Про це у свіжому інтерв'ю для міжнародної аудиторії розповіла Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини. За її словами, ворог "евакуював" неповнолітніх до 56 регіонів Росії.

Дивіться також "Мама і братик на небі": як зараз живе Сергій Гайдаржи, який втратив дружину та сина через атаку

Кремль боїться дитячих бунтів

Як зазначає Рашевська, йдеться, зокрема про віддалені регіони Росії: Заполяр'я та Сибір, – а також абсолютно несхожі з культурного погляду до України регіони: Татарстан, Адигея. Загарбники вивозили українських дітей і на окуповані терени: квазіреспубліки на Донеччині й Луганщині, у Південну Осетію, Крим.

Мета полягає в тому, аби уникнути концентрації українських і дітей, і дорослих в одному регіоні Росії або на певній окупованій території. Вони бояться українських дітей-підлітків, бояться бунтів і так званого, як вони це називають, "екстремізму".

Водночас юристка згадала про "табори перевиховання". Одна така установа з назвою "Океан" розташована у Владивостоці. Разом з тим на території Білорусі є до 15 закладів, які приймали українських дітей.

Експертка наголошує: у дітей дуже мало вибору. Водночас окупанти небезпідставно бояться, що українські діти в одному місті об'єднаються і будуть створювати додаткові проблеми. Тому й вони розсіюють неповнолітніх.

Дивіться також Розлучає, викрадає та вбиває․ Як Росія роками будувала систему геноциду українських дітей

Ширший контекст

  • Станом на початок квітня 2024 року, за даними платформи "Діти війни", росіяни депортували або примусово вивезли 19 546 українських дітей. 2 067 вважаються зниклими безвісти. Повернути вдалось 24 808 неповнолітніх, загинули внаслідок війни 537 осіб.
  • У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Путіна та його помічниці Львової-Бєлової. У Гаазі звинувачують ватажка Кремля, а також уповноважену з прав дитини у викраденні малих українців.
  • Водночас міжнародні інституції поки відмовляються визнавати відповідні дії Москви геноцидом, кваліфікуючи це як воєнний злочин. Хоча ненасильницька передача дітей від однієї групи до іншої є геноцидною практикою.