Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 404/1255/21

провадження № 61-7896св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємство «Арсенал 1С», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тупала Максима Петровича на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 березня 2021 року у складі судді Іванової Н. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Чельник О. І., Черненка В. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Арсенал 1С», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати припиненими трудові відносини з 21 листопада 2020 року, у зв`язку із його звільненням за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що його призначено на посаду директора Приватного підприємства «Арсенал 1С» (далі - ПП «Арсенал 1С») на підставі рішення від 29 травня 2019 року № 2.

Засновниками ПП «Арсенал 1С» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до виключної компетенції яких, згідно із Статутом підприємства, належить обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу.

Згідно з пунктом 7.4 Статуту директор підприємства є виконавчим органом, що призначається засновниками.

Ним засновникам 20 жовтня 2020 року було подано заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням.

Того ж дня ним вручено засновникам повідомлення про проведення позачергових загальних зборів 21 листопада 2020 року з метою вирішення його звільнення та внесення змін щодо директора, надання повноважень на вчинення реєстраційних дій.

Згідно з протоколом загальних зборів засновників від 21 листопада 2020 року № 4 позачергові загальні збори учасників товариства не відбулися у зв`язку з неприбуттям засновників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і відповідно відсутністю кворуму.

Вважає, що його право на припинення трудового договору порушено, а обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Кіровський районний суд міста Кіровограда ухвалою від 10 березня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі. Роз`яснив позивачу право на звернення до Господарського суду Кіровоградської області в порядку господарського судочинства.

Місцевий суд ухвалу мотивував тим, що норми трудового законодавства не розповсюджується на спори між виконавчими органами підприємства та самими підприємствами, а є корпоративними та повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Тупала М. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 березня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив предметну юрисдикцію спору, обґрунтовано вважав, що цей позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки стосується припинення повноважень виконавчого органу юридичної особи приватного права - ПП «Арсенал 1С».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Тупало М. П. у травні 2021 року подав касаційну скаргу наухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 березня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи врахували правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, однак у справі, яка була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, та у цій справі правовідносини не є подібними.

Підставою звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказав про порушення його права на звільнення за власним бажанням, яке регулюється не статтею 99 ЦК України, а статтею 38 КЗпП України. Тобто, трудові права позивача як працівника є порушеними і саме на захист трудових прав він звертається із цим позовом.

Позивач не є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, а лише перебуває у трудових відносинах з юридичною особою.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Кіровського районного суду міста Кіровограда.

Справа № 404/1255/21 надійшла до Верховного Суду 08 червня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є директором ПП «Арсенал 1С».

Згідно із пунктом 7.4 Статуту ПП «Арсенал 1С» директор підприємства є виконавчим органом, що призначається засновниками. Питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до виключної компетенції засновників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з вимогами статті 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, директор підприємства є виконавчим органом, що призначається засновниками. Питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до виключної компетенції Засновників.

Відповідно до частин першої, третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Встановивши, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора у ПП «Арсенал 1С» та був членом виконавчого органу підприємства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи врахували правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, однак у справі, яка була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, та у цій справі правовідносини не є подібними, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувані судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тупала Максима Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 березня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький