Постанова

Іменем України

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 705/3113/15

провадження № 61-20552св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь солідарно 157 539,92 дол. США заборгованості за кредитним договором, з яких 51 396,84 дол. США - заборгованість за кредитом; 32 151,30 дол. США - заборгованість за відсотками; 6 490,63 дол. США заборгованість з комісії за користування кредитом; 59 989,12 дол. США - пеня; 10,64 дол. США - штраф, 7 501,39 дол. США - штраф (процентна складова).

На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що між ним і ОСОБА_1 21 березня 2008 року укладено договір про іпотечний кредит CSU0Gl0000006140 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав 265 000,00 грн кредиту зі сплатою 15 % річних, дата остаточного повернення - 21 березня 2028 року.

За заявою позичальника 31 липня 2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня у валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку становить 56 069,48 дол. США зі сплатою 14,4 %.

20 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 08 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 157 539,92 дол. США.

Оскільки відповідачі добровільно не виконують взятих на себе зобов`язань за вказаними договорами, банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Уманський міськрайонний суд Черкаської області заочним рішенням від 11 грудня 2015 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року № CSU0Gl0000006140 в сумі 3 702 188,19 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. Посилаючись на те, що відповідач не повертає кредитору кошти за кредитом у порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору, та врахувавши, що це зобов`язання забезпечене порукою, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення всієї суми заборгованості солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Черкаський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2019 року заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2015 року в частині стягнення з поручителя ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 702 188,19 грн скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення суду залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що порука ОСОБА_2 за договором поруки припинена з 31 липня 2008 року на підставі частини першої статті 559 ЦК України в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 листопада 2019 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить : 1) скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя; 2) в іншій частині постанову залишити без змін; 3) ухвалити рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі; 4) рішення суду першої інстанції залишити без змін; 5) судові витрати за подання позову та касаційної скарги покласти на ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, оскільки застосував норми закону, які не підлягали застосуванню, і не застосував закони, які підлягали застосуванню в цьому випадку, а саме статті 526, 527, 530, частину другу статті 1054 та частину першу статті 1050 ЦК України.

Порука ОСОБА_2 за договором поруки не припинена, оскільки вона припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за договором про іпотечний кредит. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання. Станом на 05 вересня 2019 року кредитний договір не виконано; судових рішень щодо припинення договору поруки немає, ОСОБА_2 не зверталася з відповідним позовом до суду; умовами додаткової угоди внесено зміни лише в пункт 8.1 кредитного договору шляхом його викладення в іншій редакції, надання грошових коштів, або зміни суми не відбулося, тому твердження щодо збільшення відповідальності є безпідставним.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й позичальник. При укладенні як кредитного договору, так і договору поруки було дотримано всіх передбачених законом істотних умов договору, які були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.

Суд був зобов`язаний стягнути заборгованість за кредитним договором також і з поручителя.

Судові рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника банк не оскаржує, тому зазначене не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

28 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Жодних додаткових угод до договору поруки щодо зміни валюти кредитування та строку дії кредитного договору вона не підписувала.

Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк дії кредитного договору від 21 березня 2008 року, і його дія закінчилася з дня набрання рішенням законної сили 22 листопада 2013 року, тому право банку для пред`явлення позову до неї як поручителя закінчилось після шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, а саме з 22 червня 2014 року, тоді як банк звернувся з цим позовом 12 травня 2015 року.

Такий висновок апеляційного суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 2/1169/11.

Отже, є законні підстави стверджувати про припинення поруки за договором поруки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

02 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 березня 2008 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSU0Gl0000006140, за умовами якого позичальник отримав 265 000,00 грн кредиту зі сплатою 15,00 % на рік, дата остаточного повернення кредиту - 21 березня 2028 року.

20 березня 2008 року з метою належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

За заявою ОСОБА_1 від 31 липня 2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня у валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку становив 56 069,48 дол. США зі сплатою 14,04 % на рік, дата остаточного повернення кредиту - 31 березня 2018 року.

Доказів укладення ОСОБА_2 додаткової угоди до договору поруки про зміну валюти та строку виконання умов основного зобов`язання до 31 січня 2018 року немає.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 08 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 157 539,92 дол. США, з яких 51 396,84 дол. США - заборгованість за кредитом; 32 151,30 дол. США - заборгованість за відсотками; 6 490,63 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 59 989,12 дол. США - пеня; 10,64 дол. США - штраф, 7 501,39 дол. США - штраф ( процентна складова).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи, що касаційна скарга подана 13 листопада 2019 року, Верховний Суд здійснює її розгляд в порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Отже, умова договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем (пункт 1.5 договору поруки), не свідчить про надання ним згоди на такі зміни.

Встановивши, що умовами додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між банком та позичальником, суттєво змінюється та збільшується обсяг відповідальність ОСОБА_2 як поручителя, на що вона письмової згоди не надавала, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для припинення поруки за договором поруки з 31 липня 2008 року з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги про відсутність підстав для збільшення відповідальності поручителя та припинення поруки, зводяться до незгоди з такими висновками апеляційного суду та необхідності переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Разом з цим посилання апеляційного суду як на підставу для відмови банку в задоволенні позову до ОСОБА_2 і на порушення шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя є помилковим, оскільки подія збільшення відповідальності поручителя відбулася раніше і порука припинилася 31 липня 2008 року.

Проте окремі недоліки постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині не вплинули на правильність вирішення справи, а тому Верховний Суд, на підставі частини третьої статті 401 ЦПК України вважає за можливе залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в указаній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко