Казимир Олеарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казимир Олеарський
Народився 12 лютого 1855(1855-02-12)[1]
Велике Дроґі, Ґміна Скавіна, Краківський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Помер 15 лютого 1936(1936-02-15)[1] (81 рік)
Краків, Польська Республіка
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Республіка Польща
Діяльність фізик, політик
Alma mater Ягеллонський університет
Заклад Ягеллонський університет
ЛНУ ім. І. Франка
Посада посол до Галицького сейму[d]
Членство Польська академія знань

Казимир Олеарський (пол. Kazimierz Olearski; 12 лютого 1855, Вєльке Дрогі — 15 лютого 1936, Краків) — польський науковець, професор фізики Львівської політехніки, на той час Вищої політехнічної школи, який в 1913—1914 н.р. був її ректором.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Вєльких Дрогах Вадовицького повіту (тепер Краківський повіт, Польща) в родині землевласника Владислава Олеарського та Меланії з родини Стрижовських. Після закінчення Краківської середньої школи навчався на факультеті математики в Ягеллонському університеті у місті Краків.

З 1878 працював асистентом в Астрономічній обсерваторії університету, продовжуючи навчання в Лейпцигу та Берліні.

У 1880 році захистив в Берлінському університеті докторську дисертацію, а в 1882 році в Ягеллонському університеті отримав докторський ступінь в галузі теоретичної фізики. У 1885 році він закінчив роботу в обсерваторії і Академії наук. У 1885/86 навчався в Парижі і Оксфорді.

Після повернення в 1886 році він став доцентом експериментальної фізики, метеорології та кліматології в Вищій рільничій школі [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] (школа сільського господарства) в Дублянах. У 1889 році він вступив на хімічний факультет Технічного університету Львова, протягом року викладав одночасно в обох університетах. У 1890 році закінчив свою роботу в Дублянах.

З 1889 — професор фізики у Львівській політехніці, із 1896 по 1898 р. декан хімічно-технологічного відділу. 30 червня 1913 став ректором Львівської політехніки і займав цю посаду до 1915 року. У той же час він був членом Національного Сейму Галичини.

У 1918 році залишив кафедру хімії. Після відставки викладав до 1922 року в Департаменті земельних і водних ресурсів.

Він призначив Тадеуша Годлевського як свого наступника і продовжувача роботи.

Помер у віці 81 року, похований на Раковицькому цвинтарі.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Значна частина роботи публікацій Казимира Олеарського опубліковано в Академії наук, вони стосувалися експериментальної електротехніки, оптики, теорії пружності і математики. Вніс поважний вклад в історію розвитку практичних електротехнічних досліджень, опублікував ряд наукових праць з цієї тематики: новий спосіб вимірювання малих електричних опорів, дослідження електричних осциляцій в електричних колах, характеристики змінного струму.

Він був поліглотом, вільно володів англійською, німецькою, російською та романськими мовами.

Польську науку представляв на численних зустрічах, конференціях і конгресах, організованих у Великій Британії, Франції, Швейцарії, Австрії, Німеччини, Чехії та інших.

Посилання[ред. | ред. код]

Ректори
Львівської політехніки
Флоріан Шиндлер (1844—1848) • Александер Райзінґер (1851—1871) • Фелікс Стшелецький (1872—1874) • Ян Непомуцен Франке (1874—1875) • Кароль Машковський (1875—1876) • Авґуст Фройнд (1876—1877) • Юліан Захарієвич (1877—1878) • Владислав Зайончковський (1878—1879) • Юліан Медвецький (1879—1880) • Ян Непомуцен Франке (1880—1881) • Юліан Захарієвич (1881—1882) • Авґуст Фройнд (1882—1883) • Юліуш Биковський (1883—1884) • Юліан Медвецький (1884—1885) • Владислав Зайончковський (1885—1886) • Богдан Мариняк (1886—1887) • Юліан Медвецький (1887—1888) • Густав Бізанц (1888—1889) • Домінік Зброжек (1888—1889) • Авґуст Фройнд (1889—1890) • Ян Непомуцен Франке (1890—1891) • Кароль Скібінський (1891—1892) • Юзеф Ріхтер (1892—1893) • Плацид Дзівінський (1893—1894) • Максиміліан Тульє (1894—1895) • Броніслав Павлевський (1895—1896) • Мечислав Лазарський (1896—1897) • Роман Ґостковський (1897—1898) • Густав Бізанц (1898—1899) • Юзеф Ріхтер (1899—1900) • Стефан Нементовський (1900—1901) • Роман Дзеслевський (1901—1902) • Тадеуш Фідлер (1902—1903) • Станіслав Кемпінський (1903—1904) • Леон Сирочинський (1904—1905) • Северин Відт (1905—1906) • Едгар Ковач (1906—1907) • Віктор Синевський (1907—1908) • Стефан Нементовський (1908—1909) • Броніслав Павлевський (1909—1910) • Максиміліан Тульє (1910—1911) • Тадеуш Фідлер (1911—1912) • Едвін Гаусвальд (1912—1913) • Казимир Олеарський (1913—1914) • Максиміліан Титус Губер (1914—1915) • Станіслав Анчиц (1915—1916) • Тадеуш Обмінський (1916—1917) • Здзіслав Криговський (1917—1918) • Тадеуш Годлевський (1918—1919) • Максиміліан Матакевич (1919—1920) • Стефан Павлік (1920—1921) • Максиміліан Титус Губер (1921—1922) • Юліан Фаб'янський (1922—1924) • Кароль Вонторек (1924—1925) • Ігнацій Мосцицький (1925) • Ян Лопушанський (1925—1926) • Отто Надольський (1926—1927) • Юліан Токарський (1927—1928) • Казимир Зіпсер (1928—1929) • Каспер Вайґель (1929—1930) • Казимир Бартель (1930—1931) • Вітольд Мінкевич (1931) • Габрієль Сокольницький (1931—1932) • Казимир Зіпсер (1932—1933) • Отто Надольський (1933—1934) • Отто Надольський (1935—1936) • Адольф Йошт (1936—1937) • Едвард Сухарда (1937—1939) • Антоній Верещинський (1939) • Максим Садовський (1939—1941) • Микола Шпилько (1941) • Теодор Бедефельд (1943—1944) • Володимир Бужинський (1944) • Стефан Ямпольський (1944—1953) • Микола Максимович (1953—1963) • Григорій Денисенко (1963—1971) • Михайло Гаврилюк (1971—1991) • Юрій Рудавський (1991—2007) • Юрій Бобало (від 2007)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Нормативний контроль
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Казимир_Олеарський&oldid=34973887