ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 лютого 2022 року

справа № 640/110/20

адміністративне провадження № К/9901/47172/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Юрченко В. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року у складі судді Григоровича П. О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у складі суддів Аліменка В. О., Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.

у справі № 640/110/20

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод»

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

третя особа Публічне акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг»

про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство «Молдавський металургійний завод» (далі - позивач у справі, ВАТ «Молдавський металургійний завод», ВАТ «ММЗ») з позовною заявою до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - перший відповідач у справі, Комісія), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - другий відповідач у справі, Міністерство), в якій просить:

- визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі документа «Розкриття інформації про методику розрахунку демпінгової маржі ВАТ «Молдавський металургійний завод», на підставі якого було підготовлено Основні факти та висновки про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова та прийнято рішення від 2 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова»;

- визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі Основних фактів та висновків про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова, на підставі якого було прийнято рішення від 2 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 2 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова» у частині застосування строком на п`ять років остаточного антидемпінгового мита для виробника/експортера ВАТ «Молдавський металургійний завод» у розмірі 13,80 %, для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 %;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про припинення антидемпінгового розслідування стосовно ВАТ «Молдавський металургійний завод» та інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова без застосування антидемпінгових заходів;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення та встановити, що ВАТ «Молдавський металургійний завод» не може бути суб`єктом переглядів антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова (проміжних чи у зв`язку із закінченням строку їх застосування).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки дії та рішення відповідачів не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, адже вчинені/прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх вчинення/прийняття, а також вчинені/прийнятті з порушенням положень Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», тож такі дії та рішення мають бути визнані судом протиправними, а рішення, в силу своєї протиправності - скасовані.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: судом не встановлено обставин порушення відповідачами процедури проведення антидемпінгового розслідування, а спірні дії Міністерства є формою реалізації наданих законом повноважень; Міністерство та Комісія наділені відповідними владними повноваженнями щодо здійснення антидемпінгового розслідування; спірне Рішення Комісії № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року приймалось повноважним та правомочним складом Комісії, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 934-р «Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі», від 15 листопада 2019 року №1089 «Про зміну складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі»; суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання Комісії приймати рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд залишаючи апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, дійшов наступних висновків: положення Антидемпінгової угоди є спеціальними по відношенню до положень міжнародного Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, а тому встановлений Договором про зону вільної торгівлі 30-денний строк для надання Основних фактів і висновків не є імперативним для відповідачів; Міністерство надало заінтересованим сторонам достатній строк для підготовки коментарів до остаточних висновків; іноземні органи державної влади були зареєстровані в якості заінтересованих сторін антидемпінгового розслідування та не подавали заперечень щодо порушення їх прав на участь в антидемпінговому розслідуванні, а отже не повідомлення представників іноземних органів влади не порушує вимог Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Договору про зону вільної торгівлі; Рішення Комісії № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року прийнято повноважним складом Комісії; нормальна вартість товару розрахована у відповідності до вимог Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

22 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скаргу позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бучик А. Ю., суддів: Стародуб О. П., Рибачук А. І., про що складено протокол 22 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2021 року задоволено заяви суддів Бучик А. Ю., Стародуба О. П., Рибачука А. І. про самовідвід, відведено цих суддів від участі у розгляді справи №640/110/20, передано матеріали справи №640/110/20 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2021 року справа № 640/110/20 розподілена на колегію суддів Ханова Р. Ф. (головуючий суддя), Юрченко В. П., Блажівська Н. Є.

31 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.

13 січня 2022 року справа № 640/110/20 надійшла до Верховного Суду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20, прийняти нове рішення про задоволення позову, вирішити питання розподілу судових витрат.

24 січня 2021 року від другого відповідача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому Міністерство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

21 січня 2021 року від Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому третя особа просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» звернулось 2 квітня 2018 року до Міністерства зі скаргою стосовно захисту від демпінгового імпорту прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова.

Рішенням Комісії від 2 липня 2018 року № АД-393/2018/4411-05 «Про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова» було порушено антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: прутки гарячекатані, які мають однаковий суцільний поперечний переріз за всією довжиною, круглого поперечного перерізу діаметром до 40 мм (включно), з вуглецевої та інших легованих сталей, у тому числі укладені в бунти чи розрізані на відрізки, що можуть мати вм`ятини, ребра, канавки або інші рельєфи, створені під час прокатування з подальшою обробкою чи без неї (за винятком прутків з автоматної, швидкорізальної та інструментальної сталі, кованих, холодного деформування або оброблення у холодному стані та кутиків, фасонних та спеціальних профілів з легованої сталі, порожнистих прутків та брусків для буріння) (далі також - Товар), що класифікуються згідно з УКТ ЗЕД за кодами: 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 30 89 00. Країни походження товару: Республіка Білорусь та Республіка Молдова. Проведення розслідування було доручено Міністерству. Разом з тим, зі змісту вказаного рішення вбачається, що у ньому описуються дані щодо періоду дослідження 2013-2016 роки та 1-3 квартали 2017 року.

Згідно з повідомленням Комісії, опублікованим на офіційному веб-сайті 4 липня 2018 року про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну Товару, 2 липня 2018 року Комісія розглянула скаргу, звіт і висновки Міністерства про результати проведення антидемпінгової процедури щодо імпорту в Україну Товару, за результатами чого встановила, зокрема, що у скарзі наведено достатню інформацію, згідно з якою імпорт в Україну Товару міг здійснюватися за демпінговими цінами та існує реальна загроза заподіяння шкоди національному товаровиробнику в майбутньому. Проведення антидемпінгового розслідування було доручено Міністерству. Міністерство визначило період розслідування - 2 квартал 2017 року - 1 квартал 2018 року.

Рішенням Комісії від 14 травня 2019 року № АД-416/2019/4411-03 строк проведення розслідування було продовжено до 15 місяців (повідомлення опубліковане на офіційному веб-сайті 18 травня 2019 року). Рішенням Комісії від 25 вересня 2019 року №АД-428/2019/4411-03 строк проведення антидемпінгового розслідування було продовжено до 18 місяців (повідомлення опубліковане на офіційному веб-сайті 01 жовтня 2019 року).

За результатами проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну Товару Міністерством було підготовлено звіт «Основні факти і висновки у рамках проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова» (далі також - Звіт), в якому зафіксовані наступні обставини.

За результатами проведеного дослідження Міністерство встановило, що товар українського виробництва та товар походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова, що є об`єктом розслідування: мають подібний опис та аналогічне кодування згідно з УКТЗЕД; мають подібні або ідентичні характеристики; мають однакову сферу застосування та використання; виробляються за подібними стандартами; виробляються за подібною технологією, у зв`язку з чим Міністерство дійшло висновку, що товар українського виробництва є подібним товару, що є об`єктом розслідування у розумінні пункту 26 статті 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Для встановлення того, чи продаж товару на внутрішньому ринку здійснювався у звичайних торговельних операціях між незалежними покупцями, Міністерство досліджувало наявність обсягів продажу товару за цінами, нижчими за питомі витрати, які становлять не менше 20 % продажу. Міністерством зазначено, що ВАТ «ММЗ» надало середні показники собівартості для різновидів товару незалежно від видів РСN-кодів в рамках таких різновидів товару (DMCOSTS). На підставі порівняння середньозважених нетто-цін різновидів товару (DMSALES) із їх собівартістю (DMCOSTS) у розрізі PCN кодів, Міністерство встановило, що реалізація товару на внутрішньому ринку здійснюється поза межами звичайних торговельних операцій, та потребує проведення конструювання за PCN кодами.

У рамках проведення розслідування встановлено, що середні ціни (тарифи) для ВАТ «ММЗ» значно відрізняються від середньоринкових цін (тарифів) для промислових споживачів Республіки Молдова.

Зокрема, відповідно до постанови Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці №108/2017 від 17 березня 2017 року «Про тарифи на електричну енергію» ціна електричної енергії кінцевим споживачам, які під`єднані до розподільчих електромереж високої напруги (35; 110 кВ), становила 182 бань/кВт год, що в перерахунку за середнім офіційним курсом Національного банку Республіки Молдова за період розслідування (17,6991 молд. лей за 1 дол. США) становить 0,086 дол. США/кВт год.

Згідно з додатком до Постанови Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці № 19/2016 від 26 січня 2016 року встановлено кінцевий тариф на природний газ, який постачався постачальником природного газу за регульованими тарифами АТ «Moldovagaz» в пункті виходу з розподільчих мереж природного газу високого тиску, а саме 5 426 молд. лей/1000 м3, що в перерахунку за середнім офіційним курсом Національного банку Республіки Молдова за період розслідування (17,6991 молд. лей за 1 дол. США) становить 306,57 дол. США/1000 м3.

Поряд із цим, у відповіді на запитальник зазначені ціни, за якими ВАТ «ММЗ» протягом періоду розслідування здійснювало закупівлю сировини (природного газу та електроенергії), які відрізняються від встановлених на території Республіки Молдова.

Наявність неринкового механізму ціноутворення на внутрішньому ринку природного газу та електроенергії для окремих підприємств у Республіці Молдова істотним чином зменшує собівартість товару ВАТ «ММЗ». Через зазначені особливості, продажі товару компанією на внутрішньому ринку Республіки Молдова не можуть бути використані для встановлення нормальної вартості. У зв`язку з наведеним нормальна вартість визначалась на основі витрат в країні походження, збільшених на обґрунтовану суму торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і обґрунтовану суму прибутку з урахуванням ринкових цін на природний газ та електроенергію.

Нормальна вартість товару за кодами PCN, реалізація яких на внутрішньому ринку Республіки Молдова здійснювалась в достатніх обсягах та в межах звичайних торговельних операцій, визначалась на підставі фактичних цін ВАТ «ММЗ», установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій на внутрішньому ринку Республіки Молдова скоригованих на різницю між фактичною собівартістю та собівартістю, з урахуванням коригувань витрат на газ та електроенергію.

Таким чином, Міністерством сконструйовано нормальну вартість товару шляхом коригування виробничих витрат на газ та електроенергію.

Згідно з проведеними Міністерством розрахунками встановлений розмір демпінгової маржі є вищим за мінімальну величину (2%) у розумінні положень статті 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

В результаті проведених розрахунків на підставі інформації та доказів, що були в наявності, Міністерством встановлено факт демпінгу при імпорті в Україну товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова та розраховано демпінгову маржу, окрім іншого, щодо товару ВАТ «ММЗ» - 13,87 %, щодо інших експортерів та/або виробників товару з Республіки Молдова та для Республіки Молдова в цілому - 35,42 %.

Під час розслідування Міністерство також дійшло висновку про те, що обсяги демпінгового імпорту товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова у досліджуваний період зростали як в абсолютних показниках, так і відносно споживання на виробництві в Україні. Імпорт товару здійснювався за демпінговими цінами. Встановлено наявність загрози заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику. У період розслідування ціни демпінгового імпорту Товару були нижче подібного товару національного товаровиробника на внутрішньому ринку України. Існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між демпінговим імпортом Товару та загрозою заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику. Інші фактори не мали вирішального негативного впливу на діяльність Заявника.

За результатами проведеного дослідження Міністерство зробило висновок, що застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова не суперечать національним інтересам.

Згідно з остаточними висновками Міністерства, результати антидемпінгового розслідування засвідчили, що існують достатні докази та підстави для внесення на розгляд Комісії пропозицій стосовно доцільності застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова.

Відповідно до вимог статті 16 Закону пропонується застосувати остаточні антидемпінгові заходи строком на 5 років відносно Товару.

У ході проведення антидемпінгового розслідування Міністерством розраховано: демпінгову маржу, зокрема, для компанії ВАТ «ММЗ» - 13,87 % та для інших експортерів та/або виробників товару з Республіки Молдова та для Республіки Молдова в цілому - 35,42 %; маржу шкоди - для підприємств з Республіки Молдова - 5,57 %.

Враховуючи вищевикладене, Міністерством було запропоновано встановити розмір ставки остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товару походженням з Республіки Білорусь на рівні розрахованої ставки маржі шкоди, а походженням з Республіки Молдова на рівні розрахованої ставки демпінгової маржі, а саме: для компанії ВАТ "ММЗ" (Республіка Молдова) - 13,87 %; для інших експортерів та/або виробників товару з Республіки Молдова та для Республіки Молдова в цілому - 35,42 %.

Згідно з повідомленням, розміщеним на офіційному веб-сайті Комісії 06 грудня 2019 року, в ході розслідування Комісія встановила, що ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» є національним товаровиробником у розумінні положень пункту 16 статті 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», оскільки його частка в загальному виробництві Товару в Україні становила понад 50 %; Товар, який виробляється національним товаровиробником у розумінні положень пункту 26 статті 1 вказаного Закону є побідним до Товару, що є об`єктом розслідування; протягом періоду розслідування здійснювався демпінговий імпорт в Україну Товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова, обсяги якого зросли в абсолютних показниках на 3 722,5% відносно споживання Товару на внутрішньому ринку України - на 2 006,5 % та відносно загальних обсягів виробництва Товару в Україні - на 3 700,2 %; наявність загрози заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику; наявність у країнах експорту значного експортного потенціалу, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу демпінгового експорту на ринок України; демпінговий імпорт в Україну Товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова в період розслідування здійснювався за цінами, що були нижчими за ціну продажу Товару національного товаровиробника на внутрішньому ринку України; інші фактори не мали визначального впливу на стан національного товаровиробника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між демпінговим імпортом в Україну Товару походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова та загрозою заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику; національні інтереси України потребують застосування остаточних антидемпінгових заходів.

На підставі зазначеного Комісія прийняла рішення від 2 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова», яким застосувала остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну Товару строком на п`ять років, зокрема, для виробника/експортера ВАТ «Молдавський металургійний завод» у розмірі 13,80 %, для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 %.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/110/20 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність висновку щодо застосування частини другої статті 2 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 року № 330-XIV (далі - Закон № 330-XIV) у відносинах щодо застосування взаємодоповнюючих положень міжнародних договорів, які стосуються процедури проведення антидемпінгових розслідувань, зокрема Угоди СОТ про застосування статті VІ Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року, а також частини першої, другої статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).

Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм міжнародних договорів, що мають однакову юридичну силу, та окремі положення котрих регулюють процедуру проведення антидемпінгових розслідувань, зокрема, строків надання основних фактів і висновків за результатами проведення розслідувань, недискримінаційного підходу Міністерства до застосування остаточного антидемпінгового мита, а тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано вимоги статті 9 Конституції України, частини другої статті 2 Закону № 330-XIV, що призвело до невірного не застосування статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, яким мають керуватись відповідачі у даній справі, як актом вищої юридичної сили. 30 липня 2012 року Україною ратифіковано Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, який також був підписаний та ратифікований Республікою Молдова. В статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року визначено, що ніщо в цьому Договорі не перешкоджає Стороні (митному союзу) застосовувати щодо імпорту товару, який походить з іншої Сторони, антидемпінгові або компенсаційні заходи. Такі заходи щодо промислових і сільськогосподарських товарів повинні застосовуватися тільки відповідно до Статей VI, XVI ГАТТ 1994, Угоди СОТ із застосування Статті VI ГАТТ 1994, Угоди СОТ із субсидій і компенсаційних заходів та цим Договором. У разі наміру однієї із Сторін (митного союзу) застосувати антидемпінгові або компенсаційні заходи ця Сторона (митний союз) надає до застосування заходів іншим заінтересованим Сторонам відповідну інформацію щодо основних фактів і висновків, які є підставою для застосування заходів. Таке розкриття повинно б здійснюватися завчасно, для того щоб Сторони змогли захистити свої інтереси, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування.

За позицією позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва, не застосувавши статтю 2 Закону № 330-XIV та положення Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, не встановив чи було дотримано Міністерством та Комісією вимоги статті 9 Договору, а саме не встановив чи була Міністерством розкрита інформація щодо основних фактів і висновків заінтересованим сторонам не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування.

Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону № 330-XIV антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів. 13 листопада 2019 року Міністерство листом № 4413-06/46416-07 від 8 листопада 2019 року направило частині заінтересованих сторін Антидемпінгового розслідування Основні факти і висновки. Листом №4413-06/51876-07 від 6 грудня 2019 року Міністерство повідомило заінтересованих сторін Антидемпінгового розслідування про прийняття Комісією рішення № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова».

Тобто, рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів, яким завершилось Антидемпінгове розслідування, було прийнято через 20 днів з дня розкриття частині заінтересованих сторін Антидемпінгового розслідування інформації стосовно Основних фактів та висновків. Позивач доводить, що від дня розкриття інформації щодо Основних фактів і висновків частині заінтересованих сторін до дня застосування остаточних антидемпінгових заходів (завершення розслідування) пройшло менше 30 днів, що свідчить про недотримання компетентними органами України вимог статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, а саме в частині не дотримання строків розкриття заінтересованим сторонам інформації, на підставі якої було прийняте оскаржуване рішення № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року.

Скаржник стверджує, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку щодо не застосування норм міжнародного Договору про зону вільної торгівлі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції помилково та без належного обґрунтування робить висновок, що положення Закону № 330-XIV є спеціальними відносно положень Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, а тому, за логікою апеляційного суду, імперативні вимоги Договору можуть бути проігноровані.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів - учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору. Позивач, аналізуючи загальні правила дії норми за ієрархічним та темпоральним критеріями, посилаючись на статтю 9 Конституції України, частину другу статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-ІУ від 29 червня 2004 року, вказує на те, що Антидемпінгова угода і Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року є обов`язковими для України міжнародними договорами та за ієрархічним критерієм є нормативно-правовими актами з однаковою юридичною силою. Враховуючи, що Антидемпінгова угода була прийнята 15 квітня 1994 року, набрала чинності для України 16 травня 2008 року, а Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року підписаний 18 жовтня 2011 року та вступив в силу для України 20 вересня 2012 року, за темпоральним критерієм перевага надається нормам Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року.

За висновками скаржника, у статті 6.9 Антидемпінгової угоди надається загальна вказівка, що основні факти і висновки мають розкриватися завчасно, і дане положення підлягає застосування у відносинах між усіма державами-членами СОТ. У свою чергу, частина друга статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року застосовується на додаток до вимог Антидемпінгової угоди та лише щодо відносин, пов`язаних з розкриттям основних фактів і висновків за результатами проведення антидемпінгового розслідування, якщо учасниками таких відносин є держави-члени Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року.

Таким чином, позивач доводить, що частина друга статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року є спеціальною нормою по відношенню до статті 6.9 Антидемпінгової угоди, оскільки більш детально врегульовує відносини між істотно вужчим колом суб`єктів (не всіх держав- членів СОТ, а лише держав-членів Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року) та деталізує загальне формулювання статті 6.9 Антидемпінгової угоди, визначаючи конкретний строк розкриття основних фактів і висновків, який може вважатись достатнім і завчасним.

Скаржник також зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Міністерство не розкрило представникам іноземних державних органів влади країн-учасників Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року остаточну інформацію, на підставі якої Комісією було прийняте рішення № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року про застосування остаточних антидемпінгових заходів - ані Посольству Республіки Білорусь в Україні, ані Міністерству закордонних справ Республіки Білорусь, ані Посольству Республіки Молдова в Україні, що обмежило права Республіки Білорусь та Республіки Молдова на захист інтересів підприємств країн експорту. А суд апеляційної інстанції безпідставно визнав, що Міністерство не порушило порядок повідомлення представників іноземних державних органів влади щодо основних фактів і висновків, які є підставою для застосування заходів.

У спростування висновків суду апеляційної інстанції скаржник зазначає, що Законом №330-XIV передбачений порядок повідомлення заінтересованих сторін про основні факти і висновки за результатами проведення розслідування, на підставі яких Комісією приймається остаточне рішення. В свою чергу, нотифікація про початок антидемпінгового розслідування та реєстрація в якості заінтересованих сторін є окремими, незалежними етапами розслідування, які стосуються лише стадії початку розслідування, та реалізація яких не може свідчити, що в подальшому Міністерство належно виконуватиме обов`язки щодо обміну інформації з заінтересованими сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону №330-XIV Міністерство надає остаточну інформацію у письмовій формі. Інформація з урахуванням вимог щодо захисту конфіденційної інформації надається, як правило, не пізніше ніж за місяць до дати прийняття Комісією остаточного рішення або до дати передачі заінтересованою стороною останньої пропозиції відповідно до статті 16 цього Закону. Якщо Міністерство та (або) Комісія не можуть відразу надати інформацію, факти або висновки, такі інформація, факти або висновки надаються пізніше у максимально стислі строки. Надання інформації не перешкоджає прийняттю в подальшому іншого рішення Міністерством або Комісією.

Тобто, якщо таке рішення ґрунтується на фактах і висновках інших, ніж ті, що були надані у попередній інформації, інформація щодо нових фактів і висновків надається заінтересованим сторонам у стислі строки.

Беручи до уваги пояснення Міністерства, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство всупереч вимогам частини другої статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року та частини четвертої статті 33 Закону №330-XIV взагалі не надало заінтересованим сторонам остаточну інформацію, на підставі якої Комісією було прийняте оскаржуване рішення від 02 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03, зокрема, Звіт Міністерства у рамках проведення Антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова.

Наведене вище на думку позивача свідчить про ігнорування відповідачами вимог статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, частини четвертої статті 33 Закону №330-XIV, що стало наслідком прийняття Рішення № АД-430/2019/4411-03 від 02 грудня 2019 року не у спосіб визначений законом України, а саме з порушенням порядку повідомлення всім заінтересованим сторонам остаточної інформації по результатам антидемпінгового розслідування, що є підставою про визнання спірного рішення протиправним, а дії Міністерства по направленню Комісії Основних фактів і висновків передчасними.

Касаційна скарга також обґрунтована висновками про не застосування судами попередніх інстанцій норм закону, що підлягають застосування, зокрема статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, статті 14 Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Молдова, статті 31 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та частини шостої статті 16 Закону №330-XIV.

Скаржник наголошує на відсутності в Основних фактах і висновках Міністерства, а також в оскаржуваному рішенні Комісії обґрунтувань доцільності різного підходу до встановлення розміру ставок антидемпінгового мита для підприємств Білорусі та Молдови, та фактичне звільнення ВАТ «Білоруський металургійний завод» від сплати антидемпінгового мита, що свідчить про дискримінаційний підхід Міністерства та Комісії при визначенні рівня антидемпінгового мита для ВАТ «Молдавський металургійний завод», в порівнянні з ВАТ «Білоруський металургійний завод».

Позивач вказує на те, що у своєму рішенні від 9 березня 2021 року суд першої інстанції визнав правомірними висновки Міністерства про, начебто, неринкове ціноутворення на внутрішньому ринку природного газу та електроенергії у Республіці Молдові, та, начебто, вірності здійснених Міністерством коригувань витрат на газ та електроенергію відповідно до постанов Національного агентства по регулювання в енергетиці під час розрахунку нормальної вартості товару ВАТ «ММЗ» для здійснення розрахунків індивідуальної демпінгової маржі ВАТ «ММЗ». При цьому, суд не розглянув та не навів мотивів відхилення наданих Позивачем аргументів в підтримку позиції.

Позивач акцентує увагу на грубому порушенні Міністерством вимог статті 7 Закону №330-XIV під час здійснення розрахунку індивідуальної демпінгової маржі ВАТ «ММЗ», які були безпідставно відображені Міністерством в документі, наданому ВАТ «ММЗ» - «Розкриття інформації про методику розрахунку демпінгової маржі ВАТ «ММЗ», і, в подальшому, в Основних фактах і висновках Міністерства за результатами проведення Антидемпінгового розслідування. Заявник касаційної скарги доводить, що некоректно застосовані ціни на газ та електричну енергію призвели до некоректного розрахунку нормальної вартості товару і як наслідок протиправного визначення розміру демпінгової маржі та розміру антидемпінгового мита, а також вказує на незастосування Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року.

Крім іншого, ВАТ «ММЗ» зазначає про прийняття оспорюваного рішення неповноважним та неправомочним складом комісії, а саме, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 934-р «Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі», розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №1089-р «Про зміну складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі», позивач наголошує, що зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 310 від 18 квітня 2012 року «Про затвердження складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» могли бути внесені лише постановою Кабінету Міністрів України.

Скаржник зазначає, що відповідно до положень частини п`ятої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», офіційне опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України здійснюється саме постанов Кабінету Міністрів України. Закон не містить вимог щодо офіційного опублікування розпоряджень Кабінету Міністрів України в газеті «Урядовий кур`єр» та/або Офіційному віснику України. ВАТ «ММЗ» звернуло увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1089-р, яким до складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі введено ОСОБА_1 - заступника Міністра юстиції, ОСОБА_2 - заступника Міністра фінансів, вивівши з її складу ОСОБА_3, опубліковано в Офіційному віснику України від 06 грудня 2019 року (2019, № 94, стор. 98, ст. 3126, код акта 96883/2019).

За змістом вимог статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», враховуючи допущений Кабінетом Міністрів України дефект форми прийнятого акту, зміни в складі Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, відповідно до акта Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року 1089-р, повинні були вступити в силу в день офіційного його опублікування, тобто з 06 грудня 2019 року.

Тобто, на момент прийняття Комісією Рішення № АД-430/2019/4411-03, а саме 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали статусу членів Комісії і, відповідно, не мали повноважень голосувати за прийняття Комісією оспорюваного Рішення.

Правове регулювання та позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (Закон № 330-XIV) визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Статтею 1 Закону 330-XIV визначені терміни, які в ньому вживаються, зокрема:

- антидемпінгові заходи - попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону під час або за результатами антидемпінгового розслідування;

- антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об`єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних);

- висновок позитивний щодо наявності демпінгу (шкоди) - висновок про наявність факту демпінгу (шкоди);

- демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару;

- демпінгова маржа - сума, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну;

- нормальна вартість - еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку. Порядок визначення нормальної вартості встановлюється у статті 7 цього Закону.

Проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється на засадах, визначених цим Законом, уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади - Міністерством, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а також Комісією (стаття 3 Закону № 330-XIV).

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 330-XIV міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі очолює Голова, яким за посадою є Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України. Членами Комісії є Голова Комісії, його перший заступник, заступники та посадові особи органів виконавчої влади. Голова Комісії, його перший заступник, заступники та інші члени Комісії затверджуються відповідно до частини другої цієї статті.

Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії.

Порядок визначення нормальної вартості встановлюється у статті 7 Закону № 330-XIV. Згідно з частиною першою цієї статті нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту.

Для розуміння визначення нормальної вартості слід звернутися до термінів, визначених у статті 1 цього Закону, а саме:

- звичайні торговельні операції - умови та ділова практика, які протягом обґрунтованого строку, що передує експорту товару, що є об`єктом розслідування, були звичайними у торгівлі таким товаром або товарами, які мають схожі умови виробництва, продажу або збуту (пункт 22);

країна імпорту - Україна (пункт 14);

порівнянна ціна - ціна подібного товару у країні експорту, що практикується у звичайних торговельних операціях (пункт 23);

товар подібний - ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об`єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, що не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, що є дуже подібними до характерних ознак товару, що є об`єктом розслідування (пункт 26).

Порядок визначення експортної ціни встановлюється у статті 8 Закону № 330-XIV. Так частиною першої цієї статті передбачено, що експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту.

Статтею 9 Закону № 330-XIV встановлений порядок порівняння нормальної вартості з експортною ціною та визначення демпінгової маржі.

З метою визначення демпінгової маржі здійснюється порівняння між нормальною вартістю, визначеною відповідно до статті 7 цього Закону, та експортною ціною, визначеною відповідно до статті 8 цього Закону. Таке порівняння здійснюється на основі однакових базисних умов поставки (як правило, франко-завод) щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. Базисні умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс». При цьому здійснюється необхідне коригування з відповідним урахуванням величин різниць, які впливають на порівнянність цін, тобто різниць, обчислених під час коригування факторів, зазначених у пунктах 1-11 частини четвертої цієї статті.

Щодо доводів скаржника про неповноважний та неправомочний склад Комісії

Суд апеляційної інстанції відхилив ці доводи позивача, пославшись на Регламент Кабінету Міністрів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950, яким визначений порядок прийняття актів Кабінету Міністрів України та набрання ними чинності.

Колегія суддів Верховного Суду також враховує те, що відповідно до частини третьої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Аналогічна норма міститься у параграфі 30 Регламенту (у відповідній редакції).

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності. Аналогічна норма закріплена у параграфі 31 Регламенту (у відповідній редакції).

Відповідно до підпункту 11 пункту 36 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870 проект акта про внесення змін до акта Кабінету Міністрів України оформляється таким чином: зміни складу робочих органів, утворених Кабінетом Міністрів України, оформляються проектом розпорядження незалежно від того, зазначений склад затверджений постановою чи розпорядженням.

Частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року №934-р «Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» затверджено новий склад Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі згідно з додатком у складі: Милованов Тимофій Сергійович - Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, голова Комісії; Качка Тарас Андрійович - заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства - Торговий представник України, перший заступник голови Комісії; Жовква Ігор Іванович - заступник Керівника Офісу Президента України, заступник голови Комісії (за згодою); Беззубенко Микола Васильович - заступник начальника 1 управління Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки (за згодою); Войцещук Андрій Дмитрович - директор департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС; Звягінцев Сергій Борисович - директор департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності Мінекономіки; Зеркаль Олена Володимирівна - заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції; Кустовський Ігор Сергійович - директор департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери, фармацевтики та рітейлу Антимонопольного комітету; Лавренюк Юрій Федорович - заступник Міністра інфраструктури; ОСОБА_3 - директор департаменту митної політики Мінфіну; Федорчук Володимир Ярославович - заступник Державного секретаря Кабінету Міністрів України; Черних Олександр Олександрович - директор департаменту промислової політики Мінекономіки.

Розпорядженням Кабінет Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1089-р «Про зміну складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» до складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі було введено ОСОБА_1 - заступника Міністра юстиції, ОСОБА_2 - заступника Міністра фінансів, вивівши з її складу ОСОБА_3.

Розпорядження Кабінету Міністрів України №1089-р набрало чинності 15 листопада 2019 року, не було оскаржено в судовому порядку та було чинним на момент прийняття оспорюваного рішення Комісією.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини членів Комісії. Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів. Рішення Комісії, яке приймається простою більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним. Рішення Комісії, яке приймається кваліфікованою більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини членів Комісії. (частини п`ята, сьома, восьма, дев`ята статті 5 Закону № 330-XIV).

Станом на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення від 02 грудня 2019 року № АД-430/2019/4411-03 її склад становив 13 членів, а саме: Т. Милованов, Т. Качка, І. Жовква, ОСОБА_1, М. Беззубенко, А. Войцещук, С. Звягінцев, О. Зеркаль, І. Кустовський, Ю. Лавренюк, В. Федорчук, ОСОБА_2, О. Черних.

Як вбачається з протоколу № 8 засідання Комісії від 02 грудня 2019 року, на засіданні Комісії були присутні 7 членів Комісії: Т. Качка, І. Жовква, ОСОБА_1, ОСОБА_2, О. Черних, І. Кустовський, М. Беззубенко та голова Комісії Т. Милованов. За прийняття рішення проголосувало 6 членів Комісії, проти - 2.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оспорюване рішення прийнято повноважним та правомочним складом Комісії.

Касаційна скарга висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовує.

Щодо доводів скаржника про не застосування судами попередніх інстанцій статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, частини другої статті 2 Закону № 330-XIV

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 330-XIV, цей Закон не виключає застосування: 1) спеціальних правил у галузі сільського господарства; 2) заходів, що застосовуються в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) і Світової організації торгівлі (далі - СОТ); 3) спеціальних правил, що встановлюються міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

20 вересня 2012 року набрав чинності Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, ратифікований Україною 30 липня 2012 року, стаття 9 якого регулює питання застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів у взаємній торгівлі. Згідно з частиною першою цієї статті ніщо в цьому Договорі не перешкоджає Стороні (митному союзу) застосовувати щодо імпорту товару, який походить з іншої Сторони, антидемпінгові або компенсаційні заходи. Такі заходи щодо промислових і сільськогосподарських товарів повинні застосовуватися тільки відповідно до Статей VI, XVI ГАТТ 1994, Угоди СОТ із застосування Статті VI ГАТТ 1994, Угоди СОТ із субсидій і компенсаційних заходів та цим Договором.

Частина друга статті 9 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року встановлює, що у разі наміру однієї із Сторін (митного союзу) застосувати антидемпінгові або компенсаційні заходи ця Сторона (митний союз) надає до застосування заходів іншим заінтересованим Сторонам відповідну інформацію щодо основних фактів і висновків, які є підставою для застосування заходів. Таке розкриття повинно здійснюватися завчасно, для того щоб Сторони змогли захистити свої інтереси, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування.

Скаржник доводить недотримання компетентними органами України вимог наведеної норми, оскільки від дня розкриття інформації щодо Основних фактів і висновків частині заінтересованих сторін до дня застосування остаточних антидемпінгових заходів (завершення розслідування) пройшло менше 30 днів. Зокрема позивач зазначає, що 13 листопада 2019 року Міністерство листом № 4413-06/46416-07 від 08 листопада 2019 року направило частині заінтересованих сторін Антидемпінгового розслідування Основні факти і висновки, а листом №4413-06/51876-07 від 06 грудня 2019 року Міністерство повідомило заінтересованих сторін Антидемпінгового розслідування про прийняття Комісією рішення № АД-430/2019/4411-03 від 02 грудня 2019 року «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова».

Відхиляючи ці доводи позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються статтею 6.9 Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року та Законом № 330-XIV.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-ІУ від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1986 року) визначено, що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

Таким чином, Угода про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року і Договір про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року є обов`язковими для України міжнародними договорами та за ієрархічним критерієм є нормативно-правовими актами з однаковою юридичною силою.

Відповідно до статі 1 Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року антидемпінговий захід застосовується лише за умов, передбачених у статті 1 VI ГАТТ 1994, та відповідно до розслідувань, розпочатих та проведених згідно з положеннями цієї Угоди. Такі положення регулюють застосування статті VI ГАТТ 1994 настільки, наскільки застосовується захід відповідно до антидемпінгового законодавства або нормативних актів.

За змістом пар. 9 статті 6 Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року органи влади до винесення остаточного рішення інформують усі заінтересовані сторони про суттєві факти, що розглядаються, які становлять основу для рішення, і про те, чи необхідно застосувати остаточні заходи. Таке розкриття повинно відбутися завчасно, щоб сторони змогли захистити свої інтереси.

Водночас згідно вимог статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, у разі наміру однієї із Сторін (митного союзу) застосувати антидемпінгові або компенсаційні заходи ця Сторона (митний союз) надає до застосування заходів іншим заінтересованим Сторонам відповідну інформацію щодо основних фактів і висновків, які є підставою для застосування заходів. Таке розкриття повинно бути здійснено завчасно, для того щоб Сторони змогли захистити свої інтереси, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування.

Відповідно до вступної частини Договору про зону вільної торгівлі держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав (далі - Сторони), уклали відповідний міжнародний договір ураховуючи необхідність належного та ефективного функціонування зони вільної торгівлі, з метою формування умов для вільного руху товарів, розуміючи необхідність інтеграції у світову економіку і міжнародну торговельну систему, керуючись прагненням до постійного підвищення рівня життя населення своїх держав, виходячи з того, що положення цього Договору застосовуються до торгівлі товарами між Сторонами, визнаючи загальноприйняті норми міжнародного права та орієнтуючись на норми угод СОТ, зокрема ГАТТ 1994, у тому числі Статтю XXIV ГАТТ 1994.

Тому, відповідний міжнародний договір фактично імплеменував приписи Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року, та прийнятий у відповідності до норм інших угод прийнятих в рамках Світової організації торгівлі.

При цьому, зміст статті 9 Договору про зону вільної торгівлі за суттю відповідає пар. 9 статті 6 Угоди про застосування статті VI ГАТТ 1994 року, попри уточнення присічного строку надання інформації щодо основних фактів і висновків, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні строку надання інформації щодо основних фактів і висновків, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів, незважаючи на спеціальний характер правового регулювання у спірних правовідносинах Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року виходячи зі специфічного кола його нормативного регулювання, розкриття повинно бути здійснено завчасно, для того щоб сторони змогли захистити свої інтереси, але не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування, що відповідає приписам статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, оскільки виходячи з конкретно-нормативного (стосовно кожної норми) способу визначення загальних та спеціальних приписів при наскрізному аналізі відповідних нормативних актів вбачається, що положення статті 9 Договору про зону вільної торгівлі є більш конкретизованими (деталізованими).

Відповідне правозастосування відповідає усталеному принципу «Lex specialis derogat generali» («спеціальний закон скасовує дію загального закону»).

Водночас відповідно до вимог частини четвертої статті 33 Закону № 330-XIV, інформація з урахуванням вимог щодо захисту конфіденційної інформації надається, як правило, не пізніше ніж за місяць до дати прийняття Комісією остаточного рішення або до дати передачі заінтересованою стороною останньої пропозиції відповідно до статті 16 цього Закону. Якщо Міністерство та (або) Комісія не можуть відразу надати інформацію, факти або висновки, такі інформація, факти або висновки надаються пізніше у максимально стислі строки.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 330-XIV передбачено, що коментарі заінтересованих осіб, що подаються після того, як була надана остаточна інформація, враховуються за умови, що вони були одержані Міністерством у строки, окремо визначені ним у кожному конкретному випадку, але протягом не більш як десяти днів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спеціальним національним законодавством не встановлено імперативних правил щодо строку розкриття інформації заінтересованим сторонам, а єдиною умовою належного розкриття є завчасність його здійснення з метою захисту інтересів сторін.

Проте в рамках зазначених правовідносин норми статті 9 Договору про зону вільної торгівлі підлягають застосуванню при розкритті інформації щодо основних фактів і висновків, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів, зокрема щодо дотримання суб`єктами владних повноважень 30-денного строку до завершення розслідування при розкритті інформації щодо основних фактів і висновків сторонам Договору.

Надаючи оцінку спірних правовідносин в сукупності з досліджуваними обставинами справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний строк жодним чином не обмежував права позивача на отримання інформації за результатами розслідування та був достатнім для належного захисту ним своїх прав та інтересів.

З відповідним висновком колегія суддів не може погодитись, оскільки недотримання 30-денного строку розкриття інформації щодо Основних фактів і висновків, до завершення антидемпінгового розслідування, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів є порушенням порядку проведення андидемпінгового розслідування, а в наслідку і неправомірності рішення, прийнятого за результатом його проведення за умови порушення прав заінтересованих сторін у його проведенні.

Як установили суди попередніх інстанції і на чому наголошує скаржник - розкриття основних фактів і висновків здійснено 08 листопада 2019 року, тобто пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування, а відтак Міністерством не дотримано вимог статті 9 Договору про зону вільної торгівлі.

Позивач наголошує на тому, що таке порушення стало наслідком прийняття Рішення №АД-430/2019/4411-03 від 02 грудня 2019 року не у спосіб визначений законом України, що є підставою для визнання спірного рішення протиправним.

Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає за потрібне звернути увагу на те, що суть процедури розкриття Основних фактів і висновків полягає у тому, аби забезпечити право заінтересованих сторін на ознайомлення із інформацією, на підставі якої буде прийнято остаточне рішення у справі, та надати сторонам можливість захистити свої інтереси шляхом подачі відповідних коментарів. При цьому, необхідність завчасного розкриття інформації обумовлена не лише забезпеченням прав заінтересованих сторін на подачу коментарів, а і подальшою можливістю Міністерства такі коментарі врахувати.

З огляду на пов`язаність обох процедур, факт порушення прав та інтересів заінтересованих сторін внаслідок нібито несвоєчасного розкриття інформації, слід оцінювати системно та у взаємозв`язку з вимогами, що регулюють порядок надання коментарів.

Так, коментарі заінтересованих сторін, що подаються після того, як була надана остаточна інформація, враховуються за умови, що вони були одержані Міністерством у строки, окремо визначені ним у кожному конкретному випадку, але протягом не більш як десяти днів (частина п`ята статті 33 Закону № 330-XIV).

08 листопада 2019 року Міністерство направило заінтересованим сторонам антидемпінгового розслідування остаточну інформацію щодо основних фактів і висновків та встановило максимально можливий строк для надання коментарів - не пізніше 18 листопада 2019 року, тобто десять днів (т. 3 а. с.135, т. 27 а. с. 133, 134), і Відкрите акціонерне товариство «Молдавський металургійний завод» надало свої коментарі 18 листопада 2019 року. Отже, недотримання Міністерством строку розкриття остаточної інформації щодо основних фактів і висновків, встановленого статтею 9 Договору про зону вільної торгівлі, не позбавило позивача права надати свої коментарі у встановлений Міністерством строк до прийняття остаточного рішення.

Касаційна скарга не містить переконливих доводів стосовно того, що таке процедурне порушення призвело до обмеження права позивача на отримання інформації за результатами розслідування та/або позбавило його можливості належного захисту своїх прав та інтересів, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Жоден з представників компетентних органів заінтересованих країн не подавав жодних заяв чи заперечень щодо порушення його прав на участь у антидемпінговому розслідуванні.

Судами попередніх інстанцій підчас розгляду відповідної справи не встановлено обставин справи, котрі б свідчили, що надання скорочених строків подання коментарів заінтересованими сторонами антидемпінгового розслідування, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів обмежили реалізацію права таких сторін на подання коментарів для захисту своїх інтересів.

Колегія суддів звертає увагу, що при здійсненні оцінки ступеня та наявності процедурних порушень суб`єкта владних повноважень, що здійснює процедуру антидемпінгового розслідування, визначальною ознакою, що виражає вплив таких порушень на спірні правовідносини є саме факт обмеження (повного/часткового) реалізації прав, свобод та законних інтересів заінтересованих сторін розслідування.

Таким чином, відсутність або не доведення стороною такого антидемпінгового розслідування відповідних обставин свідчить про відсутність підстав для скасування антидемпінгових заходів, що застосовані за результатом такого розслідування.

Відповідний підхід відповідає міжнародній усталеній практиці та принципу «превалювання сутності над формою» забезпечення якого необхідне для забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини та дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже, колегія суддів презюмує, що розкриття Основних фактів і висновків, до завершення антидемпінгового розслідування, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів не мало своїм наслідком порушення прав та інтересів ВАТ «Молдавський металургійний завод» та не вплинуло на достовірність висновків комісії та законність результатів антидемпінгового розслідування в цілому.

Щодо доводів скаржника про не розкриття Міністерством остаточної інформації про застосування остаточних антидемпінгових заходів всім заінтересованим сторонам розслідування, що обмежило права Республіки Білорусь та Республіки Молдова на захист інтересів підприємств країн експорту.

Як установив суд апеляційної інстанції остаточну інформацію щодо основних фактів і висновків було направлено Посольству Республіки Молдова в Україні і Посольству Республіки Білорусь в Україні, в свою чергу Посольство Республіки Молдова в Україні 18 листопада 2019 року надало коментарі щодо остаточної інформації, про що зазначено у кінцевому Звіті (т. 8 а. с. 222 зв. бік).

Частиною п`ятою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Колегія суддів зазначає, що підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. При цьому підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач.

Суд касаційної інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та апеляційної скарги позивача, установив, що ВАТ «ММЗ» не обґрунтовувало позов та апеляційну скаргу обставинами про ненадання Міністерством остаточної інформації щодо Основних фактів і висновків всім заінтересованим сторонам розслідування, а відтак суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи касаційної скарги в цій частині з огляду на те, що зміна підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі ВАТ «ММЗ» зазначає про те, що Міністерство не виконало своїх обов`язків щодо розкриття всім заінтересованим сторонам остаточної інформації, що міститься у Звіті Міністерства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ці обставини також не були заявлені як підстави позову в суді першої інстанції, що унеможливлює їх прийняття судом касаційної інстанції.

Крім того, правове регулювання процедури розкриття остаточної інформації передбачено статтею 6.9 Угоди про застосування Статті VI ГАТТ 1994 року, частиною другої статті 9 Договору про зону вільної торгівлі, частиною четвертою статті 33 Закону України «Про захист національного товаровиробника», аналіз яких зумовлює висновок про відсутність у Міністерства обов`язку направляти Звіт заінтересованим сторонам. Остаточною інформацією, яка повинна бути розкрита заінтересованим сторонам, є інформація в Основних фактах і висновках, що слідує із норм законодавства та обставин даної справи.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про незастосування статті 14 Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Молдова, ратифікованого Законом України №4 59/96-ВР від 1 листопада 2016 року, порушення Україною міжнародних зобов`язань та дискримінації ВАТ «ММЗ»

Основні засади податкового законодавства України закріплені у статті 4 ПК України. Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації

- забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України «Про захист економічної конкуренції».

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю визнаються зокрема: надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до частини другої статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається, зокрема, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням застосовуються остаточні антидемпінгові заходи строком на п`ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита за ставкою:

- для виробника/експортера ВАТ «Білоруський металургійний завод - керуюча компанія холдингу «Білоруська металургійна компанія» (ВАТ «БМЗ») (вул. Промислова, 37, м. Жлобин, Гомельська область, Республіка Білорусь, 247210) - 0,0 %;

- для ЗАТ «Торговий Дім БМЗ-Балтія» (вул. Металісту, 10, Шауляй, Литва, LT-78151) (Closed Joint-Stock Company «Trading House BMZ-Baltiya», Lithuania, LT-78151, Shaylay city, Metalisty Street, 10) - експортера прутків з вуглецевої та інших легованих сталей, вироблених ВАТ «Білоруський металургійний завод - керуюча компанія холдингу «Білоруська металургійна компанія» (ВАТ «БМЗ») - 0,0 %;

- для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Білорусь - 31,08 %;

- для виробника/експортера ВАТ «Молдавський металургійний завод» (ВАТ «ММЗ») (вул. Індустріальна, 1, м. Рибниця, Республіка Молдова, 5500) - 13,80 %;

- для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 %.

Розрахунок демпінгової маржі і шкоди від демпінгу розраховується за наступним алгоритмом.

Демпінгова маржа (ДМ) - це відсоток, який становить різниця між нормальною вартістю (Цнорм.) та експортною ціною (Цексп.) у задекларованій вартості імпортного товару (Ц):

ДМ=(Цнорм .- Цексп.)/ Ц *100%.

Нормальна вартість - еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку країни експорту.

Експортна ціна - ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який ввозиться до України з країни експорту.

Шкода від демпінгу (ШД) - це відсоток, який становить різниця між мінімально допустимою ціною (за якою товар може реалізовуватись без заподіяння шкоди національній економіці) (Цмін) та. ціною, яка декларується при імпорті товару, скоригованою з урахуванням нарахо¬ваного ввізного мита (См), у задекларованій вартості імпортного товару:

ШД = ((Цмін. - (Ц+Ц * См /100%)) / Ц)) *100%.

Для того щоб уникнути шкоди від демпінгу, необхідно вводити мито, ставка якого визначається за формулою:

См = Цмін./Ц * 100% - 100%, або С`м = См + ШД.

Колегія суддів звертає увагу, що на показники визначення нормальної вартості та експортної ціни, що в подальшому впливає на визначення демпінгової маржі та розрахунку демпінгової шкоди впливає низка факторів, зокрема витрати на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження), фізичні характеристики, базисні умови поставки, витрати на пакування, витрати по кредиту, витрати на комісійні винагороди, витрати пов`язанні з перерахунком валют, витрати після продажу тощо.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги позивач зауважує на дискримінаційні умови застосування суб`єктом владних повноважень застосованої до нього ставки відносно застосованих ставок інших учасників антидемпінгового розслідування.

Зокрема позивачем наголошено, що в Основних фактах і висновках Міністерства, а також у оскаржуваному рішенні Комісії відсутні обґрунтування доцільності різного підходу до встановлення розміру ставок антидемпінгового мита для підприємств Білорусі та Молдови та фактичне звільнення ВАТ «Білоруський металургійний завод» від відповідного мита, що свідчить про дискримінаційний підхід при визначенні рівня антидемпінгового мита.

Водночас судова колегія зауважує, що скаржником в касаційній скарзі не наведено жодного належного та достатнього аргументу, що обґрунтовував би дискримінаційність застосованої ставки антидемпінгового мита.

Посилання скаржника на дискримінаційне визначення ставок антидемпінгового мита та створення несприятливих та дискримінаційних умов позивача за територіальною ознакою відносно інших учасників антидемпінгового розслідування без зазначення конкретних чинників (порушень), що вплинули на правомірність визначення таких ставок суб`єктом владних повноважень стосовно платників податків свідчить про необґрунтованість таких. При цьому сама по собі відсутність в Основних фактах і висновках, які стали підставою для застосування антидемпінгових заходів обґрунтувань доцільності застосування підходів до встановлення розміру ставок антидемпінгового мита не може свідчити про дискримінаційність умов його застосування в цілому та протиправність рішення про застосування відповідних антидемпінгових заходів.

Колегія суддів також зазначає, що предметом цього спору є оскарження рішення Комісії саме щодо ВАТ «ММЗ», а не ВАТ «БМЗ» та виробників Білорусії. Підставами позову є неправомірність дій Міністерства при визначенні нормальної вартості товару ВАТ «ММЗ», а не ВАТ «БМЗ». Тому, твердження щодо дискримінаційного підходу до визначення ставок антидемпінгового мита щодо товару ВАТ «ММЗ» у порівнянні з ВАТ «БМЗ» є нерелевантним.

Щодо доводів скаржника про незастосування Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року, неправомірності розрахунків нормальної вартості товару з урахуванням неправильно скоригованих цін

Як стверджує заявник касаційної скарги Міністерство визначало нормальну вартість товару, виробництва ВАТ «ММЗ», шляхом коригування витрат на газ та електроенергію, використовуючи вартість газу та електроенергії, які, начебто, встановлені в постановах Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці Республіки Молдова № 108/2017 від 17 березня 2017 року та в постанові Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці Республіки Молдова № 19/2016 від 26 січня 2016 року (арк. 38 Основних фактів і висновків) та виходило з наступних тарифів: ціна електричної енергії кінцевим споживачам, які під`єднанні до розподільчих електромереж високої напруги (35; 110 кВ) - 182 бань/кВт; тариф на природний газ в пункті виходу з розподільчих мереж природного газу високого тиску, який постачався АТ «Moldovagaz» - 5 426 молд. лей/1000 м куб.

При цьому позивач наголошує на тому, що Міністерство та/або Комісія не звертались до компетентних органів Республіки Молдови для отримання офіційної та достовірної інформації по законодавству, яким встановлювались тарифи на газ та електроенергію на території Республіки Молдова. Позивач стверджує, що в постанові № 108/2017 від 17 березня 2017 року, на яку посилалось Міністерство, значиться зовсім інша ціна електричної енергії кінцевим споживачам, які під`єднанні до розподільчих електромереж високої напруги (35; 110 кВ) - 153 бань/кВт, а не 182 бань/кВт як вказувало Міністерство. А постанова Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці № 19/2016 від 26 січня 2016 року, з урахуванням якої Міністерство здійснювало розрахунки та свої власні коригування, взагалі втратила чинність.

Також позивач посилається на пункт 1 постанови Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці № 88 від 16 березня 2018 року на 2018 рік, за яким тариф на природний газ в пункті виходу з розподільчих мереж природного газу високого тиску, який постачався АТ «Moldovagaz», становить 4195 лей/1000 м куб, а не 5426 лей/1000 м куб, як вказувало Міністерство.

З огляду на наведене позивач доводить, що некоректно застосовані ціни на газ та електричну енергію призвели до некоректного розрахунку нормальної вартості товару і як наслідок протиправного визначення розміру демпінгової маржі та розміру антидемпінгового мита.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, зазначив, що у Звіті у рамках проведення антидемпінгового розслідування (т. 8 а. с. 208, 209), що є остаточним документом, складеним за результатами антидемпінгового розслідування, нормальна вартість товару була розрахована на підставі цін електроенергії - 153 бань/кВт год. (0,086 дол. СІПА/кВт год), а ціна, яка була зазначена в Основних фактах і висновках - 182 бань/кВт год є технічною помилкою, яку в подальшому виправлено у остаточному Звіті.

Таким чином, посилання позивача на використання Міністерством неправильної ціни на електроенергію для розрахунку нормальної вартості товару не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно Звіту у рамках проведення антидемпінгового розслідування (а. с. 208 зв. - 209, Том 8) нормальна вартість товару була розрахована на підставі ціни газу - 306,57 дол. США/тис.м3, яка встановлена постановою Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці № 19/2016 від 26 січня 2016 року.

Скаржник зазначає, що Міністерство мало розрахувати нормальну вартість товару на підставі ціни, яка була встановлена постановою Адміністративної ради Національного агентства з регулювання в енергетиці № 88 від 16 березня 2018 року.

Таке твердження позивача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Міністерство визначало нормальну вартість товару у період розслідування: II квартал 2017 - І квартал 2018 року (а. с. 190 зв., том 8), в цей період діяла постанова № 19/2016 від 26 січня 2016 року, яка була чинною до березня 2018 року.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

В. П. Юрченко