Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20401/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2021. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.
Дата набрання законної сили: 03.11.2021
Номер судового провадження: A/855/19553/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20401/21                                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  03 листопада 2021 року                                                                           м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді:                                           Чаку Є.В.,
		суддів:                                                                    Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.,
		за участю секретаря                                            Ковтун К.В.        
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Київа від 22 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Універсал-Транс" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання нечинними окремих положень адміністративних договорів, зобов`язання вчинити дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Приватне підприємство "Універсал-Транс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дії відповідача, які полягають в організації, проведенні перевірки ПП «Універсал-Транс» та оформлення її результатів шляхом складання відповідних актів; визнання нечинними окремі  пункти договорів про організацію  перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті; зобов`язання  відповідача внести зміни до окремих пунктів договорів про організацію  перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті.
		Одночасно з позовною заявою ПП «Універсал-Транс» подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило суд заборонити Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП «Універсал-Транс» договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва № 54/17, № 55/17, № 56/17, № 57/17 від 14.02.2017; № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 від 28.01.2020; № 81, № 82, № 83 від 20.07.2020; № 10-19, № 11-19 від 23.01.2019; № 96, №97 від 11.12.2020; № 102-18 від 15.05.2018;  заборонити Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП «Універсал-Транс» умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва 22 липня 2021 року клопотання представника позивача задоволено. Заборонено Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП «Універсал-Транс» договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва № 54/17, № 55/17, № 56/17, № 57/17 від 14.02.2017; № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 від 28.01.2020; № 81, № 82, № 83 від 20.07.2020; № 10-19, № 11-19 від 23.01.2019; № 96, №97 від 11.12.2020; № 102-18 від 15.05.2018. Заборонено Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП «Універсал-Транс» умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням,  відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року. На думку апелянта, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити без задоволення останню, а ухвалу суду залишити без змін.
		Крім того, 03.11.2021 представником позивача було надіслано на електронну адресу суду клопотання про відкланення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він 03.11.2021 приймає участь у слідчій дії у кримінальному провадженні №42021102100000134 в Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва.
		          Проте колегія суддів зазначає, що частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
		          Вища рада правосуддя 04 вересня 2021 року опублікувала оголошення про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку та одночасно повідомила, що з початком їх функціонування зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема, пп.пп. 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 пп. 15 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
		          Суд зазначає, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.
		          Колегією суддів встановлено, клопотання про відкладення розгляду справи надіслано на електронну адресу суду апеляційної інстанції. Вказане клопотання не підписано електронним цифровим підписом та складено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».
		          Суд зазначає, що оскільки клопотання подано на електронну пошту суду, останє не може вважатися клопотанням, підписаним у встановленому законом порядку, тому таке клопотання вважається непідписаним та не приймається до розгляду судом.
		Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України  неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
		Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
		Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
		Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову,  що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є визнання протиправними дії відповідача, які полягають в організації, проведенні перевірки ПП «Універсал-Транс» та оформлення її результатів шляхом складання відповідних актів; визнання нечинними окремі  пункти договорів про організацію  перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті; зобов`язання  відповідача внести зміни до окремих пунктів договорів про організацію  перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті.
		У заяві про забезпечення позову  позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП «Універсал-Транс» договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва № 54/17, № 55/17, № 56/17, № 57/17 від 14.02.2017; № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 від 28.01.2020; № 81, № 82, № 83 від 20.07.2020; № 10-19, № 11-19 від 23.01.2019; № 96, №97 від 11.12.2020; № 102-18 від 15.05.2018;  заборони відповідачу  вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП «Універсал-Транс» умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.
		В обґрунтуванням заяви позивач зазначив, що підставою для його звернення до суду є відсутність у відповідача компетенції самостійно здійснювати перевірку виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Позивач зазначив, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу достроково розірвати договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, по яким були проведені вказані ним перевірки, настануть правові наслідки у вигляді позбавлення права позивача на здійснення перевезень пасажирів, тобто на здійснення його законної господарської діяльності, що в результаті вплине на майнові права заявника у вигляді матеріальних збитків, а саме: як реальних у вигляді необхідності утримувати автобуси, у тому числі сплачувати лізингові платежі, які задіяні на вказаних маршрутах, так і упущену вигоду у вигляді недотриманих доходів через позбавлення заявника права на здійснення перевезень. Також позивач зазначив, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП «Універсал-Транс» умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, може призвести до продовження з боку відповідача вчинення протиправних дій, спрямованих на організацію та проведення таких перевірок без законного права на такі перевірки.
		Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що доводи представника позивача є достатньо обґрунтованими, а тому наявні підстави та необхідність вжиття заходів забезпечення позову. На переконання суду першої інстанції, невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Водночас, суд зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як уже зазначено у даному судовому рішенні, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Проте колегія суддів зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу  суд першої інстанції фактично ухвалив рішення в частині позовних вимог без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. 
		Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		З аналізу положень пункту 2 частини другої  статті 150 КАС України  випливає, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими.
		Посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 420/12710/20. 
		 
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливило б їхній захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, зокрема, шляхом заборони  відповідачу вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП «Універсал-Транс» договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутіах загального користування м. Києва; заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП «Універсал-Транс» умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради. Також до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ПП "Універсал-Транс" про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
		Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Відповідно до пункту 2 частини 1  статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої  статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями  150,  242,  308,  315,  317,  321,  322,  325,  328,  329 КАС України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Київа від 22 липня 2021 року про забезпечення адміністративного позову - скасувати.
		У задоволенні заяви Приватного підприємства "Універсал-Транс" про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені    статтями 328-329 КАС України.
		Повний текст постанови виготовлено 03.11.2021.
		 
		Головуючий суддя:                                                                               Є.В. Чаку
		 
		         Судді:                                                                                            Н.М. Єгорова
		 
		                                                                                                                А.Ю. Коротких

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...