adumbrates et inter lugubres Exequias, ad feralem urnam VIII cal. dec. 1659 luci publicae exhibitus opera M. Stan. Zyznowski Phil. Dris et profess. Almae Acad Cracoviensis apud Viduam et haeredes Chr. Schedel Cracoviae 1659. 9. Guide to the Collection of Carpets. Victoria and Albert Museum. Department of Textiles. – London, 1931. 10.Great carpets of the World / Bérinstain V., Day S., Floret É. & an. – New York: The Vendome Press, 1996. 11.Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. – Lwów: nakładem autora, 1865. 12.Bebłowski A. Radziwiłłowicz D. Herby i heraldyka. Krótki informator. – Warszawa: Ministerstwo obrony narodowej. Departament spóleczno-wychowawczy, 2000. 13.Biedrońska-Słotowa B. Kobierce z polskich manufaktur (Próba podsumowania) // Tkaniny artystyczne z wieków XVIII i XIX. Materiały sesji naukowej w Zamku Królewskim na Wawelu (Kraków, 21 marca 1991 roku). — Kraków: Zamek Królewski na Wawelu, 1997. – S. 151-163. 14.Biedrońska-Słota B. Leksykon sztuki kobierniczej. – Kraków: wyd. Radamsa, 1999. 15.Boniecki A. Herbarz polski: W 16 t. – Warszawa-Kraków: Gebethner i Wolff, 1899-1913. 16.Gustavi Georgii Zeltneri D.P.P. et P. Historia Crypto-Socinismi Altorfinae quondam Academiae inferti Arcana ex documentis maximam partem msstis ita adornata ut cum historiae illorum hominum illustrandae tum dogmatibus in universum refellendis inservire possit. Accesserunt praeter alia Valentini Smalcii diarium vitae ex autographo et Martini Ruari epistolarum Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких... 145 centriae duae hactenus rarius apparentes hic vero etiam notis idoneis illustratae. Lipsk, 1729. 17.Krygowski-Lemberg T. Polenteppiche (Polnische Knüpfteppiche) // Orientalisches Archiv. – 1911-12. – T. II – S. 70-76, 106-121. 18.Kunstschätze des königsschlosses Wawel. – Warschawa: Akady,1980. 19.Mańkowski T. Sztuka isłamu w Polsce w XVII i XVIII wieku. – Kraków: PAN, 1935. 20.Mańkowski T. Polskie tkaniny i hafty XVI-XVIII w. – Wrocław: Zakład imienia Ossolińskich, 1954. 21.Markiewicz M. Historia polskiej tkaniny do XIX wieku // Tkanina polska. – Warzawa: Arkady, 1959. – S. 11-34. 22.Niesiecki K. Herbarz polski: W 10 t. – Lipsk: wyd. przez I.N.Bobrowicza, 1839-1864. 23.Pastorius ab Hirtenberg Joachim, Historiae Polonae pars prior, de Vladislai IV Regnis extremis, secutoque inde interregno et Ioannis Casimiri Electione ac Coronatione Interscita Cosacorum et Tartaricae simul gentis descriptio, ac multa alia. Gdansk, 1680. 24.Polski słownik biograficzny. – Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódz: PAN, 1984. – Т.XXVIII/1 – Zeszyt 116. 25.Polskie kobierce wełniane. Państwowe zbiory sztuki na Wawelu / M. Bernasikowa. – Warszawa, 1986. 26.Słownik geograficzny królewstwa polskiego i innych krajów słowiańskich: W 15 t. / Pod red. B.Chlebowskiego i in. – Warszawa: nakladem Wł. Wawelskiego, 1980-1902. 27.Sprawozdania z posiedzeń komisyi historyi sztuki // Sprawozdania komisyi do badania historyi sztuki w Polsce. – Kraków: Akademia Umiejętności w Krakowie. – 1891. – T.IV. 28.Sprawozdania z posiedzeń komisyi historyi sztuki // Sprawozdania komisyi do badania historyi sztuki w Polsce. – Kraków: Akademia Umiejętności w Krakowie. – 1896. – T.V. 29.Stępowska K. Polskie dywany wełniane // Sprawozdania komisyi do badania historyi sztuki w Polsce. – 1912. – T. 8. – Szp. 353-372. 30.Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej: W 14 t. – Warszawa: Gebethner i Wolff, 19021917. 146 К М ( ?) К ь ãåðá Ñëєïîâðîí М Ч ія ãåðá Êîð÷àê К ь (? — 1706) ãåðá Ñëєïîâðîí ць ãåðá П³ëÿâà і і К ь (? ― 1730) ãåðá Ñëєïîâðîí ць (? ― 1751) ãåðá П³ëÿâà і ія ь ãåðá Вєíÿâà ія ць ãåðá П³ëÿâà і К ь (1721 ― 1761) ãåðá Ñëєïîâðîí Ã.Êîãóò Òàáë. 1. Ðîäîâ³ä êàìåíñüêîãî êàøòåëÿíà Ñòàí³ñëàâà Êîñàêîâñüêîãî (ç çàçíà÷åííÿì ãåðá³â ïðåäê³â). Ф К і (Щ ія К і ь ãåðá Êàë³íîâà ць ãåðá ϳëÿâà К ?) ь ãåðá Шðåíÿâà ь ãåðá Ґîçäàâà К Є ць ãåðá ϳëÿâà ? ãåðá Лàáåíж àáî Ðàäâàí ція (? ― 1730) ãåðá Ґîçäàâà ь К ць ãåðá ϳëÿâà Êèëèì ç ìîòèâîì “ðîãó äîñòàòêó” òà ãåðáàìè Êîñàêîâñüêèõ-Ïîòîöüêèõ... і (1579 ― ?) ць ãåðá ϳëÿâà Òàáë. 2. Ðîäîâ³ä ãðàáîâåöüêî¿ ñòàðîñòÿíêè Êàòåðèíè Ïîòîöüêî¿ (ç çàçíà÷åííÿì ãåðá³â ïðåäê³â). 147 (1533 — ?) ãåðá Сëєïîâðîí К 148 Щ К М ці А К ( ) ãåðá Òðîìáè (?) (М ь ?) (1570 ― ?) ãåðá Сëєïîâðîí К ? і іш ь ãåðá Вєíÿâà М ( К ь ãåðá Сëєïîâðîí М Ч я ц ія ь ãåðá Зàäîðà ãåðá Êîð÷àê ?) Ч ія ãåðá Êîð÷àê М К ь (? — 1706) ãåðá Сëєïîâðîí Ã.Êîãóò Òàáë. 3. Ðîäîâ³ä êè¿âñüêîãî êàøòåëÿíà Ìèêîëè Êîñàêîâñüêîãî (ç çàçíà÷åííÿì ãåðá³â ïðåäê³â). ( ь є і ь ãåðá Òîïуð М ць ãåðá ϳëÿâà ?) ь є К ь ãåðá Гжèìàëà М Т я ь ãåðá Сëєïîâðîí і і ць ãåðá ϳëÿâà К ція Т я ь ãåðá Сëєïîâðîí ць ãåðá ϳëÿâà ? Êèëèì ç ìîòèâîì “ðîãó äîñòàòêó” òà ãåðáàìè Êîñàêîâñüêèõ-Ïîòîöüêèõ... і ць ãåðá ϳëÿâà Òàáë. 4. Ðîäîâ³ä Îëåêñàíäðè Ïîòîöüêî¿ (ç çàçíà÷åííÿì ãåðá³â ïðåäê³â). 149 150 Г.Когут                               Табл. 5. Схема розміщення гербів у сегментах складеного п’ятичасткового герба. CARPET WITH THE MOTIF OF “HORN OF PLENTY” AND THE KOSSAKOWSKI - POTOCKI COATS OF ARMS IN THE PAŃSTWOWY ZBIORY SZTUKI ZAMKU KRÓLEWSKIEGO NA WAWELU IN KRAKOW (PZSZ ZKW no. 1726) Halyna KOHUT Lviv National Ivan Franko University, Faculty of Culture and Arts 1, Universytetska St, room 251, 79000, Lviv, Ukraine Tel:8 0322 964 197, e-mail:kohut_ua@yahoo.com The article is dedicated to the research of ukrainian carpet from the Państwowy Zbiory Sztuki Zamku Królewskiego na Wawelu in Krakow (PZSz ZKW no.1726). The design of the carpet includes the motif of “horn of plenty” and the coats of arms attributed to the KossakowskiPotocki family. The author identifies the owners of the carpet, specifies its date and discusses the localization of the workshop where it was manufactured. Key-words: Ukrainian carpet, coat of arms, design, baroque, genealogy, ornamentation Стаття надійшла до редколегії 15.11.2004 Прийнята до друку 17.03.2005 Галина Когут. “Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами...” 1. Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами Косаковських-Потоцьких. Państwowe Zbiory Sztuki Zamku Królewskiego na Wawelu, Краків (Ін. № 1726). Галина Когут. “Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами...” 2. Геральдична композиція в каймі килима PZSz ZKW no. 172. Фрагмент іл. 1. 3. Щити гербів: а ― Слєповрон, b ― Корчак, c ― Венява, d ― Задора, e ― Тромби, f ― Пілява, g ― Гжимала, h ― Топур, i ― Остоя, j ― Гоздава. Галина Когут. “Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами...” 5. Килим 1698 р. Музей етнографії та художнього промислу ІН НАН України, Львів (Ін. № ЕП-15). Галина Когут. “Килим з мотивом “рогу достатку” та гербами...” іл. 6. Килим. Viktoria & Albert Museum, Лондон. іл. 7. Орнаментальний мотив у каймі килима V&AM. Фрагмент іл. 6.