Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 листопада 2021 року

у справі «DERENIK MKRTCHYAN та GAYANE MKRTCHYAN проти Вірменії»

за заявою № 69736/12

Щодо обов’язку адміністрації школи захищати здоров’я та благополуччя учнів

Фабула справи: Заявники скаржилися на те, що їх син, Дереник Г., загинув внаслідок того, що адміністрація школи та педагогічний колектив належним чином не виконували своїх обов’язків щодо захисту його життя та безпеки, коли він перебував під їх наглядом.

У цій справі Деренік Г., якому на той час було 10 років, загинув у результаті бійки в класі, під час якої його побили двоє однокласників, коли класний керівник вийшла з класної кімнати. Як згодом було встановлено, причиною його смерті став розвиток гострої дихальної недостатності та порушення функції серця через епілептичний напад, можливо, пов’язаний із побиттям та його психологічним та емоційним станом. Було призначено дві судово-медичні експертизи для встановлення причини смерті Дереника Г. та пов'язаних з цим питань, обидві з яких підтвердили наявність патологічних змін у його внутрішніх органах, які можливо, прогресували під час епілептичного нападу та після нього. Адміністрація школи не знала про особливу вразливість Дереника Г. через його проблеми зі здоров’ям. Батьки звернулися за медичною допомогою після другого випадку, коли Деренік Г. знепритомнів, але у нього не було діагностовано епілептичні напади, і не було надано жодних конкретних рекомендацій. За цих обставин адміністрації школи не було запропоновано приділяти особливу увагу Дереніку Г. Уряд стверджував, що, не знаючи про проблеми зі здоров'ям Дереніка Г., адміністрація школи та вчителі не знали і не могли знати про існування реальної та безпосередньої загрози його життю і не можна було очікувати, що вони повинні вживати спеціальних заходів для запобігання такому ризику. Крім того, було встановлено, що в день інциденту в школі не було медичного персоналу для надання медичної допомоги Деренику Г. В день інциденту, 5 червня 2010 року, поліція призначила судово-медичну експертизу для встановлення причини смерті Дереніка Г. Однак лише 21 липня 2010 року, через півтора місяці після інциденту в школі, слідчі органи порушили кримінальне провадження. Навіть тоді кримінальне провадження було порушено після запиту першого заявника до Генерального прокурора, і виключно у зв’язку із бійкою. Хоча Уряд стверджував, що слідчий оглянув місце події, жодних доказів на підтвердження цього надано не було. Письмові заяви двох працівників школи показують, що дані заяви були отримані 12 червня 2010 року – через тиждень після інциденту. Лише після того, як батьки Дереніка Г. провели власне приватне розслідування, допитавши його однокласників, з’ясувалися особи учнів, які побили його в класі. Отримавши відповідні записи цих заяв 8 жовтня 2010 року, слідчий звернувся до Державної інспекції освіти з проханням дослідити обставини події майже через місяць, 3 листопада 2010 року. Слідчий орган згодом був розкритикований судом апеляційної інстанції за те, що він передав це питання до Державної інспекції освіти замість того, щоб дати власну оцінку діям шкільної адміністрації. Тим не менш, розслідування тривало лише щодо інциденту побиття. У результаті, дійшовши висновку, що учні не підлягали притягненню до відповідальності, слідчий орган коротко зазначив у постанові від 7 грудня 2011 року, що адміністрація школи не може бути притягнута до відповідальності за інцидент, оскільки вона не знала про стан здоров’я Дереника Г.

Правове обґрунтування: основні принципи, що стосуються позитивного зобов’язання держави захищати право на життя згідно зі статтею 2, були викладені Великою палатою у справі Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu проти Румунії, №47848/08, §§130-31, ЄСПЛ 2014 і останнім часом у справі Kurt проти Австрії, №62903/15, §§157-160, 15 червня 2021 року). Встановлено, що позитивне зобов’язання держави за статтею 2 задіяне в контексті публічної освіти. Таким чином, Суд встановив, що адміністрація школи зобов’язана захищати здоров’я та благополуччя учнів, зокрема маленьких дітей, які є особливо вразливими та знаходяться під її виключним контролем (див. Ilbeyi Kemaloğlu та Meriye Kemaloğlu проти Туреччини, №19986/06, §35, 10 квітня 2012 року та Kayak проти Туреччини, №60444/08, §59, 10 липня 2012 року). Щоб виникло це позитивне зобов’язання, необхідно встановити, що органи влади знали або повинні були знати у відповідний момент про існування реальної та безпосередньої загрози життю ідентифікованої особи внаслідок злочинних дій третьої особи та що вони не вжили заходів у межах своїх повноважень, які, якщо розглядати обґрунтовано, можна було б очікувати, щоб уникнути цього ризику (так званий «тест Османа» – див. Осман проти Сполученого Королівства, 28 жовтня 1998 року, §116, Звіти судових рішень і рішень 1998-VIII).

Висновки: на думку Суду, необхідно продемонструвати особливий ступінь вразливості, щоб нав’язати вчителю сувору вимогу не залишати клас у будь-який час і за будь-яких обставин. Хоча навчальний заклад в принципі зобов’язаний наглядати за учнями протягом періоду, який вони проводять під його опікою, не можна очікувати, що педагогічний колектив забезпечить постійний нагляд за кожним учнем, щоб миттєво реагувати на будь-яку не передбачувану поведінку. Суд повністю усвідомлює коло ризиків, яким можуть піддаватися діти, і першочерговий обов’язок керівництва школи вжити заходів нагляду для забезпечення безпеки учнів і захисту їх від усіх форм насильства, якому вони можуть піддатися, перебуваючи під їх наглядом. Однак немає нічого, що свідчить про те, що в день інциденту існували будь-які фактори, які вимагали б особливої ​​уваги або вжиття заходів з боку вчителя, оскільки, як уже зазначалося, вона не знала про особливу вразливість Дереніка Г. через стан його здоров'я. Також нічого не свідчить про те, що в класі Дереніка Г. раніше мали місце випадки насильства серед учнів. За цих обставин Суд вважає, що не можна стверджувати, що, просто покинувши клас, вчитель класу поставив під загрозу безпеку Дереніка Г., в зв’язку з чим відсутні підстави для притягнення до відповідальності керівництва школи відповідно до статті 2 Конвенції. У цій справі не було встановлено, що керівництво школи знало або повинно було знати у відповідний момент про існування реальної та безпосередньої загрози для життя Дереника Г. Таким чином, Суд не має потреби оцінювати другу частину тесту Османа, а саме, чи вжили шкільна влада заходів, яких можна було обґрунтовано очікувати від неї. З цих причин Суд вважає, що в наданих йому доказах недостатньо елементів, щоб зробити висновок про те, що керівні органи школи не виконали свого зобов'язання за статтею 2 Конвенції щодо забезпечення необхідних стандартів захисту для життя Дереніка Г. Отже, не було порушення статті 2 Конвенції в її матеріальній частині. Однак немає нічого, що вказує на те, що слідчий орган коли-небудь перевіряв, чи належним чином адміністрація школи виконала свій обов'язок піклуватися про учнів, поки вони перебували під її наглядом і контролем, щоб уникнути таких інцидентів, як той, під час якого Деренік Г. зазнав насильства. Навіть коли кримінальне провадження було порушено після запиту першого заявника до Генерального прокурора, воно було порушено виключно у зв’язку із бійкою. На думку Суду, це неминуче звузило коло розслідування, скерувавши його лише на інцидент побиття без необхідності належного вивчення всього ланцюга подій, які призвели до смерті Дереника Г., включаючи ширшу проблему відповідальності адміністрації школи за інцидент. Також слідством не було розглянуто питання надання медичної допомоги в школі на день інциденту, включно з тим, чи можна було б запобігти смерті, якби була надана медична допомога, а також вид та строки надання такої допомоги, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції двічі звертав увагу слідчого органу на це питання. Водночас, у своїй ухвалі від 3 квітня 2012 року апеляційний суд охоче прийняв доводи прокуратури, наведені в її апеляційній скарзі на рішення суду від 22 лютого 2012 року про те, що шкільний лікар був відсутній у день події, оскільки чергував в іншій школі, без будь-якої перевірки того, чи вплинула відсутність медичної допомоги в день інциденту на стан здоров’я Дереніка Г. Беручи до уваги серйозні недоліки, виявлені вище, Суд вважає, що розслідування обставин шкільного інциденту, який призвів до смерті Дереніка Г., не відповідало вимогам статті 2 Конвенції.

Констатовані порушення: право на життя в процесуальному аспекті (ст.2 Конвенції), відсутнє порушення права на життя в матеріальному аспекті (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: право на життя, публічна освіта, педагогічний колектив, загроза життю