Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 29 грудня 2021 року

у справі № 910/5610/21

Господарська юрисдикція

Щодо підстав для скасування в апеляційному порядку судового рішення

Фабула справи: ТОВ "Енерджі 365" звернулось з позовом до суду, в якому просило стягнути з ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" 40 609 826,22 грн.

Рішенням господарського суду позов задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/15811/21 задоволено; апеляційне провадження у справі № 910/5610/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15811/21.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Енерджі 365" посилається на порушення норм процесуального права апеляційним судом, вказуючи, що наявність іншого спору не є доказом, визначеним ч. 3 ст. 269 ГПК України та обставиною, визначеною п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, для зупинення провадження у справі.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1).

Згідно ст. 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2).

Із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вищевказане ставить під сумнів добросовісність відповідача в користуванні своїми процесуальними правами, а дії суду по задоволенню клопотання відповідача про зупинення провадження у справі можуть слугувати інструментом досягнення цілей відповідача щодо затягування розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2).

Висновки: підставами для скасування в апеляційному порядку судового рішення є такі порушення, які були допущені судом першої інстанції, а наслідки неналежного користування процесуальними правами учасника судового процесу не можуть бути покладені в основу для скасування судового рішення.

Ключові слова: реалізація права на апеляційне оскарження, відмова в зупинення провадження, скасування рішення суду першої інстанції, принцип інстанційності