Фейгін Марк Захарович
| Марк Захарович Фейгін | |
|---|---|
| рос. Марк Захарович Фейгин | |
 | |
| Депутат Державної думи Російської Федерації I скликання | |
| 1994 — 1995 | |
| Народився |
3 червня 1971 (52 роки) Куйбишев, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | політик, адвокат, головний редактор, радіоведучий, правник, редактор, депутат Державної Думи РФ |
| Країна | СРСР і Росія |
| Alma mater | Самарський державний університет (1995) і Дипломатична академія МЗС РФ (2002) |
| Політична партія | Солідарність[d], Демократичний союз, Демократичний вибір Росіїd і Народно-трудовий союз російських солідаристів |
| Нагороди |
  |
| advokat-feygin.ru | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ма́рк Заха́рович Фе́йгін (рос. Марк Захарович Фейгин; нар. 3 червня 1971, Куйбишев, РРФСР, СРСР) — російський політичний і громадський діяч, колишній адвокат, блогер[1], кандидат юридичних наук (1999), депутат Державної думи РФ (1994—1995), віцемер Самари (1997—2007).
У 2018 році рішенням Ради адвокатської палати Москви позбавлений адвокатського статусу[2][3]. У 2022 році міністерство юстиції РФ визнало Марка Фейгіна «іноагентом»[4], а наступного року МВС Росії оголосило його в розшук[5]. На початку 2024 року Басманний суд Москви ухвалив рішення про заочний арешт Фейгіна за звинуванням у поширенні «фейків» про російську армію[6].
Життєпис[ред. | ред. код]
Молодість і робота в Державній думі[ред. | ред. код]
Троюрідний племінник організатора ВЛКСМ Герасима Фейгіна.
Фейгін ще студентом почав брати активну участь у політичному житті Самари. 1989 року він вступив до «Демократичного союзу», де залишався до 1991 року. 1990 року працював головним редактором незалежної самвидавничої газети «Третя сила». З 1992 року Фейгін — співголова Самарської обласної організації «Демократична Росія».
На початку 1990-х років Фейгін був членом правого Народно-трудового союзу російських солідаристів і створив його самарське відділення. У 1993 році Фейгін служив у Війську Республіки Сербської в Боснії[7].
У 1993 році перед виборами до Державної думи I скликання Фейгін очолив у Самарській області відділення виборчого блоку «Вибір Росії» і був другим у регіональному списку на виборах. Блок виступав на підтримку реформ президента Бориса Єльцина. «Вибір Росії» отримав 15 % голосів виборців. Цього було недостатньо, щоб Фейгін пройшов до думи, але 4 січня 1994 ЦВК припинила повноваження восьми депутатів, які не надали письмових зобов'язань про припинення несумісної зі статусом діяльності, і Фейгін зайняв місце одного з них, ставши, таким чином, наймолодшим депутатом[8][7]. У думі Фейгін працював до 1995 року. Він перебував у фракції «Вибір Росії» і був членом комітету з питань місцевого самоврядування Державної думи. Фейгін був одним з розробників першої редакції Федерального закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування у РФ». У 1995 році під час Першої чеченської війни Фейгін брав участь у гуманітарних місіях з порятунку російських військовополонених[7].
Адміністрація Самари[ред. | ред. код]
У 1995 році Фейгін закінчив юридичний факультет Самарського державного університету. Він не пройшов до Державної думи другого скликання і в 1996—1997 роках обіймав пост головного редактора щоденної самарської газети «Числа». Після обрання мером Самари Георгія Лиманського, давнього знайомого Фейгіна, останній отримав роботу в мерії. Фейгін у статусі віцемера з 1997 по 2007 рік очолював представництво Самари в Москві. Цього часу він переважно жив у Москві. Він закінчив Інститут бізнесу і ділового адміністрування при Академії народного господарства при Уряді РФ (2000), Дипломатичну академію МЗС Росії (2002) і захистив кандидатську дисертацію «Конституційні основи місцевого самоврядування у РФ». У 1998 році Фейгін став лауреатом премії року журналу «Новий світ» у розділі публіцистики за цикл статей із національно-політичної проблематики взаємовідносин держав колишнього СРСР[7].
Публічна діяльність і адвокатська практика[ред. | ред. код]
У 2007 році, після перемоги на мерських виборах Віктора Тархова Фейгін втратив пост в адміністрації міста. Він повернувся в політику і був обраний членом президії Російського народно-демократичного союзу[ru] Михайла Касьянова[7]. Перед президентськими виборами 2008 року Фейгін був довіреною особою Касьянова як кандидата у президенти Росії (йому було відмовлено в реєстрації).
У грудні 2008 року на установчому з'їзді руху «Солідарність»[ru] Фейгін був обраний членом федеральної політради. З грудня 2010 року по липень 2011 року член бюро ФПС ОДР «Солідарність». У 2013 році він вийшов з її складу.
Статус адвоката Фейгін отримав у 1990-х роках під час роботи в Москві, але адвокатською практикою почав займатися в 2000-х роках. Серед його перших справ були захист звинувачуваного в екстремізмі ісламського публіциста Гейдара Джемаля (справа розвалилася) та учасниці захоплення приймальні МЗС активістки «Іншої Росії» Ольги Комарової (засуджена до штрафу)[7]. Широку популярність Фейгін отримав як один з адвокатів у резонансній справі гурту «Pussy Riot». Також Фейгін захищав Леоніда Развозжаєва, Аркадія Бабченка, лідера «Російського образу» Іллю Горячова, обвинуваченого у справі «Arctic Sunrise» активіста Дмитра Литвинова, казахського політика і підприємця Мухтара Аблязова, українську військову Надію Савченко[9], главу Меджлісу кримських татар Мустафу Джемілєва, українського журналіста Романа Сущенка[10] та інших.
Автор понад 20 опублікованих наукових робіт у галузі муніципального права. Автор книг: «У пастці», монографій — «Конституційні засади місцевого самоврядування у РФ», «Кодифікація законів про місцеве самоврядування в Російській Федерації», підручника «Державна влада і місцеве самоврядування» та ін. Кандидат юридичних наук.
У 2012 році увійшов до числа «20 найменш впливових чоловіків року» в Росії за версією журналу «GQ» (трохи раніше він входив до рейтингу «GQ» найбільш впливових юристів Росії)[11].
Веде на Лібертаріанській радіостанції RLN.FM передачу «Точка зору з Марком Фейгіним».
Веде власний інформаційно-аналітичний канал «Фейгін Live» на «YouTube», що на липень 2022 року налічує понад 1,6 млн підписників та 345 млн переглядів, а також однойменний обліковий запис у «Telegram».
Судовий процес з Анатолієм Шарієм[ред. | ред. код]
13 липня 2017 року в ефірі програми «Своя правда» на радіостанції «Говорить Москва» Фейгін заявив: «Він [Шарій] проходить у справі про педофілію, я думаю, що ним є кому займатися. Так що цього товариша, сподіваюся, рано чи пізно притягнуть до відповідальності»[12]. «Педофіли чомусь кучкуються навколо Кремля»[13]. На заперечення ведучого, що інформація про кримінальну справу проти блогера є недостовірною, Фейгін у стверджувальній формі заявив: «Щодо Шарія? Цілком достовірна»[13].
18 липня 2017 року адвокати Анатолія Шарія звернулися в Хамовничеський суд Москви та Слідчий комітет Російської Федерації у зв'язку з заявою Фейгіна[13]. Шарій зажадав спростувати поширені Фейгіним відомості. Фейгін відмовився просити вибачення: «Ніколи. Нехай розбираються з цією заявою, а які проблеми, я не бачу тут проблем. (…) З цього приводу є всі рішення судів в Україні, так що я думаю, немає сенсу зовсім на нього реагувати»[12].
25 жовтня 2017 року Анатолій Шарій виграв позов щодо Фейгіна. Хамовничеський суд Москви задовольнив позов проросійського блогера, зобов'язавши Марка Фейгіна спростувати поширені ним відомості та стягнувши з нього 66 000 рублів на покриття судових витрат[14]. 20 квітня 2018 року рішення вступило в законну силу[15].
24 квітня 2018 року адвокатська палата Москви позбавила статусу адвоката Марка Фейгіна за нецензурні висловлювання в соціальних мережах на адресу колег-адвокатів та їхніх клієнтів[16].
Участь у Боснійській війні[ред. | ред. код]
Марк Фейгін розповідав, що під час Боснійської війни служив у сербських військах добровільно, але не зміг відповісти на питання про те, чи вбивав він когось під час своєї служби[17]. У 2012 році, в інтерв'ю російському виданню «Фонтанка», Марк Фейгін, який у 1993 році служив снайпером у сербських військах, заявив, що не вважає керівника Військ Республіки Сербської та воєнного злочинця Ратка Младича винним в організації різанини в Сребрениці[18].
Сім'я[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Канал Марк Фейгина на Youtube
- ↑ Фейгін більше не адвокат. 24 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|subitle=(довідка) - ↑ Маргарита Дев'яткіна, Валерій Романов, Марія Кокорева (24 квітня 2018). Марка Фейгіна позбавили адвокатського статусу. РБК. Процитовано 24 квітня 2018.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|subtitle=(довідка) - ↑ Минюст объявил «иноагентами» рэпера Фейса, юриста Фейгина, журналистку «Новой газеты» и еще трех человек (рос.)
- ↑ МВД России объявило в розыск Марка Фейгина. Meduza (рос.). 16 жовтня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Басманный суд Москвы заочно арестовал Марка Фейгина. Радио Свобода (рос.). 26 січня 2024. Процитовано 26 січня 2024.
- ↑ а б в г д е Азар, И. (20 ноября 2012). Адвокаты PR: Марк Фейгин. Lenta.ru. Процитовано 28 серпня 2015.
- ↑ Состав Государственной Думы первого созыва (1994—1995) // «Федеральное Собрание: Совет Федерации, Государственная Дума». — Справочник. — М., ИЭГ «Панорама», Фонд развития парламентаризма в России, 1994—1996. Электронная версия, 2000
- ↑ Марк Фейгин стал адвокатом Надежды Савченко (рос.). Радио Свобода. 12 июля 2014. Процитовано 12 липня 2014.
- ↑ Фейгін намагається у США пояснити, що Сущенко — не шпигун / Детектор медіа, 29 березня 2017
- ↑ Российский GQ назвал Медведева, Прохорова и трех журналистов наименее влиятельными мужчинами 2012. ЛенИздат.ru. Процитовано 16 листопада 2018.
- ↑ а б Шарій вимагає завести справу на «нездорового» Фейгіна через слова про педофілію
- ↑ а б в Блогер Шарій подав до суду на адвоката Фейгіна через звинувачення в педофілії. govoritmoskva.ua. Процитовано 18 липня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Суд у Москві зобов'язав адвоката Фейгіна спростувати відомості про журналіста Шарии. ТАСС (ru-ru) . Процитовано 26 жовтня 2017.
- ↑ Рішення за позовом журналіста Шарія до адвоката Фейгину набула чинності
- ↑ Марка Фейгіна позбавили адвокатського статусу. РИА Новости (рос.). 20180424T2033+0300Z. Процитовано 24 квітня 2018.
- ↑ Адвокаты PR: Марк Фейгин "Лента.ру" представляет портреты бывших защитников панк-группы. Часть первая. Lenta.RU (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Марк Фейгин: "Чтобы изменить российскую судебную систему, надо пригласить в судьи швейцарцев". fontanka.ru - новости Санкт-Петербурга (рос.). 3 вересня 2012. Процитовано 30 квітня 2023.
- ↑ Фейгин Марк Захарович. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ Жена адвоката Фейгина подала на развод из-за его измены с активисткой ЛГБТ // life.ru.
Посилання[ред. | ред. код]
- feygin.ru — офіційний сайт Марка Фейгіна
- Сайт адвоката Марка Фейгіна
- Марк Фейгін на сайті руху «Солідарність»
- Публікації Марка Фейгіна
Марк Фейгін у соцмережі «Твіттер»
Фейгін Марк Захарович у соцмережі «Facebook» - Канал Марка Фейгіна на YouTube
- Блог на радіо «Эхо Москвы»
- Публікації Марка Фейгіна у «Новом мире»
|
