Аналіз судової практики з питань звільнення працівників
Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Поліщук Вікторія
16.03.2023

Аналіз судової практики з питань звільнення працівників на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 р. у справі № 420/16201/22 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 23.12.2020 вона працювала у Високопільській селищній раді на посаді начальника фінансового відділу. З 02.05.2022 розпорядженням голови селищної ради було оголошено початок простою через військові дії з 01.03.2022 до можливості відновити роботу; також призупинено дію трудового договору з 02.05.2022 з позивачкою до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Однак 12.08.2022 позивачку звільнено через відсутність її на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль.

Позивач зазначає, що з 12.03.2022 по 06.07.2022 перебувала в окупації в смт. Архангельське Бериславського району Херсонської області, після чого евакуювалася до м. Кривий Ріг, де була взята на обліку як ВПО. Позивач двічі 07 та 21 липня 2022 р. зверталася до голови селищної ради із заявами про поновлення трудових відносин. Однак на першу відповіддю була пропозиція дочекатися відповіді, а на другу повідомлення про звільнення.

Згідно з п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Дану підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4 статті 40 КЗпП).

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Чотири місяці рахуються від дня, коли Закон №2352 набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1 ст.58 Конституції України).

Отже враховуючи те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року набрав чинності 19 липня 2022 року, а трудові відносини відповідачем з ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного закону було розірвано 12.08.2022, тобто до спливу 4 місяців, та те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла відповідача про своє перебування на окупованій території Херсонської області та відповідач безумовно про цю обставину був обізнаний, чим й було обумовлено видача двох розпоряджень про від 02.05.2022 № 71а-К «Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану», від 02.05.2022 № 75-К «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження селищного голови Високопільської селищної ради № 100-К від 12.08.2022 є протиправним.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2023 р. у справі № 523/11673/22 (провадження № 2/523/1121/23) про розірвання трудового договору у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій

Законність звільнення за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП обумовлюється доведеністю одночасно двох фактів, а саме, знищення (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця, та наявність бойових дій.

Заперечуючи проти позовних вимог з боку відповідача суду надані документи, які дійсно вказують на погіршення функціонування діяльності ДП «УДЦ «Молода гвардія», що було викликано введенням воєнного стану на території України з 24.02.2022р. Такі обставини свідчать про зміну в організації виробництва і праці ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Натомість представлені відповідачем по справі докази не підтверджують факту знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна ДП «УДЦ «Молода гвардія». Відсутність проведення прямих бойових дій на території Одеси та Одеської області, як станом на час звільнення позивачки та і на час розгляду даної справи є загальновідомим фактом, та не потребує доказуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні достатні правові підстави для звільнення ОСОБА_2 із займаної нею посади сестри-господині в школі, таборі «Прибрежнй» ДП «УДЦ «Молода гвардія», а виданий наказ №115-к/тр від 16.08.2022р. є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішення доступне за покликанням: https://cutt.ly/X8Df73M

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 15.12.2022 р. у справі №615/1225/22 (провадження № 2/615/298/22) про захист трудових прав шляхом припинення трудового договору

У зв`язку із веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та через загрозу для життя й здоров`я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, як це передбачено ст. 38 КЗпП.

Надані позивачкою докази свідчать про те, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно не виконана, у позивачки відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування. З метою відновлення права позивачки на працю, суд вважає за необхідне визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «Укрравлик» з 21.10.2022.

Із наданих позивачкою відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 26.09.2022, за період 1 та 2 кварталу 2022 інформація про доходи відсутня, нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду не здійснювалася.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про призупинення дії трудового договору з ТОВ «Укрравлик» чи запровадження на підприємстві режиму простою відповідно до ст.34 КЗпП України, що не звільняє роботодавця від обов`язку виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором. Тому суд вважає за необхідне зобов`язати ТОВ «Укрравлик» здійснити нарахування заробітної плати за період з 24.02.2022 по 21.10.2022.

Рішення доступне за покликанням: https://cutt.ly/x8DgwA2

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2023 р. у справі № 761/13951/22 провадження № 2/761/4615/2023 про звільнення за прогул в умовах воєнного стану

У липні 2022 року позивач звернулася до суду із позовом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Освітній омбудсмен України про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

У період з 21.02.2022 по 25.02.2022 ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці, погодженої з Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за Наказом №74-к від 10.02.2022, під час якої через пункт пропуску Каланчак 19.02.2022 виїхала до Автономної Республіки Крим за сімейними обставинами з відвідування батька, який перехворів на хвороби COVID-19 з тяжкими наслідкам, та мала намір повернутись 25.02.2022р. до Києва та приступити до роботи 28.02.2022.

Проте, повернутися з відпустки позивачка вже не змогла в зв`язку з початком активних бойових дій та тимчасову окупацію територій України, в тому числі на півдні в районах, прилеглих до території АР Крим.

В подальшому, позивач за першою можливістю виїхати з АР Крим, єдиним можливим маршрутом через Грузію, Туреччину, Чехію та Словаччину 27.06.2022 року змогла заїхати в Україну через пункт пропуску Vysne Nemecke-Ужгород та повернутись до м. Києва.

Про неможливість свого своєчасного повернення ОСОБА_1 24.02.2022 за допомогою месенджера Вайбер зі свого телефону повідомила керівництво Управління освіти Деснянського району в особі начальника Посталюк Т.К. та його заступника Шурко О. В. , а також керівництво Департаменту освіти і науки КМДА в особі директора Фіданян О. Г., з проханням надати пораду як її діяти.

За порадою посадової особи відповідача-1, позивачка написала заяви на погодження продовження частини щорічної відпустки за 2021-2022 p.p. з 28 лютого до 04 березня 2022р., а згодом до 31.03.2022р., які переслала через месенджер Вайбер на телефони посадових осіб відповідача-1 та Управління освіти Деснянського району, а також на електрону адресу відповідача-2.

Протягом цього часу намагаючись віднайти можливість та виїхати з АР Крим та не маючи такої можливості без загрози її життю та здоров`ю у зв`язку з веденням бойових дії, що призвело до невиходу на роботу не з вини позивачки, остання з відповідною заявою 30.03.2022 звернулась до начальника Управління освіти Деснянського району.

13.04.2022 на особисту електронну пошту позивачка отримала єдину за увесь час відповідь від відповідача-2, а саме Лист від 11.04.2022 № 35-908 про те, що керуючись ст.80 КЗпП України та ст. 11 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», її заяви від 24.02.2022, від 04.03.2022 щодо погодження щорічної основної відпустки та листи від 30.03.2022 та 11.04.2022 не було погоджено.

Відповідач 1, не врахувавши поважності причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, не надавши оцінку обставинам, викладеним у заяві позивача, безпідставно видав наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул, з підстав відсутності на робочому місці з 26 лютого 2022 року.

Рішення доступне за покликанням: https://cutt.ly/N8DgtZE

Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ

Зареєструватися на заходи лектора:

• Вебінар «Робота адвоката під час оформлення трудових відносин: застереження із судової практики». https://cutt.ly/O8dDlGT

• Вебінар Захист трудових прав в діяльності підприємств, які на окупованій території або виробничі потужності яких зруйновані. https://cutt.ly/k8DfgHh