Без факапу — «ні» стартапу».

IIR BS Recommends

Говорили із засновницями молодого стартапу (існує з лютого 2017 року), Юлею Ніколаєвою та Анею Цяцько, ідея якого щомісяця надсилати коробку з вином/какао та відбірними книгами, про назви яких читач не здогадується. Про культуру, Донцову і китайську працю.

📌Як народилася така ідея?

Вона народилася доволі банально - на роботі. Я зустріла свою колегу, яка жалілася, що для неї прийшов бокс із косметикою, яка не підійшла, тому намагалася кудись притулити. І я подумала «ну, невже не можна класти в бокс щось таке індивідуальне, що точно підійде». Я пошукала в Інтернеті схожі ідеї. Там пропонували надсилати бокси з їжею, з білизною. Я багато читаю і зрозуміла, що в мене великий інтерес до книжок. Так народилася така ідея, згодом вона трансформувалася в коробку. Коли ми думали щодо назви, Аня Цяцько (співзасновниця) запропонувала назвати «Буковина». Ну, якщо така назва, тоді треба ще й вино класти. Так з’явився концепт.

📌Чим кожна з Вас займається?

Каріна Реп’ях — наш SMM-менеджер, Юля Ніколаєва — контент-маркетолог, Аня Цяцько раніше була пов’язана з журналістикою, а нині спеціаліст із комунікацій.

📌Є такий вислів «без факапу — «ні» стартапу». Чи справедливий він щодо Вашого проєкту?

Думаю, так. Наш найбільший факап зі столами, робочим простором. Поки ми працюємо в умовах, наближених до китайської нелегальної організації. Але, думаю, що Джефф Безос (засновник Amazon — прим. ред.) починав так само і пакував свої перші замовлення в гаражі на підлозі. Ми зараз орендуємо офіс. З інвестицій було лише те, що ми колективно зібрали з нас трьох. Спочатку у нас не було місця для зберігання книжок, тому вони лежали в мене вдома у вільній кімнаті. Адже у нас тоді не було таких об’ємів і вистачало місця. Через те, що у нас сервіс передплати — це нас застрахувало від провалу у фінансову яму. Нам не треба дорогого офісу чи магазину. Наш логотип розробили друзі, соціальні мережі ми ведемо самі. Я вважаю, такий кейс не соромно покласти в портфоліо і показати комусь.

📌Як Ви бачите «обличчя» своєї аудиторії? На кого ви орієнтуєтеся? Здогадуюся, що це в основному дівчата. 

До речі, ні, не дівчата. Дорослі чоловіки також наша основна аудиторія серед підписників. Наша цільова аудиторія — це люди, які читають більше, ніж шість книг на місяць. Я називаю їх «книжковими снобами». Це люди, яких елемент сюрпризу приваблює більше, ніж інше. Переважно це люди, які розбираються в літературі. Ми використовуємо непересічні книжки. Тобто на розкладці в «Ашані» ти їх не знайдеш. Наприклад, у нас є клієнтка, яка стабільно щомісяця купує наші бокси, їй недостатньо двох книжок на місяць.

📌Що для Вас успіх у Вашому проєкті? Яка його мета?

Спочатку проєкт створювався не як такий, на якому можна заробляти гроші. Не це було метою. Ми прагнемо створити власне культуру читання. Люди читають мало. Треба популяризувати молодих українських письменників, зарубіжних, які дійсно варті уваги, але не користуються популярністю. Зорієнтувати людей, що читати. У мене буває таке, що приходжу в книгарню, бачу стелаж і думаю «хто це за автор і що за роман». Так само й інші, а в результаті купують чергового Дена Брауна чи Жадана, або взагалі Донцову. У першу коробку ми поклали Максима Дупешка «Історія варта цілого яблуневого саду», нам написали, що дуже вдячні за неї, бо в магазині навіть не подивилися в її бік. Цей проєкт для того, щоб люди відкривали для себе дійсно якісну літературу.

📌Які регіони читають найбільше? 

Львів, Київ, останнім часом Черкаси. Ще на півроку є підписка у дівчинки з Волинської області. У таких невеличких містах і селищ немає книгарні з великим вибором, який є у нас. Якщо книжка не підійшла отримувачу, ми її завжди замінюємо безкоштовно і робимо це, поки не буде того, що підійде читачу.

📌Які основні канали комунікації з читачами? Як Ви «розкрутилися»? 

Для нас самих це було сюрпризом. Просто експеримент. До цього ми повели невеликі опитування серед друзів і знайомих з питанням «ти б таке купив?» -«я б таке купив.» Ми навіть день обрали невдалий для піару, це був вихідний, але за годину ми отримали сто підписників. Ми думали створити сторінку, отримати декілька замовлень, щоб у квітні їх надіслати. Вийшло так, що нам довелось за тиждень розіслати багато боксів ще на початку березня, пройшло лише два тижні, з моменту початку. Було щось схоже на “shut up and take my money”. Згодом вийшла стаття про нас на The devochki та інших різних видавництвах. Це теж нам принесло певну аудиторію. Таким чином, з нами почали зв’язуватись видавництва. Ми ще не запустили платну рекламу на Фейсбуці , адже замовлень поки вистачає з «натуральної» реклами. Ми запустимо рекламу, як тільки матимемо ресурси для якісної обробки більшої кількості замовлень.