Конвенція Монтре
| Конвенція Монтре | |
|---|---|
 | |
| Aбревіатура | 海峡制度ニ関スル条約 і モントルー条約 |
| Тип | багатостороння угодаd |
| Підготовлено | 21 липня 1936 |
| Підписано | 1936 |
Конвенція Монтре 1936 — конвенція, що відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного в Середземне море, прийнята на Конференції про режим Чорноморських проток, що проходила 22 червня — 21 липня 1936 в місті Монтре (Швейцарія). Підписана 20 липня 1936. При цьому Туреччина зобов'язалася дотримуватися принципів міжнародного морського права.
Історія[ред. | ред. код]
Конференція про режим Чорноморських проток проходила за участю СРСР, Туреччини, Великої Британії, Франції, Болгарії, Румунії, Греції, Югославії, Австралії і Японії. Скликана за пропозицією Туреччини з метою перегляду конвенції, прийнятої на Лозаннській конференції 1922—1923. Італія відмовилася від участі, оскільки країни-учасниці підтримали міжнародні санкції проти неї у зв'язку з ситуацією в Ефіопії. На конференції в Монтре Велика Британія виступила з пропозицією зрівняти права чорноморських і нечорноморських держав на прохід їх військових кораблів через протоки, що призвело б до обмеження прав проходу кораблів ВМФ СРСР. Роботу конференції ще більш ускладнила змова делегації Туреччини з делегацією Великої Британії. Проте конференція не була зірвана, на ній виробили узгоджені рішення. 20 липня країни-учасниці підписали нову конвенцію про режим проток, на основі якої Туреччина одержала право ремілітаризувати зону проток.
Основні положення конвенції[ред. | ред. код]
Конвенція зберігає за торговими суднами всіх країн свободу проходу через протоку як в мирний, так і у воєнний час. Проте режим проходу військових кораблів різний відносно чорноморських і нечорноморських держав. За умови попереднього повідомлення влади Туреччини чорноморські держави можуть проводити через протоки в мирний час свої військові кораблі будь-якого класу. Для військових кораблів нечорноморських держав введені істотні обмеження по класу (проходять лише дрібні надводні кораблі) і по тоннажу. Загальний тоннаж військових суден нечорноморських держав в Чорному морі не повинен перевищувати 30 000 тон (з можливістю підвищення цього мінімуму до 45 000 тон у разі збільшення ВМС чорноморських країн) з терміном перебування не більше 21 діб. У разі участі Туреччини у війні, а також якщо вона вважатиме, що їй безпосередньо загрожує війна, їй надано право дозволяти або забороняти прохід через протоки будь-яких військових кораблів. Під час війни, в якій вона не бере участь, протоки повинні бути закриті для проходу військових суден будь-якої воюючої держави.
Конвенція ліквідовувала передбачену Лозаннською конвенцією міжнародну комісію по протоках з передачею її функцій уряду Туреччини.
Значення[ред. | ред. код]
Прийняті на конференції в Монтре рішення стали для свого часу кроком вперед на шляху визнання прав чорноморських країн в питанні про статус проток. Італія приєдналася до неї в 1938 року.
Посилання[ред. | ред. код]
- Конвенція Монтре 1936 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Офіційний текст конвенції українською та російською мовами [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Текст Конвенції (англ.)
- Проблематика Чорноморських проток [Архівовано 25 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- М. Л. Миронова. Монтрьо конференція 1936 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Anthony Rocco De Luca, «The Montreux Conference of 1936: A Diplomatic Study of Anglo-Soviet Rivalry». Stanford University, 1973.
- Nihan Ünlü, «The Legal Regime of the Turkish Straits», Martinus Nijhoff Publishers, 2002. ISBN 90-411-1904-3
- «Montreux Convention». Chambers Dictionary of World History, 2005.
- Dilek Barlas, «Etatism and Diplomacy in Turkey», pp. 166—170. BRILL, 1998. ISBN 90-04-10855-6
- Robin Rolf Churchill, Alan Vaughan Lowe, «The law of the sea», p. 115. Manchester University Press, 1999. ISBN 0-7190-4382-4
- James C. F. Wang, «Handbook on Ocean Politics and Law», p. 88. Greenwood Publishing Group, 1992. ISBN 0-313-26434-1
- Christos L. Rozakis, Petros N. Stagos, «The Turkish Straits», p. 123. Martinus Nijhoff Publishers, 1987. ISBN 90-247-3464-9
- Selim Deringil, «Turkish Foreign Policy During the Second World War: An 'Active' Neutrality», pp. 169—171. Cambridge University Press, 2004. ISBN 0-521-52329-X
- Gennady Chufrin, «The Security of the Caspian Sea Region», pp. 155—156. Oxford University Press, 2001. ISBN 0-19-925020-0