Віртуальний тест

Початок

Роменська центральна міська бібліотека для дорослих імені Бориса Антоненка-Давидовича

чи добре Ви знаєте літературу європи?

віртуальний тест

Байрон

Камю

віртуальний тест 1/12

Хто з цих письменників писав про Мазепу?

Ти впевнений?

Вірно

Габріель Гарсіа Маркес Народився 6 березня 1928 року в прибережному колумбійському містечку Аракатака. Виховували його бабуся і дідусь, які познайомили його з переказами, фольклором і народною мовою цієї провінції. У 1940 виїхав до Боготи вчитися в єзуїтському коледжі. У 1946 році за наполяганням батьків вступив до Національного університету Боготи на юридичний факультет. На третьому курсі Габріель познайомився з молодою дівчиною Мерседес Падро, яка стала його дружиною. Не довчившись один рік, Маркес залишає університет і збирається стати журналістом. Маркес залишив адвокатську кар’єру, щоб займатися журналістикою. У 1950-му він починає писати перші статті для місцевої газети «Ель Херальдо», вступивши в одну з великих груп журналістів. У 1955-1956 році Маркес співпрацював зі столичною пресою, де публікував рецензії на кінофільми й аналітичні статті на гостросоціальну тематику. В якості кореспондента працював в Італії та Франції, в 1957 повернувся в Колумбію, згодом жив у США, Іспанії, на Кубі, в Мексиці. Ставши повноцінним кореспондентом, Маркес часто відвідує з робочими візитами Європу і США. Побував Габріель і в тодішньому СРСР, виступивши штатним співробітником на столичному фестивалі молоді. У 1959 році у автора народився син – майбутній відомий кінорежисер. Свою літературну творчість Г. Гарсіа Маркес розпочав з віршування. Перша повість Гарсіа Маркеса «Опале листя» (1955) відкриває обширний прозаїчний цикл про Макондо, спекотне прибережне містечко, зануреному в атмосферу катастроф, епідемій і чудес. Хроніку Макондо продовжують повість «Полковнику ніхто не пише» (1961) і роман «Лиха година» (1966), а завершує її знаменитий роман «Сто років самотності» (1967). Саме за останню книгу автор отримав премію Ромуло Гальєгоса (1972) і Нобелівську премію з літератури (1982). Маркесу її вручив король Швеції. Перу Гарсіа Маркеса належать також збірка оповідань «Похорон Великої Мами» (1962), романи «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка оголошеної смерті» (1981) і «Кохання в час холери» (1986), Записник з моїми сумними курвами (2004 ), Генерал у своєму лабіринті (1989). Останніми великими роботами письменника стала книга «Жити, щоб розповісти про життя» та збірка «Я тут не для того, щоб говорити промови». У 1989 році лікарі виявили у письменника ракову пухлину в легенях, але після операції в 1992 році хвороба призупинилася. Але письменник продовжував відчувати проблеми зі здоров’ям. Медичне обстеження в 1999 році виявило у нього інше онкологічне захворювання – лімфому. Після йому довелося перенести дві складні операції в США і Мексиці і довгий курс лікування. 17 квітня 2014 після перенесеної інфекції, він помер у себе вдома в Мехіко від ниркової недостатності.

Бокаччо

віртуальний тест 2/12

Бодлер

Хто з цих авторів написав "Декамерон"

Ти впевнений?

Бокаччо

Джовані Бокаччо

Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Його батько був торговцем зерном, а мати – співачкою. У Б. Шоу були дві сестри, але матір майже не приділяла дітям уваги. Навчався в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. Про протестантську школу в нього залишилися болючі та важкі спогади, адже там застосовували тілесні покарання. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Навчатися в університеті він не міг через брак коштів. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Йому було 20 років і він вирішив зайнятися самоосвітою, відвідував столичні бібліотеки та музеї, багато читав. Зацікавився журналістикою і літературою. З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями. З 1884 року твори Бернарда Шоу почали приймати у видавництво. Він починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World» (вів колонку, присвячену театру). Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю». У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми.

віртуальний тест 3/12

Джером

Ніл Гейман

Хто з цих письменників нині живий?

Ти впевнений?

Вірно

Народився Вільям у сім'ї торгівця шкірою Джона Шекспіра. Точна дата цієї події невідома, але за церковними записами достеменно відомо, що хрещений він був тут же, у Стратфорді, 26 квітня 1564 року, а три дні — типовий для того часу термін між народженням і хрещенням. Тому днем народження Шекспіра прийнято вважати також 23 квітня. Брак біографічних даних про життя Шекспіра пояснюється незнатністю походження майбутнього драматурга і малим статком його родини — в 1569 році бізнес батька почав занепадати і він опинився на грані банкрутства, у 16 років — Уільям залишив школу, де вивчав, зокрема, латинь і класичну літературу, у 18 — одружився з Енн Хетуей, старшою від нього на 8 років, а у 21 рік — вже був батьком трьох дітей. Гамнет, єдиний син Уільяма, помер у віці 11-и років, а Енн пережила чоловіка на 7 років. Нема ніяких точних відомостей про період з 1585 року (народження двійні) і початком 1590-х років, коли Шекспір став відомим у Лондоні як драматург, — чутки приписують йому участь у бродячих театральних трупах, службу в армії і роботу учителем. Перша згадка про Шекспіра у Лондоні стосується 1592 року — модний тоді драматург Роберт Грін назвав його "вороною, що рядиться в наше пір'я". У 1593 році опубліковано перший вірш Шекспіра — "Венера і Адоніс", наступного — п'єси "Річард III", "Комедія помилок", "Приборкання непокірної"; цього ж року він став актором і автором театру лорда Чемберлена, котрий набуває великої популярності в Лондоні завдяки грі видатного актора того часу Річарда Барбеджа і п'єсам самого Шекспіра. У 1596-у з'являються "Ромео і Джульєтта", "Річард II", "Сон літньої ночі", а вже через три роки, після написання своєї "історичної серії" Шекспір стає співвласником лондонського театру "Глобус", основним її автором і актором. До 1606-го року з-під пера Шекспіра виходять трагедії "Юлій Цезар", "Гамлет", "Отелло", "Король Лір", "Макбет". Після смерті у березні 1603 року королеви Єлизавети англійський трон переходить до Якова І, котрий видає патент, за яким "бере театр під своє покровительство", а всю акторську трупу оголошує "слугами короля". З 1606 року починається останній період творчості Шекспіра, який закінчується в 1613 році від'їздом до Стратфорда. У цей час написані трагедії на античні сюжети ("Антоній і Клеопатра"), романтичні п'єси ("Зимова казка"), опубліковано 154 сонета, написаних найімовірніше в 1590-х роках.Єдиний достовірно встановлений портрет Вільяма Шекспіра з першого, вже посмертного, видання його п'єс 1623 рокуПричиною від'їзду Шекспіра з Лондону була хвороба; у березні 1616 року він написав заповіт і помер 3 травня (23 квітня за ст. ст.) 1616 року. За життя Шекспіра його твори зібрані не були — окремо друкувались поеми, деякі п'єси, збірник сонетів і лише по смерті драматурга зусиллями його друзів-акторів вийшло перше повне видання його творів, до якого увійшло 36 п'єс, 18 з яких раніше взагалі не публікувлись. Сьогодні, більш ніж через 450 років після його смерті, Уільям Шекспір сприймається як геній світового масштабу. Його п'єси й досі входять до репертуарів театрів, екранізуються і перевидаються мільйонними тиражами на багатьох мовах світу.

віртуальний тест 4/12

Джейкоб Марлі

Боб Джойс

Як звали покійного напарника містера Скруджа?

Ти впевнений?

Джейкоб Марлі

Мігель де Сервантес Сааведра – відомий іспанський письменник, автор роману «Дон Кіхот». Творчість Сервантеса належить до епохи Відродження. Народився імовірно 29 вересня 1547 року в сім’ї збіднілих дворян, в місті Алькала-де-Енарес. Його батько працював хірургом. Мігель був четвертою дитиною у багатодітній родині. У нього було 3 брата і 3 сестри. Є припущення, що в юності Сервантес навчався в Саламанському університеті, а також у єзуїтів Севільї або Кордоби. У 1569 році після серйозної вуличної сутички він утік з Мадрида до Риму (Італія), де працював деякий час у свиті кардинала Аквавіви. Він став ключником у надзвичайного папського посла, що їхав в Італію. У Римі він захопився мистецтвом Античності та Відродження, познайомився з Італією, її багатою культурою, звичаями. У другій половині 1570 року він стає військовослужбовцем іспанської армії, полку, який дислокувався в Італії. Він вступив до армії бо військова кар’єра відкривала перед ним перспективи. Під час морської битви при Лепанто у 1571 р. Сервантес отримав три вогнепальних поранення, внаслідок чого не володів лівою рукою. Госпіталь в Мессіні він покинув лише навесні 1572 року, але продовжив військову службу. 1575 р. Мігель і його брат Родріго, також військовослужбовець, були захоплені піратами в полон. Вони були продані в рабство і опинилися в Алжирі, де письменник був 5 років в полоні. Пірати вимагали від родини Сервантеса 500 золотих ескудо за його повернення із полону. У родини таких грошей не було. Чотири спроби втекти закінчилися невдачею, і лише через 5 років, в 1580 р, християнські місіонери допомогли йому звільнитися. 1575-1580 рр. можна назвати принизливими для Мігеля де Сервантеса, бо він потрапив у полон і був рабом в Алжирі. У 1580 році він нарешті зміг повернутися на батьківщину. Будучи солдатом у відставці, у 38 років він вирішив присвятити себе літературному мистецтву. Йому було непросто, він бідував і брався за будь-яку справу. Майже 40-річний Сервантес написав в 1585 роман «Галатея» і близько 30 п’єс, які не справили особливого враження на публіку. Доходи від письменницької праці були занадто малі, і письменник переїхав з Мадрида до Севільї, де найнявся на службу – на посаду комісара по продовольчих заготівлях. Згодом Мігеля де Сервантеса оголосили розтратником і засудили до семи місяців увічнення бо збанкрутував банк, де зберігалися кошти, зібрані Сервантесом-збирачем податків. Загалом за 6-річний період служби його тричі арештували: такі наслідки мала недбалість ведення документації. Під час перебування у в’язниці в уяві письменника виник образ людини, яка збожеволіла від читання лицарських романів і вирушила вершити подвиги, наслідуючи персонажів улюблених романів. У 1603 р. Сервантес вийшов у відставку, в наступному році переїхав з Севільї в Вальядоліду, яка була тимчасовою столицею Іспанії. У 1606 р. Сервантес переїхав у Мадрид, який став столицею Іспанії. У 1605 р побачила світ перша частина найбільшого роману Сервантеса – «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», який, будучи пародією на лицарські романи, став справжньою енциклопедією життя Іспанії XVII в. Але світова популярність прийшла до Сервантеса далеко не відразу. Друга частина роману була написана тільки через 10 років, і в цьому проміжку публікується цілий ряд творів, що зміцнюють його письменницьку славу: другий за значимістю твір – «Повчальні новели» (1613), збірка «8 комедій і 8 інтермедій». В кінці творчого шляху з’явився любовно-пригодницький роман під назвою «Мандри Персілія і Сіхізмунди». Але успіх не вирішив його фінансових проблем, він продовжував ледве зводити кінці з кінцями. Останні роки жив у бідності в мадридському районі для малозабезпечених. У 1609 р. він став членом Братства рабів найсвятішого причастя; його дві сестри і дружина прийняли чернечий постриг. Зробив те ж саме – став ченцем – і сам Сервантес буквально напередодні смерті. 23 квітня 1616 р. перебуваючи в Мадриді письменник помер від водянки.

віртуальний тест 5/12

Жорж Санд

Карен Бліксен

Аврора Дюпон була відомою французською письменницею, дружила з Шопеном, під яким псевдонімом писала?

Ти впевнений?

Жорж Санд

Аврора Дюпен псевдонім Жорж Санд

ЖОРЖ САНД (George Sand; автонім: Дюпен, Амандіна-Люсі-Аврора — 01.07.1804, Париж — 08.06.1876, Ноан) — французька письменниця. Батько Аврори Дюпен (після одруження — баронеса Дюдеван) помер, коли дівчинці виповнилося 4 роки. У сім'ї постійно тривали чвари між бабусею і матір'ю Аврори. Бабуся — аристократка, палка шанувальниця Вольтера, виступала проти шлюбу свого сина, який одружився на небагатій і незнатній дівчині. Замолоду Аврора під впливом матері була дуже релігійною. Освіту вона здобула у монастирі, якийсь час навіть хотіла постригтися у черниці. Але у 1821 р. померла бабуся, і Аврора успадкувала багатий маєток Ноан. Через рік вона вийшла заміж за Казимира Дюдевана. Однак цей шлюб виявився невдалим. І через дев'ять років Аврора зважується на мужній крок: знаючи, що її засуджуватимуть рідні та увесь тодішній бомонд, вона залишає чоловіка в Ноані і вирушає до Парижа. Родовита і багата жінка не взяла з собою нічого. Вона винаймає дешеві умебльовані кімнати, а на прожиття заробляє, працюючи в газеті "Фігаро". Намагаючись стати економічно незалежною від чоловіка, Аврора починає писати романи. Перший успіх — роман "Роз і Бланш" ("Rose et Blanche", 1831), написаний спільно з літератором Жулем Сандо. Потім побачив світ перший самостійний роман — "Індіана" ("Indiana", 1832). Аврора Дюдеван підписала твір чоловічим іменем "Жорж Санд". За "Індіаною" з'являються романи "Валентина" ("Valentine", 1832), "Лелія" (1833), "Жак" ("Jacques", 1834).

Джеймс Чейз

віртуальний тест 6/12

Ян Флемінг

Хто створив образ Джеймса Бонда?

Ти впевнений?

Ян Флемінг

Ян Ланкастер Флемінг

Ян Ланкастер Флемінг (англ. Ian Lancaster Fleming; 28 травня 1908, Лондон - 12 серпня 1964, Кентербері) - британський журналіст, офіцер військово-морської розвідки та письменник; автор романів про супершпигуна Джеймса Бонда. Флемінг походив із багатої сім'ї, пов'язаної з торговим банком Robert Fleming & Co, його батько був членом парламенту від Хенлі з 1910 року і до своєї загибелі на західному фронті в 1917 році. Ян навчався в Ітоні, Сандхёрсті та деякий час у Мюнхенському та Женевському університетах. Перш ніж зайнятися письменницькою діяльністю, Флемінг змінив кілька місць роботи. Під час служби в управлінні військово-морської розвідки Великобританії під час Другої світової війни Флемінг був залучений до планування операції «Золоте око[en]», а також створення та подальшого нагляду над двома розвідувальними підрозділами — 30 штурмовим підрозділом та експлуатаційним підрозділом T-Force. Згодом служба у розвідці, а також робота журналістом дозволили Флемінгу наповнити свої романи про Джеймса Бонда специфічними деталями та глибиною. Перший роман про Джеймса Бонда, «Казино „Рояль“», був написаний Флемінгом у 1952 році. Роман виявився дуже успішним, і видавництву довелося випустити три тиражі, щоб упоратися з попитом. Одинадцять романів про Бонда і дві розповіді було видано період із 1953 по 1966 рік. Сюжет романів будувався довкола Джеймса Бонда, офіцера секретної розвідувальної служби Великобританії, широко відомої під назвою МІ-6. Бонд відомий під кодовим номером 007 і був коммандером королівського військово-морського резерву. Книги про Бонда входять до списку бестселерів усіх часів; кількість екземплярів, проданих по всьому світу, дорівнює 100 мільйонам. Флемінг також є автором дитячої книги «Чарівний автомобіль Чих-Чіх-Бум-Бум» та двох документальних робіт. У 2008 році Флемінг зайняв чотирнадцяте місце у «списку п'ятдесяти найбільших британських письменників починаючи з 1945 року» за версією газети The Times.

юрист

віртуальний тест 7/12

лікар

Ким, за освітою був письменник, який створив образ Шерлока Холмса?

Ти впевнений?

Конан Дойль

Конан Дойль був лікарем

Сер Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в шотландському місті Единбург, у сім'ї Чарльза Алтамонта Дойла — архітектора і художника. Велику роль у житті Конана Дойла відіграла його мати Мері Фолі. Від неї він успадкував свій інтерес до рицарських традицій, подвигів і пригод. Конан Дойл казав: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде в мене, я вважаю, від матері». Шкільне життя письменника пройшло в «похмурих баштах і стінах» підготовчої школи Годдера, а потім єзуїтського коледжу Стонігерст (графство Ланкашир) (1869–1876). Зі шкільних років у Конана Дойла буквально «заговорив» розповідач. Почуте від матері, гра уяви, що прокинулася, все це стало матеріалом для усних розповідей, якими він бавив своїх знайомих. Усидливий студент за книгами — такий портрет Конана Дойла в Единбурзькому університеті, 1876–1881. У жовтні 1879-го з'явилася його розповідь «Таємниця Сесасської долини» (англ. «The Mystery of Sasassa Valley»). Йому пощастило, канікули передостаннього року навчання в університеті він провів у плаванні. На судні він був корабельним лікарем і побував в арктичних водах. 1881 року Конан Дойл отримав університетський диплом, став M. B. (англ. bachelor of medicine) бакалавром медицини і магістром хірургії. Тоді він намалював карикатуру, зобразивши на ній себе з дипломом і підписав її «Ліцензія на вбивство»[7]. Упродовж 1882–1890 років займався лікарською практикою. 1882 року він знов у плаванні, цього разу південному. Він побачив Західну Африку. 1891 року Конан Дойл залишив діяльність лікаря. Література стала для нього професією. 1885-го Конан Дойл одружився з Луїзою Гокінс, яка хворіла на туберкульоз і померла 1906 року. 1907-го Дойл одружився з Джині Лекі, котру знав із 1897 року. Дойл мав п'ятеро дітей: двох від першої дружини — Мері й Кінгслі, і трьох від другої — Джин, Деніса і Адріана. Конан Дойл помер від серцевого нападу 7 липня 1930 року в своєму будинку в Кроуборо (англ. Crowborough (Сассекс). Син письменника Адріан написав біографію свого батька під назвою «Справжній Конан Дойл». Він писав: «Уже сама атмосфера будинку дихала лицарським духом. Конан Дойл навчився розбиратися в гербах набагато раніше, ніж познайомився з латинським відмінюванням». Належачи до покоління Оскара Вайлда, Дж. Б. Шоу, Джозефа Конрада, Джерома К. Джерома, Редьярда Кіплінга, Герберта Веллса і Дж. Голсуорсі, Конан Дойл проте не потрапив до розряду «серйозних літераторів», а вважався «розважальним».

віртуальний тест 8/12

Збігнев Герберт

Станіслав Лем

Польський фантаст, автор романів "Магелланова хмара", "Солярис", "Едем"?

Ти впевнений?

Станіслав Лем

Автор цих романів - Станіслав Лем

Станіслав Лем народився 12 вересня 1921 року у Львові в сім'ї лікаря-отоларинголога Самуїла Лема (1879-1954) та Сабіни Воллер (1892-1979). Сім'я жила в будинку № 4 Брайєровській улице. Навчався у гімназії імені Кароля Шайнохи у Львові. Вивчав медицину у Львівському університеті, коли розпочалася Друга світова війна. Незважаючи на єврейське походження, у воєнні роки сім'ї вдалося уникнути депортації в гетто завдяки підробленим документам (усі близькі родичі сім'ї Лема, що були тоді в Польщі, загинули). Під час німецької окупації Лем працював автомеханіком та зварювальником, беручи участь у групі опору нацистам. Після закінчення війни сім'я Лема була змушена залишити територію, що стала частиною СРСР і переселитися до Кракова. Там Станіслав почав вивчати медицину в університеті Ягеллон (Uniwersytet Jagielloński). Після закінчення навчання в 1948 році Станіслав Лем відмовився складати випускні іспити, не бажаючи ставати військовим лікарем, і отримав лише сертифікат закінчив курс навчання. Він працював асистентом професора Мечислава Хойновського в «Наукознавчому гуртку» («Кружок» був колектором усієї зарубіжної наукової літератури, яка тоді надходила до Польщі). Оповідання Лем почав писати у вільний час з метою заробітку додаткових засобів для існування у важкий повоєнний час. Вперше його твори було опубліковано у 1946 році. Пізніше це захоплення переросло в основне заняття Лема, що відсунув другий план роботу в медицині. У 1948-1950 роках Лем працював також молодшим помічником в анатомічному театрі при університеті. Перший літературний успіх прийшов до Лема після публікації роману «Астронавти» у 1951 році. Роман неодноразово публікувався там. У 1962 році російською мовою Дмитром Брускіним був перекладений роман Лема «Соляріс», після чого книги письменника стали видаватися регулярно великими тиражами. Дружба з радянським ученим І. С. Шкловським та його книга «Всесвіт, життя, розум» надихнула Лема на створення книги «Сума технології», яка в 1963 вийшла в Польщі, а потім в 1968 в СРСР. Вже 1963 року Лем отримав пропозицію від «Мосфільму» про екранізацію «Соляриса», проте сумнівався у можливостях втілення цього роману через труднощі з натурою та розуміння задуму. Він хотів запропонувати екранізувати "Непереможного". Також із пропозиціями про екранізацію до Лема зверталася Одеська кіностудія. Станіслав Лем, 1966 У 1973 році Лем був удостоєний почесного членства в американській організації письменників-фантастів SFWA (засновник премії «Неб'юла»), з якої був виключений у 1976 за критику американської науково-фантастичної літератури, яку він називав кітчем, звинувачував у поганій продуманості, бідному стилі листи та надмірної зацікавленості у прибутку на шкоду новим ідеям та літературним формам. Пізніше, після протестів з боку Урсули Ле Гуїн та інших своїх членів, SFWA запропонувала йому звичайне членство, яке Лем відхилив. У ПНР Лем симпатизував дисидентський рух, примикав до організації опозиційних інтелектуалів Польської незалежної угоди. У 1981 році Лем отримав почесний вчений ступінь Вроцлавського технологічного університету (польськ. Politechnika Wrocławska), а пізніше - Опольського, Львівського та Ягеллонського університетів. Почесний лікар Львівського медичного університету. Після політичної кризи в Польщі, з 1983 по 1988 роки письменник перебував на еміграції в Німеччині та Австрії. В 1997 Станіслав Лем став почесним жителем Кракова. Помер 27 березня 2006 року у Кракові у віці 84 років після тривалої хвороби серця. Був похований на Сальваторському цвинтарі.

Джованні Боккаччо

віртуальний тест 9/12

Хто назвав комедію Данте Аліг'єрі "Божественной"

Генріх Гейне

Ти впевнений?

Джованні Боккаччо

Джованні Боккаччо

Джованні Боккаччо народився в 1313 р в червні або липні у Флоренції в родині місцевого купця і француженки. Сам Джованні називав себе Боккаччо та Чертальдо – за назвою місцевості, звідки походила його родина. Десь в 1330 році переїздить до Неаполя, вчиться крамарству (за бажанням батька), однак, не виявивши до них здібностей, починає займатися канонічним правом. Але і юристом Боккаччо не став, єдиною його пристрастю була поезія, але присвятив своє життя їй він лише після смерті батька в 1348 р Живучи в Неаполі, Боккаччо стає частиною оточення короля Роберта Анжуйського. Саме на цей період припадає його становлення як поета і гуманіста. Його друзями були вчені, освічені люди, впливові персони. Джованні запоєм читав стародавніх авторів, та й саме середовище значною мірою сприяла розширенню його уявлень про світ. Саме з Неаполем пов’язаний досить великий період його творчої біографії. На честь своєї музи, яку в віршах називав Фьяметтой, він написав велику кількість віршів; крім того, були створені поеми «Полювання Діани», «Тезеіда», «Філострато», а також прозовий роман, які мали для становлення нової італійської літератури велике значення. У 1340 р, батько, який на той час повністю розорився, зажадав повернення Боккаччо до Флоренції, хоча той, як і раніше, був байдужий до комерції. Поступово гуманіст став брати участь у політичному і громадському житті міста. У 1341 року в його житті з’явилася дружба, яку він проніс через все життя, – з Франческо Петраркою. Завдяки цим відносинам Боккаччо почав ставитися до себе і до життя більш серйозно. Серед городян він користувався великим впливом, йому часто від імені Флорентійської республіки давали доручення дипломатичного характеру. Боккаччо віддавав багато сил просвітницькій роботі, пробуджував інтерес до старовини, до наук, особисто переписував старовинні рукописи. У 1350-1353 рр. Боккаччо написав головний твір свого життя, що прославив його в століттях, – «Декамерон» – сотню новел, що випередили свій час, створюють яскраву панораму італійського життя, пронизаних вільнодумством, живим гумором, ідеями гуманізму. В 1363 Джованні покидає Флоренцію і поселяється в невеликому маєтку в Чертальдо, повністю занурившись в творчість. Доки його не підкосила важка хвороба, читає публічні лекції присвячені «Божественної комедії». Великим потрясінням для Бокаччо стало повідомлення про смерть його друга Петрарки, він пережив друга трохи менше ніж на півтора року. 21 грудня 1375 р серце великого гуманіста, одного з найосвіченіших людей Італії свого часу, зупинилося.

Хто з англійських письменників помер на острові в Тихому океані в 1894 році?

віртуальний тест 10/12

Роберт Стівенсон

Джон Мілтон

Ти впевнений?

Роберт Стівенсон

Роберт Льюїс Стівенсон

Роберт Льюїс Стівенсон – англійський письменник шотландського походження. Народився в Единбурзі 13 листопада 1850. Його батько був потомственим інженером, мати – представницею старовинного роду. Перший твір Стівенсон написав в 1866 р – це історичний нарис «Пентландське повстання». Освіту Стівенсон отримував в Единбурзькій академії, з 1871 по 1875 р – в Единбурзькому університеті, на юридичному факультеті. Отримавши після закінчення навчального закладу диплом адвоката, він, тим не менш, не став займатися практичною діяльністю на ниві юриспруденції. Протягом 1873-1879 рр. він проживав в основному у Франції, а джерелом доходів були скромні заробітки письменника, який тільки починав свій шлях в літературі. Подорожі на байдарках по річках країни дозволили йому накопичити враження, які він виклав у книзі, опублікованій в 1878 р. Першим твором дорослого Стівенсона стала серія нарисів під назвою «Подорож всередину країни». У 1882 р вийшли його «Етюди про добре знайомих людей і книги». У 1880 р. у Стівенсона виявили туберкульоз, що змусило його переїхати в більш сприятливий для організму клімат. Побувавши в Південній Франції, Швейцарії, Англії, в Америці, Стівенсон з сім’єю здійснив подорожі по півдню Тихого океану – і для того, щоб поправити здоров’я, і для збору матеріалів для чергових нарисів. Побувавши на Маркізьких островах, Таїті, Гаваях, в Австралії, вони прийняли рішення надовго оселитися на Самоа. Тутешній клімат виявився цілющим для Стівенсона, в усякому разі, твори, що принесли йому світову популярність і зробили його класиком жанру, були написані саме тут. У 1883 р з’явився роман «Острів скарбів» – визнаний шедевр пригодницької літератури. Згодом з’явилися романи «Викрадений» (1886), «Власник Баллантре» (1889), що зміцнили його славу майстра цікавого сюжету, психологічної точності промальовування образів. У 1893 р вийшла збірка оповідань під назвою «Вечірні розмови на острові». Виходили і з-під його пера і віршовані збірники – «Дитячий квітник віршів» (1885), «Балади» (1890). До кінця життя він залишався есеїстом і публіцистом. Останній роман Стівенсона «Вір Гермістон» залишився недописаним. Смерть застала Роберта Льюїса Стівенсона в Полінезії, на острові Упло 3 грудня 1894 р.

віртуальний тест 11/12

Офелія

Дульсінея

Кохана Дона Кіхота це -

Ти впевнений?

Дульсінея Тобоська

Picasso Lorem ipsum 19XX Meis vocent signiferumque pri et. Facilis corpora recusabo ne quo, eum ne eruditi blandit suscipiantur. Mazim sapientem sed id, sea debet commune iracundia in. Eius falli propriae te usu. In usu nonummy volumus expetenda, sint quando facilisis ei per, delectus constituto sea te. Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit, sed diam nonummy nibh euismod tincidunt ut laoreet dolore magna aliquam erat volutpat. Ut wisi enim ad minim veniam, quis nostrud exerci tation ullamcorper suscipit lobortis nisl ut aliquip ex ea commodo consequat. Duis autem vel eum iriure dolor in hendrerit in vulputate velit esse molestie consequat, vel illum dolore eu feugiat nulla facilisis at vero eros et accumsan et iusto odio dignissim qui blandit praesent luptatum zzril delenit augue duis dolore te feugait nulla facilisi. At quaeque adversarium ius, sed at integre persius verterem. Sit summo tibique at, eam et fugit complectitur, vis te natum vivendum mandamus.

Лаерт

Клавдій

віртуальний тест 12/12

Як звали дуельного суперника Гамлета?

Ти впевнений?

"Гамлет" Шекспира

Лаерт

віртуальний тест

Дякую