З'їдені та незламні. Як врятуватися, якщо ви опинилися у шлунку ворога

Щоб боротьба за життя була більш-менш чесною, еволюція передбачила безліч захисних механізмів. Можна прикидатись мертвим, як це роблять опосуми. Або ж зливатись з поверхнею, як мімічні восьминоги. Якщо ж ваш ворог (наприклад, летюча миша) шукає вас на слух, то можна застосовувати акустичний камуфляж, як це роблять нічні метелики Bunaea Alcinoe. Або навіть змінювати інтенсивність свого біоелектричного поля - так каракатиці ховаються від акул. Зрештою тікати: швидко, зигзагоподібно і бажано довго.

Але чи є шанси, якщо вас все ж таки з’їли?

Ви в шлунку. Що далі?

Нещодавно японський біолог Сіндзі Сугіура (Shinji Sugiura) помітив, за його словами, перший випадок, коли з’їдена жертва цілеспрямовано намагалась вибратись зі шлунку хижака і їй це вдалось. Він спостерігав за стосунками поширених у болотах жуків-водолюбів Regimbartia attuata та їх природних ворогів - чорноплямих жаб Pelophylax nigromaculatus. Виявилось, що проковтнені жабою, R. attuata не здаються, а розвертаються в сторону її клоаки і лапками прокладають собі шлях на волю. 93 відсотки піддослідних жуків за 4 години здійснили успішну подорож зі шлунку жаби до її клоаки, після чого навіть одразу почали плавати. Щоб перевірити, чи дійсно лапками вони пробираються на волю, а не просто сумлінно чекають свого звільнення, Сугіура нагодував жабу знерухомленими воском жуками - їм вижити не вдалось. Така ж поведінка жуків повторилась і у шлунках чотирьох інших видів жаб.

Щоб вижити, жукам-водолюбам стала у нагоді відсутність у більшості амфібій звички вбивати здобич перед її ковтанням, вміння виживати у водному середовищі завдяки збереженню повітря під надкрилами, обтічна форма тіла, твердий екзоскелет та воля до життя. Але вони не єдині, хто може врятуватись навіть якщо здається, що виходу вже не має.

Приклад жуків-водолюбів наслідує змія з південно-східної Азії - сліпун брамінський Ramphotyphlops braminus. Вона здатна пройти через всю травну систему малайської ропухи Duttaphrynus melanostictus, пережити відсутність кисню, дію шлункового соку і уникнути перетравлення. Дослідники повідомляють, що жодного видимого дискомфорту ні змія, ні жаба не відчували.

Зухвалі способи втекти з жаби

Досить часто у подібних ситуаціях, тобто в шлунку у жаби, опиняються жуки-бомбардири Pheropsophus jessoensis. Але вони уникають перетравлення набагато більш агресивним способом - використовуючи “хімічну зброю”. У цих жуків з родини жужелиць є цікавий захисний механізм - спеціальні залози внутрішньої секреції утворюють гідрохінон та перекис водню. Ця суміш накопичується і у разі небезпеки, жук стискає м’язами стінки резервуарів і робить серію пострілів гарячою сумішшю (температура може сягати 100 градусів Цельсію!) по ворогу. Хижаків таке “бомбардування” відлякує, а деяких навіть вбиває. Але японські біологи виявили, що якщо P. jessoensis не встиг налякати “пострілами” жабу і втекти, то він може принаймні викликати у неї нудоту і врятуватись навіть після двох годин перебування у її шлунку. Жаба при цьому не постраждала.

Не менш радикальним способом зі шлунку жаби рятуються жовтобрюхі тритони Taricha granulosa. Вони діють на випередження і перш ніж їх вб’є шлунковий сік жаби, вони встигають її отруїти своїм нейропаралітиком тетродотоксином і вилізти назовні через горло вже мертвого ворога.

Літати економ-класом

Та врятуватись можна не лише зі шлунку жаб. Маленькі сухопутні равлики Tornatellides boeningi пройшли майже неушкодженими через травну систему горобцеподібних птахів - японських білоочок Zosterops japonicus. Але навідміну від тритонів або жуків-водолюбів, їх порятунок був швидше неусвідомленим, пасивним. Вони лише ховалися глибше у панцир, що і дозволяло уникнути перетравлення. Шлях із шлунку до клоаки займав від 20 хвилин до 2 годин і при цьому лише 15 відсоткам равликів вдалось вижити - панцири деяких були все ж розтрощені. Так само виживають і водні равлики Hydrobia (Peringia) ulvae, опинившись у шлунку диких качок Anas platyrhynchos. 

Подорожі травною системою цілком поширене явище, різниця лише в тому, усвідомлює жертва, що відбувається з нею, чи ні. Проте, якщо жуки або змії опиняються на волі після подорожі лише травною системою, то равликам вдається не лише вижити, а й змінити місце свого проживання і оселитися десь у зовсім іншому місці, враховуючи, що лише за годину качка може пролетіти до 60 кілометрів. Вчені припускають, що цей процес має таке ж значення, як і ектозоохорія - переселення шляхом прикріплення до тіла тварин, наприклад, коли равлики подорожують чіпляючись за лапки качок. І так само, як зокрема, можуть розселятися карпові риби, можливо, розселяються береговими лініями і равлики.

Марина Качура, nauka.ua