КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 7 липня 2005 р. N 236-р
Київ
Про схвалення Концепції розвитку вугільної промисловості
Схвалити Концепцію розвитку вугільної промисловості, що
додається.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 7 липня 2005 р. N 236-р
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку вугільної промисловості
На теперішній час і на віддалену перспективу вугілля - єдиний
енергоносій, обсяги якого потенційно достатні для практично
повного забезпечення потреб національної економіки.
Результати проведеного аналізу тенденцій розвитку світової
енергетики свідчать про те, що в структурі світових запасів
органічного палива на вугілля припадає 67 відсотків, на нафту - 18
та на природний газ - 15 відсотків. В Україні ці показники
становлять відповідно 95,4 відсотка, 2 і 2,6 відсотка. Загальний
обсяг запасів вітчизняного вугілля становить близько
117,5 млрд. тонн, з них промислових на діючих шахтах -
6,5 млрд. тонн, з яких майже 3,5 млрд. тонн - енергетичне вугілля.
Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої
десятки провідних країн світу, але значно поступається більшості з
них за економічними показниками вугледобувного виробництва.
Продуктивність праці в декілька разів нижча порівняно з Росією,
Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у США, Канаді,
Австралії, Південно-Африканській Республіці. Переважна більшість
вугільних шахт та розрізів є збиткові. Рівень заробітної плати
найнижчий серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу,
внаслідок чого на підприємствах вугільної промисловості зростає
дефіцит кадрів.
Незадовільний стан галузі зумовлений цілим рядом факторів як
об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних
належить складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля,
низький технічний рівень вугледобувних та вуглепереробних
підприємств, великий ступінь фізичного і морального зносу основних
фондів, суб'єктивні пов'язані з обмеженістю інвестиційних
ресурсів, неефективною системою управління галуззю і відсутністю
ринкового механізму ціноутворення на вугільну продукцію.
2. Аналіз виробничого потенціалу галузі та прогноз його
розвитку
На даний час у вугільній промисловості функціонують 164 шахти
і 3 розрізи.
Протягом 1991-2004 років виробнича потужність вугледобувних
підприємств зменшилася з 192,8 млн. до 91,5 млн. тонн на рік.
Майже 96 відсотків шахт понад 20 років працюють без
реконструкції. Дві третини основного стаціонарного устаткування
відпрацювали нормативний строк експлуатації і потребують негайної
заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та
прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише
третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів -
близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні
пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається
з використанням відбійних молотків.
3. Основні напрями реформування галузі
За останні роки у вугільній промисловості України посилилися
процеси, пов'язані з трансформацією форм власності, насамперед
вугледобувних підприємств. Проте, через низьку інвестиційну
привабливість підприємств галузі, проведення непослідовної
державної політики, відсутність досконалого механізму реформування
відносин власності та їх правового забезпечення роздержавлення
шахт і розрізів не відповідає ринковим вимогам та перетворенням,
які відбуваються у національній економіці. На теперішній час у
вугільній промисловості функціонують 167 вугледобувних підприємств
різних форм власності, з них 93 відсотки державної власності.
З урахуванням досвіду високоефективної роботи недержавних
вугільних шахт, у тому числі в складних гірничо-геологічних
умовах, передбачається розширення практики роздержавлення
підприємств галузі шляхом їх приватизації незалежно від рівня
рентабельності. Приватизація здійснюється на конкурсних умовах
відповідно до законодавства. При цьому покупець забезпечує
розвиток та фінансове оздоровлення підприємства, а також джерела
фінансування закриття шахти після вичерпання запасів вугілля в
межах гірничого відводу.
З метою підвищення рівня державного регулювання процесів, що
відбуваються у галузі, необхідно забезпечити здійснення таких
заходів щодо реструктуризації вугільної промисловості:
врегулювання взаємовідносин держави з приватизованими
вугледобувними підприємствами у частині розв'язання проблем
забезпечення енергетичної безпеки держави, соціального захисту
шахтарів, безпеки та охорони праці, раціонального використання
надр, ліквідації збиткових вугледобувних підприємств;
приватизація на конкурсних засадах привабливих для
інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування
подальшого розвитку;
приватизація малопривабливих для інвестування шахт (розрізів)
як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням
конкурсів програм їх розвитку.
Як невідкладний крок з метою поліпшення керованості вугільною
галуззю, усунення недоліків структурного реформування та зайвих
ланок управління, підвищення ефективності функціонування,
проведення єдиної організаційно-технічної та фінансово-економічної
політики, створення сприятливих умов для залучення недержавних
інвестицій в галузь необхідно запровадити трирівневу систему
управління вугільною промисловістю: Міністерство - державні
підприємства - шахти (шахтоуправління).
Найважливішою передумовою формування у вугільній
промисловості ринкового конкурентного середовища є створення
відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.
На вітчизняному ринку коксівного вугілля склалася ситуація,
коли обмежене коло платоспроможних покупців, що контролюють
виробництво коксу, визначає рівень цін та інші умови продажу
вугільної продукції. Ринок енергетичного вугілля до останнього
часу характеризувався несвоєчасною і неповною оплатою споживачами
отриманої вугільної продукції. Ці обставини, а також орієнтація
державних вугледобувних підприємств на фінансову підтримку з боку
держави призвели до заниження цін на вугільну продукцію.
З метою забезпечення збалансованості попиту і пропонування на
вугільну продукцію, оптимізації її ціни передбачається здійснити
комплекс заходів з удосконалення вугільного ринку шляхом
запровадження торгівлі вугіллям на аукціонах з наступним переходом
до торгівлі на основі довгострокових договорів між виробниками і
споживачами вугільної продукції. Зазначену модель ціноутворення
необхідно впровадити на коксівне вугілля вже у другому півріччі
2005 року, а на енергетичне вугілля - до створення об'єктивних
передумов для його продажу на аукціоні у 2006 році.
4. Мета і етапи реалізації Концепції
Мета цієї Концепції - забезпечення організації та розвитку
вугільної промисловості для максимально можливого задоволення
потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок
економічно обґрунтованого збільшення обсягів власного видобутку
вугілля.
Реалізація Концепції розрахована на три етапи.
На першому етапі (2006-2010 роки) буде приділено увагу
комплексному розв'язанню проблеми розвитку шахтного фонду шляхом
його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та
подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля
передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих
потужностей - до 105,8 млн. тонн на рік. Для цього необхідно
ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. тонн за
рахунок завершення будівництва других черг на трьох шахтах, а
також реконструкції діючих вугледобувних підприємств.
Це дасть змогу задовольнити потребу національної економіки в
енергетичному вугіллі за рахунок власного видобутку. Обсяг
експорту енергетичного вугілля поступово зменшиться до
5 млн. тонн.
На другому етапі (2011-2015 роки) передбачається збільшити
обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей -
до 112,2 млн. тонн на рік.
Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі
потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва
трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження
реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою
підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей
необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.
На третьому етапі (2016-2030 роки) з урахуванням позитивної
динаміки попереднього десятиріччя як в економіці держави в цілому,
так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля
повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг
виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається,
повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх
використання 90 відсотків.
5. Механізм реалізації Концепції
На основі положень Концепції передбачається коригування
Програми "Українське вугілля" (
1205-2001-п ), а у подальшому
розроблення нової програми розвитку вугільної промисловості на
довгострокову перспективу, проектів Законів України "Про порядок
ліквідації вугледобувних підприємств та соціальний захист
вивільнених працівників" і "Про особливості приватизації
підприємств вугільної промисловості", внесення змін до Гірничого
закону України (
1127-14 ) для приведення його у відповідність із
сучасними умовами функціонування і розвитку вугільної
промисловості.
Фінансове забезпечення розвитку вугледобувної галузі на
першому етапі передбачає залучення інвестицій, які включають
власні кошти підприємств, недержавні інвестиції та кошти
державного бюджету загальним обсягом 7,5 - 7,8 млрд. гривень на
рік. При цьому бюджетне фінансування галузі здійснюється в межах
коштів, передбачених в державному бюджеті на відповідний рік.
На другому етапі загальний обсяг інвестицій передбачається на
тому ж рівні з поступовим зменшенням обсягу коштів державного
бюджету до 1,8 млрд. гривень на рік і збільшенням власних коштів
підприємств та недержавних інвестицій до 6,1 млрд. гривень на рік.
На третьому етапі розвитку вугільної промисловості
передбачається поступове збільшення інвестицій до
8,8 - 9 млрд. гривень на рік. При цьому обсяг державних інвестицій
поступово зменшиться до 0,5 млрд. гривень на рік, а власних коштів
підприємств та недержавних інвестицій зросте до 8,5 млрд. гривень
на рік.
Реалізація Концепції забезпечить суттєве поліпшення
фінансово-економічного стану підприємств вугільної промисловості і
розв'язання існуючих в галузі проблем.
