ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа №823/1654/16

адміністративне провадження № К/9901/34201/18 К/9901/34203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 823/1654/16

за позовом Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною і скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року

(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.)

та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року

(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.07 листопада 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тясмин" звернулося до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу №23-24-46/0388-375 від 19 жовтня 2016, якою Управлінням Держпраці у Черкаській області накладено та СТОВ "Тясмин" фінансові санкції в розмірі 145000,00 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки контролюючим органом не було взято до уваги відомості позивача з приводу проведення оплати працівникам за відпрацьовані святкові дні у іншому місяці за домовленістю сторін, а також не долучено до акту перевірки заперечень позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.22 грудня 2016 року Черкаський окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що документи на які посилається представник позивача не надавались посадовим особам Управління ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи про накладення штрафу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 31 січня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасувати та ухваливши нову постанову, якою позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу №23-24-46/0388-375 від 19 жовтня 2016.

6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у випадках, коли робота в святковий або неробочий день виконувалась понад норму робочого часу, працівник на свій розсуд вправі вибрати не грошову форму компенсації за роботу у святковий чи неробочий день, а компенсацію у вигляді надання йому іншого дня відпочинку. За логікою речей інший день відпочинку повинен надаватися в період, по можливості, ближче до святкового (неробочого) дня. Але сторони не позбавлені права вирішити це питання на свій розсуд інакше. Жодним нормативно-правовим актом не визначеного конкретного періоду, за який сторони зобов`язані дійти такої згоди. При цьому суд зауважив, що контролюючим органом не було взято до уваги пояснення та документи надані керівником СТОВ «Тясмин» під час проведення перевірки, якими спростовуються порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Короткий зміст додаткового рішення суду апеляційної інстанції

7. 19 квітня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» - задовольнити.

Стягнути з управління Держпраці у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» понесені судові витрати у розмірі 4567 гривень 50 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 17 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою відомості протоколу Управління Держпраці у Черкаській області від 19 жовтня 2016 № 47. Згідно змісту цього протоколу, ні під час проведення заходу контролю, ні під час розгляду справи про накладення штрафу, документів щодо надання працівникам товариства інших днів відпочинку за роботу у святкові дні контролюючому органу надано не було, що, на думку скаржника, свідчить про їх відсутність на час здійснення перевірки та винесення оскаржуваного рішення.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року було відкрито касаційне провадження.

10.19 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу.

11. 10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.

У касаційній скарзі скаржник просить додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року скасувати.

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року було відкрито касаційне провадження.

13. 05 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

14. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Шарапи В. М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.

15. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 14 грудня 2018 року, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 03 грудня 2018 року ухвали № К/9901/34201/18, К/9901/34203/18 про відведення судді-доповідача Шарапи В.М. та суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.

16. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 року, у зв`язку з обранням судді Анцупової Т.О. до Великої Палати Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року прийнято до провадження касаційні скарги відповідача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 30 травня 2016 року Управлінням Держпраці у Черкаській області отримано лист Чигиринського відділення Кам`янської ОДШ ГУ ДФС у Черкаській області від 20 травня 2016 № 823/2316-17-022 щодо недотримання окремими суб`єктами господарювання, у тому числі СТОВ «Тясмин», мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

На підставі вказаного звернення Управління Держпраці у Черкаській області звернулося до Державної служби України з питань праці з пропозицією надати дозвіл на проведення перевірки зазначеного суб`єкта господарювання.

06 червня 2016 року Управлінням Держпраці у Черкаській області отримано згоду Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці на проведення позапланової перевірки дотримання СТОВ «Тясмин» законодавства про працю.

Управлінням Держпраці у Черкаській області видано наказ від 07 вересня 2016 № 237-Н «Про проведення позапланових перевірок», відповідно до якого головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Верченку Ігорю Яковичу, за участю начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Кондратенко Юлії Віталіївни, у період з 21 вересня 2016 по 04 жовтня 2016 доручено провести позапланову перевірку додержання СТОВ «Тясмин» законодавства про працю. На підставі наказу оформлено направлення від 07 вересня 2016 № 1245 на проведення позапланової перевірки зазначеного суб`єкта господарювання.

У ході проведеної у період з 22 вересня 2016 по 27 вересня 2016 перевірки інспектором встановлено, зокрема, порушення товариством вимог ст. 107 КЗпП України, а саме: 08 березня 2016 по сім годин відпрацювали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та 5 годин - ОСОБА_8 ; 28 червня 2016 по 7 годин відпрацювали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та 5 годин - ОСОБА_6 ; 24 серпня 2016 по 7 годин відпрацювали ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та 6 годин - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , проте оплату за роботу у зазначені святкові дні працівникам не проведено. Інші дні відпочинку працівникам не надавалися.

За результатами перевірки ОСОБА_12 складено акт перевірки від 27 веренся 2016 № 23-24-46/0388 та у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю директору товариства ОСОБА_13 винесено припис від 27 вересня 2016 № 23-24-46/0388-0282 про усунення виявлених порушень.

Одночасно із винесенням припису, у відповідності до вимог Порядку № 390 та керуючись статтями 254-256 КУпАП, інспектором складено протокол від 27 вересня 2016№ 23-23-46/0269 про вчинення ОСОБА_13 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, який відповідно до вимог ст. 257 КУпАП надіслано до органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення - Чигиринського районного суду Черкаської області.

19 жовтня 2016 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. винесено постанову № 23-24-46/0388-375 про накладення на позивача штрафу у розмірі 145000,00 грн., на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. У зв`язку з відмовою представника позивача від підпису та отримання постанови, листом від 20 жовтня 2016 № 1/2327 примірник зазначеного документа направлено на адресу СТОВ «Тясмин»: 20934, Черкаська область, Чигиринський район, с. Новоселиця, вул. Чигиринська, 87.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною першою статті 259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань праці.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №96 (далі - Положення).

За змістом пункту 1 Положення Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах, зокрема, охорони праці.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 50, 54 пункту 4 Положення).

В свою чергу, пунктом 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 №390 (далі - Порядок №390, чинний у період спірних правовідносин) передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 КЗпП, згідно з частиною першою, абзацом третім частини другої, частинами четвертою, сьомою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Статтею 12 Закону України "Про оплату праці" визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 67 КЗпП України при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Приписами статей 71 - 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 107 КЗпП України обумовлено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 09 грудня 2014 №922/13/155-14, робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) підлягає компенсації відповідно до ст. 107 КЗпП України. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Тобто положення трудового законодавства передбачено альтернативну можливість компенсування робітнику його відпрацьованого часу у вихідний або святковий день за умови досягнення сторонами згоди з цього питання.

Обов`язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення такого працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.

Такий висновок було висловлено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №2240/3289/18.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем до позовної заяви додані належним чином посвідчені копії заяв, наказів та табелів обліку використаного робочого часу датовані датами раніше, ніж була проведена перевірка, які підтверджують, що за згодою між роботодавцем та працівниками ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), останнім після проведення коригувань у графіках охорони об`єктів надано додаткові дні відпочинку в наступні місяці - відповідно у квітні, липні та вересні поточного року.

Крім цього, за письмовою заявою ОСОБА_10 від 29 серпня 2016 за згодою роботодавця (наказ № 92 від 31 серпня 2016) останньому здійснено доплату за роботу у святковий день 24 серпня 2016 при звільненні, що підтверджується копією розрахункового листка стосовно даного працівника за серпень.

Вказані факти також підтверджуються наданими до апеляційної скарги нотаріально завіреними заявами працівників, які на момент судового розгляду справи перебували з позивачем в трудових відносинах, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .

Отже за таких обставин колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем з працівниками, зазначеними контролюючим органом в акті перевірки, було досягнуто згоди (на підставі заяв працівників) щодо компенсації їх праці у святкові та неробочі дні шляхом надання додаткових вихідних днів у інші періоди, що у свою чергу підтверджується табелями обліку робочого часу наявними в матеріалах справи.

У свою чергу з акту перевірки відповідача не вбачається, що ним було досліджено та проаналізовано обставини щодо можливого застосування роботодавцем альтернативного варіанту компенсації відпрацьованого часу у святкові та не робочі дні виявленим у ході перевірки працівникам.

Колегія суддів КАС ВС відхиляє доводи касаційної скарги щодо погодження директора СТОВ «Тясмин» ОСОБА_13 з результатами перевірки через зазначення ним у протоколі про адміністративне правопорушення № 23-23-46/0269 від 27 вересня 2016 року в графі «Пояснення особи, щодо якої складений протокол», що оплата праці за роботу у святкові дні працівникам не проводилась у зв`язку з тяжким фінансовим станом товариства, оскільки обставини справи свідчать про досягнення позивачем з вказаними у акті перевірки працівниками згоди щодо компенсації відпрацьованого ними часу додатковими вихідними днями у найближчому періоді часу, що у свою чергу не заборонено трудовим законодавством.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки обставин справи та доказів, досліджених судом апеляційної інстанції, з дотримання вимог КАС України, що у свою чергу знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення контролюючого органу про притягнення позивача до відповідальності шляхом застосування фінансових санкцій, а отже як наслідок необхідності його скасування.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Щодо касаційної скарги відповідача на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку було задоволено клопотання позивача та стягнуто з управління Держпраці у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» понесені судові витрати у розмірі 4567 гривень 50 коп.

Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з тим, що судовий збір підлягає стягненню з Управління Держпраці за рахунок бюджетних асигнувань, а не з Державного бюджету України.

За змістом пункту 3 частини першої статті 168 КАС України (в редакції чинній на час прийняття додаткової постанови), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами пункту 5 частини першої статті 161 КАС України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення постанови по суті позовних вимог), під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

Відповідно до частин першої та другої статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відтак, діючим законодавством України передбачено механізм стягнення документально підтверджених судових витрат, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, що не є суб`єктом владних повноважень, саме за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а не за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про розподіл судових витрат), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, відповідач у даній справі в силу Закону звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.

Проте, звільнення від сплати судового збору Управління Держпраці у Черкаській області не звільняє їх від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 у справі № 39/3772/15-а, від 12 червня 2018 у справі № 750/108/17, від 22 листопада 2018 у справі № 750/12502/16-а, від 25 лютого 2020 року у справі №809/1245/16.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність ухвалення додаткового судового рішення про присудження позивачу здійснених ним документально підтверджених судових витрат в розмірі 4567,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки при ухваленні постанови від 19 квітня 2017 року Київським апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання про судові витрати.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми ст. 94 КАС України в редакції, що була чинною саме на момент ухвалення судового рішення по суті та додаткової постанови та стягнуто судові витрати в розмірі 4567, 50 грн. саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а не Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки при ухваленні додаткової постанови суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткову постанову, ухвалену апеляційним судом - без змін.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

17. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 823/1654/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій