Відмова працівника від вакцинації не є підставою для звільнення, а карантин не виправдовує прогулів
Карантин вивів трудові права та обов’язки на інший рівень. Чи правда, що вакцинація для окремих працівників може бути обов’язковою? Чи законно це — звільняти працівників у карантин? Якими мають бути воля й бажання, аби прогул не вважався прогулом?
Характер обов’язковості
У Національній асоціації адвокатів України обговорили проблемні аспекти, пов’язані з трудовими правами в умовах карантину. Так, карантин гостро поставив для роботодавців питання організації роботи свого персоналу та турботу про його здоров’я. Зокрема, на сьогодні в багатьох клієнтів та адвокатів виникають питання щодо правильності проведення заходів щодо охорони праці під час карантину, також більшість цікавить питання вакцинації.
Відповідно до ст.12 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими та вносяться до календаря щеплень.
Етапи ж вакцинації та цільові групи населення для охоплення вакцинацією від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначаються відповідно до дорожньої карти для впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 і масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021—2022 роках, затвердженої Міністерством охорони здоров’я.
Станом на сьогодні вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною. Роботодавець немає права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити. Крім того, якщо роботодавець відстороняє працівника від роботи у зв’язку з відмовою від вакцинації від COVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення в судовому порядку, оскільки відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема ст.46 Кодексу законів про працю.
Однак на практиці більшість адвокатів цікавиться питаннями відповідальності роботодавців за примусову вакцинацію. Крім того, хвилює питання і щодо наслідків для працівників у разі відмови їх від вакцинації, зокрема, чи може роботодавець за іншою підставою звільнити такого працівника. Окрім питання вакцинації, на сьогодні вже почала формуватися і перша судова практика щодо звільнення в період карантину.
Відмова працівників від вакцинації не дає права роботодавцеві застосовувати будь-які заходи впливу. Про це заявила під час круглого столу голова комітету з трудового права НААУ Віторія Поліщук.
«На сьогодні роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає проходити вакцинацію. Більше того, якщо роботодавець відсторонює працівника від роботи у зв’язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення в судовому порядку», — наголосила голова профільного комітету НААУ.
В.Поліщук уточнила, що «відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни, а відповідно, і підставою для звільнення працівника».
За словами адвоката, відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема ст.46 КЗпП (постанова Верховного Суду від 1.04.2020 у справі №761/12073/18).
Незалежно від бажання
У ході дискусії, ініційованої комітетом з трудового права та комітетом медичного і фармацевтичного права та біоетики, адвокати обговорили й особливості захисту трудових прав в умовах карантинних обмежень, установлених з метою запобігання поширенню COVID-19, та триваючої кампанії вакцинації проти цього захворювання.
У цьому контексті адвокат, член комітету з трудового права Наталія Кайда розповіла про роль Міжнародної організації праці як міжнародно-правового регулятора трудових відносин, а також зміст конвенцій МОП, їхнє значення для розвитку національного трудового законодавства. Адвокат також представила аналіз змін до трудового законодавства України, внесених у зв’язку з COVID-19.
Адвокат, член комітету з трудового права Алла Андрушко розкрила поняття вакцинації з точки зору прав та обов’язків працівника, визначених у міжнародних документах та національному законодавстві. У цьому контексті спікер звернула увагу на ст.21 КЗпП, ст.43 Конституції, ст.5 закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.10 закону «Про основи законодавства України про охорону здоров’я», ст.286 Цивільного кодексу і т.д.
Про особливості судового та позасудового захисту прав на працю, заробітну плату і відпустку в умовах проведення кампанії з вакцинопрофілактики проти COVID-19 розповіла адвокат, член комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Вікторія Валах. У своїй доповіді адвокат звернула увагу на перехід України до «жовтої» зони карантину та окреслила основні проблеми, пов’язані вакцинальним статусом працівників підприємств.
Так, перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб, що не визначені законом як обов’язкові, встановлюється МОЗ (ч.2 ст.12 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Прикладом таких виключних організацій є Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечникова, що знаходиться в Одесі. Працівників цього інституту без проведення протичумного щеплення дійсно не мають права брати на роботу. Щеплення ж від COVID-19 наразі не є обов’язковим навіть для працівників закладів освіти, офіційно воно є лише рекомендованим.
Адвокат, член комітету з трудового права Ганна Лисенко презентувала аналіз актуальної судової практики щодо звільнень працівників у період карантину, включаючи тих, хто працював дистанційно. Так, адвокат зазначила, що заборона на звільнення під час карантину — це не що інше, як міф.
Крім того, адвокат пояснила, за яких обставин карантинні обмеження можуть бути визнані поважною причиною для вимушеного прогулу. Спікер проілюструвала озвучене постановою ВС від 5.07.2021 у справі №344/6789/20. Так, визначено, що між карантином і прогулом повинен бути такий зв’язок, що через карантин у працівника вимушено не було можливості з’явитися на роботу й це відбулося незалежно від його волі та бажання.
Слід брати до уваги й те, наскільки працівник намагався та міг уникнути прогулу. Такими причинами можуть бути: відсутність транспортного сполучення; самоізоляція або обсервація; хвороба працівника; нестворення роботодавцем належних умов праці.
Тож просто прогуляти роботу через відсутність робочого настрою та наявність карантинних обмежень не вийде. А, поки країна не перетворилася на один інститут показової боротьби з ковідом, піддослідними можна стати тільки добровільно.
.
Матеріали за темою
Влада допоможе іспанцям краще бачити
04.02.2024
В Києві знайшли ботулізм у рибних консервах
24.01.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!