Я с/тебе не розумію #9
@kyivyouthcenterКМЦешка продовжує рубрику, у якій психологи відповідатимуть на різноманітні запитання про взаємини з іншими (і собою). Тематика — взаємини: любовні, дружні, сімейні, професійні тощо.
Запитання # 1
Після розриву стосунків хлопець намагався писати моїм друзями вигадані неприємні речі про мене. Так уже не перші стосунки закінчується. Мені нема чого хвилюватись, бо це неправда і мої друзі знають мене. Але цікаво, чому він таке зробив? До речі, після цього ще намагався знову зійтись. Буду дуже вдячна за відповідь🥰
Відповідь психологині
Так він висловлює свою злість, що втратив вас. Це його спосіб, більше він нічого зробити не може.
Запитання #2
Відновивши свої заняття з психотерапевтом, з'ясувала, що у мене особистісний конфлікт. Моє реальне життя не збігається з моїми очікуваннями і уявленнями, з тими установками, які мені давали в дитинстві батьки, і з тим, що я зараз роблю. У підсумку я, як щеня, заблукала сама в цьому величезному світі. Всередині вже пару місяців тривога, яка не відпускає. Але 5 місяців тому в моєму житті з'явився новий чоловік. Він уже встиг остаточно осісти в моєму сердечку, ми навіть встигли разом пожити і зараз він виїхав до Німеччини на два роки, а я залишилася вдома. І я знову опинилася в ув'язненні стосунків на відстані. Мій хлопець неймовірно складна людина. Я сама собою дуже емоціональна, занадто чутлива і чуттєва теж, і завжди потребую спілкування. До того ж моя мова любові - дотик. А як тоді моя посудина буде наповнюватися, якщо я, за фактом, зовсім не отримую жестів, на які я звикла. А хлопець робить з себе байдужого, холодного, самодостатнього і часом грубого необтесаного мужлана! Коли у мене трапляються зриви, він зовсім не проявляє емпатії і не дає того, в чому я потребую - елементарних обіймів. У перші дні його відсутності, я, переймаючись за його безпечне облаштування і період адаптації в новому житті, намагалася виводити його на контакт у будь-якому його прояві, на що в підсумку почула: «мені не потрібно дзвонити і писати весь час, тому що нічого глобально нового не відбувається, а ось це пусте спілкування мені ні до чого». Після цих слів у мені наче щось перемкнуло. Я перестала писати і телефонувати, відповідала тільки на його прояв бажання до спілкування. На що почула запитання: «чому ти не пишеш мені перша?» Я - людина-слово, завжди відповідаю за те, що комусь говорю. + Такі гучні фрази мене сильно відштовхують. Я довго психувала і навіть плакала, не розуміючи, тільки мені важко від цих обставин. Запитавши у нього, як і чому він так сказав, він дав мені пояснення. Тому що спілкування на щоденній побутовій основі забирає у нього той ідеальний вигляд, яким він мене обдарував. Що він змивається, якщо спілкуватися кожен день і з порожніх тем. І що подумки я завжди з ним, що він мене любить і сумує. Це на левову частку заспокоїло мене. Але легше не стало, мені важливо чути в кінці розмови, що мене люблять і цілують, і, можливо, обіймають. У дитинстві хлопець не потребував додаткової любові, він в ній і так купався, і таке донині. Він, як і раніше, гордість і любимка батьків. Так чому ж для нього такий чужий цей прояв любові? У словах, обіймах, дотики? І як з цим боротися? Або може бути мені потрібно жити без цих очікувань? Або є панацея, як боротися з його «сухістю»?
Відповідь психологині
Можливо, він тільки брав любов в батьківській родині, але не вчився її віддавати. Питання в іншому, чи відчуваєте ви себе гармонійно без стосунків? В першу чергу, потрібно знайти опору в собі і не перекладати відповідальність за своє щастя на хлопця. Чому ви обрали цього хлопця, що дають вам ці стосунки? Не потрібно боротися з його сухістю, а треба направити свою увагу на себе і дати самій собі стільки любові й уваги, скільки вам необхідно.
Запитання #3
Мені 23 роки, і в мене жодного разу не було стосунків (і сексуальних) з протилежною статтю. Навіть коли мені подобається хлопець, симпатія максимум 2 тижні, а потім пустота....
Батько пішов від сім'ї, коли мені було 7 років. З мамою хороші стосунки.
Відповідь психологині
Відразу хочу сказати - це теж норма. Та не норма - сильно переживати з цього приводу. Спробуйте пробачити батьку, якщо є образи. Прощення приходить тільки після переживання всієї гами почуттів від злості, жалю та образи. Часто, якщо у дівчини не було моделі сім'ї, їй складно створювати здорові стосунки. Але у вас є всі можливості. Постарайтеся стати щасливою і самодостатньою без хлопця. Як правило, зустрічають своїх партнерів в найпрекрасніший період у житті, коли у вас і так все добре і ви щасливі. Люди притягуються на нашу позитивну енергетику, яку ми випромінюємо зсередини.
Запитання # 4
Мене турбує те, що мій хлопець може бути схожим на мого батька… Ми студенти. Моя сім‘я розлучена, і я жила зі своєю мамою. У мене є ще старший брат, і, здається, тоді я часом брала його за взірець. Проте мій батько залишається батьком… і чесно кажучи, я його не дуже поважаю. Він весь час був на заробітках, з нами мало спілкувався і їздив туди з метою «на навчання дітям» . Проте за всі мої дитячі роки він мало що надсилав… і ще й зраджував мамі…
У його сім‘ї мама на заробітках, він жив зі своїм батьком. У його сім‘ї ніяких зрад не було, його батьки разом, кожного дня спілкуються, але мені здається, що це теж можна назвати деструктивною сім‘єю.
Просто я бачу багато спільних рис між ним, мною і моїм батьком… У нього «мама-командирка». Я особисто з нею не знайома, проте вона завжди вказує йому, що і як потрібно зробити… у мого батька є сестра, вона теж завжди ним командує… Він виріс без одного члена сім‘ї, і я так само…
Мене не лякає, що між нами є якісь схожі життєві ситуації. Але я читала, що часто є «порочне коло», і я не хочу, щоб у мене все було так, як в моєї мами.
Він мені завжди говорить, що не такий, як мій батько, що не буде мені зраджувати і не покине… Проте мені страшно залишитись одною і повторити ситуацією моєї мами…
Я не знаю, як мені позбутися цього страху, бо він час від часу періодично з‘являється в моїй голові. Чекатиму вашої відповіді.
Відповідь психологині
Часто дівчата обирають підсвідомо хлопця, схожого на батька чи навпаки - повну протилежність. У вашому випадку, я б рекомендувала переглянути ставлення до батька. Пережити всі свої почуття екологічно: від злості і образи до щирого вибачення та подяки за життя. Коли ваше ставлення до батька зміниться, то зміниться і ставлення до хлопця. Ваші страхи зараз не маю ніякого стосунку до хлопця, але підсвідомо ви можете штовхати його на зраду, щоб відтворити свій стан, який був у сім’ї батьків. Тому почніть з тата.
Відповідала Людмила Царьова — дипломована практична психологиня, експертка у стосунках, практикує глибинну психокорекцію, гештальт терапію та системну сімейну терапію.
Як це працює?
🧠 ти ставиш запитання у формі,
🧠 психолог дає відповіді та рекомендації,
🧠 ми надсилаємо тобі їх на пошту, після чого ти зможеш поставити додаткові запитання,
🧠 публікуємо пост (анонімно), щоб допомогти й іншим.
Не соромся - запитуй! 😊