АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР

ІНСТИТУТ ГІДРОБІОЛОГИ
ОДЕСЬКА БІОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ

К. О. ВИНОГРАДОВ

ІХТІОФАУНА
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ
ЧАСТИНИ
ЧОРНОГО МОРЯ

ВИДАВНИЦТВО АКАДЕМІЇ НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ РСР
КИЇВ — 1960
 В монографії подається короткий нарис істо­
рії іхтіологічних досліджень в північно-західній
частині Чорного моря, зокрема дані румунських
та болгарських вчених, розглядається склад іхтіо­
фауни окремих ділянок цієї частини Чорного моря
біля берегів СРСР, Румунії та Болгарії. Наво­
дяться відомості про окремі види риб (113 ви­
дів) та бібліографія про них (320 джерел).
Монографія розрахована на наукових пра­
цівників — іхтіологів, гідробіологів, спеціалістів
рибної промисловості.

ВСТУП

Північно-західна частина Чорного моря являє собою обширне

мілководдя загальною площею близько 60 тис. /сж2, яке на пів­
денному сході прилягає до району м. Каліакра (Болгарія —43°22'
півн. ш. і 29°22' сх. д.), а на північному сході—до району піво-ва
Тарханкут та м. Євпаторії (СРСР).
Відповідальний редактор
Значна частина узбережжя (236 км) в цьому районі Чорного
чл.-кор. АН УРСР Я. В. РОЛЛ
моря належить Румунії.
Південна межа північно-західної частини Чорного моря збі­
гається з поширенням ізобат 115—125 м. На режим солоності
та біологічну продуктивність північно-західної частини Чорного
моря великий вплив має стік прісних вод Дунаю, Дніпра та ін­
ших річок, які збагачують водні маси на біогенні елементи.
В той же час мілководна північно-західна частина широким
фронтом безпосередньо прилягає до центральної глибоководної
западини Чорного моря, з якою вона досить тісно контактує шля­
хом водообміну.
Ступінь переважання впливу морських або річкових вод на
акваторію північно-західної частини Чорного моря в той чи ін­
ший період залежить від атмосферних процесів, які тут дуже
мінливі (Виноградов., 1956). Тому в північно-західній частині
Чорного моря можна спостерігати, що прісноводні риби іноді
Константин Александрович Виноградов опиняються в морі і, навпаки, морські риби заходять у лимани
Ихтиофауна северо-западной части Черного моря і дельти річок.
Починаючи в 1953 р. дослідження іхтіофауни північно-західної
(на украинском языке) частини Чорного моря, автор мав на меті дати перший в радян­
ській науковій літературі нарис іхтіофауни всієї цієї акваторії,
Друкується за постановою вченої ради Інституту гідробіологи Академії наук оскільки до Великої Вітчизняної війни 1941 —1945 pp. область
Української РСР Дунайсько-Дністровського межиріччя, відірвана від Радянського
Союзу, була неприступною для радянських іхтіологів.
Редактор видавництва Л. П. Брагінський Для збирання іхтіологічних матеріалів в різних районах
Технічний редактор О. М. Лисовець Коректор М. Ф. Іконникова північно-західної частини Чорного моря були залучені спосте­
БФ 01664. Зам. № 2337. Вид. № 194. Тираж 500. Формат паперу 60 у 921/, к . Друкарськ. рігачі на літні місяці, переважно з числа студентів-практикантів
-аркушів 7,25. Обл.-видавн. аркушів 8,24. Підписано до друку 6.II 1960 р. Ціна 4 крб. 10 коп.
та дипломантів, які працювали на Одеській біологічній станції
Друкарня Видавництва АН УРСР, Київ, вул. Рєпіна, 2. Інституту гідробіології АН УРСР в 1953—1957 pp. (рисунок).

з
Матеріал, зібраний на пунктах спостерігачами, виловлений пере­
важно ставними неводами, але в деяких пунктах він надходив
також і з кошелькових неводів. В збиранні матеріалів велику
допомогу подавали спостерігачам відповідні рибальські органі­
зації, рибальські колгоспи, моторно-риболовецькі станції, риб-
пункти та рибзаводи. Збирання іхтіологічних матеріалів власними
знаряддями лову і відповідні спостереження провадились і
під час експедиції Одеської біологічної станції на судні «Ака­
демик
с
Зернов», а також на стаціонарному пункті біля
- чорноморки.

7
 В результаті іхтіологічних спостережень, проведених в пів­ ширення всіх риб, які на той час були виявлені в різних районах.
нічно-західній частині Чорного моря спостерігачами на пунктах Чорного моря, в тому числі і в Одеській затоці.
та під час експедиції Одеської біологічної станції на судні «Ака­ Перший і досить докладний нарис іхтіофауни Одеської за­
демик Зернов» в 1953—1957 pp., було виявлено 100 видів риб, токи в цілому подав А. Б. Ядентковський (1909), який у той час
перелічених в таблиці, в якій показано також розподіл здобутих працював у студентському гуртку при зоологічній станції Ново­
риб по окремих ділянках північно-західної частини Чорного моря. російського університету, заснованій в 1902 р. проф. П. М. Бу-
Цифри у головці таблиці позначають: 1—Жебріянську за­ чинським. Значних доповнень до нарису Ядентковського досі
току; 2 — район північно-західної частини Чорного моря, що не зроблено. В списку риб Одеської затоки, опублікованому
прилягає до с Золокари (зараз Лиман); 3 — район мису Бурнас С. Б. Грінбартом (1949), описані лише ті риби, які живуть на
(або курортного селища Лебедівки); 4 — район, що безпосередньо
дні і входять до складу бентосу.
прилягає до с. Чорноморки (кол. Люстдорф), в якому розташо­
вана Одеська біологічна станція; 5 — район, що прилягає до Спостереження над річковими і лиманними рибами, які лише
мису Великий Фонтан; б — район с. Сичавки; 7 — район, що іноді зустрічаються в морі біля Одеси, одночасно з Яцентковським
включає с Рибаківку, мис Аджіяськ, о-в Березань та Одеську провадив інший член студентського гуртка при зоологічній стан­
банку; 8 — район коси Тендра, Єгорлицької та Тендрівської ції Новоросійського університету — К- Киселевич (1908). Піз­
заток; 9 — район Скадовська, о-ва Джарилгач, Джарилгацької ніше до цього питання повертався О. К- Макаров (1937).
затоки та Чурюмської коси; 10 — район с. Чорноморського Деякі дані про видовий склад риб в північно-західній частині
(кол. Ак-Мечеть) та сусідні пункти на піво-ві Тарханкут; 11 — Чорного моря вміщено в праці П. Ю. Шмідта та А. М. Попова
район Євпаторії; 12 — Філофорне поле Зернова. (1932), присвяченій рибам, яких збирав під час своїх експедицій
у Чорному морі С. О. Зернов.
Щодо назв риб ми додержуємось системи А. М. Свєтови- Іхтіофауна сусідньої з Одеською затоки Тендрівської в
дова, який, готуючи до друку монографію про риб Чорного моря,
вніс деякі (ще не опубліковані) зміни в систематику риб цього цілому відома нам завдяки дослідженням О. М. Борисенка (1946),
моря. який вивчав її в зв'язку з живленням риб.
Іхтіофауну Філофорного поля Зернова, яке займає цент­
Користуємось нагодою висловити подяку члену-кореспонден- ральну частину північно-західного району Чорного моря, та
ту АН СРСР проф. А. М. Свєтовидову за цінні поради та можли­ іхтіофауну окремих місць концентрації філофори в затоках ви­
вість використати його ще не опубліковані матеріали. вчав А. В. Кротов (1941). Він же в 1949 р. опублікував науково-
популярний нарис про життя Чорного моря, в якому вміщено
КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ ІХТІОЛОГІЧНИХ деякі нові відомості про біологію риб північно-західної частини
Чорного моря та видовий склад її іхтіофауни.
ДОСЛІДЖЕНЬ В ПІВНІЧНО-ЗАХІДНШ ЧАСТИНІ В 1947 р. академік АН УРСР Д. К- Третьяков зробив спробу
ЧОРНОГО МОРЯ скласти визначник, в якому були б описані всі риби (і кругло­
Перші іхтіологічні дослідження в північно-західній частині роті) України — морські, лиманні і річкові. Працюючи багато
Чорного моря провів професор Рішельєвського ліцею в Одесі років в Одеському університеті, Д. К- Третьяков провадив гі­
А. Д. Нордман (1840). стологічні та морфологічні дослідження риб північно-західної
В 1858 р. київський зоолог К- Ф. Кесслер (1860) зробив по­ частини Чорного моря і не тільки опублікував більше 25 праць
дорож на південний берег Чорного моря і в Крим. Під час цієї на цю тему (1923—1942), а й обгрунтував оригінальну філогене­
подорожі він вивчав прибережну іхтіофауну Чорного моря та тичну систему, яку виклав у монографії «Очерки по филогении
лиманів, від Дністровського лиману (Аккерман) на заході до рыб» (1945).
Криму на сході. В останні роки в напрямі морфологічного дослідження риб
північно-західної частини Чорного моря в Одесі працює учень
В 70-х роках XIX ст. деякі іхтіологічні спостереження в пів­
нічно-західній частині Чорного моря, зокрема біля Одеси, про­ акад. Д. К- Третьякова — Ф. С. Замбриборщ (1955).
вадив препаратор зоологічного музею Новоросійського універ­ За післявоєнні роки досить інтенсивно розгорнулись до­
ситету І. М. Відгальм, який повідомив про випадки знаходження слідження іхтіофауни пониззя річок та лиманів північно-захід­
в північно-західній частині Чорного моря деяких рідкісних риб, ного Причорномор'я. Так, в результаті досліджень, проведених
наприклад лоцмана (Naucrates ductor). Інститутом гідробіології Академії наук УРСР, О. Ф. Ляшенко
(1952) зробив огляд іхтіофауни пониззя Дунаю, зокрема його
В 1902 p. київський зоолог В. К- Совинський в своїй відомій
монографії зробив спробу узагальнити дані про географічне по- Кілійської дельти. На підставі даних, одержаних при вивченні
8 лиманів Північного Причорномор'я, Ф. С Замбриборщ (1953)
Э>
 опублікував нарис іхтіофауни Дністровського лиману. Риби
Дніпра, Південного Бугу та Дніпровсько-Бузького лиману опи­ стині Чорного моря та в її лиманах. Відповідні відомості треба
сані в монографії О. І. Амброза (1956). шукати в роботах численних авторів, які вивчали кефаль в мас­
За останні роки (1954—1957) прибережну іхтіофауну північно- штабі Чорного моря в цілому (Ільїн, 1949; Ільїн і Тараненко,
західної частини Чорного моря, зокрема його Дунайсько-Дні- 1950; Дехник, 1954; Брискіна, 1954; Долгий, 1956).
стровського межиріччя, вивчають також іхтіологи Кишинів­ Використанню лиманів північно-західної частини Чорного
ського університету, які опублікували попередній нарис цієї моря як нагульної бази для кефалі приділяли значну увагу ка­
іхтіофауни в цілому (Чепурнов, Бурнашов, Долгий, 1954) та федри зоології хребетних (зав. кафедрою проф. І. І. Пузанов)
кілька статей, присвячених окремим видам риб (кефаль, камса, та гідробіології (зав. проф. О. Р. Прендель) Одеського універ­
камбала-калкан, оселедцьові тощо). ситету, який спільно з рибогосподарськими організаціями провів
У зв'язку з наявністю оглядів, що узагальнюють майже весь в 1949—1951 pp. комплексні дослідження на лиманах Тузлів-
матеріал по окремих видах риб, ми зупинимось далі лише на ро­ ської групи. Результати цих досліджень опубліковані (під ре­
ботах останніх років. дакцією проф. І. І. Пузанова) в збірнику праць у серії «Мате­
Питання біології та промислу такої важливої риби, як с к у м ­ риалы по гидробиологии и рыболовству лиманов северо-запад­
б р і я (Scomber scombrus), висвітлювались в працях багатьох ного Причерноморья» (вип. I, 1952).
авторів, з яких найбільше значення мають праці І. Я- Сироват- Питанням використання лиману Шаболат як нагульної бази
ського (1932, 1933, 1934, 1935, 1937, 1949) та А. В. Кротова (1938, для молоді кефалі присвячена також стаття співробітників Ки­
1940, 1954). Остання праця А. В. Кротова (1954) — його дисер­ шинівського університету М. С. Бурнашова, В. С Чепурнова
тація — узагальнює матеріал про міграцію, розподіл та стан і Я- І. Дмитрієва (1956).
запасів чорноморської скумбрії. Вивченню такої специфічної для північно-західної частини
Для правильного уявлення біологічних особливостей скум­ Чорного моря та її лиманів групи риб, як б и ч к и (Gobiidae),
брії треба ураховувати закордонні дослідження з біології цієї приділяли увагу Зубович (1925, 1926), Б. С. Ільїн (1927, 1930,
риби, оскільки значну частину свого життя скумбрія проводить 1949), а в останній час — група молодих вчених на кафедрі зо­
в Мармуровому морі та Босфорі. У зв'язку з цим нагадаємо ро­ ології хребетних Одеського державного університету ім. І. І. Меч­
боту німецького іхтіолога Нюмана (1955), який працював у гідро­ никова, зокрема Т. А. Богачик та Л. А. Меньшикова. Найбільше
біологічному інституті при Стамбульському університеті і ви­ значення для розвитку наших уявлень про систематику та біо­
вчав біологію скумбрії під час її знаходження в Мармуровому логію бичків північно-західної частини Чорного моря та її ли­
морі та Босфорі. манів мають роботи Б. С Ільїна. Матеріали про біологію і про­
Питання біології к е ф а л і (Mugilidae) північно-західної мисел бичків Дніпровсько-Бузького і почасти Тилігульського
частини Чорного моря розробляли багато дослідників, серед яких та Березанського лиманів узагальнені в монографії О. І. Амброза
були співробітники однієї з перших в Радянському Союзі рибо­ (1956), в якій цій групі риб теж приділена певна увага (стор.
господарських станцій — Всеукраїнської державної чорномор­ 253—267).
сько-азовської станції (так званий ВУГЧАНПОС), яка була Матеріали про систематику, географічне поширення, біоло­
розташована в Очакові (1919—1925 pp.), а пізніше в Херсоні гію та промисел о с е л е д ц ь о в и х (Clupeidae) північно-
(1925—1932 pp.), — Зубович (1923), Сироватський (1930), Шихов західної частини Чорного моря, до яких належать шпроти, по-
(1923) та ін. місцевому — сардель (Sprattus sprattus phalericus), тюлька (Clu-
Під час існування Одеської рибогосподарської науково-дослід­ peonella delicatula delicatula), дунайський пузанок (Alosa caspia
ної станції (1932—1953 pp.) питання біології кефалі вивчали спів­ nordmanni), керченський оселедець (Alosa brashnikovi maeotica)
робітники цієї станції О. М. Борисенко (1940), Є. О. Невінська та чорноморський оселедець (Alosa kessleri pontica) розглядаються
(1937, 1938), Н. Н. Виноградов і Є. О. Невінська (1939), А. В. Кро­ в масштабах всього Чорного моря у монографії проф. А. М. Свє-
тов (1949) та ін. Найбільш узагальнюючий характер має дисер­ товидова (1952), в якій наведено також і майже вичерпний (на
тація О. П. Квінтиліанова (1952), присвячена кефальним госпо­ час видання' книжки) список літератури про цих риб.
дарствам у лиманах північно-західної частини Чорного моря. Пізніше питання біології чорноморського шпрота, зокрема
Питання біології кефалі цікавили також і співробітників Одесь­ популяції, яка живе в північно-західній частині Чорного моря,
кого університету, доцент якого Ф. С. Замбриборщ (1949, 1950, докладно висвітлила Н. Є. Асланова (1954). Певне значення мають
1952) багато уваги приділив вивченню молоді кефалі. Проте досі також результати вивчення шпрота в сусідньому районі Чорного
ще немає монографії, яка б узагальнювала матеріали з усіх пи­ моря — біля берегів Болгарії, проведене Стефаном Стояно-
тань біології кефалей, що зустрічаються в північно-західній ча- вим (1953).
J0 В 1946—1951 pp. колектив іхтіологів Інституту гідробіології
П
 Академії наук УРСР під керівництвом проф. В. І. Владимирова 1953), що дають підстави розглядати північно-західну частину
вивчав біологію дунайського оселедця (Alosa kessleri pontica), Чорного моря як досить важливий район розмноження проми­
в результаті чого були розроблені біологічні основи його про­ слових риб. В 1950 — 1956 pp. на гідробіологічній станції Оде­
мислу і видано збірник «Дунайская сельдь и биологические основы ського університету іхтіопланктон Одеської затоки та прилеглих
ее промысла» (1953) за участю В. I. Владимирова, П. Й. Павлова, районів моря біля КінбурнськоїтаТендрівськоїкос(1953—1955 рр.)
К- С. Бугая, О. Ф. Ляшенка, Г. Я- Зайцевої, Л. О. Шереметєвої вивчав Ю. П. Зайцев. Результати певного етапу цих досліджень
та Є. І. Міклашевської. узагальнені Ю. П. Зайцевим в його дисертації (1956) та в моно­
Пізніше П. Й. Павлов опублікував монографію «Оселедцьові графії «Іхтіопланктон Одеської затоки і суміжних ділянок пів­
роду Alosa північно-західної частини Чорного моря» (1959), в нічно-західної частини Чорного моря» (1959). В 1956—1957 pp.
якій висвітлюються питання систематики, біології та промислу Ю. П. Зайцев, працюючи вже на Одеській біологічній станції
окремих форм оселедців, які тримаються в дунайському, дністров­ Інституту гідробіології АН УРСР, значно поширив дослідження
ському та дніпровському районах. іхтіопланктону, охопивши ними майже всю акваторію північно-
Прибережний літньо-осінній лов х а м с и (Engraulis encra- західної частини Чорного моря.
sicholus ponticus) провадиться в Чорному морі лише в його пів­ Дослідження плодючості риб в північно-західній частині Чор­
нічно-західній частині. Питання біології, розподілу та оцінка ного моря були розпочаті Н. І. Сироватською (1927) на Дні-
запасів чорноморської хамси взагалі, а також і хамси північно- провсько-Бузькому лимані та на Дніпрі, а безпосередньо в пів­
західної частини Чорного моря висвітлюються в праці О. А. Ма- нічно-західній частині Чорного моря — А. В. Кротовим (1941).
йорової і Н. І. Чугунової (1954). Можна згадати також дослідження паразитофауни риб пів-
Серед промислових риб північно-західної частини Чорного нічно-західної частини Чорного моря, зокрема Одеської затоки,
моря певне місце займає також і с т а в р и д а (Trachurus mediter- які провадить А. С. Чернишенко (1949, 1955).
raneus ponticus), питання біології якої висвітлюються в праці Окремо слід виділити деякі праці з загальних питань рибаль­
А. П. Амброз (1954). ства та рибопромислового освоєння природних ресурсів північно-
Питання біології п є л а м і д и (Sarda sarda) в північно- західної частини Чорного моря.
західній частині Чорного моря вивчали А. В. Кротов (1936, 1938), Перш за все, треба згадати працю М. Я- Данилевського «Опи­
О. М. Борисенко (1937), Г. Л. Мельничук (1941). Висвітлювались сание рыболовства на Черном и Азовском морях» (1871). Цей уче­
вони також і в працях С. Г. Зуссер (1945, 1949, 1954), яка розгля­ ний в 1863—1867 pp. керував експедицією, спорядженою для ви­
дає їх у загальночорноморському аспекті. вчення стану рибальства на Чорному і Азовському морях, яка
В 1954—1957 pp. О. І. Амброз, працюючи в лабораторії при­ працювала також і в північно-західній частині Чорного моря.
морських водойм у Вилковому (1954) та на біологічній станції Далі треба нагадати роботи П. 3. Рябкова (1896, 1899) про стан
Інституту гідробіології Академії наук УРСР в Одесі (1955— рибальства в кол. Херсонській, Бессарабській і Таврійській гу­
1957 pp.), вивчав біологію та промисел камбали-калкана (Rhombus берніях, на лиманах Чорного моря і річок, що в них впадають.
maeoticus), що ловиться переважно в районі північно-західної В 1910 р. цінні думки щодо проекту правил рибальства в північно-
частини Чорного моря на південь від о-ва Зміїного аж до берегів західній частині Чорного моря висловлював О. О. Браунер (1910).
Румунії*. * В 1909—1914 pp. питанням рибальства в північно-західній ча­
В 1951—1957 pp. О. І. Амброз вивчав також біологію осетро­ стині Чорного моря присвятив свої дослідження Н. Є. Максимов
вих (Acipenseridae) північно-західної частини Чорного моря, пе­ (1911, 1913, 1914). Матеріали про вивчення рибного промислу в
реважно в районі, що прилягає до Кілійської дельти р. Дунаю українських водах Чорного моря розробляв В. М. Тихонов (1927).
та в пониззях самого Дунаю. Свої матеріали О. І. Амброз уза­ Нарешті, треба нагадати, що питання рибальства в суміжних з
гальнив у монографіях «Білуга північно-західної частини Чор­ північно-західною частиною Чорного моря таких специфічних
ного моря» та «Дунайський осетер»**. • . районах, як Кілійська дельта Дунаю, Дністровський та Дніпров-
Специфічним напрямом у вивченні біології риб північно-за­ сько-Бузький лимани, розглядаються у відповідних працях
хідної частини Чорного моря є дослідження іхтіопланктону (Смир­ О. Ф. Ляшенка (1952, 1958), Ф. С Замбриборща (1953) та О. І. Ам-
нов, 1951; Павловська і Дехник, 1950, Павловська, 1950, 1952,. броза (1956).
Не претендуючи на повноту огляду історії іхтіологічних до­
* Матеріали цих досліджень автором підготовлені до друку у вигляді сліджень в Румунії, ми зобов'язані відзначити роль проф. Ан-
монографії «Камбала-калкан північно-західної частини Чорного моря» (1957). тіпи, який зробив перше зведення літератури про оселедцьових
** Матеріали про біологію севрюги (Acipenser stellatus) готуються
О. І. Амброзом до друку спільно з А. Є. Пилявською (також у вигляді мо­ (Clupeidae) румунських берегів Чорного моря та дельти Дунаю
нографії).
(1905), а пізніше і огляд усієї іхтіофауни Румунії (1909).
12
із
 Певний етап в розвитку іхтіологічних досліджень в Румунії оселедця Alosa bulgarica sp. n. описав Дренський (1942). Кефалі
пов'язаний з Ім'ям проф. Борча, якому належать загальні огляди (Mugilidae) Болгарії вивчали Нечаев (1933) та Грозєв (1945), осе­
риб, які мігрують до берегів Румунії (1929, 1933), роботи з си­
ледці (Clupeidae) — Грозєв (1945). Ряд праць присвячено скум­
стематики та біології оселедців (1936), кефалей (1934), сонячної
риби (1934), морських собачок (1936), губанових (1936), луфаря брії (Scomber scomber) (Дренський, 1920, 1925; Нечаев, 1928,
(1936), бичків (1934) тощо. Осетрових риб Чорного моря, які зу­ 1941). Про інший вид скумбрії (Scomber japonicus colias), або
стрічаються біля берегів Румунії, вивчала Антоніу-Мургочі (1942), «кольоза» , писав Нечаев (1941). Багато уваги привернула до себе
яка опублікувала також статті про морських мишей (1938) та пеламіда (Sarda sarda), або «паламуд», про якого писали Не­
морських качечок (1940, 1948). Морських півнів біля берегів Ру­ чаев і Зашев (1929), Нечаев (1934, 1940, 1941} і Дренський
мунії вивчав Некрасов (1934). Багато спостережень над біологією (1949).
риб Чорного моря зробив Попович, який вивчав акул (1940), Для історії розвитку іхтіологічних досліджень в Болгарії
морських іглиць (1942), сонячну рибу (1942), спільно з Йонеску характерним є давнє прагнення до узагальнення здобутих
(1942) — бичків (1943), а також друкував статті з різних інших матеріалів з систематики та біології риб, яке ми простежує­
питань біології риб Чорного моря біля берегів Румунії. мо починаючи з роботи видатного болгарського дослідника
проф. Г. Шишкова (1912) і далі у Дренського (1923, 1931),
Узагальненням майже усіх попередніх досліджень з іхтіо­ Морова і Нечаева (1929) та знову у Дренського (1947— 1948),
фауни Румунії є монографія проф. Кереушу (1952), опубліку­
вання якої можна вважати за значну подію в історії іхтіологічних який в 1951 р. видав капітальну монографію «Рибите в Бълга-
досліджень на Чорному морі. рия», де узагальнені матеріали про систематику та біологію всіх
риб Болгарії — як солодководних, так і морських.
Вивчення іхтіофауни берегів Румунії інтенсивно продовжу-, У вивченні іхтіофауни тієї частини узбережжя Болгарії,
ється і далі, доказом чому є все нові й нові праці, які з'являються: яке до 1940 р. входило до складу Румунії, певні заслуги мають
в румунських виданнях. З них згадаємо статті проф. Беческо
і румунські дослідники (Борча, Беческо, Кереушу та ін.).
(1956) про бичків з родів Pomatoschistus та Knipowitschia та
спільно з Р. Майєром (1956) — про колючку (Gasterosteus aculea- Інтенсивне вивчення іхтіофауни Чорного моря біля берегів
tus) та спільно з Ніколау (1955) — про калкана (Scopthalmus Болгарії продовжується і зараз; список її відомих представників
maeoticus, син. Rhombus maeoticus) та багато інших. Цікава для весь час поповнюється новими знахідками. Так, Георгієв (1954)
нас також стаття Р. Майєра (1956) про спостереження над пела- знайшов біля берегів Болгарії Boops salpa, Мартино (1954) —
мідою біля берегів Румунії в 1954—1955 pp. Spondylosoma cantharus, Стоянов (1954) — два види риб з род.
Maenidae. Поповнились наші знання і щодо представників ро­
Питання загальної продуктивності та запасів риб у водах дини Gobiidae Болгарії: Георгієв (1953) описав з озера біля мису
завжди привертали увагу румунських дослідників, у зв'язку з Шабла солонуватоводну рибку Benthophiloides brauneri В є 1 і n g
чим можна нагадати роботу проф. Антіпи (1931) про біологічні
основи рибного промислу в північно-західній частині Чорного et І 1 j і п, а Б. С. Ільїн (1957) описав з Варненської затоки нового
моря, а також його монографію про Чорне море (1941). бичка — Gobius paganellus L., якого було знайдено там болгар­
ським іхтіологом Живко Маноловим Георгієвим.
Стан запасів о с е л е д ц і в (Clupeidae) та о с е т р о в и х
(Acipenseridae) в Чорному морі розглядається в працях проф. Буш-* Питанням формування чорноморської іхтіофауни присвятив
ниця (1953) та проф. Беческо (1957). свою статтю Стоянов (1953), який опублікував у тому ж році (1953)
монографічну працю про чорноморського шпрота (Sprattus sprat-
Цікавий огляд морського рибальства в 1949—1954 pp. у во­
дах Румунії та Болгарії зробили Бушниця та Ізабелла Арахельян tus sulinae). Характеристику біологічних та географічних основ
(1957). щодо болгарського рибальства дав німецький дослідник Касперс
(1951), який під час другої світової війни працював у Болгарії.
Болгарські іхтіологи вивчали іхтіофауну Чорного моря біля
В 1957 р. професор А. Вълканов видав «Каталог» чорномор­
берегів Болгарії не менш інтенсивно, ніж румунські іхтіологи —
ської фауни біля берегів Болгарії, який включає також і риб
риб свого узбережжя Чорного моря. Так, про акул (Squalus cican- і являє собою найцінніше (після монографії Дренського) уза­
thias і A. blainvilli) писав Дренський (1923), про сфірену (Sphy- гальнення з питань географічного поширення риб (та інших мор­
raena vulgaris син. Sphyraena sphyraena) — Чернев (1935), про ських тварин) біля болгарського узбережжя Чорного моря.
ставриду (Trachurus) — Нечаев (1923), про морського карася Іхтіофауна болгарської частини Чорного моря являє для нас
(Lіplodus annularis) — він же (1934), про морського язика (Solea інтерес, оскільки існує думка про те, що деякі поширені тут риби
ітраг син. Solea nasuta) — Чернев (1931), про калкана (Rhombus при певних умовах проникають звідси і до берегів Румунії, і до
maeoticus) — Нечаев (1927), Паспалєв (1934) та Іванов (1934),, радянських берегів північно-західної частини Чорного моря.
про глосу (Pleuronectes flesus lucsus) — Чернев (1936). Нового
14
і5
 ІХТІОФАУНА ОКРЕМИХ ДІЛЯНОК ходять в деяких випадках в прибережну смугу моря, а й морські
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ оиби заходять в дельту Дунаю. За даними О. Ф. Ляшенка (1952)
відомо що мілини дельти Дунаю біля піщаних кіс в літньо-осін­
ЧОРНОГО МОРЯ ній період приваблюють багато молоді кефалі, яку він ловив тут
v великій кількості; на мілинах дельти Дунаю можна зустріти
Район Дунайсько-Дністровського межиріччя молодь луфаря, атерину, тюльку, молодь камбали, осетра, сев­
(Жебріянська бухта — Золокари — Бурнас) рюги білуги, пузанка, оселедця, чимало чорноморської іглиці, бич­
ків (Gobius 'fluviatilis, Gobius kesslerl, Proterorhinus marmoratus)
Про іхтіофауну північно-західної частини Чорного моря, яка є тут і пуголовка (Bentophilus stellatus). В літньо-осінній на­
безпосередньо прилягає до Дунаю, ми маємо уявлення в основ­ гульний період до мілин дельти Дунаю підходить для живлення і
ному завдяки матеріалам, що збирались нашими спостерігачами кефаль промислових розмірів. У кутах дельти Дунаю можна зустрі­
в Жебріянській затоці на рибному промислі Волчок в 1956 р. ти також молодь севрюги, оселедця, пузанка, тюльку, бичків
(І. Ф. Бальєвич, Л. Ф. Фломіна) та в 1953 р. — в районі Золо­ (Gobius fluviatilis, Proterorhinus marmoratus), малу південну
кари (Лиман), розташованому біля узбережжя Чорного моря колючку та чорноморську іглицю.
між лиманами Сасик і Шагани (Є. К- Малай) та в тому ж році В складі іхтіофауни під час наших досліджень біля мису Бур­
в районі Бурнаса, біля Лебедівки (І. І. Тихонов). нас знайдено 62 види риб. Абсолютна більшість знайдених
Кількість видів риб, знайдених в Жебріянській бухті, значно видів такі ж, як і біля Золокар. Новими (порівняно з районом
менша (26), ніж у районі Золокар (48). Жебріянська бухта — Золокари) виявились чорноморський ло­
За О. Ф. Ляшенком (1952), який вивчав іхтіофауну Кілійської сось (Salmo trutta labrax), якого ми не мали в нашому матеріалі
дельти Дунаю, ми маємо можливість додати до цього списку такі з цього району, морський йорж (Scorpaena porcus), чорний би­
види риб, як чорноморського лосося (Salmo trutta labrax), бич­ чок (Gobius niger), ошибень (Ophidion barbatum), триголкова ко­
ків — голованя (Gobius kesslerl) та цуцика (Proterorhinus mar- лючка, мала південна колючка, пеламіда, яка теж не була знай­
moratus), триголкову колючку (Gasterosteus aculeatus) та малу дена в наших матеріалах з району Жебріянська бухта — Золо­
південну колючку (Pungitius platygaster). кари, тонкорила іглиця, морські собачки (Blennius tentacularis
Н. О. Буцька (1952), яка вивчала в цьому районі паразитів та В. sanguinotentus).
чорноморських промислових риб, мала також здобуту тут пела- Якщо не рахувати триголкову та малу південну колючок,
міду та, що особливо цікаво, кефаль-головача (Mugil capito = то завдяки знахідкам морського йоржа, чорного бичка, ошибня,
= М. ramada). пеламіди, тонкорилої іглиці та морських собачок можна зро­
В. С. Чепурнов, М. С. Бурнашов і В. М. Долгий (1954) вка­ бити висновок, що іхтіофауна біля мису Бурнас має більш мор­
зують для цього району також і лаврака (Morone labrax). ський відтінок. Але і тут, поряд з морськими рибами, в рибаль­
За винятком деяких видів (Mugil ramada, Morone labrax), склад ські знаряддя, виставлені в прибережній смузі моря, потрапляють
іхтіофауни північно-західної частини Чорного моря в Придунай- представники солодководної іхтіофауни, з яких тут можна від­
ському районі майже «стандартний» для цієї частини моря,але мітити щуку, в'язя, білизну, рибця, шемаю, коропа, сома, су­
треба зазначити, що в матеріалі наших спостерігачів, зібраному дака, минька та «сонячну» рибу.
в прибережній смузі моря морськими рибальськими знаряддями, Оскільки район мису Бурнас (Лебедівка) займає проміжне
поряд з морськими рибами дуже часто потрапляють і солодко- положення між дельтою Дунаю та Дністровським лиманом, важко
водні риби, характерні для дельти Дунаю та її водойм. Так, в з повною впевненістю визначити, звідки потрапляють у прибе­
Жебріянській бухті (1956 р.) поряд з морськими рибами зустрі­ режну смугу північно-західної частини Чорного моря зазначені
чались щука, плітка, тараня, краснопірка, білизна, лящ, ри­ вище елементи солодководної іхтіофауни в район мису Бурнас:
бець, короп, судак, а Боровицька (1952) мала з цієї бухти ще ка­ з боку дельти Дунаю чи з Дністровського лиману.
рася і окуня. Проте, враховуючи наявність серед солодководних риб в ра­
В більш віддаленому від дельти Дунаю районі Золокар (Ли­ йоні мису Бурнас так званої «сонячної» риби, характерної для
ман) поряд з морськими рибами виловлювали прісноводних риб— дунайської іхтіофауни, та сили дунайських струменів, ми
в'язя, шемаю, чехоню і, так само як і в Жебріянській бухті,— повинні зробити припущення, що більшість представників со­
щуку, білизну, ляща, карася, краснопірку, коропа та багато мо­ лодководної іхтіофауни в 1953 р. мала дунайське походження.
лоді судака.
«Стик» між солодководною та морською іхтіофаунами в районі
дельти Дунаю не однобічний: не тільки солодководні риби ви-
16 2—2337 17
 Дністровський район о Дністрі- при високому паводку скумбрія дотримується при­
дністровського району, при низькому — проходить далі на пів­
До Дністровського району північно-західної частини Чорного ніч, не затримуючись в районі Дністровської банки.
моря ми відносимо води тієї частини моря, яка прилягає до Дні­
стровського лиману, орієнтовно — від с. Будаків на півдні до
Кароліно-Бугаза на півночі.
Придніпровський район
За даними про склад іхтіофауни цього району (Чепурнов, Бур-
нашов, Долгий, 1954), можна зробити висновок, що він в основ­ (Чорноморка — Великий фонтан — Одеська затока —
ному такий самий, як і в сусідніх пунктах північно-західного Ставка — Рибаківка)
узбережжя Чорного моря (мис Бурнас на півдні, Чорноморка —
на півночі). Іхтіофауну району Чорноморка — Великий Фонтан вивчали
Так, тут ми спостерігаємо акулу-катрана, морську лисицю і в районі мису Великий Фонтан в 1954 р. (В. Є. Малицька) і в ра­
морського кота, ставриду, скумбрію, пеламіду, смариду, мор­ йоні Чорноморки (Люстдорф) в 1953—1957 pp. Тут знайдено 62
ського йоржа, морського язика та ін. В цьому ж районі в останні види риб.
роки відомі випадки знаходження тунця, сонячника. Елементи Район, який займає ця ділянка, розташований на відкритому
морської іхтіофауни заходять і в Дністровський лиман. морському узбережжі, завдяки чому його іхтіофауна складається
Так, за даними Ф. С. Замбриборща (1953), в Дністровському переважно з представників морського комплексу. Так, тут зу­
лимані можна зустріти хамсу, лобана, сингіля, гостроноса, ате- стрічаються смарида, губаньові, багато Syngnathidae (морський
рину, саргана, луфаря, морського карася, глось, калкана, бичка- коник, морське шило, морські іглиці Syngnathus variegatus,
трав'яника, але більшість з них тримаються лише південної ча­ S. tenuirostris, S. typhle argentatus, S. nigrolineatus), морські со­
стини лиману, що прилягає до гирла. Бурнашов, Чепурнов і Дол­ бачки {Btennius sanguinolentus, Bl. tentacularis, Bl. zvonimiri),
гий (1954) додають до цього списку ще морських іглиць (Syngnathus скумбрія, пеламіда, морський минь, піщанка та ін.
nigrolineatus та Nerophis ophidion teres). Звертає на себе увагу випадок знаходження біля Чорноморки
Як в прибережних районах моря, так і в самому Дністров­ другого виду скумбрії Scomber (Pneumatophorus) sp., а також
ському лимані зустрічається багато бичків, а саме: бичок-кругляк, заходження в невід тунця.
бичок-піщаник, бичок-головань, бичок-кнут, бичок-цуцик та ін. Проте і тут помітний деякий вплив солодководної іхтіофауни,
Проте і видів риб, які належать до солодководної іхтіофауни і завдяки чому в наших зборах з Чорноморки та Великого Фонтану
виходять з Дністровського лиману в море, досить багато. Тут були плітка, тарань, короп, судак.
відомі тарань, лящ, рибець, чехоня, карась, білизна, в'язь, ко­ За даними Сироватського (1929), в серпні 1926 р. в районі
роп, сом, судак, окунь, краснопірка, верховодка, густера та ін. Великого Фонтану рибалки виловлювали по кілька десятків пу­
За нашими власними спостереженнями, особливо сприятливі дів судака і рибця, які, на думку рибалок, зайшли в цей район
умови для виходу прісноводних видів у море створюють вітри з Дніпра.
північно-західного та північного напрямів; під час експедиції Ми не заперечуємо цього, але не відкидаємо в певних випад­
на сейнері «Академик Зернов» восени 1955 р. ми бачили рибців ках і можливості підходу деяких солодководних риб в район Чор­
(Vimba vimba vimba natio carinata) у відкритому морі на великій номорка — Великий Фонтан також і з боку Дністровського
відстані від берега (до 8—12 миль). лиману.
На особливу увагу заслуговує так звана Дністровська банка Склад іхтіофауни Одеської затоки вивчали Ядентковський
(або «каміння» одеських рибалок-бичколовів), розташована по­ (1909), Киселевич (1908), Макаров (1937); список риб, що вхо­
близу Дністровського лиману. З давніх часів вона відома як мі­ дять до складу зообентосу, опублікував Грінбарт (1949).
сцеперебування великої кількості бичків (Gobiidae), яких тут За даними цих авторів, в Одеській затоці серед 81 виду риб
промишляють за допомогою вудок та переметів. За даними зустрічається морський кіт, морський йорж, морський окунь,,
А. В. Кротова (1954), район Дністровської банки відіграє значну морські собачки, червонувата морська іглиця, морський карась,
роль і в розподілі скумбрії в північно-західній частині Чорного смарида, світлий горбань, прозорий бичок, морська миша, губа^
моря. А. В. Кротов вважає, що в цій частині Чорного моря існу­ ньові, коричнева атерина, а в деяких випадках до Одеської за­
ють два типи літнього розподілу скумбрії: а) скумбрія затриму­ токи заходять навіть сонячник та сфірена.
ється тривалий час в районі Дністровської банки; б) скумбрія Проте і тут помітний вплив опріснюючих вод Дніпровсько-
проходить далі в райони Сичавки та Тендри. Бузького лиману (іноді досить значний), завдяки чому відомі
Розподіл скумбрії зумовлений висотою літнього паводка в. випадки знаходження в Одеській затоці таких солодководних
18 19
риб,'як окунь, щука, сом, короп, лящ, «сонячна» риба, верховодка, За А. В. Кротовим (1933), восени 1930 р. після сильного
плітка та ін. шторму в Дніпровсько-Бузькому лимані виловлювали хамсу,
За даними Сироватського (1929), восени 1926 р. в Одеській кефаль, глось, а в самому Дніпрі — атерину і кефаль.
затоці було багато ляща, якого матроси виловлювали тут на ву­
дочку, а під час сильних східних вітрів багато ляща було вики­
нуто на береги біля Пересипу (район Одеси). Тендрівсько-Джарилгацьке мілководдя
Ділянка від мису Е («Одеський») до Кінбурнської коси най­
більше підлягає опріснюючому впливу вод Дніпровсько-Бузького (Тендрівсьш коса — о-в Джарилгач — Скадовськ — Чурюм)
лиману, в зв'язку з чим тут помітний і найбільший вплив його Матеріали про видовий склад іхтіофауни в районі Тендрів-
на склад іхтіофауни. ської коси збирали протягом літніх місяців 1954 і 1955 pp. наші
Про іхтіофауну цієї ділянки ми маємо уявлення в основному спостерігачі Є. Г. Садовський та В. С. Прекуп на базі Тендрівг
завдяки матеріалам, зібраним нашими спостерігачами на пунктах ського рибпункту Очаківського рибокомбінату.
Рибаківці в 1954 р. (3. С. Маковецька) та Сичавці в 1957 р. На відміну від інших пунктів, значна кількість матеріалу
(О. І. Тихонов), розташованих на узбережжі. була здобута тут не тільки за допомогою ставних неводів, а й з
В матеріалах, які були тут зібрані спостерігачами, виявлено уловів, які провадились в районі Тендрівської коси активними
46 видів риб. рибальськими знаряддями, зокрема гаманцевими неводами, з сей­
Під час експедиції в районі цієї ділянки на сейнері «Академик нерів рибальських флотилій, які здавали рибу на рибпункт.
Зернов» в 1954—1957 pp. та на мотоботі «Лебідь» в 1957 р. тут Ставні неводи, виставлені в районі північного краю Тендрів­
було виявлено ще кілька видів риб: оселедці (Alosa kessleri pon- ської коси, теж давали матеріали для характеристики видового
tica, A. brashnikovl maeotica), морські іглиці {Syngnathus typhle складу іхтіофауни цього району. В цих'зборах виявлено 55 ви­
argentatus, Syngnathus nigrolineatus) та, за визначенням Т. А. Бога- дів риб.
чик, багато бичків (Gobius cephalarges, Pomatoschistus microps leo- В районі Тендри відомі випадки знаходження меч-риби, тунця
pardinus).
та інших риб. Незважаючи на те, що північний край Тендри роз­
За літературними вказівками (Кесслер, 1860; Загоровський, ташований зовсім близько від Дніпровсько-Бузького лиману,
1930; Сироватський, 1939; Ільїн, 1927; Кротов, 1949), для цієї тут тільки одного разу знайдений викинутий на берег (з морського
ділянки можна ще додати чорноморського лосося, річкового ву­ боку Тендри) екземпляр коропа. Морський характер іхтіофауни
гра, бичків — кнута, ратана, ширмана, гінця. В матеріалах, зберігається також і на схід від північного краю Тендрівської
зібраних в 1954 р. в районі Рибаківки (Аджіаськ), були присутні
й представники солодководної іхтіофауни: тарань, короп, верхо­ коси вздовж усього Тендрівсько-Джарилгацького мілководдя аж
водка, судак. За даними О. М. Борисенка (1946), відомі випадки, до східного краю о-ва Джарилгач.
коли на цій ділянці в районі Кінбурнської коси були знайдені Про іхтіофауну східної частини району Тендрівсько-Джарил­
вирезуб, тарань, в'язь, краснопірка, верховодка, густера, лящ, гацького мілководдя, що налічує близько 50 видів риб, ми маємо
рибець, чехоня, карась, короп, судак. уявлення завдяки роботі наших спостерігачів, що працювали
в 1954 і 1955 pp. на пунктах в Скадовську (А. Д. Барсукова,
Все це свідчить про те, що в певних умовах, які виникають Л. І. Сакун) та на Чурюмській косі (Р. Ф. Полякова, А. А. Се­
або внаслідок великого паводка, або під впливом вітрів східних реда). Тут зустрічаються акула-катран, морський кіт, чорномор­
румбів, що виганяють воду з Дніпровсько-Бузького лиману в ський лосось, скумбрія, пеламіда, ставрида, луфар, смарида,
сусідні райони моря, на ділянці від мису Е до Кінбурнської коси камса, сарган, темний горбань, морський карась, осетрові {Huso>
можна зустріти різноманітних представників іхтіофауни сусід­
huso, Acipenser stellatus, A. guldenstddti colchicus, A. sturio та ін.).
нього Дніпровсько-Бузького лиману, які виходять з лиману
в море. Звертає на себе увагу велика кількість прибережних риб,
Що тримаються в заростях підводної рослинності, яка розвиває­
Але не тільки солодководні риби виходять з Дніпровсько- ться майже вздовж усієї Тендрівської коси та о-ва Джарилгач.
Бузького лиману в сусідні райони моря, навіть і морські риби Так, тут знайдені губаньові {Crenilabrus tinea, Cr. griseus, Cte-
іноді заходять у лиман і проникають майже у самий Буг або й у nolabrus rupestris), морські іглиці {Syngnathus typhle argentatus,
Дніпро. S. variegatus, Nerophis ophidion teres), морський коник, морський
Так, неодноразово були випадки, коли в Дніпровсько-Бузький карась, бичок-трав'яник.
лиман заходила в промисловій кількості скумбрія, зустрічались Відчувається вплив іхтіофауни заток, що в першу чергу по­
морські іглиці {Syngnathus typhle argentatus, Nerophis ophidion мітно по великій кількості бичків-цуциків {Proterorhinus marmo-
teres), лобан, сингіль, калкан та інші морські риби. ratus) і. Pomatoschistus, появі \колючок {Gasterosteus aculeatus):
20 21
 Район півострова Тарханкут та Євпаторії качечка)- так само забарвлені безхребетні (Amphipoda, Isopoda,
Portunus arcuatus, Portunus holsatus та ін.).
Матеріали про склад та характер іхтіофауни в районі пів­ Звеотає на себе увагу значна кількість промислових риб (Squalus
острова Тарханкут були зібрані нашими спостерігачами в 1954— srrantkias Raja clavata, Trygon pastinaca, Huso huso, Acipenser
1955 pp. на пункті Чорноморському, кол. Ак-Мечеть (Н. Н. Ду- ffuldensta'dti, Acipenser sturio, Sprattus sprattus phalencus, Alosa
гіна, Р. М. Гусєва), а в 1956 і 1957 pp. — в Євпаторії (О. Г. Ар­ kessleri poniica, Engraulis encrasicholus ponticus, Belone belone eu-
буз, С. П. Усова). xini Odontogadus merlangus euxinus, Mugil auratus, Atherina mo-
В складі іхтіофауни цього району було виявлено 59 видів риб. chon pontica, Trachurus mediterraneus ponticus, Mullus barbatus
^За літературними вказівками відомо, що біля піво-ва Тарханкут oonticus Scomber scombrus, Sarda sarda, Thunnus thynnus, Go­
спостерігалась ікра кам'яного окуня, гребінчастого губана та bius melanostomus, Gobius fluviatilis, Gobius batrochocephalus,
інших "риб, в тому числі навіть карликової камбали Кесслера, Scorpoena porcus, Rhombus maeoticus, Pleuronectes flesus luscus,
відомої біля південного та південно-східного берега Криму (Дех- що зустрічаються на Філофорному полі Зернова та «малих» полях.
ник і Павловська, 1949). Можливо, що риби використовують особливості термічного
Цікаво, що в Каркінітській затоці, на захід та південний за­ режиму Філофорного поля (див. Виноградов, 1957), які поля­
хід від піво-ва Тарханкут, відомі також і личинки ланцетника гають у більш високій температурі води в скупченнях фі­
(Branchiostoma lanceolatum), яких знаходив тут І. М. Галаджієв лофори. . .
(1948).
Узагальнені відомості про розподіл іхтіофауни по окремих
Таким чином, склад іхтіофауни біля піво-ва Тарханкут має районах північно-західної частини Чорного моря біля радянських
типово морський характер, причому в ній є деякі елементи, яких
не було в інших районах дослідженої нами частини Чорного моря, берегів як за нашими власними, так і за літературними даними
наприклад, другий вид атерини (Atherina hepsetus): тут більше подані в табл. 2.
великої зеленухи-лапіни (Crenilabrus tinea), частіше починає зу­
стрічатись морський йорж, горбані (Sciaena cirrosa, Corvina umbra),
ближче до берега та частіше підходять меч-риба, тунець, соняч-
ник та ін.
Рухливі риби, як Xiphias gladius, Thunnus thynnus, та навіть
і Zeus faber pungio і Crenilabrus tinea, проходять і далі — майже
до Бугазу, Тендри і до самої Одеси.

Філофорне поле Зернова

Перші відомості про іхтіофауну Філофорного поля Зернова
та «малих» філофорних полів Тендрівської і Каркінітської заток
належать самому С. О. Зернову (1913) та А. В. Кротову (1941),
який налічує в складі риб, що зустрічаються на Філофорному
полі Зернова, 27 видів, а на «малому» філофорному полі Тендрів­
ської затоки — 12 видів риб.
Зараз, як за нашими власними матеріалами, зібраними в
1954—1957 pp., так і за літературними даними (Павлов, 1953;
Челан, 1936), на Філофорному полі Зернова та на «малих» філо­
форних полях Тендрівської та Каркінітської заток зустрічається Табл. 2 підтверджує, що в північно-західній частині Чорного
майже 51 вид риб. моря існує три «центри» солодководної іхтіофауни, що впливають
Значна кількість риб, які зустрічаються на Філофорному полі на сусідні райони: 1) дельта р. Дунаю; 2) Дністровський лиман
Зернова та на «малих» філофорних полях Тендрівської та Каркі­ та р. Дністер; 3) Дніпровсько-Бузький лиман та pp. Дніпро і
нітської заток, має червонуватий колір (осетер атлантичний, Південний Буг.
чорноморський оселедець, сарган, чорноморська пікша, мор­ Біля цих «центрів» кількість елементів солодководної іхтіо­
ський минь, губанові, морські собачки, скумбрія, бички, морська фауни, що час від часу виходять у море, збільшується, що добре
22 23
 помітно на таких ділянках, як Дунайсько-Дністровське межи­ Hippocampus hippocamus - морський Gobius kessleri — бичок-головань.
річчя, Одеська затока, Сичавка—Рибаківка, де кількість морських коник. Gobius fluviatilis — бичок-пісоч-
риб зменшується до 50—57%, а кількість видів прісноводних Crenilabrus ocellatus - зеленушка. ник.
риб, що зустрічаються в морі, досягає 20—24%. Gobius cephalarges — бичок-рижик.
Crenilabrus quinquemaculatus — пе­
Табл. 2 також підтверджує, що в напрямку Чорноморка — Gobius batrachocephalus — бичок-
репел. кнут.
Тендра вплив елементів солодководної (Дніпровської) іхтіофауни Crenilabrus griseus — рибець.
зменшується і далі на південний схід майже зовсім не відчувається. Benthophilus stellatus — пуголовка
Crenilabrus tinea - зеленуxa. зірчаста.
Кількість видів морських риб в районі Чорноморка—В. Фонтан Labrus viridis prasostictes — зелений
така сама, як і в районах Тендрівської коси, північної та схід­ Zeus faber faber — сонячник.
ної частин Каркінітської затоки (70%), але в цьому районі відчу­ губань. Zeus faber pungio — сонячник.
вається іноді вплив прісноводної іхтіофауни. Lymphodus scina — губань носатий- Sphyraena sphyraena — сфірена.
Як і слід було чекати, найбільша кількість видів морських Ctenolabrus rupestris — гребінчастий Mugil cephalus — лобан.
риб спостерігається на Філофорному полі Зернова (84%). губань. Mugil saliens — гостроніс.
Uranoscopus scaber — зіркогляд. Mugil auratus — сингіль.
Trachinus draco — морський дракон. Mugil ramada — головач.
Іхтіофауна Чорного моря біля берегів Румунії Blennius sanguinolentus — морська Atherina hepsetus — атерина морська
собачка. Atherina mochon pontica — атерина
За даними Кереушу (1952), іхтіофауна північно-західної ча­ Blennius tentacularis — морська со­ чорноморська.
стини Чорного моря біля берегів Румунії складається зараз з бачка. Morone labrax — лаврак.
100 видів риб (без прісноводних). Coryphoblennius galerita—чубата мор­ Serranus scriba — кам'яний окунь
ська собачка.
Pomatomus saltator — луфар.
РИБИ, Blennius sphynx — морська собач-
Trachurus mediterraneus ponticus —
ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ У ЧОРНОМУ МОРІ ка-сфінкс.
ставрида.
БІЛЯ БЕРЕГІВ РУМУНИ (за КЕРЕУШУ, 1952) Blennius pavo — морська собачка-
Sciaena cirrosa— світлий горбань.
павич.
Squalus acanthias — колюча акула, Salmo trutta labrax — лосось чорно­ Corvina umbra — темний горбань .
катран. Blennius zvonimiri — морська собач­
морський. Diplodus annularis — морський ка -
Raja clavata — морська лисиця. Anguilla anguilla — вугор річковий. ка.
Trypterygion tripteronotus — трьох- рась.
Trygon pastinaca — морський кіт. Belone belone euxini — сарган.
Huso huso — білуга. перка. Charax puntazzo — зубарик.
Acipenser nudiventris — шип. Odontogadus merlangus euxinus—чор­ Pagellus erythrinus — червоний пагр.
Ophidium barbatum — ошибень.
Acipenser sturio — атлантичний осе­ номорська пікша. Aurata aurata — золотий лящ.
Gymnammodytes cicerellus — піщанка.
тер. Gaidropsarus mediterraneus — морсь­ Boops boops*
Callionymus festivus — морська ми­
Acipenser guldenstadti — осетер ро­ кий минь. Smarts smaris — смарида.
ша. Dentex dent ex*.
сійський. Pungitius platygaster — мала півден­
Callionymus belenus — морська ми­ Chromis chromis — морська ластівка..
Acipenser stellatus — севрюга. на колючка.
ша. Mullus barbatus ponticus — бара-
Sprattus sprattus phalericus —шпрот. Gasterosteus aculeatus — колючка
Scomber scomber — скумбрія.
Clupeonella delicatula delicatula — триголкова. буля.
Scomber japonicus colias — скумбрія-
тюлька. Syngnathus typhle argentatus — тру 6- Scorpaena porcus—йорж морський.
кольоз.
Alosa brashnikovi maeotica — кер­ корот. Trigla lucerna— морський півень.
Sarda sarda — пеламіда.
ченський оселедець. Syngnathus tenuirostris — іглиця тон­ Scophthalmus maeoticus — калкан.
Thunnus thynnus — тунець.
Alosa caspia nordmanni — дунай­ кокрила. Scophthalmus rhombus — ромб.
Xiphias gladius — меч-риба.
ський пузанок. Syngnathus variegatus — червонува­ P leuronectes flesus luscus — глось.
Aphya minuta — бичок прозорий.
Alosa kessleri pontica — чорномор­ та морська іглиця. So lea nasuta —- морський язик.
Pomatoschistus microps — лисун лео­
ський оселедець. Syngnathus phlegon schmidsi— пела­ Lepadogaster gouani — морська ка­
пардовий.
Sardina pilchardus sardina — серед­ гічна іглиця. чечка.
Gobius niger — бичок чорний.
земноморська сардина. Syngnathus nigrolineatus — чорно­ Gobius ophiocephalus — бичок-трав'я-
Sardinella aurita — сардина. морська іглиця. ник.
Engraulis encrasicholus ponticus — Nerophis ophidion teres — морське Gobius melanostomus — бичок- * Вид не має відповідної україн­
хамса. шило. кругляк. ської назви.
'25
24
 Порівнюючи список Кереушу із загальним списком риб, що РИБИ,
зустрічаються біля радянських берегів північно-західної частини ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ЧОРНОМУ МОРІ
Чорного моря (93 види без солодководних), можна, перш за все, БІЛЯ БЕРЕГІВ БОЛГАРІЇ (за ВЪЛКАНОВИМ, 1957)
констатувати, що з числа відомих біля берегів СРСР видів риб
біля берегів Румунії не зустрінуті поки що лише коричнева ате- Squalus acanthias — колюча акула, Hippocampus guttutatus — морсь­
кий коник.
рина (Atherina bonapartei), кефаль-губач (Mugil labrosus), лоцман катран. ,
Zeus faber — сонячник.
(Naucrates ductor) та морський чорт (Lophius piscatorius), але не Squalus blainvillei — акула.
Raia clavata — морська лисиця. _ Zeus faber pungio — сонячник.
важко також помітити, що майже всі ці риби є формами дуже Trygon pastinaca — морський Sphyraena sphyraena — сфірена
рідкісними, і під час наших досліджень в 1953—1957 pp. ми теж Mugil cephalus — лобан.
Huso huso ponticus — білуга Mugil auratus — сингіль.
не мали змоги виявити їх і біля радянських берегів північно- Mugil saliens — гостроніс.
Acipenser nudiventris — шип.
західної частини Чорного моря. Acipenser sturio — атлантичний осе­ Mugil ramada — головач.
Поряд з цим, в складі іхтіофауни румунського узбережжя тер. Atherina hepsetus — атерина мор­
північно-західної частини Чорного моря є деякі риби, відсутні Acipenser guldenstatii — російський ська.
осетер. Atherina mochon pontica — атерина
біля радянських берегів цієї частини моря, наприклад Sardinella чорноморська.
Sprattus sprattus phalericus—шпрот.
aurita, Boops boops, Charax puntazzo, Pagellus erythrinus, Dentex Clupeonella delicatula — тюлька. Morone labrax — лаврак.
dentex, Labrus viridis prasostictes, Symphodus scina, Blennius Alosa bulgarica — болгарський осе­ Serranus scriba — кам'яний окунь.
pavo, Tripterygion tripteronotus, Scophthalmus rhombus, Zeus faber ледець. Serranus cabrilla — кам'яний окунь.
Alosa brashnikovi maeotica — кер­ Pomatomus saltator — луфар.
faber. Trachurus mediterraneus ponticus —
ченський оселедець.
Треба враховувати, що іхтіофауна північно-західної частини Alosa caspia nordmanni—дунай­ ставрида.
Чорного моря біля берегів Румунії в районі Суліна—Констанца, ський пузанок. Lichia amy a* •
тобто в її північній частині, та іхтіофауна південної частини цього Alosa kessleri pontica — чорномор­ Sciaena cirrosa — світлий горбань.
ський оселедець. Corvina umbra — темний горбань.
узбережжя .неоднакові. Diplodus annularis — морський ка­
Sardina pilchardus sardina — серед­
Майже 3 / 4 всього морського узбережжя Румунії припадає земноморська сардина. рась
на дельту Дунаю та на прилеглий до неї район придунайських Sardinella aurita — сардина. Boops boops*.
озер системи Разельм—Синое. Engraulis encrasicholus ponticus — Boops salpa*.
хамса. Charax puntazzo — зубарик.
Зрозуміло, що склад іхтіофауни цього великого району мало Salmo trutta labrax —чорноморський Aurata aurata — золотий лящ.
чим відрізняється від складу іхтіофауни Кілійської дельти Ду­ лосось. Pagellus erythrinus — червоний пагр
наю, яку вивчав О. Ф. Ляшенко (1953), оскільки елементи мор­ Anguilla anguilla — вугор річковий. Spondylosoma cantharus*
ської іхтіофауни, які знаходяться під опріснюючим впливом вод Conger conger — вугор морський. Dentex dentex*.
Belone belone euxini — сарган. Smaris smarts — смарида.
Дунаю, не мають тут умов для значного розвитку. Odontogadus merlangus euxinus —чор­ Maena maena*.
Більше того, за даними румунських авторів (Попович, Борча, номорська пікша. Maena smaris*.
Кереушу), в прибережних морських водах південної частини уз­ Gaidropsarus mediterraneus — мор­ Mullus barbatus ponticus—барабуля.
бережжя Румунії, майже біля Констанци та Аджиджі, можна ський минь. Chromis chromis — морська ла­
Gasterosteus aculeatus — колюча три- стівка.
іноді зустріти коропа, ляща, кляпця, рибця, чехоню, карася, голкова. Crenilabrus tinea — зеленуxa.
шемаю, густеру, краснопірку, щипавку, сома, окуня, су­ Pungitius platygaster — мала півден­ Crenilabrus griseus — рябець.
дака, сонячну рибу та ін., що під час опріснення опиняються на колючка. Crenilabrus quinquemaculatus — пе­
у морі. Syngnathus typhle argentatus — труб- репел.
корот. Crenilabrus ocellatus — зеленушка.
Зрозуміло, що випадки, коли біля Констанци або Аджиджі Sygnathus nigrolineatus — чорномор­ Labrus viridis prasostictes — зелений
можна зустріти згаданих солодководних риб, не часті, а кількість ська іглиця. губань.
цих риб невелика. Syngnatus tenuirostris — іглиця тон­ Ctenolabrus rupestris— гребінчастий
кокрила. губань.
Syngnathus variegatus —червонувата Symphodus scina — носатий губань.
морська іглиця. Coris julis — морський юнкер.
Syngnathus schmidti — іглиця Шмід- Uranoscopus scaber — зіркогляд.
Іхтіофауна Чорного моря та. Trachinus draco — морський дра­
біля берегів Болгарії Nerophis ophidion — морське шило. кон.

За даними «Каталога» проф. Влканова (1957), в складі чор­

номорської іхтіофауни Болгарії налічують зараз 114 видів. Вид не має відповідної української назви.
26
Blennius sanguinolentus —морська Gobius niger — бичок чорний. як болгарський оселедець (Alosa bulgarica, Maena maena, Coris
собачка. Gobius cephalarges— бичок-рижик.
Blennius tentacularis — вухата мор­ Gobius cob it is— бичок.
julis, Conger conger, Serranus cabrilla, Trigla gurnardus, Lepadoga­
ська собачка. Gobius fluviatilis — бичок-пісочник. ster de Candolii, Squalus blainvillei та ін.).
Blennius galerita — чубата морська Gobius kessleri — бичок-головань. Такий розподіл в морі характерний не тільки для риб, а й
собачка. Gobius melanostomus — бичок кру­ для інших представників фауни морських хребетних. Наприклад,
Blennius sphinx—морська собачка— гляк.
сфінкс. за даними Влканова (1949), біля мису Маслен Ніс була знайдена
Gobius paganellus — бичок.
Blennius pavo — морська собачка Gobius ophicephalus — бичок-кнут. морська черепаха (Caretta caretta L.). Другий вид морських че­
павич. Gobius batrachocephalus — бичок репах (Chelone midas), за даними того ж автора, відомий з району
Blennius zvonimiri — морська соба­ зеленчак.
чка. Созополя.
Benthophiloides brauneri — пуголов­
Ophidium barbatum—ошибень. ка Браунера. Інший характер має в південній частині чорноморського
Gymnamodytes cicerellus — піщанка. Scorpaena porcus — йорж морський. узбережжя Болгарії фауна морських безхребетних, до складу
Callionymus festivus—морська миша. Trigla lucerna — морський півень, якої також входять елементи, відсутні в північній частині. Звер­
Scomber scomber — скумбрія. Trigla gurnardus — морський півень.
Scomber faponicus со lias — скумб­ тає на себе увагу вусоногий рак (Cirripedia) Chelonibia testudi-
Rhobmus maeoticus — калкан
рія «кольоз». Rhombus rhombus — ромб. naria E l l i s , який є коменсалом черепахи Chelone midas, а та­
Sarda sarda — пеламіда. Pleuronectes flesus luscus — глось. кож омар (Homarus vulgaris M. Ed w.), більшість місцезнахо­
Thunnus thynnus— тунець. Solea nasuta — морський язик. джень якого припадає на південну частину болгарського узбе­
Xiphias gladius — меч-риба. Lophius piscatorius — морський
Aphya minuta minuta — бичок про­
режжя. Так, за Влкановим (1957), в північній частині узбережжя
чорт.
зорий. Lepadogaster bimaculatus— морська
Болгарії омар відомий лише біля м. Каліакра та біля Варни,
Pomatoschistus microps — лисун. качечка. тоді як в південній частині він знайдений біля Несебра, По­
Pomatoschistus minutus elongatus — Lepadogaster de Candolii — морська мор'я, Созополя та Маслена Носа.
лисун. качечка. Бувають окремі випадки, коли риби, відомі біля південних
Knipowitschia longicaudata — бичок- Lepadogaster gouani — морська ка­
хвостач. чечка.
берегів Болгарії, відсутні біля північних, але в той же час ві­
Proterorhinus marmoratus — бичок- Lepadogaster microcephalus —. мор­ домі ще північніше, біля берегів Румунії, в районі Аджиджа —
цуцик. ська качечка. Констанца (Sardinella aurita, Pagellus erythrinus, Dentex dentex,
Sphyraena sphyraena, Chromis chromis, Zeus faber pungio, Scomber
Професор Влканов (1957) вказує в своєму «Каталозі» та­ japonicus colias, Symphodus scina, Bl. galerita, Bl. pavo, Bl.
кож і солодководних риб, що зустрічаються в прибережних озе­ sphinx) і майже біля радянських берегів північно-західної ча­
рах (лиманах), серед яких бистрянка, бобирець, вівсянка, шемая, стини Чорного моря (Sphyraena sphyraena, Zeus faber pungio та Sco­
гірчак, карась, короп, щипавка, сом, судак, окунь, бичок-го- mber (colias?) — біля Одеси, Coryphoblennius galerita — в ра­
нець, тобто такий комплекс форм, більша частина яких відпові­ йоні о-ва Зміїного і на Філофорному полі Зернова, Blennius
дає тим, які живуть в близьких умовах як біля радянського, так sphinx — біля о-ва Зміїного).
і біля румунського узбережжя північно-західної частини Чорного Таким чином, іхтіофауна північно-західної частини Чорного
моря; компоненти цього комплексу іноді потрапляють у знаряддя моря та прилеглих до неї берегів Румунії та Болгарії в основному
лову в морі. має морський тип. Окремі райони цієї частини моря час від часу
Узбережжя Болгарії* за складом іхтіофауни можна поділити відчувають вплив сусідніх «центрів» прісноводної (та солонува-
на дві частини, які, між іншим, відповідають і природним рибо­ товодної) іхтіофауни, тобто дельти Дунаю, Дністровського або
промисловим районам Болгарії. Дністровсько-Бузького лиманів.
Так, на південь від мису Каліакра і аж до мису Єміне розта­ Чим більший опріснюючий вплив того чи іншого центру на
шований північний район (Варненський), який за складом іхтіо­ суміжний район північно-західної частини Чорного моря, тим
фауни майже зовсім не відрізняється від південних вод Румунії, більше представників прісноводної іхтіофауни можна зу­
що починаються від Констанци, і по суті являє з ними єдиний стріти в прилеглих районах моря в морських знаряддях лову
іхтіогеографічний район. риби.
За мисом Єміне розташований другий, південний (Бургаський) Використовуючи матеріал про знаходження в морських зна­
район, що, мабуть, поступово переходить в Прибосфорський район ряддях лову прісноводних риб, можна зробити припущення, що
Чорного моря, до якого безпосередньо і прилягає. опріснюючий вплив Дунаю безпосередньо помітний вздовж за­
В складі іхтіофауни південного (Бургаського) району Болга­ хідних берегів Чорного моря не далі району Констанца — Аджи-
рії є риби, які не зустрічаються в північному (Варненському) Джа, в якому іноді зустрічається в морі значна кількість різно­
районі. Так, тут потрапляють до рибальських мережей такі риби» манітних прісноводних риб, що доходять сюди разом із струменя-
28 29
 ми дунайських вод. Щождо впливу вод Дніпра в районі на південь жиною 143 см, що мала трьох акулят. 12. VI 1955 р. в 7 км від
та на південний схід від Дніпровсько-Бузького лиману, то його Ак Мечетської бухти була здобута самка акули довжиною 139 см,
можна помітити не далі західного краю Кінбурнської коси та шо мала чотирьох акулят довжиною 15-16 см.
північного краю Тендри, куди ще потрапляють окремі прісноводні В найбільшій кількості катрани потрапляють до рибальських
риби. В основному ж вплив дніпровських вод спрямований знарядь в трьох районах: біля о-ва Зміїного (Вилківський район);
більше вздовж узбережжя на захід — до Одеської затоки, а іноді біля Тендри та в районі піво-ва Тарханкут.
і на південь до мису Великий Фонтан та Чорноморки.
Про хід промислу акули-катрана в районі, прилеглому до
о-ва Зміїного, в 1955—1957 pp. дають уявлення такі цифри про-
СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД РИБ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ її вилов (ц):
ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ 1955 р. 1956 р. 1957 р.
(Зічень — 12 З
РОДИНА SQUALIDAE Лютий — 3 —
Березень 5 — З
Рід Squalus L і п п ё, Квітень 44 13 8
Травень — — 6
Squalas acanthias L і п п є, 1758—колюча акула, катран Червень 2 6 3
Липень — 8 3
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Великий Серпень — — —
Фонтан (1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ, 1954), Тендра (1954, Вересень — 1 —
1955), Джарилгацька затока (1954), район піво-ва Тарханкут (1954), Євпа­ Жовтень — — 18
торія (1956, 1957). Листопад — — 27
Грудень — — 26
Колюча акула, катран (румун, rechin, caine de mare, болг. Всього 51 43 97
морско куче, турецьк. mahmuzli, giam-ghioz) зустрічається майже
по всіх районах північно-західної частини Чорного моря, по­ В червні — липні 1954 р. на рибпункт, розташований на Тендрі,.
трапляючи до різних знарядь лову риби (ставники, камбальні катранів доставляли з моря, де їх здобували аханами разом з
сітки, ахани тощо). Так, в липні 1953 р. катрани поодинокими осетровими. Кількість здобутих тут акул та їх довжина (см) така:
екземплярами потрапляли до ставників біля Золокар та Бур-
наса. Довжина одного з здобутих тут катранів була 45 см (Золо­ Кількість Довжина
кари), другого — 135 см (Бурнас). В районі Чорноморка — Вели­ акул (екз.) (см)
кий Фонтан 27. VII 1955 р. до ставника потрапив невеличкий 12.VI 50 145—180
катран довжиною 50 см. В районі Рибаківки (Аджіаськ) 15. VI 1954 р. 15.VI 58 135—160
був здобутий катран довжиною 130 см. 16. VI 1954 р. біля 17.VI 400 140—180
Тендри до аханів потрапило разом 5 акул-катранів довжиною 18.VI 48 135—175
4. VIІ 27 138—164
145—175 см. 6. VIІ 58 135—180
Під час іхтіологічних спостережень в північно-західній части­
ні Чорного моря були зібрані деякі факти про молодь акули- Хід промислу акули-катрана в районі Тендри в 1954 р. ха­
катрана. рактеризується такими даними про її вилов (ц): травень — 34,
Так, 12. VI 1954 р. на судні (баркасі), що доставив 50 акул червень — 135, липень — 79, серпень — 173, вересень — 3 ц, у
на Тендру, виявилося багато «акулят-викидней», що опинились жовтні і листопаді — одиничні екземпляри (всього 393 ц).
на дні баркасу завдяки тому, що живородячі акули-самки після Лов акули-катрана провадився в 1952—1954 pp. також і в
вилову почали посилено „викидати" своїх малят, які мали жовточні Каркінітській затоці (за даними Скадовського рибпункту), але
мішки. Процес „викидання" (аборт) малят у деяких акул продов­ катранів тут було виловлено значно менше, ніж на Тендрі. Дов­
жувався вже на березі під час зважування на терезах: майже жина катранів, виловлених в жовтні — липні 1954 р. в Каркініт­
кожна самка,, викидала" по троє-четверо акулят довжиною 20—23 см. ській затоці, була в межах 125—182 см.
15. VI 1954 р. аналогічне явище спостерігалось і на Скадовсько- За даними рибоколгоспу «Шлях до комунізму» (Чорноморське,
му рибпункті, де самка акули-катрана довжиною 98 см вики­ кол. Ак-Мечеть, Кримської області), в 1951—1953 pp. в районі
нула чотирьох акулят довжиною 22—23,5 см. 1 .VII 1954 р. в морі коло піво-ва Тарханкут цей колгосп виловив акул-катранів в такій
Тарханкутського маяка була здобута самка акули-катрана дов- кількості (ц);
30 зі
 1951 р. 1952 р. 1953 р. 1951 р. 1952 р. 1953 р,
РОДИНА TRYCONIDAE
Січень Один. Один. — Серпень 7
Лютий 5 З
-» Один. Вересень 10 9 15
Березень 1 Жовтень — Рід Trygon C u v i e r
Квітень 29 2 9 13 18
Травень Листопад Один. 8
21 13 16 Грудень 0,5 Один. Trygon pastinaca L i n n e', 1758—морський кіт, скат-хвостокол
Червень 6 12 11 Один.
Липень 0.5 5 54 Всього 75 79 124 Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Тендра
(1954 1955), Джарилгацька затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чу-
Акули-катрани, яких виловлювали в 1954—1957 pp. в районі пюмс'ька коса, 1954—1955; район Ак-Мечетської бухти, 1954; Каланчакські
піво-ва Тарханкут та Євпаторії, мали довжину 32—150 см. острови, 1954; Сари-Булатські острови, 1954), Євпаторія (1956, 1957)
о-в Зміїний (1956).
РОДИНА RAJIDAE
Морський кіт, хвостокол (російськ. «морской кот», румун, рі-
Рід Raja Linn e sica de mare, болг. морска котка) підходить до берегів північно-
західної частини Чорного моря звичайно в березні — квітні і
Raja clavata L i n n e , 1758—морська лисиця
зникає з наступанням холодів (у жовтні), коли відходить на місця
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно- зимового перебування.
морка (Люстдорф) (1955), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1955), Кар- У випадках, коли наступання тепла затримується суворою
кінітська затока (Чорноморське, кол. Ак-Мечеть) (1954, 1955), Євпаторія
(1956, 1957). затяжною зимою, строки підходу морського кота як теплолюб­
ної форми до берегів північно-західної частини Чорного моря теж
Морська лисиця (румун, vatos, vulpe de mare, болг. ватос, відповідно зсуваються на дальші місяці.
морска лисица; турецьк. vatos) в північно-західній частині Чор­ Найбільша довжина морських котів, яких виловлювали в пів­
ного моря поширена переважно в районі о-ва Зміїного, але в ін­ нічно-західній частині Чорного моря в 1954—1957 pp., досягає
ших пунктах зустрічається далеко не кожного року, поодинокими 131 см.
екземплярами. За А. В. Кротовим (1949), запаси морського кота в північно-
Найкрупніші екземпляри (довжиною 115—118 см) здобуті у західній частині Чорного моря оцінюються в 5—8 тис. т. Ця риба,
липні 1953 р. в районах Золокар та Бурнаса, де вони потрапили яка є дуже цінною сировиною для одержання вітаміну А, далеко
до камбальних сіток. В районі Чорноморка (Люстдорф) морська не повністю використовується промислом. Проте слід зазначити,
лисиця була виловлена лише в 1955 р. (2 і 8. VI) теж камбальними що в промисловій статистиці не відокремлюють морського кота
сітками; довжина цих скатів становила тут 76—83 см. В районі від морської лисиці; їх об'єднують під загальною назвою «скати».
Рибаківки (Аджіаськ) морську лисицю довжиною 57 см було здо­ Багато скатів потрапляє до камбальних сіток під час камбальної
буто 19. VI 1954 р. біля входу до Березанського лиману. В районі путини, особливо в районі, прилеглому до о-ва Зміїного.
Тендри морська лисиця в 1954 р. зовсім не була зареєстрована, Про хід цього промислу в 1955—1957 pp. дають уявлення такі
але 5. V 1955 р. мав місце випадок, коли морська лисиця була дані:
тут здобута в промисловій кількості (1380 кг). Морські лисиці,
яких виловлювали в 1954—1955 pp. в районі Ак-Мечетської бухти 55 р. 1956 р. 1957 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
(в Каркінітській затоці), були довжиною 57—85 см. Морські ли­ Січень 42 33 6 Серпень — 12 6
сиці, виловлені влітку 1956—1957 pp. в районі Євпаторії, були Лютий — 10 — Be ресень — 1 10
довжиною переважно 40—76 см, окремі екземпляри досягали Березень 113 7 17 Жовтень —. 1 14
Квітень 95 154 44 Листопад 10 10 18
90 см. Молоді морські лисиці довжиною 20—35 см були здобуті Травень 102 175] 11 Грудень — 37 14
в районі Євпаторії у червні, липні та вересні 1956—1957 pp. Червень
48 109 і 51
Липень — 123 8 Всього 410 672 199
У шлунку морських лисиць, здобутих біля Чорноморки в
червні 1955 p., знайдені краби (Carcinus moenas), креветки
(Crangon crangon), молюски (Nassa reticulata) та рештки бичків Одеський рибозавод в 1957 р. прийняв скатів в червні — З,
в ли
(Gobiidae); в шлунку морських лисиць з Євпаторії були риби: п н і — 11, в серпні — 22, в жовтні— 1, в листопаді — З,
ставрида {Trachurus mediterranneus ponticus) та смарида {Smarts в грудні — И ц (всього 53 ц).
smarts). лід промислу скатів в районі Тендри в 1954 та 1955 pp. видно
з таких даних (ц).

3-2337 ^ „3
 4954 р. 1955 р. 1954 p. 1955 p. В районі піво-ва Тарханкут та біля Євпаторії білуга є важли­
Березень —
вою промисловою рибою. Довжина білуг, виловлюваних в районі
6 Серпень 11 —
Квітень 3 47 Вересень 5 —
півострова, становить 112—212 см, а в районі Євпаторії — 97—
Травень 9 87 Жовтень 1 — 257 см. _ . . .„
Червень 4 4
Липень
Провідне місце в промислі білуги в швнічно-західнш частині
7 10 Всього 40 154
Чорного моря займає Вилківський район, в якому в 1955 р. її
було здобуто 1235, в 1956 р. — 844, а в 1957 p.—630 ц.
Хід промислу скатів в районі Євпаторії в 1953—1957 pp. видно ' Хід промислу білуги у Вилківському районі в 1955—1957 рр,
з таких цифр {ц)\ видно з таких даних (ц):
1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р 1955 p. 1956 p. 1957 p. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
Січень — Один. 9 1 1 Січень 10 3 1 Серпень 254 88 63
Лютий Один. — 8 6 12 Лютий 28 4 6 Вересень 179 48 53
Березень 11 Один. 9 16 1 Березень 18 1 78 Жовтень 69 68 40
Квітень 32 36 71 69 53 Квітень 40 70 101 Листопад 20 ЗО 31
Травень 108 183 192 436 169 Травень 38 76 76 Грудень 27 65 39
Червень 53 122 50 54 91 Червень 141 273 62
Липень 52 88 9 55 64 Липень 41! 118 80 Всього 1235 844 630
Серпень 80 8 12 22
Вересень 6 35 7 5 8
Жовтень 2 13 23 24 9 В 1957 р. Ізмаїльський рибозавод прийняв у червні — 1,
Листопад 1 7 10 6 2 в липні — 1, в листопаді — 3 ц (всього 6 ц); Білгород-Дністров­
Грудень 4 22 — 1 10 ський в жовтні — 1 1 , в листопаді —• 1 ц\ Одеський — в лю­
тому — 15, в березні — 17, в квітні — 7, в травні — 6, в листо­
Всього 349 514 399 695 420 паді — 3, в грудні — 2 ^(всього50 ц) білуги. З наведених даних
про вилов білуги в 1955—1957 pp. можна бачити тенденцію до
зниження виловів.
РОДИНА ACIPENSERIDAE Промислова статистика в районах півострова Тарханкут та
Євпаторії поєднує білугу, осетра та севрюгу під однією назвою—
Рід Huso B r a n d t
«червона риба».
Huso huso L і п п ё, 1758—білуга
Рід Acipenser Linne
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1953), Чорноморка (Люст-
дорф) (1954, 1955), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Каркінітська затока (Чу- Acipenser nudiventris L o v e t z k y , 1828— шип
рюмська коса) (1954, 1955), район піво-ва Тарханкут (1954, 1955), Євпа­
торія (1956, 1957). ' Місцезнаходження: Каркінітська затока (біля острова Джарилгач,
1954, 1955; біля Чорноморського, кол. Ак-Мечеть, 1954).
Білуга (російськ. белуга, румун, morun, болг. моруна, турецьк.
Шип {російськ. виз, румун, viza, болг. виза) іноді потрапляє
morina, mersin morinassi) у вересні 1953 p. була виловлена в Же-
в улови в північно-західній частині Чорного моря поодинокими
бріянській бухті (вага 75 кг). 1 і 2. IX 1954 р. до ставника біля
екземплярами і не кожного року, переважно в Каркінітській
Чорноморки (Люстдорф) потрапили дві молодих білужки, дов­
затоці. Рідкісна риба в Чорному морі. Так, 14.VI 1954 р. біля
жиною 35 і 38 см. 19. VIII 1955 р. тут було здобуто білугу вагою
о-ва Джарилгач на глибині 12 м потрапив до аханів шип довжи­
120 кг. 24. VII 1954 р. в районі Рибаківки (Аджіаськ) було здо­
ною 188 см. 25. V 1955 р. в тому ж районі знову потрапив в аха-
буто білугу довжиною 224 см і вагою 124 кг. На Тендрівській
ни шип довжиною 109 см. В червні 1954 р. на крюччя в 7 км від
косі у 1954 та 1955 pp. протягом травня — серпня білугу вилов­
Ак-Мечетської бухти (с. Чорноморське) потрапив шип довжиною
лювали в промисловій кількості. Довжина білуги була в межах
168 см. Шип відомий також біля берегів Румунії (Кереушу, 1952)
100—237 см. В Каркінітській затоці в районі Чурюмської коси
та Болгарії (Варна).
в травні — липні 1954 та 1955 pp. ловили білуг довжиною 61 —
261 см. В Джарилгацькій затоці в квітні — червні 1955 р. були
здобуті білуги довжиною 122—210 см.
34
 Acipenser sturio L і n n ё, 1758 — атлантичний осетер
Cirripedia Retusa variabilis
Місцезнаходження: Каркінітська затока (район Чурюмської коси Cerithidium
1955). Balanus improvisus
Bivalvia
Атлантичний осетер {румун, sip, болгар, немска есетра, турецьк, Isopoda Mytilus gatloprovincialis v.
asl mersin) довжиною 120 см, якого здобули в північно-західній frequens
частині Чорного моря 13. VI 1955 р. біля Чурюмської коси, був Idothea baltica Tapes rugatus
забарвлений в червонуватий колір, особливо жучки, що були Venus gallina f. alba
Decapoda Venerupis discrepans
яскравочервоного кольору. Здається, що, як і у випадку з черво­ Gastrana fragilis
ними сарганами, теж здобутими в Каркінітській затоці, цей осетер Carcinus maenas
Portunus arcuatus Cardium paucicostatum
набув такого забарвлення у зв'язку з перебуванням в заростях Diogenes varians Cardium sp.
філофори {Phyllophora nervosa), розташованих поблизу Чурюм­ Callionassa pontica Mactra subtruncata
ської коси (Виноградов, 1956). Meretrix rudis [.simplex
Leancier adspersus Atra alba
За даними Кереушу (1952), атлантичний осетер іноді трапляє­ Gastropoda
A bra fragilis
ться біля берегів Румунії (Аджиджа, Констанца), а також біля
берегів Болгарії (Бургас). Заданими Л. С. Берга (1932), атлантич­ Pisces
Nassa reticulata
ний осетер іноді зустрічається також і біля Одеси. Bittium reticulatum Engraulis encrasicholus
Rissoa sp. ponticus
Рідкісна риба у Чорному морі.
В північно-західній частині Чорного моря найбільше осетра
Acipenser giildenstadti colchicas, Marti, 1940 — осетер російський добувають в районі, пр илеглому до о-ва Зміїного; хід промислу
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно- в цьому районі видно з таких даних {ц)\
морка (Люстдорф) (1953), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955), 1955 р. 1956 р. 1957 р. 1955 р. 1956 1957
Джарилгацька затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса)
(1954, 1955), район піво-ва Тарханкут (1954, 1955), Євпаторія (1956, 1957). Січень — — — Серпень 53 17 11
Лютий — — — Вересень 56 9 11
Осетер російський {румун, nisetru, болг. есетра, руски есетра, Березень 1 — — Жовтень 22 16
турецьк. mersin) в районах Золокар, Бурнаса та Чорноморки по­ Квітень 13 — 10 Листопад — 7
трапляв до ставників в 1953 р. в червні-—липні, переважно у Травень 8 5 9 Грудень — 7
вигляді молоді довжиною 16,5—22 см. Лише окремі екземпляри Червень 22 19 16
Липень 67 32 8 Всього 242 112 67
мають довжину 34—72 см. В районі Рибаківки (Аджіаськ) осетри,
яких виловлювали в червні та липні 1954 p., були довжиною 75— Acipenser stellatus P a l l a s , 1771 — севрюга
149 см. В районі Тендри в 1954—1955 pp. російського осетра ло­
вили протягом квітня — листопада як біля берегів, так і у від­ Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
критому морі. Довжина осетрів становила 95—200 см. В Джарил- морка (Люстдорф) (1953, 1954, 1955), Великий Фонтан (1954), Рибаківка
(Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954, 1955),
гацькій затоці російський осетер — теж промислова риба, його Каркінітська затока (Чурюмська коса, Каланчакські острови, 1954, 1955;
довжина тут 85—194 см. район Ак-Мечетської бухти, 1954; бухта Ярилгацька, 1955), Євпаторія
(1956, 1957).
За даними А. В. Кротова (1949), осетри заходять у Джарил-
гацьку затоку під час нерестової міграції, прямуючи в дальшому Севрюга {румун, pastruga, болг. пъструга), яку виловлювали
в Дніпровсько-Бузький лиман. В зв'язку з цим цікаво, що 9. VI в ставники в червні — вересні 1953 р. в районі Золокар та Бур­
1954 р. тут було здобуто самку осетра довжиною 177 см та вагою наса, була довжиною 12—97 см.
40 кг, що мала ікру вагою 16 кг. 12. VI 1955 р. в районі Чурюм­ Севрюга, яку виловлювали влітку 1954—1955 pp. біля Чор­
ської коси, розташованої на схід від Джарилгацької затоки, було номорки, мала довжину ЗО—40 см. Такої ж майже довжини (28—
здобуто самку осетра довжиною 165 см, що теж мала ікру. В 47 см) була і севрюга, яку виловлювали біля Великого Фонтану
1954—1955 pp. в східній частині Каркінітської затоки виловлю­ в червні — липні 1954 р., та севрюга, зловлена влітку 1954 р.
вали осетрів, довжина яких була в межах 111—190 см. Довжина в
Тендрівській затоці (довжина 38—43 см); молодих севрюг дов­
осетрів, яких виловлювали в районі пів-ва Тарханкут в 1954— жиноюі 34—59 см виловлювали влітку 1954 р. також і в Каркі­
1955 pp., була в межах 105—192 см, а осетрів, яких виловлювали нітській затоці біля Чурюмської коси.
в 1956—1957 pp. біля Євпаторії, — 82—167 см. Спостереження показують, що молодь севрюги зустрічається
До складу поживи російського осетра, за нашими даними, \ля берегів північно-західної частини Чорного моря частіше,
входять такі види: Н1ж м
°лодь російського осетра.
36
37
 Найкрупніша севрюга довжиною 161 см була здобута 17. VI вжину 8,5—10,5 см. В 1955 р. (травень — липень) та в 1956 р.
1954 р. в північно-західній частині Чорного моря в районі Кара-
буш —• біля Рибаківки (Аджіаськ), але біля кримських берегів ^° овень — серпень) біля Чорноморки виловлювали шпротів дов­
(Євпаторія) в 1957 р. ловили севрюг довжиною і 163 см. В проми­ жиною 8—12 см. В районі Великого Фонтану шпрот в 1954 р.
словій кількості севрюгу ловили під час наших спостережень з'явився в травні; його ловили на протязі червня — вересня,
в районі Тендри та піво-ва Тарханкут. Довжина севрюг, яких тоді як в 1953 р. —тільки в квітні і травні. Довжина шпротів
виловлювали в районі Тендри, становила60—100см, а біля піво-ва в районі Великого Фонтану у червні — липні 1954 р. була 6—
Тарханкут — 93—124 см. 10 5 см; вилов їх порівняно з 1953 р. (за даними рибоколгоспу
ім! Шмі'дта) зріс з 38 до 389 ц.
У Вилківському районі севрюги було здобуто в 1955 р. 98, В червні — липні 1954 р. в районі Рибаківки (Аджіаськ) шпрот
в 1956 р. — 79, а в 1957 р. — 26 ц. Хід промислу севрюги в цьому довжиною 5,1—П см був основною промисловою рибою, що над­
районі в 1955—1957 pp. видно з таких даних (ц):
ходила на Рибаківський рибпункт. В 1954 та 1955 pp. біля Тендри
1955 р. 1956 р. 1957 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р. ловили шпротів довжиною 10—И см, а в Тендрівській затоці —
Квітень 6 1 3 Серпень 14 15 — довжиною 9—12 см. В Джарилгацькій та Каркінітській затоках
в 1954—1955 pp. шпрот нашими спостерігачами не був зареєстро­
Травень 5 18 8 Вересень 20 19 —
Червень 12 17 10 Жовтень 9 2 — ваний, але в районі Євпаторії ЗО. VI 1956 р. та між 8 і 20. VII
Липень 32 7 5
1957 р. ловили шпротів довжиною 7—10 см.
Всього 98 79 26
В шлунках шпротів, виловлених в 1953—1957 pp. в північно-
західній частині Чорного моря, були знайдені такі планктонні
РОДИНА CLUPEIDAE організми: Calanus helgolandicus, Pseudocalanus elongatus, Para-
calanus parvus, Centropages kr'dyeri, Acartia clausi, Anomalocera
Рід Sprattus G i n g e r s o h n , 1846 petersoni, Evadne spinifera, Podon, Harpacticoida, личинкові стадії
Cirripedia, Gastropoda, Bivalvia; зустрічався також Coscinodiscus.
Sprattas sprattus phalericas, 1826 — шпрот (capдель)
Самого шпрота ми знайшли в шлунках таких риб північно-
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) західної частини Чорного моря, як скумбрія, ставрида, оселедець,
(1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953 — 1957), Великий Фон­ калкан, сарган, пікша, морський півень.
тан (1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, Про хід промислу шпрота (за даними Укрчорноморрибтресту)
1955), Євпаторія (1956, 1957).
в північно-західній частині Чорного моря в 1953—1957 pp. дають
В останній час біологію шпрота Чорного моря, зокрема шпрота уявлення такі дані (ц):
північно-західної частини моря, вивчала Асланова (1954), а пи­
тання розмноження шпрота — Павловська (1954). 1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
За даними Асланової, підхід шпрота (румун, tata, ciacia, Квітень 4 181 54 3923
болг. «цаца», «трицона», «копарка»; турецьк. сіасіа) в північно- Травень 2946 18515 279 8741 14071
Червень 306 9918 2700 6566 3892
західну частину Чорного моря починається в квітні і триває майже Липень 2519
75 562 14405 1944
до листопада. Найбільші промислові скупчення шпрота в районі Серпень 314 581 23 5686 2777
Рибаківка (Аджіаськ) — Волчок (Жебріянська бухта) виникають Вересень 301 1 2 965 807
з травня до липня. Весняний лов шпрота починається в квітні Жовтень 242 — — 64 28
одночасно по всіх пунктах північно-західної частини Чорного Листопад — — 3 — —
моря: від Дунаю до Каркінітської затоки (Скадовськ). Восени Всього 4188 31715 3569 36481 27442
шпрот відходить у відкрите море, теж одночасно—від Дунаю до
Тарханкута.
В районі Золокари — Бурнас в травні — вересні 1953 р. ви­ З наведених даних можна бачити, що вилови шпрота в пів­
ловлювали шпрота довжиною 5,3—12,3 см, причому найбільше — нічно-західній частині Чорного моря досить значно коливаються
протягом травня. В районі Чорноморки (Люстдорф) шпроти дов­ з року^в рік.
жиною 8—11 см у великій кількості з'явились ЗО.Х 1953 р. В Найбільше шпрота виловлює Вилківський рибозавод. Напри­
1954 р. шпрота почали ловити біля Чорноморки з 15 квітня, при­ клад, в 1957 р. в північно-західній частині Чорного моря Вилків-
чому з 15. IV до 15. V його було здобуто 400 ц. Шпроти, яких ським рибозаводом було здобуто 12912 ц, Ізмаїльським — 5850,
виловлювали в Чорноморці між 19. VII і 24. VIII 1954 p., мали Ьілгород-Дністровським — 4191, Одеським — 4483 ц шпрота.
38
39
 Керченський оселедець, знайдений в червні — липні 1953 p..
з районі Золокари — Бурнас біля берегів Тузлівської коси, мав
довжину 12—25 см. Керченські оселедці, яких ловили в липні —
Б
ересні 1954 р. біля Чорноморки (Люстдорф) були довжиною
10—27 см.
У вересні 1954 р. під час експедиції на сейнері «Академик Зер-
нов» в районі Рибаківки (Аджіаськ) керченського оселедця довжи­
ною 17—18,5 см ловили на «самодури» та кошельковим неводом
разом із скумбрією (Scomber scombrus).
В червні 1954 р. ми знайшли керченського оселедця, якого
було здобуто на «самодур» біля Тендри.
За даними Чепурнова, Бурнашова та Сидорової (1955), кер­
ченський оселедець підходить в район Бугаза (Дністровське уз­
Рід Clupeonella К є s s І є г, 1877 мор'я) на початку травня і тримається тут до кінця липня. Довжи­
на оселедця в цьому районі 19—21,9 см.
Clapeonella delicatala delicatala ( N o r d r a a n n ) , 1840 — тюлька Заходить у лиман Бурнас (Замбриборщ, 1952).
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно -
морка (Люстдорф) (1953, 1955), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Alosa caspia nordmannl ( A n t i p a ) , 1905 —дунайський пузанок
Тендра (1954, 1955).
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Бурнас (1953), Чорно -
Тюлька {румун, gingirica; болг. трисона, копарка, трисога- морка (Люстдорф) (1954), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955),
на) — масова форма опріснених районів північно-західної ча­ Єгорлицька затока (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954, 1955), Кар-
стини Чорного моря та її лиманів. кінітська затока (бухта Ярилгацька, Міжводне, 1955).
За нашими матеріалами, в морі в районі Золокар в ставники
в липні —: вересні 1953 р. потрапляли тюльки довжиною 4—8 см, В липні (19. VII) 1953 р. дунайські пузанки довжиною 14—
а в районі Бурнаса, в червні 1953 р. —довжиною 7—9,3 см. Тюльки 15 см потрапляли іноді в ставники в районі Бурнаса. У вересні
довжиною 5—6,5 см були знайдені також в шлунках скумбрії (8. VIII) та в серпні (1. IX) 1954 р. вони потрапляли, теж пооди­
(Scomber scombrus), яку ловили біля Золокар в 1953 р. В травні — нокими екземплярами, у ставники в районі Чорноморки. Довжина
червні 1955 р. тюлька довжиною 4,6—9 см зустрічалась в уловах пузанків тут була 13—17,5 см. Пузанки, яких ловили в червні —
біля Чорноморки, в її шлунках були Zoea Decapoda. 17. VIII липні 1954 р. в районі Рибаківки (Аджіаськ), були довжиною
1956 р. в морі, біля входу в Сухий лиман, волокушею разом з 13—22см. Зустрічався пузанок в 1954—1955 рр. також і в Джарил-
іншими рибами було здобуто багато тюльки. 21. VII 1954 р. 1200 кг гацькій затоці; його довжина становила 12—19,5 см. 7 і 12. VI
тюльки було здано на Рибаківський (Аджіаськ) рибпункт. Біля 1955 р. кілька екземплярів пузанка довжиною 12—16 см були
Тендри в 1954—1955 pp. тюлька зустрічалась зрідка: поміж камси здобуті в Ярилгацькій бухті Каркінітської затоки, де вони по­
іноді траплялись окремі екземпляри тюльки. трапляли у ставники разом з морськими карасями (Diplodus an­
Кількість тюльки, здобутої в останні роки в лиманах Північ­ nularis) та смаридою (Smarts smarts).
ного Причорномор'я та в прибережних водах опріснених районів У шлунках пузанка, якого було здобуто в червні 1954 р. в
північно-західної частини Чорного моря, за даними Укрчорно- районі Рибаківки, були знайдені переважно Eurytemora lacustris,
моррибтресту, становила в 1953 р. 2679 ц, в 1954 р. —3433, в багато Acartia clausi, личинки Cirripedia та Bivalvia.
1955 р. — 4625, в 1956 р. — 8172, в 1957, р. — 3528 ц. За даними Чепурнова, Бурнашова і Сидорової (1955), в районі
Бугаза (Дністровське узмор'я) пузанок зустрічається в травні —
червні та липні. Довжина його тут — 10—17 см.
Рід A losa С u v і є г, 1829
Alosa brashnikovi maeotica (Crimm), 1901 — керченський оселедець
Alosa kessleri р о п t і с а (Е і c'h w a 1 d), 1838— чорноморський оселедець
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
морка (Люстдорф) (1954), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954). Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман)
(1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953, 1954, 1955, 1956),
40 Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957), Тендра (1955), Джарилгацька за-

41
тока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса — 1954, 1955; у ставники, в яких була разом з оселедцями і більшість вказа­
Чорноморське, кол. Ак-Мечеть — 1954, 1955), мис Тарханкут (1954), Єв­ них риб.
паторія (1956, 1957). Промислові організації враховують не окремо оселедців різ­
Чорноморський оселедець (в Дніпрі — дніпровський, в Ду­ них видів, а всіх їх разом під однією рубрикою «оселедці». Можна
наю — дунайський, румун, scrumbie de Dunare, болг. карагьоз, припустити, що найбільше значення в уловах оселедців має саме
дунавска скомпрія) — найбільш поширений та численний з осе­ чорноморський («дунайський») оселедець.
ледців в північно-західній частині Чорного моря. Дані про вилов та здачу оселедця (ц) на рибні заводи Укрчорно-
Оселедці, виловлені в червні — вересні 1953 р. в районі Зо- моррибтресту в 1953—1957 pp. наводимо нижче.
локари — Бурнас, були довжиною 10—28 см, а оселедці, вилов­
лені в серпні того ж року біля Чорноморки (Люстдорф), досягали 1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
в довжину 42 см; чорноморські оселедці, виловлені в районі Чор­ Березень 29 11 90 — 132
номорки в липні — вересні 1954 p., мали довжину 16—23 см, Квітень 1039 1386 1553 918 950
в травні — липні 1955 р. — 11—34,5 см, а в червні — липні Травень 792 1746 2229 314 286
1956 р. —11—21 см. Червень 217 978 345 82 63
Липень 303 325 210 34 6
Оселедці підходять до берегів у районі Чорноморки в певній Серпень 199 195 102 99 38
послідовності: спочатку молодші, а потім старші генерації. В Вересень 178 109 21 3 11
травні 1955 р. тут були оселедці довжиною тільки 11 —15 см, в Жовтень 161 17 5 5 5
Листопад 150 94 26 — —
червні — 15—27 см, а в липні — 27—34,5 см. Влітку 1956 р. Грудень 55 9 84 — —
оселедців було мало, і тільки один екземпляр був довжиною 21 см,
тоді як решта— 11—15 см. В районі Чорноморки оселедці три­ Всього 3123 4870 4665 1455 1491
маються біля берегів майже до серпня.
В районі м. Великий Фонтан протягом червня — серпня 1954 р. Як видно з цих даних, найбільше оселедців в 1953—1957 pp.
виловлювали оселедців довжиною 13—22 см, але 17. VII 1954 р. було здобуто в 1954 і 1955 pp., тоді як в 1956—1957 pp. кількість
був здобутий оселедець довжиною 43 см. В районі Тендри чорно­ виловлених оселедців різко впала. Найбільша кількість оселед­
морські оселедці потрапляють у ставники лише випадково, тому ців, виловлених в 1953—1957 pp., припадає на район Вилківського
в червні 1955 р. тут було знайдено тільки 2 екз. довжиною 24— рибозаводу, що прийняв в 1953 р. 2416 ц оселедця (з 3123), в
26 см. В Джарилгацькій затоці чорноморський .оселедець має 1954 р. — 3589 (з 4870), в 1955 р. — 3898 (з 4665), в 1956 p.—1392
певне промислове значення. Оселедці, яких тут виловлювали (з 1455) та в 1957 р. — 1447 (з 1491) ц.
в 1954—1955 pp., були довжиною 12—32 см. В Каркінітській
затоці в районі Чурюмської коси чорноморського оселедця до­
бувають ставними неводами на глибині 3—4 м. Довжина оселед­ РОДИНА ENCRAUL1DAE
ців, виловлених тут в травні — липні 1954—1956 pp., становила
7—37 см. Лов оселедця в основному провадиться тут в квітні, але Рід Engraulis Cuvier
він продовжується ще протягом травня — липня, іноді аж до Engraalis encrasicholus ponticus A 1 ex.,1927 — камса (анчоус)
вересня. В районі Євпаторії оселедці, виловлені протягом трав­
ня — липня в 1954 і 1955 pp., мали довжину И—32 см. Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) (1953),
За А. В. Кротовим (1949), місця зимового перебування чорно­ Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953—1957), Великий Фонтан
(1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955),
морського оселедця знаходяться в районі мису Тарханкут, біля Джарилгацька затока (1954 — 1955), Каркінітська затока (район Чурюмської
Ак-Мечеті (Чорноморське), а також на «севрюжій ямі» біля Одеси. коси, 1954, 1955); район Ак-Мечетської бухти (1954, 1955), Євпаторія (1956,
Звідси оселедець весною мігрує в інші райони північно-західної 1957).
частини Чорного моря.
В шлунках чорноморських оселедців, виловлених в 1954— Камса, або анчоус {румун, hamsia, болг. хамсия, турецьк.
1956 pp. в північно-західній частині Чорного моря, були знайдені hamsi) — найбільш численна пелагічна риба в Чорному морі,
хамса, шпрот, атерина, бички, дрібна пікша, морська миша, маль­ яка відіграє велику роль в рибному промислі, а також і в живленні
ки кефалі, креветки (Leander squilla, Leander adspersus, Crangon великих риб Чорного моря і дельфінів.
crangon), гебія (Upogebia litoralis), Amphipoda, Isopoda, Mysi- Питанням біології, розподілу та оцінки запасу чорноморської
dacea, Copepoda, поліхети (Nereidae) та ін. Можливо, що це не камси присвячена праця Майорової і Чугунової (1954), за да­
досить характерно, оскільки більша частина оселедців потрапляла ними яких північно-західна частина — єдиний в Чорному морі
42 43
 район прибережного літньо-осіннього (з травня по вересень —
жовтень) місцеперебування та промислу камси. Тут камса збе­ була камса довжиною лише 7—11 см. В 1957 р. довжина камси
рігається влітку у великій кількості для нересту та відгодівлі. з району Євпаторії дорівнювала 8—14,5 см. Збільшення розміру
Нерест чорноморської камси досліджувала Т. В. Дехник (1954), камси в 1957 p., як нам здається, пов'язано з поліпшенням стану
а живлення — Л . А. Чаянова (1954), причому в цих працях ви­ її запасів так само, як і зменшення розміру камси в 1955—1956 pp.
світлюються зокрема особливості нересту і живлення камси в пов'язано із зменшенням її запасу в ці роки.
північно-західній частині Чорного моря (переважно в 1948— Наші матеріали про живлення камси в північно-західній ча­
1951 pp.)- Динаміку уловів чорноморської камси в зв'язку з ко­ стині Чорного моря збігаються з даними Чаянової (1954). Ми мо­
ливаннями чисельності нерестового стада вивчала Г. А. Майо­ жемо лише додати до списку форм, що входять в склад поживи
рова (1955). Всі ці питання розглядаються на базі великого ма­ камси, ще Harpacticoida, Anomalocera, Eurytemora, Centropages
теріалу, зібраного Чорноморською науково-промисловою експе­ kroyeri, Tintinnoidea, Ostracoda та поліхет Nereidae і Spionidae.
дицією «Азчерниро» в 1948—1951 pp. і пізніше.
Камсу ми знаходили в шлунках таких риб, як скумбрія, пела-
За нашими даними, камса, яку виловлювали в травні — ве­ міда, ставрида, сарган, пікша, калкан, глось, луфар, оселедець,
ресні 1953 р. в районі Золокари — Бурнас, була довжиною 5,5— морський йорж, морський півень та ін.
17 см. За даними Чепурнова, Бурнашова та Попа (1955), які теж Все сказане вище відноситься до так званої чорноморської
досліджували камсу в районі Дунайсько-Дністровського межи­ камси, тобто Engraulis encrasicholus ponticus A 1 ex., 1927. Тим-
річчя в 1953 та 1954рр., її довжина в цьому районі становила 11,3— часом в 1953—1957 pp. ми несподівано зустрілися з необхідністю
15,8 (в середньому 13,7) см. В районі Чорноморка—Великий Фон­ розглянути питання про можливість знаходження в північно-
тан в 1954 р. камса досягала довжини до 16 см, але 24. VIII західній частині Чорного моря азовської камси Engraulis encra­
1954 р. був здобутий екземпляр камси довжиною 21 см. В 1955 р. sicholus maeoticus P u s a n о v (1926) в зв'язку з появою в 1954 р.
довжина камси тут була менша (лише 9—13 см), а в 1956 р. ще в північно-західній частині Чорного моря азовського дельфіна
менша — лише 9—11 см. 8. VIII 1953 р. ми спостерігали біля {Phocaena phocaena.) В 1954 р. в районі Тендрівської коси в пе­
Чорноморки, як камса у зв'язку із різкою зміною температури ріод з 24. VI по 7. VII було здобуто 64 екз. дельфінів-азовок (дов­
води завдяки згону почала у величезній кількості викидатись жиною 95—154 см). Поодинокі екземпляри Phocaena phocaena
на берег. ЗО. X 1953 р. на берег викидалась в масі молода камса,
були зареєстровані також одночасно і в Каркінітській затоці,
по-рибальському «нитка». В районі Рибаківки (Аджіаськ) в пе­
майже до її самої східної частини (район Чурюмської коси).
ріод до 20. VII 1954 р. ловили камсу довжиною не більше як 15—
15,5 см, а з 21. VII пішла камса довжиною 16—17,5 см, причому, За даними наших спостерігачів, в червні — липні 1954 р. як
як вказують рибаки, таке явище має місце щороку. В районі Тен- біля Тендри, так і в Каркінітській затоці в улови потрапляла
дрівської коси в травні — жовтні 1954 р. виловлювали камсу камса, яку місцеві рибалки відрізняли від звичайної «чорномор­
довжиною до 16 см, але в 1955 р. камси довжиною більше як 12 см ської» (або «анчоуса») під назвою азовської камси.
тут не було. В 1955 і 1956 pp. таке ж явище ми спостерігали в Про кількість камси, зданої на рибозаводи Укрчорноморриб-
районі Чорноморки; біля м. Тарханкут в 1954 р. виловлювали тресту в 1953—1957 pp., дають уявлення такі показники в (ц):
камсу довжиною до 13 см, а в 1955 р. — довжиною 11 см.
1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
В 1954 р-. значні улови камси були на Тендрі та в Єгорлицькій
затоці. Так, на Тендрі її було здобуто 4428 ц, а в Єгорлицькій Січень 439 58 — — 70
Лютий 152 22 — — 104
затоці — 4143 ц. В 1955 р. кількість камси, здобутої в цих ра­ Березень 555 1132 — _ —
йонах, зменшилась на Тендрі до 1784, а в Єгорлицькій затоці — Квітень — 50 — — —
до 2137 ц. Максимальні вилови камси в двох сусідніх районах Травень 1256 860 112 590 ~ 1372
не збігаються за строками. Так, максимальна кількість камси Червень 2932 1643 14282 3870 726
Липень 413 13513 6795 3628 101
в 1954 р. була здобута на Тендрі в червні (1910 г^), а в Єгорлиць­ Серпень 2764 8605 616 1386 806
кій затоці — в серпні (2373 ц). Вересень 5505 6817 67 704 411
В Джарилгацькій затоці в 1954 р. виловлювали камсу довжи­ Жовтень 4594 19 48 16 —
ною 7—12 см, але одного разу (в липні 1954 р.) біля о-ва Джарил- Листопад 1120 — 1 _ 209
Грудень 217 — 3062 214
гач була спіймана камса довжиною 19 см. В східній частині Кар-
кінітської затоки в червні 1954 і 1955 pp. виловлювали камсу, Всього 19947 32719 21921 13256 4013
найбільша довжина якої в обидва роки дорівнювала 16 см, але в
районі м. Тарханкут та Євпаторії в червні — липні 1955 та 1956 pp. Як люб'язно повідомила Г. А. Майорова, відомі випадки, коли
44 частина азовської камси, яка зимувала біля південних берегів
 Криму, навесні прямувала не на схід — в Азовське море, а нав­ белица, турецьк. ciamciac, asl ас - balac). Другий екземпляр
паки, на захід, звідки проникала аж до північно-західної частини довжиною 23 см потрапив у сітки 18. X 1956 р. у Жебріянській
Чорного моря.
бухті. Влітку 1957 р. плітка потрапляла у сітки в морі біля Си-
На нашу думку, разом з азовською камсою в північно-західну час­ чавки.
тину Чорного моря може проникати і азовський дельфін {Phocaena
phocaena), що, можливо, і мало місце в 1954 р.
Ratilus rutilus heckeli Nordmann, 1840—тараня
РОДИНА SALMONIDAE Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Великий Фонтан (1954)
рибаківка (Аджіаськ) (1954).
Рід Salmo Linne
У липні 1954 р. в море біля Великого Фонтану у ставний невід
Salmo tratta labrax ( P a l l a s ) , 1811 —лосось чорноморський одночасно з камсою, ставридою та ін. потрапив екземпляр тарані
довжиною 14 см, а в районі Рибаківки (Аджіаськ)—довжиною
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1955).
Тендра (1954), Каркінітська затока (Сари-Булатські острови) (1954), Чор­ 12,5 см. 18. X 1956 р. три екземпляри тарані довжиною 10—21,2 см
номорське (Ак-Мечеть) (1954). потрапили у сітки в Жебріянській бухті.
В шлунках тарані з Жебріянської бухти знайдені дрібні мо­
Чорноморський лосось {румун, pastrav de mare, болгар.
люски {Brack yodontes, Hydrobia).
«морска пъстърва») зустрінутий в травні — червні 1953—1955 pp.
у північно-західній частині Чорного моря лише поодинокими
невеликими екземплярами. Довжина окремих екземплярів коли­ Рід Leuciscus Cuvier (1817)
валась у межах 17—26 см, вага 250—470 г.
В шлунку лосося довжиною 23 см, якого було здобуто 12. VI Leuciscus idus ( L i n n e ) , 1758 — в'язь, жовтом'яска
1954 р. в Каркінітській затоці біля Сари-Булатських островів,
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953).
знайдено 7 морських тарганів {Idothea baltica).
За Кротовим (1949), біля Одеси щороку в рибальські зна­ В червні і липні 1953 р. в прибережній смузі моря біля Золо-
ряддя потрапляють дрібні лососі вагою до 1 кг. кар та Бурнаса з морськими рибами у ставний невід потрапили
три екземпляри в'язя {російськ. желтомяска, язь; румун. va~
РОДИНА ESOC1DAE duvita; болг. дойца, мъздруга; турецьк. sari balac) довжиною
17—20,5 см. У шлунку одного з в'язів знайдена спресована маса
Рід Esox Linne черепашок морських молюсків Aloides {Corbulomia) maeotica, що
Esox liicius L i n n e , 1758 — щука свідчить про те, що в'язі продовжували живитись і в майже мор­
ських умовах.
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман)
(1953), Бурнас (1953).

Іноді щука {румун, stiuca, болг. щука, блатен вълк; турецьк. Рід Scardinius Bonaparte, 1832—1841
turna balac) потрапляє в ставні неводи в деяких опріснених райо­
нах північно-західної частини Чорного моря. Scardinius erytrophthalmus ( L i n n ё), 1758 — краснопірка
Довжина щук, що були в наших матеріалах, — 15—17 см (Зо­ Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) (1953) .
локари) та 35 см (Жебріянська бухта). У шлунку останньої щуки,
знайдено шпрота {Sprattus sprattus phalericus). В матеріалах з району Золокар є дві краснопірки {російськ.
красноперка, румун, rosioara, болг. червеноперка, турецьк. chizil
РОДИНА CYPRINIDAE canade), що потрапили у тягловий невід під час лову в прибережній
Рід Rutilus Rafinesque, 1820 зоні моря одночасно з морськими рибами. Довжина цих красно­
пірок 22,3—22,5 см, у шлунках їх знайдено морські молюски
Rutilus rutilus ( L i n n e ) — плітка Aloidis {Corbulomya) maeotica — такі ж, як і у попереднього виду.
Влітку 1956 p. в морі біля Чорноморки (Люстдорф) під час Довжина краснопірок, знайдених 18. X 1956 р. у Жебріянській
великого опріснення прибережних районів моря був знайдений бухті, — 12,5—19 см.
один екземпляр плітки {російськ. плотва, румун, babusca, болгар.. Біля берегів Румунії відома в морі з району Аджиджі (Кереушу,
1952).
46
47
 Рід Aspius A ' g a s s i z , 1835 Рід Vimba F i t z i n g e r, 1873

Aspius aspius L i n n e , 1758 — білизна Vimba vimba vimba natio carinata ( P a l l a s ) .

1811 — рибець
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман)
(1953), Бурнас (1953).
В червні 1953 p. в прибережній зоні моря біля Бурнаса в
В матеріалах з району Золокар та Бурнаса є екземпляри бі­ невод потрапив 1 екз. рибця (російськ. рыбец, румун, moru-
лизни (російськ. жерех, румун, avat, болгар, распер), яких здо­ nas, болгар, косат, белка, карагиозка, морунаш) довжиною
буто у прибережній смузі моря тягловим неводом в липні 1953 p., 17,3 см.
довжиною 9—12,3—20 см.. Довжина білизни, здобутої 18. X У вересні 1955 р. ми спостерігали рибців у морі на траверсі
1956 р. в Жебріянській бухті, — 26 см. гирла Дністровського лимана, які дотримувались струменів опріс­
нених вод, що виносились з Дністровського лиману. Два рибці
довжиною 21—23 см потрапили 18. X 1956 р. у сітку в Жебріян­
Рід Chalcalburnus Berg, 1932 ській бухті. В шлунках їх знайдені бокоплави.
Відомі факти знаходження рідкісних екземплярів рибця у морі
Chalcalburnas chalcoides danubicus (Antipa), 1909 — шемая дунайська біля Аджиджі (Румунія) (Кереушу, 1952).
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953).

В липні 1953 р. в ставний невод в прибережній смузі моря біля Рід Pelecus A g a s s i z , 1835
Золокар та Бурнаса потрапили три екземпляри шемаї довжиною Pelecus cultratus (Linn ё), 1758 — чехоня
10—13,5 см (румун, oblet mare, болг. облец).
Біля берегів Румунії шемая відома в морі з району Аджиджі Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953).
(Кереушу, 1952). В матеріалах з району Золокар є екземпляр чехоні (російськ.
чехонь, румун, sabitg, болгар, сабица) довжиною 21 см, якого здо­
буто у липні 1953 р. в прибережній смузі моря ставним неводом.
Рід Alburniis H e c k e l , 1843
Alburnus alburnus L i n n e , 1758 — верховодка
Рід Carassius N i l l s o n , 1832
Місцезнаходження: Рибаківка (Аджіаськ), 1954.
Carassius carassius (Linn ё), 1758 — золотий карась
5 липня 1954 р. в районі Рибаківки (Аджіаськ) в морі був знай­
хМісцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953).
дений екземпляр верховодки (російськ. уклейка, румун, oblet
sorean, болгар, блескач, турецьк. ingi balac) довжиною 14 см. В червні і липні 1953 р. в морі в ставні неводи біля Золокар
і Бурнаса потрапили три карасі (румун, caracuda, болг. каракуда,
турецьк. vechi) довжиною 12—14 см.
Рід Abramis Cuvier Зустрічається також в морі і біля берегів Румунії поблизу
Abramis brama L i n n e — лящ Аджиджі (Кереушу, 1952).

Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман)

(1953), Бурнас (1953). Рід Cyprinus Linne
В липні 1953 р. в прибережній смузі моря біля Золокар та Cyprinus carpio L i n n e , 1758—короп (сазан)
Бурнаса в ставні неводи потрапили три лящі довжиною 12—18 см,
але один з них був осліплений завдяки перебуванню в солоній Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) (1953),
Бурнас (1953), Чорноморка (1956), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тен-
морській воді. Лящі, здобуті в Жебріянській бухті 18. X 1956 p., Дра (1954).
мали довжину 18—20 см.
Як виняток зустрічається в морі і біля берегів Румунії по­ Короп, або сазан (румун, crap, болгар, шаран, турецьк. sazan
близу Аджиджі (Кереушу, 1952) (румун, platica, болг. платика). balac), найчастіше з солодководних або напівпрохідних риб опи-
48 4—2337 49
няється в морській воді північно-західної' частини Чорного моря, ан (1954), Сичавка (1957), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954 ,
т
куди він потрапляє з струменями солодких вод, які виносять в 1955), Чурюмська коса (1954, 1955), бухта Ярилгацька (1954, 1955), Євпа­
торія (1956, 1957).
море річки. Так, в липні 1953 р. біля Золокар та Бурнаса потра­
пили у ставні неводи кілька коропів довжиною 17—26 см, в липні Сарган (морська щука, неправ, морська іглиця; румун, zargan;
1956 р. коропів ловили біля Чорноморки. 28. VIII 1956 р. три болгар, морска бекаса, морска щука, зарган) підходить до бере­
коропи довжиною 22—ЗІ см потрапили у сітки у Жебріянській гів північно-західної частини Чорного моря у квітні, найчастіше
бухті. потрапляє до рибальських знарядь у травні — червні, іноді
РОДИНА SILURIDAE в липні — серпні.
В живленні сарганів північно-західної частини Чорного моря
Рід Silurus Linne
найважливіша роль належить дрібним рибам, серед яких камса,
Silurus glanis L i n n e , 1758 — сом бичок афія, сардель та ін. В деяких випадках сарган живиться
безхребетними (Amphipoda, креветки Crangon crangon).
10. VI 1953 p. сом {румун, somn, болг. сом, турецьк. іаііп, Найбільша довжина сарганів у північній частині Чорного
cilpic, esved) довжиною 76 см потрапив до ставного невода, що моря досягає 65 см (Джарилгацька затока, червень 1954 р.) —
стояв у морі в районі Бурнаса. Вага цього сома 5 кг. 12. VI 1953 р. 70 см (Тендрівська затока, липень 1955 p.). В червні 1955 р. в
там же було здобуто невеличкого сома вагою всього 500 г. східній частині Каркінітської затоки (Чурюмська коса) було
Соми відомі також у морі біля берегів Румунії поблизу Аджи- знайдено 17 сарганів довжиною 35—46 см, які мали червоне за­
джі (Кереушу, 1952). барвлення. Можливо, що це пояснюється перебуванням сарганів
в заростях філофори, розташованих поблизу від місця вилову
РОДИНА ANGUILLIDAE сарганів (постійне населення цих заростів теж має рожеве або
червоне забарвлення). Ф. С. Замбриборщ (1953) вказує саргана
Рід Anguilla S h a w серед риб, які зустрічаються і в південній частині Дністровського
Anguilla anguilla ( L i n n e ) , 1758 — вугор річковий лиману, П. Й. Павлов (1951) — для лиману Сасик, а С. Б. Грін-
барт (1953) — для Тилігульського лиману.
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Великий Фонтан (1954), Каркі-
нітська затока (1953), Євпаторія (1953).
РОДИНА GADIDAE
Річковий вугор {румун, anghila, болг. змиорка, турецьк. ulan
balac) іноді зустрічається в прибережних водах північно-за­ Рід Od onto gadas (Gill.)
хідної частини Чорного моря. Odontogadus merlangus euxinus (Nord.), 1840 —чорноморська пікша
7. VII 1953 р. в північно-західній частині Чорного моря біля
Бурнаса був здобутий вугор річковий довжиною 150 см та вагою Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956); Золокари (Лиман,
10 кг. 15. VIII 1954 р. біля Великого Фонтану був здобутий річ­ 1953), Бурнас (1953), Чорномоока (Люстдорф) (1953 —1957), Великий Фон­
тан (1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954,
ковий вугор довжиною 1 м. В 1953 р. річкові вугрі потрапляли 1955), Джарилгацька затока (1955), Чурюмська коса (1955), Чорноморське
у рибальські сітки також біля с Рибальського (Каркінітська за­ (Ак-Мечеть) (1954, 1955), Євпаторія (І956, 1957).
тока — район Чорноморська, кол. Ак-Мечеть) та Євпаторії.
За А. В. Кротовим (1949), вугор річковий часто потрапляє Чорноморська пікша (мерланка, по-місцевому «голиш»; ру­
до морських неводів біля гирла Дніпровсько-Бузького та Дні­ мун, bacaliar; болгар, меджид; турецьк. mezid) підходить до бе­
стровського лиманів. регів північно-західиої частини Чорного моря у великій кіль­
кості (особливо в часи, коли спостерігається різке похолодання
морської води) майже протягом всього періоду від квітня до
РОДИНА BELONIDAE жовтня.
В затоках (Тендрівській, Джарилгацькій, Каркінітській) під­
Рід Веіопе С u v і є г хід пікші рибаки завжди пов'язують з штормовою погодою. Проте
Belone bslone euxini (G іі n t h e г), 1866 — сарган біля берегів північно-західної частини Чорного моря констато­
вані переважно статевонезрілі пікші довжиною 5—21 см. Най-
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман, Дрібніші екземпляри пікші тримаються на Філофорному полі
1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф, 1953, 1954), Великий Фон- Зернова.
50 51
 В північно-західній частині Чорного моря пікша в основному РОДИНА GASTEROSTEIDAE
живиться дрібними рибами: камсою, сарделлю, атериною, пі­ Рід Pangltius Coste
щанкою та бичком. Останній вид в живленні пікші відіграє най-
значнішу роль; кількість Aphya в шлунках не дуже великої Pangitias platygaster (К e s s 1 e г), 1859 — мала південна колючка
пікші іноді досягає 5—7 екз. в одному шлунку. Крім риб, пікша
Місцезнаходження: Бурнас (1953).
живиться також безхребетними (Amphipoda, Spaeroma, Crangon
crangon, Leander adspersus, Nereis, Abra ovata). Арнольді (1949) Мала південна колючка {російськ. колюшка девятииглая, ру­
в шлунках пікш з Каркінітської затоки знаходив актиній {Cyliste мун, osar, болгар, малка бодливка, турецьк. dichenge) лише іноді
viduata), молюсків {Cardium paucicostatum, Bittium reticulatum), потрапляє до прибережних вод північно-західної частини Чор­
крабів {Porcellanides longicornis). ного моря.
Сама пікша відіграє значну роль в живленні камбали-калкана. В наших матеріалах є два екземпляри довжиною 3,5 і 4,1 см,
Так, в шлунках калканів довжиною 30—32 см, здобутих біля яких було знайдено 19. VI 1953 р. біля Бурнаса.
Чорноморки 28. VI 1956 p., було знайдено: у одного 13 пікш, у За Кереушу (1952), іноді зустрічається в морі і біля берегів
другого — 10, у третього — 5. Калкан довжиною 39 см мав у
шлунку 12 пікш, 6 екз. камси, 2 сарделі, одну Aphya tninuta (6. VI Румунії (Аджиджа).
1955 p.) тощо.
Рід Gastorosteus Linne
Рід Gaidropsarus R a f i n e s q u e , 1758 Gasterosteas aculeatus Linne, 1758 —колючка триголкова
Gaidropsarus mediterraneus Linne, 1758 — минь морський Місцезнаходження: Бурнас (1953), Каркінітська затока (Чурюмська
коса) (1954).
Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1956), Філофорне поле
Зернова (1955, 1956, 1957), Євпаторія (1956, 1957). Колючка триголкова {російськ. трехиглая колюшка; румун.
ghidrin; болгар, бодливка, къдринка; турецьк. dichenli ЬаШс) є в
Морський минь (російськ. морской налим; румун, galea; болгар. наших матеріалах з північно-західної частини Чорного моря лише з
морски налим, галя; турецьк. ghelengic balac) зустрічається без­ двох пунктів: Бурнаса, де в липні 1953 р. знайдено чотири ек­
посередньо біля берегів північно-західної частини Чорного моря земпляри колючки довжиною 3—7,9 см, та з Чурюмської коси
не часто. Так, за період 1953—1957 pp. ми знайшли його тільки (Каркінітська затока), де в червні 1954 р. була знайдена лише
одного разу біля Чорноморки (18. VI 1955 p.). одна колючка довжиною 2,4 см.
Основне місцеперебування морського миня в північно-за­
хідній частині Чорного моря — це Філофорне поле Зернова, де
він потрапляє в промисловий трал агарового заводу у великій РОДИНА SYNGNATHIDAE
кількості. В липні 1956 р. та в серпні 1957 р. морського миня здо­
буто біля Євпаторії. За Борисенком (1946), іноді випадково за­ Рід Syngnathus Linne, 1758
ходить до Тендрівської затоки. Syngnatus typhle argentatus (Pallas), 1811 —трубкорот, довгорила
Довжина наших екземплярів — до 25 см. іглиця
Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1953—1956), Великий
Фонтан (1954), о-в Березань (1957), Тендра (1955), о. Джарилгач (1955),
Рід Lota (Cuv.) О ken., 1817 Джарилгацька затока (1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса) (1954,
1955); Рибальське (1954, 1955).
Lola lota lota ( L i n n e), 1758 — миньок Трубкорот (або довгорила іглиця; румун, ас de mare; болг.
Місцезнаходження: Бурнас (1953). широконоса морска игла; турецьк. deniz-ii nessi) — досить ха­
рактерна для заростів макрофітів {Zostera, Cystoseira barbata
Миньок іноді заходить у морські води північно-західної ча~ та ін.) форма в північно-західній частині Чорного моря.
стини Чорного моря; так, 23. VIII 1953 р. в районі Бурнаса по­ Живиться трубкорот ракоподібними, серед яких морський
трапив до ставного невода миньок довжиною 18,7 см. тарган {Idothea baltica), та бичками {Pomatoschistus).
Довжина трубкоротів в наших матеріалах — 13—36 см.

52 53
 Syngnathus tenuirostris Rathke, 1837 —іглиця тонкорила
Рід Nerophis Rafinesgue, 1810
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
морка (Люстдорф) (1955), Великий Фонтан (1954), Євпаторія (1956). Nerophis ophidion teres R a t h k e , 1837—морське шило

Тонкорила морська іглиця {румун, ас de mare, болг. дългоноса Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1953, 1955, 1956), Си-
морска игла) поширена в північно-західній частині Чорного моря •чавка (1957), о-в Березань (1957), Тендра (1955), Єгорлицька затока (1954,
порівняно з Syngnathus typhle argentatus значно менше. 1955, 1956), Джарилгацька затока (1954, 1956), Каркінітська затока(біля
Окремі екземпляри тонкорилої іглиці в наших матеріалах м. Карт-Казак) (1957).
були довжиною 15—39 см. Морське шило, або чорноморська змієподібна іглиця {румун.
За даними Борисенка (1946), тонкорила іглиця належить до atS de mare, болг. морске шило, змієвидка, малка морска игла),—
риб, які постійно мешкають у Тендрівській затоці, але в 1954— звичайна форма в північно-західній частині Чорного моря серед
1957 pp. її там не знаходили.
заростей макрофитів (зостери — Zostera marina, бородача — Cy­
Біля берегів Румунії відома з району Аджиджі (Кереушу, stoseira barbata та ін.) на глибині до 16 м.
Довжина морського шила з наших матеріалів — 9,4—22 см.
Syngnathus variegatus Р а 11 a s = S . rubescens R і s so, 1810 —червонувата
морська іглиця Рід Hippocampus R a f i n e s q u e , 1810
Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1953), Тендра (1955). Hippocampus guttulatus tnicrostephanus S l a s t e n e n k о—морський коник
Каркінітська затока (Чурюмська коса) (1955), Євпаторія (1956).

В наших матеріалах 1953—1956 pp. з північно-західної ча­ Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман, 1953),
Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф, 1953, 1954, 1955), Сичавка (1957),
стини Чорного моря констатована лише кілька разів. Довжина Рибаківка (Аджіаськ, 1954), Тендра (1954, 1955), Єгорлицька затока (1955),
наших екземплярів 20—36 см. Крім того, в шлунку камбали- Каркінітська затока (Чурюмська коса) (1955), Чорноморське (1955), Євпа­
глоси (Pleuronectes flesus luscus), здобутої в Каркінітській затоці торія (1956).
влітку 1955 p., був знайдений невеличкий екземпляр іглиці цього ж
виду. Біля берегів Румунії відома з району Аджиджі (Кереу­ Морський коник {російськ. морской конек; румун, cglut de
шу, 1952). mare; болг. морско конче; турецьк. deniz aighire) — більш-менш
звичайна форма в північно-західній частині Чорного моря, але
Syngnathus nigrolineatus nigrolineatus Е і с h w a 1 d, в тому чи іншому пункті може зустрічатися не кожного року.
1831—чорноморська іглиця Найменше було морських коників в 1954 p., найбільше в 1955 р.
Форма характерна для заростей макрофітів (морська трава Zo­
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Бурнас (1953), Чорно­
морка (Люстдорф) (1954—1957), Великий Фонтан (1954), Рибаківка (Ад- stera marina, бура водорость Cystoseira barbata); констатована
жіаськ) (1954), о-в Березань (1957), Тендра (1954—1956), Єгорлицька за­ в період травень — вересень. Довжина морських коників в на­
тока (1954, 1956), Джарилгацька затока (1956, 1957). ших матеріалах 3—11 см.
Звичайна іглиця в північно-західній частині Чорного моря Іноді буває у великій кількості, наприклад 1 і 2. VIII 1955 р.
дотримується прибережних районів, характерна для заростей мор­ в Єгорлицькій затоці біля с. Покровки морських коників було
ської трави {Zostera marina), водоростей (Cystoseira barbata) та ін. так багато, що улов камси завдяки такій домішці здавався май­
Довжина наших екземплярів становить 4—18 см. Відома майже же бурокоричневим.
по всіх зв'язаних з морем лиманах Північного Причорномор'я
(Замбриборщ, 1953; Грінбарт, 1953) та в дельтовій частині Ду­ РОДИНА ZEIDA Е
наю (Ляшенко, 1952).
Рід Zeus Linne
Syngnathus schmidti Р о р о v — пелагічна морська іглиця Zeus faber pungio V a 1 e n t. —сонячник (зеве)

В північно-західній частині Чорного моря відома з Каркі- Місцезнаходження: Євпаторія (1956).

нітської 'затоки (Шмідт і Попов, 1932) та біля берегів Румунії В нашому матеріалі сонячник {румун, dulgher, турецьк. dul-
(Кереушу, 1952). gher balac, болгар, св. Петрова риба, дюлгер) представлений лише
Дренски (1951) вказує цю іглицю в списках риб, що зустрі­ екземпляром з Євпаторії, де його здобуто в липні 1956 p., але нам
чаються біля берегів Болгарії. відомий випадок знаходження сонячника в північно-західній ча-,
54
55
 стині Чорного моря в 1956 р. біля Одеси (Зайцев) та влітку 1956 р. в морі, біля входу в Сухий лиман, волокушею було здо­
1956 р. — біля Бурнаса (Чепурнов, 1958). буто лобана довжиною 52 см, що теж прямував, мабуть, у Сухий
За даними Борча (Кереушу, 1952), сонячник відомий в одному лиман. В районі Тендри 23. VII 1955 р. було здобуто чотири ло­
екземплярі біля берегів Румунії (Аджиджа); за Дренським (1951), бани довжиною 21—26 см, а в самій Тендрівській затоці в став­
зустрічається іноді біля берегів Болгарії (Созопол). ник потрапили два лобани: 19. VI 1954 р. довжиною 34 см, а 23. VI
1954 р. — довжиною 28 см. В Джарилгацькій затоці в 1954 р.
лобани довжиною 34—58 см були здобуті в районі Чурюмської
РОДИНА SPHYRAENIDAE коси, а лобани довжиною 24—54 см — в районі Чорноморського
(Ак-Мечеть). 18. VI 1955 р. в ставник біля с. Рибальського по­
Р«д Sphyraena K l e i n трапили лобани довжиною 38—43 см. Лобани, яких ловили у
Sphyraena sphyraena ( L i n n ё), 1758—сфірена вересні 1956 р. в районі Євпаторії, були довжиною 25—56 см,
а в червні — вересні 1957 р. — 40—59 см.
За А. В. Кротовим (1949), сфірена (барракуда, румун, luci, В шлунках лобанів з району Тендри був подрібнений чере-
турецьк. iscarrrroz balac, болг. морска щука) протягом 1945— пашник, що складався, мабуть, з роздавлених черепашок Aloidis
1946 pp. неодноразово була зустрінута в північно-західній ча­ (Corbulomya) maeotica; в шлунках лобанів з Джарилгацької за­
стині Чорного моря біля Одеси, причому 17. IX 1946 р. екземп­ токи були діатомові (Diatomeae), корененіжки (Foraminifera),
ляр сфірени довжиною 37 см був зустрінутий в самій Одеській рештки мікроскопічних Gastropoda та поліхет (Nereis).
затоці. До того біля радянських берегів (Крим, Балаклава) сфі­
рена була зустрінута тільки в 1905 р.
За даними Кереушу (1952), екземпляри сфірени довжиною Mugil saliens R і s s о, 1810 — гостроніс
ЗО—33 см були здобуті біля Румунії (Констанца, Аджиджа) в
1950 р. За Дренським (Дренски, 1951), сфірени відомі також і Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно­
біля берегів Болгарії (Созопол). морка (Люстдорф) (1954, 1955), Сичавка (1957), Тендра (1954). Каркінітська
затока (Чурюмська коса) (1955), Оленівка (кол. Караджа, на піво-ві Тар-
ханкут (1954), Євпаторія (1957).
РОДИНА MUGILIDAE
Гостроніс (російськ. остронос; румун, ostreinos; болг. илария;
Рід Mugil ( A r k e d i ) Linne турецьк. cobar, nobar) — теж цінна промислова риба в північно-
західній частині Чорного моря, але не дуже численна, порівню­
Mugil cephalas ( L i n n e ) С u v і є r, 1817—лобан ючи з сингілем.
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) Гостроноси, що були в наших матеріалах з північно-західної
(1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1955, 1956), Сичавка (1957); частини Чорного моря, мали довжину 11—35 см. Найбільший
Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954 —1955), Каркінітська екземпляр довжиною 35 см був здобутий в Каркінітській затоці
затока (Чурюмська коса, 1954; Чорноморське, кол. Ак-Мечеть, 1954, 1955;
Рибальське, 1955), Євпаторія (1956—1957). 3. VI 1955 р. в районі Чурюмської коси. Гостроноси, яких ло­
вили в травні — вересні 1957 р. в районі Євпаторії, мали довжину
Лобан {румун, laban, болг. кефал, турецьк. hass chefal) — 17—28 см.
найцінніша і найбільша риба з кефалей, що зустрічається в пів­
нічно-західній частині Чорного моря. Але кількість її тут менша, Mugil auratus R і s s о, 1810 — сингіль
ніж гостроноса (Mugil saliens) та сингіля (Mugil auratus).
Під час спостережень 1953—1957 pp. лобан зустрічався не Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман)
такчасто. Так, в районі Золокар 20. VII 1953 р. в ставний невод (1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953, 1954, 1955), Сичавка
потрапив молодий лобан довжиною близько 15 см, але в той же (1957), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954, 1955), Каркініт­
час (в липні — вересні 1953 р.) в сусідньому районі Бурнаса по­ ська затока (Чурюмська коса, 1954; Чорноморське, кол. Ак-Мечеть, 1954,
трапляли в рибальські знаряддя лобани довжиною до 40 см. В ра­ 1955), Євпаторія (1956, 1957).
йоні Чорноморки (Люстдорф) лобани зустрічаються теж зрідка: Сингіль (по-місцевому ларич; румун, singil; болг. платарина;
11. VIII 1955 р. був здобутий екземпляр лобана довжиною 55 сму Щрецьк. altum bace-chefal) — найбільш поширена та численна
що зайшов з моря у Сухий лиман і там загинув під час замору. в північно-західній частині Чорного моря риба з кефалей.
Цей лобан виявився самкою, що мала 3261 тис. ікринок. 17.VIII Сингілі, яких виловлювали біля берегів північно-західної
56 57
 частини Чорного моря (в районі Золокари — Бурнас) в червні •— На такі ж великі коливання вказує статистика ЕИЛОЕУ мслс-
серпні 1953 p., мали довжину 13—33 см. Сингілі, що поодинокими дої кефалі, так званої «чулари». Так, за даними рибоколгоспу
екземплярами потрапляли в рибальські знаряддя в червні 1954 р. «Цілях до комунізму», в 1951 р. біля піво-ва Тарханкут було ви­
в районі Тендри, були довжиною 18—27 см. Найкрупніших син­ ловлено близько 1581 ц чулари. В 1952 р. чулару тут майже не
гілів довжиною 21—42 см виловлювали в червні — липні 1954 р.
в південній частині Каркінітської затоки біля Чорноморського ловили, бо її було здано лише 8 ц, в 1953 р. — 115 ц, в 1954 р.—
(Ак-Мечеть) та в районі Євпаторії, де окремі екземпляри досягали 96 Ц.
довжини 44 см (17. VI 1957 р.) — 49,5 см (20. VI 1956 p.). Менша Magil ramada R i s s o , 1826—головач
довжина сингілів в західній частині описуваного району не ха­
рактерна. Борисенко (1940) спостерігав в районі Люстдорфа (Чор- Ф. С. Замбриборщ (1947) неодноразово зустрічав в лиманах
номорка) в квітні — червні 1939 р. кефалей цього ж виду довжи­ північно-західної частини Чорного моря поодинокі екземпляри
ною 26—44 см. Той самий автор описує нерест сингіля, що відбу­ молоді кефалі цього виду. Ільїн і Тараненко (1950), які вивчали
вався 6. IX 1939 р. в районі Чорноморки безпосередньо в прибе­ чорноморську кефаль, не знаходили головача в своїх матеріалах
режній смузі над заростями водорості - бородача Cystoseira і вважають його за вид, який лише випадково заходить до Чор­
barbata, причому кількість ікринок в ястиках самок становила ного моря. За Буцькою (1952), головач відомий в північно-за­
1,2—2,1 млн. штук. Поблизу від місць нересту Борисенко здо­ хідній частині Чорного моря біля дельти Дунаю.
був в морі мальків кефалі довжиною всього 1 см, які, можливо, За даними Кереушу (1952), кефаль Mugil ramada (syn. Mugil
вилупились з відкладеної тут ікри. capito С u v.) {румунськ. platarin, турецьк. pulatarina) зрідка
Промислова статистика, як добре відомо, не відрізняє лобана, зустрічається біля берегів Румунії. За Дренським (1951), головач
гостроноса та сингіля і об'єднує їх під загальною назвою «кефаль». відомий також і біля берегів Болгарії (в районах Варни, Бургаса
В деяких районах, наприклад біля берегів Криму, промислова і Мічуріна).
статистика відрізняє ще «чулару» (під цією назвою об'єднана
молодь кефалі всіх трьох видів). Magil labrosus R і s s о—губач
За даними Укрчорноморрибтресту, в яких охоплено також
вилов кефалі по лиманах Північного Причорномор'я, в 1953 р. Про наявність в Чорному морі цього виду кефалі ми можемо
на рибозаводи, розташовані в північно-західній частині Чорного
моря, було здано близько 15тис. ц (14777) кефалі, з яких більше зараз говорити, лише базуючись на спостереженнях Ф. С. Замбри-
11,5 тис. ц (11544) — продукція кефалево-лиманного господар­ борща (1947), який знаходив молодь губача в лиманах північно-
ства — припадає на Білгород-Дністровський рибозавод та дер­ західної частини Чорного моря.
жавний лов. В зведеннях Кереушу (1952) та Дренського (1951) про іхтіо­
В 1954 р. кількість кефалі, зданої на рибозаводи північно- фауну Румунії та Болгарії губача не показано зовсім.
західної частини Чорного моря, знизилась майже в 14 разів — до Ільїн і Тараненко (1950) теж не знаходили губача в своїх ма­
1198 ц. В 1955 р. кількість кефалі, зданої на рибозаводи північно- теріалах і вважають його за вид, що лише випадково заходить
західної частини Чорного моря, досягала 4266 ц, з яких більше до Чорного моря.
половини (2704 ц) знову припадає на продукцію кефалево-лиман­
ного господарства. В 1956 р. кількість зданої кефалі знову різко РОДИНА ATHER1NIDAE
падає, майже в 10 разів — до 454 ц, з яких 335 ц припадає на про­
дукцію кефалево-лиманного господарства; вилов кефалі в морі Рід Atherina L i n n e
падає до 79 ц по району Одеського рибозаводу і до 40 ц — по ра­
Atherina hepsetus L i n n e , 1758—атерина морська
йону Вилківського рибозаводу. В 1957 р. в північно-західній
частині Чорного моря здобуто 926 ц кефалі, з яких 716 ц припа­
дає на кефалево-лиманне господарство, 193 ц — на район Місцезнаходження: Чорноморське (Ак-Мечеть, 1955).
Вилківського рибозаводу та 17 ц — на район Одеського рибо­ Зустрінута ЗО. V 1955 р. біля Чорноморського (Ак-Мечеть)
заводу. (лише 4 екз. довжиною 12—14 см). В інших районах північно-
За даними рибоколгоспу «Шлях до комунізму» (Чорноморське, західної частини Чорного моря не знайдена, відома біля берегів
кол. Ак-Мечеть, Кримської області), тут в 1951 р. було виловлено Румунії (Кереушу, 1952) та Болгарії (Дренски, 1951).
182 ц кефалі, в 1952—916, в 1953—1331, в 1954—264, в 1955— Поширена біля берегів Криму та Кавказу.
361 ц.
58 59

v
 Atherina bonapartei B o a l e n g e г—коричнева атерина
я Джарилгацькій та в Каркінітській затоках атерина теж вилов­
Мешков (1941) вказав для районів Одеси, Анапи, Новоросій­
люється в промисловій кількості.
ська та Батумі новий вид атерини — Atherina bonapartei B o u l .
За даними Скадовського рибпункту, хід промислу атерини
Пізніше (Ткачова, 1948) ця атерина була знайдена в Чорному
1952—1953 pp. був такий (ц):
морі і біля берегів Криму (Карадаг). Після Мешкова коричневої я

атерини в північно-західній частині Чорного моря ніхто не зна­ 1952 Р

. 1953 р.
ходив, немає її і в наших зборах. Квітень 73 З
Травень 47 52
Червень 42 31
Atherina mochon pontica Е і с h w а 1 d, 1831—ферина, атерина Липень 30 9
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно- Серпень 9 —
морка (Люстдорф) (1953—1956), Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957),
Тендра (1954, 1955), Єгорлицька затока (1954, 1955), Джарилгацька за­ Всього 201 100
тока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954, 1955; бухта
Ярилгачська, 1955; бухта Ак-Мечетська, 1954, 1955).
РОДИНА CENTRARCHIDAE
Ферина, або атерина {румун, aterina, болг. катеринка, сребърна
рибка, понтийска сребърка) — риба переважно прибережних ра­ Рід L ер о mis
йонів північно-західної частини Чорного моря, що віддає пере­
вагу затокам, бухтам, лиманам. Lepomis gibbosus ( L i n n ё), 1758—сонячна риба
В районі пів-ва Тарханкут ферину називають «піщанкою», В червні 1953 р. в північно-західній частині Чорного моря
але цю назву не слід плутати із справжньою піщанкою Gymnammo-
dytes cicerellus. біля Бурнаса потрапив до ставника екземпляр сонячної риби
{місцева назва на Дунаї «царьок»; румун, biban-soare; болг. злат-
Довжина ферини, що була в наших матеріалах, 4—10 (12—
14) см. В деяких випадках вдалося проаналізувати шлунки фе­ на, сълнечна рибка) довжиною 8,6 см.
рини та виявити в них рештки поживи: мальків риб (Aphya minuta, Одночасне, як нам люб'язно повідомив Ю. П. Зайцев, екзем­
Sprattus sprattus phalericus), Sphaeroma, Amphipoda, Acartia clausi, пляр сонячної риби був здобутий ще північніше — Е самій Оде­
Harpacticoida, Cladocera, Zoea крабів, організми фітопланктону ській затоці (район Лузанівки), а роком раніше, в червні 1952 р.,
та Insecta. На зябрах багатьох ферин ми зустрічали паразитич­ екземпляр сонячної риби, довжиною 15 см, потрапив до гирлової
ного рака Cymothoa punctata. частини Дністра (Замбриборщ і Шумило, 1953). Очевидно (Вино­
Атерина іноді зустрічається в північно-західній частині Чор­ градов, 1956), сонячна риба потрапила у південно-західну ча­
ного моря біля берегів та в лиманах у великій кількості. В 1954 р. стину Чорного моря з Дунаю, де вона відома з 1918 р. Випадки
Одеський рибозавод прийняв атерину в кількості 4230 ц. Хід знаходження сонячної риби в морі, але південніше Дунаю (біля
промислу атерини, за даними цього заводу, в 1954 р. був такий (ц): Констанци), були описані румунським іхтіологом Поповичем
1942).
Квітень— 4 Вересень— 539
Травень— 456 Жовтень — 204 РОДИНА MORON1DAE
Червень— 315 Листопад— 215
Липень — 217 Грудень — 11 Рід Могопе М i t s c h i l l
Серпень—2269
В с ь о г о — 4230 Morone labrax L і n n ё, 1758— лаврак
Знайдений, за даними Чепурнова, Бурнашова та Долгого (1954),
В кефалево-лиманному господарстві в 1955 р. було здобуто біля радянських берегів північно-західної частини Чорного моря
в жовтні 665 ц, в 1956 р. у вересні — жовтні — 1120 ц, в 1957 р. в районі Тузлівської коси.
у вересні—жовтні—2904 ц атерини. В 1954 р. в Тендрівській за­
тоці виловлено 937 ц атерини, в Єгорлицькій затоці — 169 ц. За спостереженням Борча (Кереушу, 1952), біля берегів Ру­
В 1955 р. в Тендрівській затоці було здобуто 196 ц атерини, а в мунії лаврак (румун, lavrac, lup de mare) відомий в районах Ад-
Єгорлицькій — 158 ц. жиджі, Мамайї та біля Портіци, тобто зовсім недалеко від на­
У більшості випадків атерина потрапляє у рибальські зна­ ших берегів.
ряддя разом з камсою, але в деяких випадках зустрічається окремо. Довжина лавраків, яких спостерігали у водах Румунії, ста­
новила 73—100 см, в шлунку лаврака довжиною 90 см були знай-
60 61
дені морські таргани (Idothea), поліхети (Phyltodoce), риба ТИ Рід Perca L i n n e
фрагменти морської трави (Zostera). Perca flaviatilis L i n n e , 1758 —окунь звичайний
Біля берегів Болгарії лаврак (болг. морски вълк, лаврак
турецьк. levrec) відомий майже по всіх пунктах від румунської; Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) (1953), Бур­
(район Блатніци) до турецького (Резово) кордону (Вълканов, нас (1953).
1957).
Іноді потрапляє до ставних неводів в прибережних районах
РОДИНА SERRANIDAE північно-західної частини Чорного моря, переважно в опріс­
нених водах.
Рід Serranus Cuvier, 1817 У липні 1953 р. окунь (румун, biban, costrgs; болгар, меше,
Serranus scriba L і п n ё, 1758 — кам'яний окунь бибан, костур; турецьк. tatli-su-levreki) потрапляв до ставних
неводів біля Золокар та Бурнаса, довжина його була 14—15 см.
Ще Яцентковський (1909) вказував у складі іхтіофауни Оде­ В шлунку одного з окунів знайдена атерина (Atherina mochon
ської затоки кам'яного окуня, якого вважав за дуже рідкісну pontica) довжиною 5 см та камса (Engraulis encrasicholus ponticus
форму. довжиною 5,5 см.
Чернишко (1955), яка вивчала паразитофауну риб Одеської В Румунії вказаний у морі біля Аджиджі (Кереушу, 1952).
затоки, теж мала один екземпляр кам'яного окуня (румун, chanos;
болг. морски костур, ханос; турецьк. iazili hani). Таким чином,
здається, що кам'яний окунь дійсно, хоч рідко, зустрічається РОДИНА POMATOMIDAE
біля радянських берегів північно-західної частини Чорного моря.
Рід Pomatomus Lacepede
Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) кам'яний окунь відо­
мий в районі Аджиджі; біля берегів Болгарії він відомий у Варнен- Pomatomus saltator Linne, 1758 — луфар
ській та Бургаській затоках (Дренски, 1951; Вълканов, 1957),, Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
морка (1954, 1955, 1956), Великий Фонтан (1954), Рибаківка (Аджіаськ)
РОДИНА PERCIDAE (1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1955), Каркінітська
затока (Чурюмська коса) (1954, 1955), Ак-Мечетська бухта (1954,1955), Єв­
Рід Lucioperca C u v i e r паторія (1956 — 1957).
Луфар (російськ. луфарь; румун, lufar; болгар, лефер; турецьк.
Lucioperca Іисіорггса Linne, 1753 — судак
lufer) — хижа риба, підхід якої до берегів північно-західної ча­
стини Чорного моря рибаки завжди пов'язують з відходом ін­
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1955), Зэлокари (Лиман) ших риб, зокрема скумбрії.
(1953), Бурнас (1953), Вэликий Фонтан (1954), Рибаківка (Аджіаськ) (1954)
Довжина луфарів, виловлених у районах Бурнаса, Чорно-
У липні — вересні 1953 р. молодь судака {румун. 5>а1аи;<5олг. морки, Великого Фонтану, Рибаківки (Аджіаськ) та Тендри, не
бяла риба, смадок; турецьк. uzun levrec) довжиною 9—14 см перевищувала 27 см, але в інших районах луфарі були значно
виловлювали в північно-західній частині моря біля Золокар тягло­ крупніші. Так, в Джарилгацькій затоці довжина луфарів дося­
вим неводом у вечірні години разом з пікшею (Odontogadus merlan- гала 41 см, в Каркінітській затоці, в районі Чурюмської коси —
gus euxinus). В шлунках у них була атерина (Atherina mochon- 54 см, біля Ак-Мечеті — 57 см, біля Євпаторії — 62 см. Таким
pontica). В той же час (липень — вересень 1953 р.) в районі Бур- чином, складається враження, що далі на схід і на південь лу­
наса до рибальських знарядь потрапляли дорослі судаки дов­ фарі крупніші, ніж у західній та північній частинах району, в
жиною 61—77,5 см. У червні 1954 р. два судаки довжиною 32 яких ми проводили свої дослідження.
і 37 см були знайдені біля мису Великий Фонтан; у одного з них Щодо кількості луфарів, то, наприклад, 27. VI 1955 р. в ра­
в шлунку була піщанка (Gymnammodytes cicerellus). В шлунку йоні Тендри до ставника потрапило разом 185 кг луфарів — ма­
судака довжиною 22,5 см, якого було здобуто в районі Рибаківки буть, цілий косяк. 20. VI 1954 р. у Тендрі на 22 ставці до ставника
(Аджіаськ) в червні 1954р., знайдені дві креветки (Leander adsper- потрапило разом 45 луфарів. За червень 1955 р. тут було вилов­
sus) довжиною по 3,5 см кожна. лено та здано 1018 кг луфарів, а в липні — 258 кг.
Біля берегів Румунії судаків ловили у морі в районі Аджиджі В шлунках луфарів ми знаходили камсу (Engraulis encrasicho­
(Кереушу, 1952).
lus ponticus), атерину (Atherina mochon pontica) та рештки креве­
ток (Crangon crangon).
62
 Молодь луфаря довжиною 5—6 см ловлять влітку біля Чорно- че
рвні — вересні 1956 р. та в травні — вересні 1957 p., була дов­
морки та Золокар. За даними О. Ф. Ляшенка (1952), молодь лу­ жиною переважно 10—18 (20) см, але в окремих випадках (25. VI,
фаря трапляється в літньо-осінній період в уловах на мілинах 3. VII 1956 p., 6. VII 1957 p.) зустрічались компактні групи став­
дельти Дунаю біля піщаних кіс в опрісненій воді. риди довжиною 22—33,5 см.
Про кількість луфаря, здобутого в 1954—1957 pp. в північно- Питання розподілу та промислу чорноморської («звичайної»)
західній частині Чорного моря та прийнятого рибозаводами, ставриди, зокрема в північно-західній частині Чорного моря,
дають уявлення такі дані (ц): висвітлювала в науковій літературі останніх років А. П. Амброз
(1954). За її даними, ставрида підходить в північно-західну ча­
1954 р. с£5 р. 1956 р. 1957 • стину Чорного моря переважно в травні (зрідка в квітні), її ма­
ксимальні підходи тривають протягом червня — вересня (іноді
Травень 2 серпня); після початку осіннього похолодання ставрида відхо-
Червень — — 5 9
Липень 2 дидь з північно-західної частини Чорного моря на місця зимового
16 — -
Серпень — перебування біля південних берегів Криму.
Вересень 12 0 37 3 — Живлення ставриди розглядається в праці М. М. Брискіної
Жовтень 4 І5 4 З (1954), яка приділяє особливу увагу саме північно-західній ча­
Листопад —^
Грудень —_ стині Чорного моря, де влітку в основному живе ця риба.
За нашими даними (1953—1957 pp.), в шлунках ставрид зу­
Всього 128 58 12 14 стрічались дрібні риби: камса, шпрот, атерина, бички, піщанка,
тюлька, креветки, бокоплави, мізиди, морські таргани, полі-
В районі пів-ва Тарханкут рибоколгосп «Шлях до комунізму» хети, що в цілому збігається з висновками Брискіної, яка вважає
виловив в 1953 р. 6 ц, а в 1954—13 ц луфаря. В районі Євпаторії основною поживою ставриди дрібних риб та ракоподібних.
рибоколгосп ім. Кримських партизан здобув в 1954 р. 18 ц, в Не слід забувати, що північно-західна частина Чорного моря
1955—5,6; в 1956—230; в 1957—34 ц луфаря. є не тільки місцем нагулу ставриди. Каркінітська затока та при­
леглі до неї райони є також найважливішими місцями її нересту
(Павловська, 1954).
РОДИНА CARANGIDAE Про кількість ставриди, яку було прийнято рибозаводами
Рід Trachurus R a f i n e s q u e , 1810 Укрчорноморрибтресту в 1953—1957 pp., дають уявлення такі
дані (ц):
Trachurus mediterraneus ponticus A 1 e e v, 1956 — ставрида
1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
Місцезнаходження: Золокари (Лиман, 1953), Бурнас (1953), Чорно- Січень о
958 — —
морка (Люстдорф, 1953, 1954), Великий Фонтан (1954). Сичавка (1957), Ри- Лютий 35 3 420 — —
баківка (Аджіаськ, 1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954, Березень 251 1250 85 — —
1955), Каркінітська затока (район Чурюмської коси, 1954), Тарханкут (1954, Квітень — 1056 — 516 2570
1955), Євпаторія (1956, 1957). Травень 12 614 304 714 2046
Червень 1624 1554 736 165 131
Липень 304 5327 1141 175 3030
Звичайна ставрида Серпень 627 4505 1882 3725 4105
Вересень 310 3177 3208 3989 310
Ставрида, яку виловлювали в 1953—1956 pp. в районах Золо­ Жовтень — 2651 3075 812 2
кари — Бурнас, Чорноморки—Великого Фонтана, Рибаківки (Ад­ Листопад 9 2511 49 — 88
Грудень 84 1110 7 2 5
жіаськ) — Тендри, Тендрівської, Єгорлицької та Джарилгацької
заток, була довжиною переважно 11—18 (20) см, лише окремі Всього 3256 23760 12535 10098 12287
екземпляри мали довжину 20—22 см, і тільки одного разу (13. VI
1954 р.) ставриду довжиною 24—29 см було здобуто біля Тендри.
Ставрида, яку виловлювали в Каркінітській затоці (місцева Крупна ставрида
назва ставриди тут «йоршик»), в районі Чурюмської коси, Ак-
Мечетської бухти та піво-ва Тарханкут—в 1954—1955 pp., була В останні роки починаючи з 1947 р. в Чорному морі, як ві­
більших розмірів (15—28 см). домо, з'явилася ставрида, розміри якої (до 50 см) значно пере­
В районі Євпаторії звичайна ставрида, яку виловлювали в вищували розміри звичайної (до ЗО см).
65
64 5-2337
 г
В зв'язку з появою крупної ставриди, яка швидко зробилася ' В наших матеріалах 1955 р. крупна ставрида відмічалась в
однією з найважливіших промислових риб Чорного моря, ви- п
івнічно-західній частині Чорного моря в меншій кількості, ніж
словлено багато міркувань щодо причин цього явища (Алєєв, в
1954 р. Так, 21. VI 1955 р. біля Тендри було здобуто екземпляр
1952, 1954; Тихонов і Паракецов, 1955). крупної ставриди довжиною 39 см; тут же на 22 ставці в червні
Зараз ми можемо припустити, що крупна ставрида, яку по­ 1955 р. якось було здобуто 120 екз. крупної ставриди довжиною
милково назвали середземноморською (Алєєв, 1952, 1954), всі 37—46 см. Ставрида, здобута 2—26. VI 1955 р. в районі мису Тар­
етапи свого життя (розмноження, ріст молоді, нагул, зимівля) ханкут, була довжиною 33—57 см. В 1956 р. в районі Євпаторії
проводить у Чорному морі (Тихонов і Паракецов, 1955). наші спостерігачі відмічали крупну ставриду довжиною 33—42 см
Щодо випадків заходження крупної ставриди в північно-за­ (28—29. VI) та довжиною 49 см (3. VIII 1956 p.). В 1957 р. в ра­
хідну частину Чорного моря, то, за даними А. П. Амброз (1954), йоні Євпаторії 24. VII було зареєстровано ставриду довжиною
в червні — липні 1953 р. в районі, розташованому між Дунаєм 39—54 см. Таким чином, в 1953—1957 pp. в північно-західній
і Дністром (орієнтовно район Золокари — Бурнас), в ставники частині Чорного моря та в прилеглому районі зустрічалась влітку
потрапляла крупна ставрида довжиною майже 46 см, по 300— (червень — вересень) крупна ставрида довжиною 33—57 см.
400 кг одночасно. Поодинокі екземпляри крупної ставриди по­ Є відомості про те, що найближче до нашого району місце зи­
трапляли в рибальські знаряддя також і в самій Одеській за­ мового перебування крупної ставриди розташоване біля півден­
тоці та біля Сичавки. них берегів Криму — в районі Ялта—Меганом.
За нашими матеріалами, з 6 по 10. VI 1953 р. біля Бурнаса За даними Максимова (1913, 1914), крупна ставрида ще ра­
було здобуто 75 кг, а з 11 по 15. VI 1953 р. — 340 кг крупної став­ ніше була відома біля берегів Болгарії під назвою «сафриди едри»,
риди довжиною 36—48 см та вагою 480—1250 г. а за даними Кереушу (1952), ще в липні 1951 р. біля берегів Ру­
В липні 1953 р. косяки крупної ставриди тримались у морі на мунії в районі Констанци був зустрінутий екземпляр крупної
певній відстані від берегів, причому поодинокі екземпляри її ставриди довжиною близько 32 см.
потрапляли в аламани. Так, 16. VII 1953 р. було здобуто три
крупних ставриди довжиною 36—45сжівагою 480—500г; вщлунку РІд Naucrates Rafinesque
одної з ставрид була барабуля.
В 1953 р. окремі екземпляри крупної ставриди потрапляли в Naucrates ductor (L і n n ё) — лоцман
ставники також і біля Чорноморки (Люстдорф). В 1954 р. крупна
ставрида знову була відмічена в північно-західній частині Чор­ Ще Відгальм в 70-х роках минулого століття (Сластененко,
ного моря. Так, у червні — липні 1954 р. (7. VI, 17. VII) екзем­ 1941; Третьяков, 1947) вказав для Одеської затоки таку рибу,
пляри крупної ставриди довжиною 37—50 см потрапляли у став­ як лоцман, але ніхто з наступних дослідників її в Чорному морі
ники в районі Чорноморка — Великий Фонтан. 14. VI 1954 р. не ловив. Сластененко (1941) не заперечує можливість знахо­
крупна ставрида довжиною 42 см була здобута в районі о-ва Бе­ дження лоцмана в Чорному морі.
резань, В червні — липні 1954 р. крупна ставрида зустрічалась Відомостей про знаходження лоцмана біля берегів Румунії
також у районі Тендри та в Єгорлицькій затоці. Так, 20—28. VI або Болгарії немає.
1954 р. в районі Тендри було здобуто 650 кг крупної ставриди
довжиною 35—47 см та вагою 500—1200 г. РОДИНА SC1AENIDAE
Крупну ставриду в районі Тендри в основному ловили став­
никами; в шлунках ставриди була камса, атерина та барабуля. Рід Sciaena L i n n e
В Каркінітській затоці в районі Чурюмської коси крупна став­
рида була відмічена 10 та 13. VI 1954 p.; траплялись екземпляри Sciaena cirrosa L i n n e , 1758 — світлий горбань
(самки і самці) довжиною до 48 см з текучими ікрою і молоками- Місцезнаходження: Каркінітська затока (бухта Ярилгацька, 1955),
В районі м. Тарханкут крупна ставрида відома з 1952 p., причому Євпаторія (1956).
тут вона вже являє важливий об'єкт промислу. Так, в районі
Євпаторія — Тарханкут в червні 1954 р. був випадок, коли рибо- В липні 1955 р. один екземпляр світлого горбаня {російськ.
колгосп ім. Фрунзе здобув ставним неводом 4 т крупної ставриди- светлый горбыль, мелакопия; румун, milacop; болг. мелакоп,
В цьому районі ставрида з'являється влітку і поширюється на милакоп, умбрина; турецьк. minacop) довжиною 37 см був здо­
схід майже до Хорлів і Чурюмської коси. 16—19. VI 1954 р. в | бутий у бухті Ярилгацькій (Каркінітська затока, Міжводне),
уловах рибколгоспу «Шлях до комунізму» було зареєстровано \ Де він потрапив до ставника біля Карлау.
12 крупних ставрид довжиною 37—52 см. \ В наших матеріалах з Євпаторії (4 та 14. VII 1956 р.) було
67
66 і
чотири світлих горбані довжиною 44—48 см. В інших районах
північно-західної частини Чорного моря нам світлий горбань з його живленні деяку роль відіграють і тваринні форми: губки,
не попадався, але Борисенко (1936) наводить факт знаходження іноді креветки і т. ін.
(7. VIII 1934 р.) світлого горбаня біля самої Одеси. Нам відомо Довжина морських карасів з північно-західної частини Чор­
також, що в 1955 р. у вересні — жовтні світлі горбані були знай­ ного моря — 4—22 см.
дені в Дніпровсько-Бузькому лимані, куди вони проникли у зв'яз­ Відомий біля Аджиджі (Румунія, Кереушу, 1952).
ку з осолоненням лиману морськими водами.
Біля берегів Румунії світлий горбань теж іноді потрапляє
у рибальські сіті (Кереушу, 1952). РОДИНА MAENIDAE

Рід Smarts C u v i e r
Рід Corvina Cuvier, 1829 Smarts smarts L., 1810 — смарида (морський окунь)

Gorvina umbra ( L i n n ё), 1758 — темний горбань Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1955), Тендра (1955).
Каркінітська затока (о-в Джарилгач, 1955; Чурюмська коса, 1954, 1955;
Місцезнаходження: Каркінітська затока (бухта Міжводна, 1954, 1955), Рибальське, 1954, 1955), Євпаторія (1956, 1957).
Євпаторія (1956, 1957).
В більш-менш опріснених районах північно-західної частини
В червні та липні 1954 та 1955 pp. темні горбані (румун, corb de Чорного моря смарида (морський окунь., румун, smarid, болгар.
mare; болг.—мелакоп; турецьк. — eschina) виловлювалися в смарид; турецьк. stronghiloz) зустрічається рідко і не кожного
Каркінітській затоці поодинокими екземплярами (19. VI, 1. VII року. Так, в районі Чорноморки (біля Одеси) та Тендри її було
1954 p., З, 17, 24. VI, 1. VII 1955 р.) довжиною 21 — 35 см. констатовано лише в червні— липні 1955 р. і тільки поодинокими
Біля Євпаторії 22, 28. VI та 3. VII 1956 р. здобуто сім темних екземплярами.
горбанів, а 1. VI та 26. VII 1957 р. — 14 темних горбанів довжи­ В Каркінітській затоці вилов смариди досягає більшої кіль­
ною 23—34 см. кості; іноді ця риба набуває промислового значення. В 1952 p.,
В шлунках горбанів, здобутих біля Євпаторії, знайдені рештки за даними Скадовського рибпункту, було здобуто 104 ц смариди.
поживи: креветки та риби (піщанка — Gymnatntnodytes cicerellus). Хід промислу смариди в Каркінітській затоці в 1952 р. видно
з таких даних:
Вилов (ц)
РОДИНА SPARIDAE
Квітень . . . 7
Рід Diplodus R a U n e s q u e Травень . . . 71
Червень . . 7
Diplodus annularis (Linne), 1758 — мэрський карась, ласкир Липень . . . 6
Серпень . . . 9
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Тендра Вересень . . . 4
(1955), Каркінітська затока (Скадовськ, 1954; Чурюмська коса, 1954, 1955;
Рибальське, 1955), Євпаторія (1956, 1957). Найбільша кількість виловленої смариди припала на тра­
вень 1952 р. В 1953 р., за даними того ж Скадовського рибпункту,
Морський карась, ласкир (румун, sparos; болг. спарид, морська було виловлено всього 34 ц смариди в травні, а решту місяців
каракуда; турецьк. ispari), що потрапляє у різні рибальські зна­ її не виловлювали. В 1954—1955 pp. виловів смариди в районі
ряддя в північно-західній частині Чорного моря, не був, однак, Скадовського пункту вже зовсім не було. Довжина смариди, яку
знайдений в таких пунктах, як Чорноморка (Люстдорф), Вели­ виловлювали в північно-західній частині Чорного моря в 1954—
кий Фонтан, Рибаківка (Аджіаськ); дуже рідко зустрічається 1955 pp. — 7—18 см.
біля Тендри. За даними Кротова (1949), морський карась є і біля За даними аналізу, рештки поживи смариди, виловленої в
Одеси, але тут він буває надзвичайно рідко. 1955 р. біля Чорноморки, становили планктонні ракоподібні, а у
Морський карась живе в заростях морської трави (Zostera с
мариди з Каркінітської затоки—краби та Amphipoda. Біля бе­
marina), бородача (Gystoseira barbata) та інших водоростей. Як регів Румунії смарида теж іноді потрапляє до рибальських сіток
і в інших районах Чорного моря (Севастополь, Карадаг), морський 8
районі Аджиджі (Кереушу, 1952).
карась інтенсивно споживає рослинний корм, в тому числі при­ В районі Євпаторії знаходили смариду в шлунках таких риб,
бережні діатомові водорості, але поряд з рослинними формами я
к акула-катран (Squalus acanthias), морська лисиця (Raja cla-
v
68 ata) та зіркогляд (Uranoscopus scaber).
69
 РОДИНА MULLIDAE Найбільш північне знаходження в наших водах . 0 - в гт
трилгач (14. VI 1955 p.), де знайдена зеленуха довжиною 27 §Жа~
Рід Mullus L i n n e , 1758 В Каркінітській затоці в районі Чорноморського (Ак-МЄч °М\
Mallas barbatus ponticus E s s і p о v, 1927—барабуля, султанка зеленухи знайдені біля с Рибальського (довжина 21,5 см) та
в
бухті Ярилгацькій (довжина 13 см).
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) (1953), Екземпляри в Євпаторії мають довжину 9—27 см, рештки
Бурнас (1953), Чорноморка (1953 —1956), Великий Фонтан (1954), Сичавка поживи складаються з молюсків Rissoa splendida, Bittium reticu-
(1957), Тендра (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954 latum, уламків черепашок Mytilus, крабів {Portunus), водоростей
1955; Ак-Мечетська бухта, 1954, 1955), Євпаторія (1956, 1957).

Барабуля, або султанка {румун, barbun, болг. барбун, султан­ Crenilabrus ocellatas (F о r s k a 1), 1775—зеленушка
ка), в літній час потрапляє в рибальські знаряддя в північно-
західній частині Чорного моря, починаючи з травня — червня Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1954), Рибаківка (Ад-
і кінчаючи серпнем або жовтнем. жіаськ) (1954), Тендра (1955), Єгорлицька затока (1955), Джарилгацька
Барабуля, що була в наших матеріалах 1953—1957 pp., мала затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954, 1955;
Чорноморське, 1955), Євпаторія (1956—1957).
довжину звичайно в межах 6—13,5 см, але в районі піво-ва Тар-
ханкут та Євпаторії ловилися іноді барабулі довжиною до 18 см. В Зеленушка досить поширена в північно-західній частині Чор­
інші роки барабуля має в окремих районах північно-західної ного моря, але пристосована в основному до районів, щоне підля­
частини Чорного моря промислове значення і ураховується про­ гають більш-менш значному опрісненню. Іноді потрапляє до ри­
мисловою статистикою, але іноді її кількість зовсім невелика. бальських сіток у великій кількості. Так, в Єгорлицькіи затоці
Так, в районі Одеського рибозаводу барабуля в останній раз була 31. VIII—2. IX 1955 р. її було виловлено 50 /сг, але завдяки тому,
показана як окремий об'єкт промислу в 1953 p., коли її було ви­ що зеленушка — риба не промислова, її було викинуто.
ловлено 141 ц в серпні та 1 ц —в жовтні. В 1954—1957 pp. ба­ В живленні зеленушки важливе значення мають молюски
рабуля ні по Одеському, ні по іншим рибозаводам північно-за­ Mytilus galloprovincialis, але поряд з ними ми зустрічали також
хідної частини Чорного моря не вказується. і бокоплавів (Amphipoda).
Винятком в цьому відношенні є Каркінітська затока, зокрема Довжина виловлюваних нами зеленушок — 4—11,5 см.
район Чорноморського (Ак-Мечетська бухта та піво-ів Тархан-
кут). Так, за даними рибоколгоспу «Шлях до комунізму», тут Crenilabrus quinquemaculatus (В loch), 1811—перепел
було виловлено барабулі в 1951 р. — 1564 /сг, в 1952 р. — 21039, в
1953 р. — 7908, в 1954 p.—297, в 1955 p.—576 кг. Місцезнаходження: Золокари (Лиман, 1953), Бурнас (1953), Чорно-
Велику барабулю довжиною 15—18 см рибаки Каркінітської орка (Люстдорф) (1955), Каркінітська затока (Ак-Мечетська бухта, 1954 ),
затоки називають «радянською» барабулею. впаторія (1956).
В деяких шлунках барабулі, що була у нас, були рештки по­
На підставі наших матеріалів здається, що Crenilabrus quin­
живи — бокоплави (Amphipoda); саму барабулю ми знаходили
в шлунках таких риб північно-західної частини Чорного моря, quemaculatus — більш евригалінна форма, завдяки чому вона
як морський дракон, морський півень, камбала-калкан. зустрічається в північно-західній частині Чорного моря в таких
районах, де попередня форма {Cr. ocellatus) не була констатована
(Золокари, Бурнас). Проте кількість, в якій Cr. quinquemaculatus
РОДИНА LABRIDAE потрапляє в рибальські знаряддя, значно менша. В рештках по­
живи Cr. quinquemaculatus ми знайшли рака-самітника {Diogenes
Рід Crenilabrus C u v i e r , 1815 varians).
Crenilabrus tinea L i n n e , 1758—зеленуха За даними акад. Третьякова (1947), Crenilabrus quinquemacula­
tus зустрічається і в Одеській затоці.
Місцезнаходжзння: о-в Джарилгач (1955), Чорноморське (Ак-Мечеть, Біля берегів Румунії відомий в Аджиджі (Кереушу, 1952)
1954, 1955), Євпаторія (1956, 1957).

В наших матеріалах зеленуха {румун. І ар іпа, болгар, лапина) Crenilabrus griseus ( L i n n ё}, 1758—рябець
є лише з східної половини південно-західної частини Чорного
моря та з району Євпаторії. Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно­
морка (Люстдорф) (1954, 1955), Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957),
70 71
 Рибаківка (Аджіаськ, 1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока
(1954), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954, 1955, район Чорно­ РОДИНА URANOSCOPIDAE
морського, 1955), Євпаторія (1957).
Рід Uranoscopus L i n n e
Рябець (російськ. рябчик) — найбільш поширений в північно-
західній частин Чорного моря вид з родини Labridae, відомий Uranoscopus scaber L i n n e , 1758—зіркогляд
в районі Одеси під місцевою назвою «окунь», або «карасик». Він Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
зустрічався нам протягом періоду травень — вересень, довжина морка (Люстдорф) (1954, 1956), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Каркінітська
виловлених екземплярів 5—12 см. затока (Ак-Мечетська бухта) (1955), Євпаторія (1956, 1957).
Між рештками поживи рябця ми знайшли: поліхет (Nereis) В північно-західній частині Чорного моря зіркогляд (російськ.
бокоплавів (Amphipoda), молюсків (Rissoa, Mytilus), морських
тарганів (Idothea baltica). звездочет, морская коровка; румун, bou de mare; болгар, морска
Відомий в Одеській затоці (Третьяков, 1947). жаба, биволче) має більше тяжіння до західної половини району
(Золокари, Бурнас), де його влітку 1953 р. було знайдено вісім
Біля берегів Румунії відомий (Кереушу, 1952) на південь від
Дунаю. екземплярів. Біля Чорноморки, Рибаківки та в Каркінітській
затоці (район Ак-Мечетської бухти) зіркогляд зустрічається рідко,
в наших матеріалах — по одному екземпляру за кілька років.
Рід Ctenolabrus Cuv. et Val., 1839 Довжина зіркоглядів з північно-західної частини Чорного моря
Ctenolabrus rapsstris ( L i n n e), 1758—гребінчастий губань (згідно з нашими даними) — 8,6—16,7 см.
Гребінчастий губань поширений в північно-західній частині В шлунках зіркоглядів знайдені рештки риби (молодь Trachu-
Чорного моря на Філофорному полі Зернова на глибині 20—4вм rus, смариду Smaris smarts) та креветки (Leander).
та в заростях інших багрянок на Одеській банці, вздовж Тендри
та о-ва Джарилгач на глибині 7—15 м. РОДИНА BLENNHDAE
Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) відомий з району Кон­
станци та Аджиджі. Рід Blennius L i n n e

РОДИНА TRACHINIDAE Blennius sanguinolentus P a l l a s , 1811 — м о р с ь к а собачка

Рід Trachinus L i n n e Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф, 1953, 1954),

Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ, 1954), Каркінітська затока (Чурюм -
Trachinus draco L i n n e , 1758—морський дракон, змійка ська коса, 1954; Ак-Мечетська бухта, 1954, 1955), о-в Зміїний (1956), Єв­
паторія (1956, 1957.)
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
морка (Люстдорф) (1953 — 1956), Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957), Морська собачка (румун, corosbina, болг. морска кучка) цього
Тендра (1954, 1955), Каркінітська затока (Рибальське, 1954, 1955), Євпа­
торія (1956, 1957). виду найчастіше зустрічається в тих районах північно-західної
частини Чорного моря, де є скелі та підводні камені, що пообро­
Морський дракон, змійка, скорпіон (румун, dragon, drac de стали бурою водоростю-бородачем (Cystoseira barbata), але іноді
mare; болг. драгон, морски скорпион; турецьк. traconia) в червні — зустрічається також і серед морської трави (Zostera marina).
вересні тримається прибережних вод північно-західної частини В живленні морських собачок цього виду в північно-захід­
Чорного моря; майже кожного дня, по більшості у вечірні го­ ній частині Чорного моря, як і в інших районах Чорного моря
дини, потрапляє до рибальских знарядь: ставників, тяглових, (Андріашев і Арнольді, 1954; Виноградов, 1949), основну роль
іноді кошелькових неводів. відіграє рослинність: зелені водорості (Enteromorpha) та бура
Рибаки завжди викидають цю рибу за борт завдяки тому, водорость (Cystoseira barbata), морська трава (Zostera marina).
що уколи шипів дракона надзвичайно болючі; у вареному виг­ Морська собачка (ВІ. sanguinolentus), що була в наших мате­
ляді м'ясо дракона не являє ніякої небезпеки. ріалах, має довжину 6—17 см.
В шлунках драконів ми знаходили дрібних риб: бичка (Aphya Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) відома з районів Ад­
minuta), піщанку, ферину, барабулю, креветок (Crangon crangon), жиджі, Констанци та ін.
крабів (Carcinus moenas) та ін.
За даними Грінбарта (1949), ВІ. sanguinolentus знайдений і в-
Довжина драконів, яких ми мали в нашому матеріалі, станови­
ла 10—30 см. Одеській затоці на глибині 8—12 м.
72
73
 Blennius tentacalaris B r u n n i c h , 1768 — вухата морська собачка належить до риб, що зустрічаються в північно-західній частині
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1955, 1956),
Чорного моря не часто і в невеликій кількості.
Тендра (1955, 1957), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954, 1955). У найбільшій кількості (9 екз.) знайдений у червні 1953 р.
біля Бурнаса, в останніх випадках траплялись лише одиничні
Вухата морська собачка зустрічається в північно-західній особини.
частині Чорного моря в травні — вересні майже в тих районах, Довжина ошибнів з наших матеріалів — 15—20 см, в шлунках
що й ВІ. sanguinolentus, але в меншій кількості та рідше. рештки поживи: риба (бичок Potnatoschistus, морська миша Cal­
Довжина наших екземплярів ВІ. tentacularis досягає 10 см.
За даними С. Б. Грінбарта (1949), вухата морська собачка lionymus belenus) та креветки.
є в Одеській затоці, де живе на глибині 1—19 ж, а за Арнольді РОДИНА AMMODYTIDAE
(1949), зустрічається також в Ак-Мечетській та Ярилгацькій бух­
тах Каркінітської затоки. Рід Gymnammodytes Dunk, et Mohr.
Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) ВІ. tentacularis відо­ Gymnammodytes cicerellus Raf i n e s q u e , 1810 — піщанка
мий з мідійового черепашника.
Місцезнаходження: Чорноморка (Люстдорф) (1953—1957), Великий
Blennius sphinx Val.—морська собачка-сфінкс Фонтан (1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока (1954), Євпаторія
(1956, 1957).
В північно-західній частині Чорного моря відмічено лише
біля о-ва Зміїного (1956). Місцева назва піщанки — «вітрянка» завдяки тому, що ри­
Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) відома поблизу Аджиджі. баки пов'язують її появу біля берегів з штормовою погодою (ро-
сійськ. пескорой, песчанка; румун, uva; болгар, малка песоч­
Blennius zvonimri K o l o m b a t o v i c " !» ница, уатка).
Починає зустрічатися в районі Одеси (Чорноморка) майже в
(Bl. gattorugine ponticus S 1 as t.) — морська собачка січні — лютому; іноді у великій кількості морські хвилі вики­
дають піщанку на берег. У червні 1954 р: ми знайшли піщанку
Зустрінута біля Чорноморки (Люстдорф) (1954), вказана для на глибині 24 м на піщаному грунті в районі Філофорного поля
Одеси Сластененком (1941), для Ак-Мечетської та Ярилгацької
бухт в Каркінітській затоці — Арнольді (1949). Зернова (станція 38, 25. VI 1954 p.).
В живленні піщанки в північно-західній частині Чорного
Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) відома поблизу Аджи­ моря найважливіше значення має зоопланктон: Acartia clausi, нау-
джі. пліальні та циприсовидні личинки Balanus, личинки молюсків
Рід Coryphoblennius (Lamellibranchiata). Саму піщанку в північно-західній частині
Чорного моря поїдають чорноморська пікша («голиш»), камбала-
Blennius (Coryphoblennius) galerita (L.), 1758—чубата морська собачка калкан, морський дракон, пеламіда, темний горбань та інші
Місцезнаходження: о-в Зміїний (1956), Філофорне поле Зернова (1956, риби. В липні 1954 р. в районі Великого Фонтану піщанка була
1957). знайдена в шлунку судака, спійманого в морі.
Довжина піщанок в північно-західній частині Чорного моря
Біля берегів північно-західної частини Чорного моря майже
не зустрічається, але вона є в районі Філофорного поля та о-ва 8,5—16 см.
Зміїного. За Кереушу (1952), піщанок біля берегів Румунії поїдають
Біля берегів Румунії відома поблизу Аджиджі (Кереушу, 1952). також скумбрія, пеламіда, луфар, чорноморський лосось та інші
риби.
РОДИНА OPHIDIIDAE РОДИНА CALLIONYMIDAE

Рід Ophidium L і n n ё Рід Callionymus Linne

Callionymus belenus Risso, 1826 —морська миша
Ophidium barbatum L і п п ё, 1758 —ошибень бородатий
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Одеська
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1955),, банка (станція 108, 1954), район о-ва Джарилгач (станції 140, 145, 1954;
бухта Міжводна (Каркінітська затока, 1955), Євпаторія (1956). станція 444, 1957), Філофорне поле Зернова (станція 273, 1955).
Ошибень (румун, cordea, болгар, галя, турецьк. caice balac) Морська миша (болг. морска мишка; турецьк. uzgun balac) —
74 75.
 в північно-західній частині Чорного моря характерна форма для локальним стадом, яке за рахунок середземноморської скумбрії
щільного піщаного грунту. не поповнюється
В районі Бурнаса потрапляла до рибальських сіток, що стояли Різке зниження вилову скумбрії, що одночасно позначається
в прибережній смузі в червні — липні 1954 р.; в останніх випад­ на промислі цієї риби в усіх країнах, які ловлять її в Чорному
ках ловилася в драгу або трал Сігсбі на глибині 9—22 м; довжина морі або в Босфорі (СРСР, Румунія, Болгарія, Туреччина), пов'я­
наших екземплярів — 3,5—6 см. зане із зменшенням чисельності стада скумбрії завдяки низькому
врожаю молоді. В свою чергу, коливання чисельності чорномор­
Ми знаходили морську мишу в шлунках деяких риб північно-
західної частини Чорного моря, що нею живляться поряд з ін­ ської скумбрії залежать від умов розмноження та виживання
шим кормом; наприклад у ошибня, у оселедця. Грінбарт (1949) молоді.
знаходив морську мишу в Одеській затоці (Лузанівка, Крижа- Існує певна залежність між кількістю скумбрії, що надходить
нівка) на глибині 8—12 м. Біля берегів Румунії (Кереушу, 1952) до Чорного моря з Мармурового, та кількістю хижої риби—
відома поблизу Аджиджі. пеламіди (Sarda sarda): в роки, коли починає збільшуватись кіль­
кість пеламіди, зменшується кількість скумбрії, яка майже зов­
сім випадає з контингенту промислових риб.
Callionytnus festivas P a l l a s , 1811 — морська миша
Деякі автори (Яцентковський, 1909; Грінбарт, 1949; Чепур- Зазначене вище можна ілюструвати такими даними про ви­
лов скумбрії та пеламіди в північно-західній частині Чорного моря
нов, Бурнашов, Долгий, 1954) згадують про наявність морської
за 1953—1957 pp. (ц):
миші цього виду в Одеській затоці та в інших районах південно-
західної частини Чорного моря. Скумбрія Пеламіда
Ю. П. Зайцев (1957), який вивчав протягом кількох років роз­ 1953 р. 12 675 —
множення риб у Одеській затоці, не знаходив тут ікри або личи­ 1954 р. 20 845 1261
нок Callionytnus festivity тоді як ікра і личинки попереднього виду 1955 р. 5740 2505
морської миші (С. belenus) є звичайною формою іхтіопланктону 1956 р. — 7130
Одеської затоки. 1957 р. — 9197

Біля берегів Румунії С. festivas відомий в районах Аджиджі

та Мангалії (Кереушу, 1952), а в Болгарії — майже біля всього За Нечаєвим (1937, 1938) та Кротовим (1954), на чисельності
узбережжя від румунського (Блатниця )до турецького (Резово) скумбрії негативно позначається факт витіснення її з нерестових
кордону (Вълканов, 1957). ареалів пеламідою, що виїдає скумбрію та її молодь. Проте відомо,
Навпаки, попередній вид (С. belenus) біля берегів Болгарії що пеламіда, як і інший хижак — луфар, негативно впливає і
відомий лише з Бургаської затоки (Дренски, 1951; Вълканов; на ту скумбрію, що вже зайшла у Чорне море, особливо коли
1957). \- пеламіда (або луфар) встигає зайняти місце нагулу скумбрії ра­
ніше, ніж підійде сама скумбрія. В такому разі скумбрія повинна
РОДИНА SCOMBRIDAE триматись у відкритому морі і не має змоги підійти до берегів.
Рід Scomber L i n n e Навпаки, якщо скумбрія встигає підійти на місця нагулу ра­
Scomber scombras L i n n e , 1758 — скумбрія ніше від пеламіди, то остання «блокує» скумбрію з моря.
Місцезнаходження: Золокари (Лиман, 1953), Бурнас (1953), Чорно- За даними Брискіної (1954), у живленні скумбрії в північно-
морка (Люстдорф) (1953, 1954, 1955), Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957),. західній частині Чорного моря основна роль належить дрібним
Одеська банка (1954), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955), рибам (камса, атерина і т. ін.) та планктону (в основному Acartia).
Джарилгацька затока (1954), Каркінітська затока (Чурюмська коса) (1954, Брискіна відмічає також, що характер живлення скумбрії
1955); район піво-ва Тарханкут (1954), Євпаторія (1956, 1957), о-в Зміїний в тому чи іншому конкретному районі північно-західної частини
(1956). Чорного моря в той або інший час може змінюватись. Так, в ра­
йоні Тендри та Одеської банки скумбрія живиться переважно
Скумбрія (макрель; румун, scrumbie albastra, болг. чироз, рибами, а в інших районах північно-західної частини Чорного
скомрия; турецьк. iscumri, ciroz) в північно-західній частині
Чорного моря під час її літнього перебування є однією з найваж­ моря — планктоном.
ливіших промислових риб, але чисельність її має схильність до Наші матеріали, що характеризують скумбрію північно-за­
різких коливань. хідної частини Чорного моря, в основному збігаються з матеріа­
лами Кротова (1940, 1954) та Брискіної (1954). Так, скумбрія,
- За даними А. В. Кротова (1940, 1954), стадо скумбрії, що при­ виловлена в 1953—1955 pp. в північно-західній частині Чорного
ходить в Чорне море з Мармурового, є цілком відокремленим,
76 77
моря, мала переважну довжину 21—28 см, але іноді зустріча­
лись екземпляри або меншого (15—19), або більшого (28—ЗО см)
розміру.
В районі Золокари — Бурнас в липні — вересні 1953 р. в
живленні скумбрії основна роль належала дрібним рибам, серед
яких були шпрот, камса, тюлька, атерина, бички {Aphya minuta),
а також бокоплавам (Amphipoda) та мізидам (Mysidacea). Спів­
відношення кормових об'єктів в шлунках досліджених риб (в %
зустрічальностї) з району Золокари — Бурнас у липні — ве­
ресні 1953 р. таке:
Золокари Бурнас
Шпрот 32,0 48,6
Камса 16,0 9,0
Тюлька 20,0 3,0
Бички — 9,0
Атерина — 6,0
Креветки — 0,9
Бокоплави 10,0 21,8
М із йди 12,0 2,0
Інші 4,0 2,0

В шлунках скумбрії, яку виловлювали в 1953 р. біля Чорно-

морки (Люстдорф), також переважала риба, але не шпрот (як
в районі Золокари — Бурнас), а камса. В липні — вересні 1954 р.
в районі Чорноморки (Люстдорф) — Чебанки — Рибаківки (Ад- З наведених даних можна бачити, що найбільш інтенсивний
жіаськ) в шлунках скумбрії зустрічався в основному планктон лов скумбрії триває в північно-західній частині Чорного моря
(Acartia clausi), але в деяких випадках (7. VIII біля Чебанки) протягом червня — вересня.
замість Acartia clausi шлунки скумбрії були переповнені Calanus Біля Тендри в 1954 р. було виловлено 354 ц, а в Єгорлицькій
helgolatidicus, Pseudocalanus elongatus та молоддю шпрота Sprattus затоці — 554 ц скумбрії. В східній частині Каркінітської затоки
sprattus phalericus, що свідчить про перебування скумбрії в ниж­ (в районі Чурюмської коси), за даними рибоколгоспу ім. Вороши­
ньому холодному шарі води, в якому вона і живилася. лова, в 1954 р. було виловлено 132 ц скумбрії. В 1956 і 1957 pp.
Поряд з випадками, коли в шлунках скумбрії переважав в північно-західній частині Чорного моря були зустрінуті лише
планктон, ми одночасно спостерігали випадки знаходження в поодинокі екземпляри скумбрії, а промислового вилову її не було
тому ж районі скумбрій, в шлунках яких була риба, переважно зовсім.
камса. Scomber (Pneumatophorus) japonicus colias G m e l i n ,
Таким чином, нам здається, що питання про переважання тих 1788—скумбрія-кольоз
чи інших компонентів (риби або планктону) в живленні скумбрії
складніше, ніж це можна уявити, оскільки на одному і тому ж 9. VII 1954 p. біля Чорноморки (Люстдорф) разом із звичай­
місці протягом яких-небудь двох годин склад поживи може різко ною скумбрією та піщанкою у ставник рибоколгоспу «Червона
змінитись. Так, 11. VIII 1954 р. під час експедиції на сейнері хвиля» потрапив екземпляр скумбрії довжиною 22,3 см, що різ­
«Академик Зернов» біляТендри, де провадився промисловий лов ко відрізняється від звичайної скумбрії дуже характерними зов­
скумбрії 14 сейнерами разом (крім того, кілька сейнерів ще по­ нішніми ознаками: а) по-перше, черевна сторона цієї скумбрії
спішали на це місце), в шлунках скумбрії в 17—18 годин, що ви­ має темні плями, які нагадують більше кефаль, ніж звичайну скум­
ловлювалася на «самодури», були знайдені лише планктонні ор­ брію, що має біле черево; б) по-друге, спинна сторона цієї скум­
ганізми, які переповнювали шлунки. Але скумбрія, якої тут була брії, коли вона ще була живою, мала темносинє забарвлення,
майже нечисленна кількість, погано йшла на «самодур». а не зеленувате, як у звичайної скумбрії; в) по-третє, очі у вилов­
В 19—20 годин скумбрія почала братись на «самодур» дуже леної скумбрії та її луска значно більших розмірів, ніж у звичайної
добре. Кількість сейнерів, що «крили» рибу, збільшилась до 25; скумбрії, що відразу кидається у вічі (Виноградов, 1957).
7?
78
 Але головною відміною, що примушує нас віднести цю скум­ потрапляє до північно-західної частини Чорного моря у вели­
брію до підроду Pneumatophorus, є наявність у виловленої скумбрії
плавального міхура. чезній кількості.
В 1953 р. в районі Бурнаса пеламіду виловлювали в липні
Про існування у Чорному морі скумбрії, що належить до підроду
вересні. В районі Чорноморки (Люстдорф) пеламіда довжиною
Pneumatophorus і виду colias G m e l і п {румун, colios, болг.
«колйоз», турецьк. kolioz), писав ще С. О. Зернов (1913). до 40 см щодня потрапляла у рибальські знаряддя в серпні.
В 1954 р. в районі Чорноморки — Великого Фонтану з 15 до 24. VII
За даними болгарського іхтіолога П. Дренського (Дренски, ставними неводами та «самодурами» виловлювали переважно мо­
1951), скумбрія-кольйоз поодинокими екземплярами зустріча­ лоду пеламіду довжиною 16—19, іноді (24. VII) 28 см, а з 24. VII
лась біля берегів Болгарії, а за даними румунського дослідника поряд з пеламідою довжиною 12—38 см траплялась велика пела­
Кереушу (1952), — також і біля берегів Румунії, де у серпні —
міда довжиною 64—68 см. Пеламіду виловлювали в цьому ра­
вересні потрапляє в невеликій кількості в рибальські знаряддя.
В шлунках цієї скумбрії знаходили ставриду. За даними іншого йоні протягом серпня — вересня 1954 р. В липні — вересні
болгарського іхтіолога — С. Стоянова (1953), за останні роки 1954 р. пеламіду виловлювали гаманцевими неводами з сейнерів
біля берегів Болгарії не тільки спостерігали окремі екземпляри біля Одеської банки в районі Аджіаська (Рибаківка); її довжина
кольоза, а й ловили його в промисловій кількості — майже до досягала 36 см. 24. VII 1954 р. екземпляр пеламіди довжиною
1000 кг лише за один замет кошелькового невода («гир-гир»). 23 см потрапив біля Рибаківки у ставник. В червні 1954 р. пе­
ламіда потрапляла у рибальські знаряддя в північно-східній ча­
У зв'язку з цим ми зробили припущення (Виноградов, 1957), стині Каркінітської затоки (біля Чурюмської коси) та ловилася
що наша нова скумбрія теж належить до виду Scomber (Pneumato­ в південній частині затоки біля піво-ва Тарханкут. Довжина
phorus) japonicus colias G m є 1 і п і що вона в останні роки по­ пеламід досягла тут 50—64 см.
ширила свій ареал в Чорному морі від берегів Туреччини, Бол­ В 1955 р. пеламіда з'явилася біля берегів північно-східної
гарії та Румунії аж до берегів СРСР (Одеса). Але наш екземпляр
частини Чорного моря в значно більшій кількості, ніж в 1954 р.
скумбрії з підроду Pneumatophorus відрізняється від скумбрії,
що належить до виду colias G m e 1 і п або japonicus colias і раніше. В районі Чорноморки (Люстдорф) пеламіда довжиною
G m e l i n , плямистим забарвленням черевної сторони, оскільки 41—46 см потрапляла у ставники з 15. VI 1955 р. В районі Тендри
черевна сторона звичайних 5. (P.) japonicus colias так само біла, її виловлювали в 1955 р. вже в останній декаді червня; в першій
як і у звичайної Scomber scombrus. декаді липня її було тут здобуто близько 42 ц, в другій — 2, в
третій — 63 ц. В червні 1955 р. пеламіда з'явилася також і в са­
Ми надіслали наш екземпляр до Зоологічного інституту Ака­ мій Тендрівській затоці, де її було виловлено 18 ц; в липні в Тен-
демії наук СРСР в Ленінграді, де член-кореспондент АН СРСР дрівській затоці було здобуто 25 ц пеламіди. В Єгорлицькій за­
професор А. М. Свєтовидов зможе остаточно з'ясувати це питання, тоці пеламіда в 1955 р. з'явилася на місяць пізніше, ніж у Тен­
порівнявши його з іншими рибами роду Scomber та іншими ви­
дами підроду Pneumatophorus. дрівській, і ловилася в меншій кількості. Так, її тут було виловлено
в липні 1955 р. близько 9 ц. Довжина пеламід, виловлюваних в
Зараз же нам здається, що наш екземпляр 5. (Pneumatophorus) районі Тендри та в Тендрівській і Єгорлицькій затоках, стано­
більш схожий на скумбрію, що має назву плямистої скумбрії вила ЗО—70 см. В липні 1955 р. пеламіду довжиною 41—47 см
і належить до виду 5. (Pneumatophorus) tapeinocephalus (В 1 е- ловили також в Джарилгацькій затоці; пеламіду довжиною 40—
с k e г), який відомий у водах Північної Японії. 61 см ловили в червні — липні 1955 р. в північній частині Каркініт­
ської затоки біля Чурюмської коси та в районі Тарханкута.
Рід Sarda С u v і є г, Пеламіда, яку виловлювали в районі Тарханкута, досягала в
довжину 50—65 см.
Sarda sarda ( B l o c h), 1874 — пеламіда Пеламіди, що виловлювалися в червні — вересні 1956 р. в
районі Євпаторії, були довжиною 40—71 см, г. пеламіди, що ви­
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф, 1953, 1954
1955), Великий Фонтан (1954). Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1955), ловлювалися тут в червні — липні 1957 p., були довжиною ЗО—
Єгорлицька затока (1955), о-в Джарилгач (1955), Каркінітська затока 85 см. Найкрупніша пеламіда довжиною 85 см була здобута
(Чурюмська коса) (1955), район піво-ва Тарханкут (1954, 1955), Євпаторія 24. VIII 1957 р. Але в районі Євпаторії як в 1956 р., так і в 1957 р.
(1956, 1957), о-в Зміїний (1956). потрапляли в рибальські знаряддя і маленькі пеламідки довжи­
Пеламіда (місцева назва <\селіградх біля Одеси, лакерда — ною лише 12—ЗО см.
біля Тарханкута; румун, lacherda, palgi mida ; болг. лакерда, торук, В шлунках пеламіди, що були в наших матеріалах, були знай­
паламуд; турецьк. palamud іогіс)—хижа риба, що в деякі роки дені різні риби. Так, у пеламіди довжиною 68 см, що була здо­
бута 24. VII 1954 р. біля мису Великий Фонтан, була знайдена
80
6—2337 81
 скумбрія довжиною 21 см, а в шлунку цієї скумбрії опинилася
крупна камса, довжиною 16 см. Шлунки пеламіди, яку ловили З наведених даних можна бачити, що (очевидно, в зв'язку з
в 1955 р. в районі Тендри та в Тендрівській затоці, були повністю суворою зимою 1953/54 р.) пеламіда в 1954 р. прийшла до Чорного
набиті камсою; в шлунках пеламіди, яку ловили в Каркінітській ^оря з запізненням — тільки в липні, що збігається також з спо­
затоці в районі Чурюмської коси, були камса та атерина. В шлун­ стереженнями наших берегових пунктів, а її найбільший вилов
ках пеламіди, яку ловили в червні — липні 1955 р. біля Чорно- м
ав місце лише в серпні.
морки (Люстдорф), були ставрида та оселедці. В шлунках ма­ В 1955 р. першу пеламіду ловили вже в травні, а її найбіль­
леньких пеламідок, довжиною 12—14 см, яких ловили в липні ший вилов перемістився на липень. В 1956 р. в травні було вилов­
1956 р. біля Євпаторії, були піщанки. лено вже сотні центнерів пеламіди, а її найбільший вилов мав
ІУІІСЦЄ ще раніше, ніж в 1955 p., — аж у червні. В 1957 р. най­
Живлення пеламіди в Тендрівській затоці докладно вивчав
О. М. Борисенко (1946), який зазначає, що пожива молоді пела­ більша кількість пеламіди була виловлена в травні — червні.
міди (довжиною 3,6—7 см) складається з бичків Aphya minuta, Заданими спостережень з літака (Голенченко, 1949), в північно-
мальків атерини і кефалі. В живленні пеламіди довжиною 7— західній частині Чорного моря найбільші концентрації пеламіди
12 см збільшується значення більш крупної риби, яку пеламіда виникають в районі між Тендрою та мисом Тарханкут, але Кро­
рве зубами на шматки, скумбрії, луфаря, а також і «родичів» пела­ тов (1949) спостерігав безперервні косяки пеламіди починаючи
міди. В шлунках пеламіди довжиною 12—20 см шматки цих риб від миса Великий Фонтан аж до Тендрівської коси.
знаходять найчастіше, а при довжині 20 см і вище в шлунках Під час наших експедицій на судні «Академик Зернов» в
пеламіди найчастіше починає траплятись ціла риба (скумбрія, 1954—1957 pp. найбільші концентрації пеламіди ми спостерігали
луфар, ставрида та ін.), яку пеламіда заковтує цілком. в районі мису Тарханкут.
За даними Укрчорноморрибтресту, в 1953 р. промислова ста­
тистика пеламіду як окремий об'єкт промислу в північно-захід­ Рід Thunnus S o u t h
ній частині Чорного моря не ураховувала.
Починаючи з 1954 р. пеламіда займає вже певне місце в про­ Thunnus thynnus L і n n ё, 1758 — тунець
мисловій статистиці, її кількість рік від року підвищується. Так,
в 1954 р. на рибні заводи Укрчорноморрибтресту було достав­ Тунці {місцева назва ставрид; румун, ton; болг. тунец, тон;
лено 1250 ц, в 1955 р. — 2505, в 1956 р. — 7130, в 1957 р. — 9197 ц турецьк. orchinos) майже кожного року поодинокими екземпля­
пеламіди. Можливо, що не вся пеламіда, яка здавалася на рибо­ рами потрапляють до рибальських знарядь в північно-західній
заводи Укрчорноморрибтресту, була здобута безпосередньо в частині Чорного моря.
північно-західній частині Чорного моря. Умовно ми припускаємо, Так, в 1953 і 1954 pp. тунці відвідували північно-західну ча­
що більша частина пеламіди, яку здавали на рибозаводи Укрчорно­ стину Чорного моря і зустрічались як в районах Тендри та Бугаза,
моррибтресту (Одеський, Білгород-Дністровський, Вилківський гак і безпосередньо біля самої Чорноморки (Бурнашов, Чепур-
та Ізмаїльський) в 1954—1957 pp., була все ж таки здобута в пів­ нов, Долгий, 1954; Виноградов, 1956). Здобуті тут тунці у вигляді
нічно-західній частині Чорного моря та прилеглих до неї районах експонатів прикрасили зоологічні музеї університетів (Одеського
Криму (Євпаторія, Тарханкут). і Кишинівського).
Хід промислу пеламіди в цій частині Чорного моря в 1954— За відомостями, одержаними нами в листі від колгоспника-
1957 pp. в певній мірі (враховуючи зроблені зауваження) відо­ рибака рибоколгоспу «Рибацька комуна» в Севастополі Г. Ф. Ше-
бражають такі дані про її надходження на рибозаводи в 1954— потильникова (13. II 1950 p.), тунці колись у великій кількості
1957 pp. (ц): спостерігались рибаками в Каркінітській затоці. Є також відо­
мості про знахідки тунців біля мису Тарханкут (Отлеш) та у Єв­
1954 р. 1955 р. 956 р. паторії (Виноградов, 1951).
1957 р.
Травень — 1 695 3336
Всі ці факти набувають ще більшого інтересу завдяки знахід­
Червень — 205 ці О. П. Зайцевим (Зайцев, 1959а) в липні 1957 р. ікринок тунця
Липень 6 1067 3045 4122
Серпень 189 509 1396 500 в районі, прилеглому до мису Тарханкут, в Каркінітській за­
Вересень 1011 677 1149 461 тоці та на Філофорному полі Зернова під час керованої нами експе­
Жовтень 39 37 744 661 диції Одеської біологічної станції на судні «Академик Зернов».
Листопад 4 9 95 112
— 2 Нам поки ще невідомі в північно-західній частині Чорного
Грудень 12 —
6 3 Моря такі великі концентрації тунця (до 600 екз. разом), які описує
Всього 1261 2505 7130 9197 О. П. Голенченко (1955) для північно-східної частини моря між
Феодосією та Анапою, але Голенченко зазначає, що косяки тунця
8v.'
щороку спостерігались авіаційною розвідкою у відкритому мор Довжина лисунків, що були в наших матеріалах, ЗО—67 мм\
та біля берегів Євпаторії, Ялти, Феодосії, Анапи і Новоросійська. дотримуються вони переважно заростів зостери та водоростей,
За даними Бурнашова, Чепурнова і Долгого (1954), тунецц а
також черепашників, зустрічаються на глибинах 1,2—27 м дуже
доставлений у Кишинівський університет, мав у довжину 276 см\ часто.
Його вік — 11 років. Багато риб використовують лисунів як поживу: ошибень,
морський півень, камбала-калкан, глось, бичок-кнут, іглиця-
РОДИНА XIPHHDAE трубкорот та ін.
Рід Xiphias L i n n e , 1758, Pomatoschistus pictus M a l r a g r e n
Xiphias gladius L i n n e , 1758 — меч-риба
Місцезнаходження: район м. Шагани (станція 492, глибина 19 м),
Поодинокі екземпляри меч-риби {румун, pestele spada, болг. о-в Зміїний (станція 436, глибина 26 м), Тендра (станції 439, 440,
меч-риба, турецьк. chiligi — balac) майже щороку потрапляють 442, глибина 11—22 ж), Каркінітська затока (станції 445, 447, 456, глибина
у рибальські знаряддя в північно-західній частині Чорного моря, 23—27 м).
головним чином біля Тендри.
За даними Т. А. Богачик (1958), що займалася питаннями
Так, в 1952 р. екземпляр меч-риби був здобутий біля о-ва Бе­ функціональної морфології чорноморських бичків та використала
резань і у вигляді експонату зберігається у музеї Вилківської бази матеріали Одеської біостанції, зібрані по різних районах північно-
Інституту гідробіології АН УРСР. Екземпляр меч-риби, здобутий
біля Тендри в 1956 p., зараз зберігається в Львівському природо­ західної частини Чорного моря, в цих матеріалах виявилося багато
знавчому музеї АН УРСР. лисунів, що, безумовно, належать до виду Pomatoschistus pictus,
наявність якого в Чорному морі була до цього часу під сумнівом,
22. VIII 1956 р. екземпляр меч-риби довжиною 250 см потра­ оскільки він був відомий лише з району Анапи (два молодих ек­
пив у ставник біля Євпаторії (промисел «Чайка»); 24 .VIII 1956 р.
другий екземпляр меч-риби, який вже розклався, був знайдений земпляри).
в ставнику в тому ж районі. В зборах Одеської біостанції, що були проведені в північно-
західній частині Чорного моря під час експедиції на судні «Ака­
РОДИНА GOBIIDAE демик Зернов» в 1957 p., виявилося близько 140 екз. Pomatoschistus
pictus, що зустрічалися в цій частині моря одночасно з Pomato­
Рід Aphya R i s s o , 1826 schistus microps. Найбільша кількість P. pictus зустрінута на
Aphya minuta ( R i s s o ) , 1810 — бичок прозорий, бланкет глибині23—27жвКаркінітській затоці (90екз.) та в районі Тен­
дри (ЗО екз.) на глибині 11—22 м.
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно- Найчастіше P. pictus зустрічався в скупченнях мідії (Mytilus
морка (Люстдорф) (1954 —1957), Великий Фонтан (1954), Тендра (1954,
1955), Каркінітська затока (Ак-Мечетська бухта) (1955), Євпаторія (1957), galloprovincialis), але найбільша його кількість (80 екз.) знайдена
Філофорне поле Зернова (1955). на глибині 23—27 м в заростях харової водорості Tolypella niti-
fica, що росте тільки в Каркінітській затоці.
Прозорий бичок Aphya minuta, зустрінутий в північно-захід­ На відміну від Pomatoschistus microps leopardinus, Pomato­
ній частині Чорного моря в травні — вересні 1953—1957 pp. в schistus pictus уникає більш-менш опріснених ділянок моря та
значній кількості, відіграє немалу роль в живленні багатьох ін­ дотримується районів з підвищеною солоністю.
ших риб у цій частині моря: пікші, саргана, ставриди, скумбрії, Крім Чорного моря, P. pictus відомий лише з Атлан­
оселедця, атерини, калкана, глоси, дракона.
тики.
Довжина Aphya minuta з наших матеріалів 2,5—6 см.
Біля берегів Румунії відомий з району Аджиджі (Кереушу, Довжина P. pictus з північно-західної частини Чорного моря
1952). З—6 см.

Рід Pomatoschistus Gill. Pomatoschistus minutus elongatus C a n e s t r i n i , 1862

Pomatoschistus microps leopardinus Nordman n—лисун леопардовий Ільїн (1927) зустрічав цього лисуна в районі Тендрівського
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), о-в Березань (1957). Маяка в біоценозі мідії. Дехник та Павловська (1950) знахо­
Єгорлицька затока (1954), Тендра (1954, 1957), о-в Джарилгач (1957), дили його личинок біля Одеси та в Каркінітській затоці. В ма­
Скадовськ (1957), Каркінітська затока (1957), о-в Зміїний (1957), Євпа­ теріалах Одеської біостанції відсутній.
торія (1956).
84 85
 Pomatoschistus caucasicus ( K a w r a j s k y ) B e r g Чорний бичок (болг. долгоперо попче; турецьк. chiomurgjn
(Bubyr caucasicas 11 j і n) — бичок-бубир kaiassi) зустрінутий в травні — серпні 1953—1957 pp. у прибе­
режних районах північно-західної частини Чорного моря майже
Відомий в північно-західній частині Чорного моря з Єгорлиць- по всіх пунктах. В його шлунках знайдено переважно молюсків
кої затоки, де він зустрічається в озері о-ва Довгого (Ільїн, 1927) Aloidis (Corbulomya) maeotica, іноді молодь мідії {Mytilus gallo-
і в Березанському лимані. provincialis) та креветки {Crangon crangon). Довжина чорного бичка,
Нещодавно професор М. Беческо (1956) знайшов цього бичка що був у наших матеріалах, становила 4—14,3 см.
в морі біля румунських берегів в районі Констанци та в багатьох Для району Одеси цього досить характерного за своїми озна­
приморських озерах системи Разельм та описав його під назвою ками бичка вказував також Ядентковський (1909) (як Gobius j о zo),
Pomatoschistus caucasicus ( K a w r a i s k y ) В є r g = Bubyr cau­ а для інших районів північно-західної частини Чорного моря —
casicus I 1 j i n ) . Чепурнов, Бурнашов, Долгий (1954).
За даними Чепурнова, Бурнашова і Долгого (1954), бубир
знайдений також в районах Дністровського лиману, Тузлівської Gobius ophiocephalus P a l l a s , 1811 —бичок-трав'яник^
коси та дельти Дунаю.
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Дністровська банка
(1956, 1957), Чорноморка (Люстдорф) (1953—1956), Великий Фонтан (1954),
Рід Knipomtschia Iljin, 1927 Сичавка (1957), Єгорлицька затока (1954, 1956), Тендра (1954 —1955), Джа­
рилгацька затока (1954—1955), Каркінітська затока (Колончакські о-ви ,
Knipowitschia longicaudata (Kessler I l j i n ) — бичок-хвостач 1955).
Місцезнаходження: Єгорлицька затока (1956). Бичок-трав'яник (зеленчак, румун, guvid de iarba, болг. строн-
гил попче) поширений в прибережних районах північно-західної
В наших матеріалах бичок-хвостач є в зборах з Єгорлицької частини Чорного моря, в її затоках та лиманах, дотримується
затоки. 10.V 1954 р. бичок-хвостач знайдений в опріснених зонах заростей морської трави (Zosterd) та водоростей.
Чорного моря біля дельти Дунаю в двох милях від румунського За нашими даними, поживу бичка-трав'яника в північно-
берега між Суліною та Сфинтул Георге, де він відкладав ікру в західній частині Чорного моря становлять риби (Atherina mochon
черепашках відмерлих молюсків Monodacna. pontica, Syngnathus), краби (Xantho hydrophilus, в Каркінітській
затоці), креветки (Crangon crangon, Leander adspersus), морські
Рід Proterorhinus Smitt таргани (Idothea baltica), полі хети (Phyllodoce tuberculata, Platy-
Proterorhinas marmoratus (Pallas), 1811 — бичок-цуцик nereis dumerilii), молюски (Abra alba); були знайдені також уривки
водорості-бородач a (Cystoseria barbata).
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953), За даними О. М. Борисенка (1946), в Тендрівській затоці ос­
Єичавка (1957), о-в Березань (1957), Тендра (1957), Джарилгацька затока
(1957), о-в Джарилгач (1957), Чурюмська коса (1954, 1955), Забакальська новну поживу трав'яника становлять риби (Gobiidae, Labridae,
частина Каркінітської затоки (1957). Syngnathidae), ракоподібні (Leander, Idothea, Sphaeroma)
та Polychaeta. За С. Б. Грінбартом (1949), живе в Одеській затоці
Бичок-цуцик (румун, moaca de bradis, болгар, малко nonre)
зустрічається в прибережних водах північно-західної частини в біоценозі скель, каменів та Zostera.
Чорного моря найчастіше та в найбільшій кількості — в зато­ Довжина досліджених трав'яників досягала 23 см. Біля бе­
ках (Тендрівській, Джарилгацькій та ін.) і є характерною фор­ регів Румунії бичок-трав'яник відомий в Чорному морі між Ман-
мою для іхтіофауни цих заток. галією та Портицею (Кереушу, 1952).
Довжина бичків-цуциків — 6—8 см, у деяких знайдено рештки Gobius syrman N о r d m. — ширман
поживи: Cirripedia (Balanus) та інші ракоподібні
Місцезнаходження: Дністровська банка (1956, 1957), район о-ва Змії­
ного (1956).
Рід Gobius L i n n e Ширман — крупний бичок (20—25 см), що має промислове
Gobius niger L і n n є—бичок чорний значення, добре ловиться на Дністровській банці. За О. М. Бо-
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1954,
рисенком (1946), належить до риб, що постійно мешкають у Тен­
1955, 1956), Великий Фонтан (1954), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра дрівській затоці. С Б. Грінбарт (1949) наводить цю форму для
(1955), Джарилгацька затока (1954), Каркінітська затока (Чурюмська Одеської затоки, де вона у великій кількості зустрічається на
коса, 1954; Чорноморське, 1955; Рибальське, 1954), Євпаторія (1957). глибині 0,5—12 м на мулистих грунтах та під камінням.
87
86
 Gobius ratan N o r d m a n n — бичок-ротань
Місцезнаходження: Дністровська банка (1957). incialis, Cardium exiguum, Rissoa. З ракоподібних ми зустрічали
v
складі поживи кругляка морських тарганів (Idothea baltica),
Бичок-ротань, або кам'яний бичок, теж зустрічався нам на Б
Sphaeroma, рака-самітника (Diogenes varians), креветок (Crangon
Дністровській банці.
crangon, Leander adspersus).
За Борисенком (1946), цей бичок належить до риб, що постійно В районі Чорноморки (Люстдорф) основну поживу бичка-
мешкають у Тендрівській затоці. С Б. Грінбарт (1949) знаходив ругляка становлять мідії (Mylilus galloprovincialis), яких ми
цього бичка в Одеській затоці серед узбережних скель і каміння» к
знайшли у 43 бичків з 57. У бичка довжиною 12 см було знайдено
17 мідій, у бичка довжиною 10 см —12 мідій і т. ін.
Gobius flaviatilis P a l l a s — п і с о ч н и к , піщаний бичок
За нашими матеріалами, бички-кругляки з району Калан-
Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Чорноморка (Люст-
чакських островів (північ Каркінітської затоки) також поїдають
дорф) (1954, 1955, 1956), Сичавка (1957), Тендра (1954—1955), Єгорлицька головним чином молюсків, особливо Brachyodontes monterosatoi
затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1955). та Loripes lacteus.
Пісочник (румун, guvid de baltS, болг. песг'ен попче), що зу­ Питання про живлення бичка-кругляка в Тендрівській затоці
стрічався в наших матеріалах з північно-західної частини Чор­ докладно вивчав О. М. Борисенко (1946), за даними якого до складу
ного моря, мав довжину 8—17 см. поживи цього бичка входять такі форми:
В рештках поживи пісочника ми знаходили креветок Leander Turbellaria Mysidacea
та мальків бичків цього ж виду. За даними Борисенка (1946), Leptoplana tremellaris My sis sp.
поживу пісочника в Тендрівській затоці становлять поліхети Polychaeta Cumacea
(Nereis diver sicolor, Nephthys hombergii, Pectinaria neapolitana), Nereis diversicolor Cumacea g. sp.
Nephthys hombergii Amphipoda
личинки Tendipedidae, молюски (Abra, Cardium, Loripes lacteus, Pectinaria neapolitana
Brachydontes), Mysidacea, Amphipoda, Isopoda (Idothea та Sphae- Gam mar us locust a
Molusca Gammarus sp.
roma), креветки (Leander), молодь Gobiidae. Lepidochiton marginatus Copepoda
Hydrobia ventrosa Copepoda g. sp.
Cardium paucicostatum Harpacticoida
Gobius kessleri [ G u n t h e r ] , 1861—бичок-головань Venus gallina Isopoda
Місцезнаходження: Дністровська банка (1957). Abra ovata Idothea baltica (син. Idothea
Rissoa venusta tricuspidata)
Зустрічається в ш'внічно-західній частині Чорного моря в Rissoa euxinica
Rissoa splendida Decapoda
деяких районах: заС. Б. Грінбартом (1949), він звичайний в Одесь­ Leander adspersus
Bittium reticulatum
кій затоці; Ф. С. Замбриборщ (1953) вказує його для Дністровського Retusa truncatula Leander squilla
Brachyodontes І і neat us Crangon crangon
лиману, О. Ф. Ляшенко (1952) — д л я пониззя Дунаю. За даними Carcinus maenas
Brachyodontes monterosatoi
Кереушу (1952), цей бичок живе і у водоймах дельти Дунаю. Loripes lacteus PHummus hirtellus
Cardium edule Portunus holsatus
Gobius melanpstomus P a l l a s , 1811 —бичок-кругляк, бубир Sphaeroma serratum Pisces
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Дністров­ Gobiidae (juv.)
ська банка (1956, 1957), Чорноморка (Люстдорф) (1953—1956), Великий На перше місце О. М. Борисенко (1946) ставить молюсків Ris­
Фонтан (1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), о-в Березань soa та Brachyodontes і морського таргана (Idothea baltica).
(1957), Тендра (1954, 1955), Єгорлицька затока (1954, 1955), Джарилгацька
затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, Каланчакські Довжина бичків-кругляків з наших матеріалів досягає 18 см.
острови, 1954, 1955; Ак- Мечетська бухта, 1955).
Gobius cephalarges P a l l a s , 1831 —бичок-рижик.
Бичок-кругляк (румун, strunghil, болг. травно попче) — най­ Місцезнаходження: район о-ва Березань (1957).
більш поширений з усіх бичків в північно-західній частині Чор­
ного моря; має промислове значення. Бичок-рижик зустрічався в серпні 1957 р. в районі о-ва Бе­
За нашими даними, його поживу в цій частині моря станов­ резань (визначення бичків цього виду належить також Бо-
лять в основному форми зообентосу, переважно молюски Aloidis гачик).
(Corbulomya) maeotica, Abra alba, Abra ovata, Brachyodontes linea- За Яцентковським (1909), бичок-рижик відомий біля Одеси,,
tus, Brachyodontes monterosatoi, Venus gallina, Mytilus gallopro- за Кереушу (1952), — біля берегів Румунії (румун, guvid de mare),
88 а за Дренським (1951), — біля берегів Болгарії.
89-
 Gobius gymnotrachelus Kessler, 1857 — бичок-гонець
Треба зазначити, що в 1956—1957 pp. вилов бичків значно
За Б. С. Ільїним (1927), бичок-гонець відомий з Березанського підвищився за рахунок лову їх в Азовському морі експедиціями
та Дніпровсько-Бузького лиманів, зустрічається також і в морі одеських рибаків.
на захід від Тендрівського маяка, витримує солоність морської
води до 15,5°/00. Рід Benthophilus Eichwald
О. М. Борисенко (1946) вважає цього бичка за постійного меш­
канця Тендрівської затоки. Benthophilas stellatas (Sauvage), 1874 — пуголовка зірчаста
Місцезнаходження: Рибаківка (Аджіаськ, 1954), Жебріянська бухта
(1956).
Gobius batrachocephalus Pallas —бичок-кнут, мартовик.
Пуголовка зірчаста (російськ. звездчатая пуголовка, румун.
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Дні­ umflgturg) є в наших матеріалах з північно-західної частини Чор­
стровська банка (1956, 1957), Чорноморка (1953—1956), Великий Фонтан
(1954), Тендра (1954—1955), Джарилгацька затока (1954—1955), Каркі- ного моря в одному екземплярі, довжиною 5,5 см, якого здобуто
нітська затока (Каланчакські острови, 1955; район Ак-Мечетської бухти, 27. VI 1954 р. біля Рибаківки (Аджіаськ), і в трьох екземплярах
1954—1955), Євпаторія (1955—1957), район о-ва Зміїного (1956). довжиною 5—6,5 см, яких здобуто 18. X 1956 р. в Жебріянській
бухті.
Бичок-кнут, або мартовик {румун, hanos. болг. попче, строн- Форма, більш характерна для іхтіофауни лиманів (Дністров­
гил), —найкрупніший з усіх бичків, що зустрічаються в північно- ського, Дніпровсько-Бузького) та дельти Дунаю, в морі може
західній частині Чорного моря: наші екземпляри досягали ЗО см
довжини. бути зустрінута, як в нашому випадку, лише близько від лиманів
та річок.
Основною поживою кнута є дрібні риби, але поряд з ними
кнут поїдає також і креветок (Leander adspersus). За даними
О. М. Борисенка (1946), в живленні бичка-кнута в Тендрівській Рід Benthophiloldes B e l i n g et I 1 j і n, 1927
затоці провідне місце займають дрібні бички (Gobiidae), іноді зеле­ Benthophiloides brauneri B e l i n g et Mjin — пуголовка Браунера
нушки (Labridae), колючки (Gasterosteus aculeatus), морські іглиці
(Syngnathus) та морські коники (Hippocampus). Ми знаходили До недавнього часу пуголовка Браунера була відома в Дні­
кнутів у шлунках камбали-калкана (Rhombus maeoticus), здобу­ провському та Бузькому лиманах та в пониззях самих Дніпра
тої в північно-західній частині Чорного моря біля Одеси. та Бугу, в першому — аж до Каховки, а в другому — до Мико­
С Б. Грінбарт (1949) відмічає кнута як звичайну форму в Оде­ лаєва.
ській затоці в біоценозах піску, зостери, мідійового мулу; в най­ В 1953 р. болгарський іхтіолог Ж- Георгієв (1953) описав цю
більшій кількості кнут виловлюється в районі Малого Фонтану, пуголовку як новий вид для іхтіофауни Болгарії з Шабленського
Великого Фонтану та Лузанівки. озера, розташованого на березі Чорного моря в південній Бол­
Промислова статистика не відокремлює бичків за видами, а гарії біля мису Шабла (Шаблер).
ураховує всі види разом. За даними проф. Вьоканова (1957), глибина цього озера до­
Про кількість бичків, що було здано на рибозаводи Укрчорно- сягає 9 м, солоність 0,12°/00, площа 150 га.
моррибтресту в 1953—1957 pp., дають уявлення такі дані (ц) Знаходження пуголовки Браунера на такій відстані від її ос­
новного ареалу примушує нас зробити припущення, що вона,
1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р. мабуть, поступово просувалась від Дніпра та Бугу на південь
Лютий вздовж берегів північно-західної частини Чорного моря, подіб­
Березень 15 — П ! Л но до голландського краба Heteropanope tridentata (-Rhitropanopeus
Квітень 56 64 26 92 1316 harrisii tridentatus M а і t 1 a n d). Але голландський краб за­
Травень 4 160 217 465 П7П раз відомий майже по всіх пунктах на своєму шляху від Мико­
Червень 1300 76 161 ІОО 361
Липень 1138 160 340 298 782 лаєва аж до Варненського та Бєлославського озер в Болгарії,
Серпень 1126 100 79 515 3414 тоді як пуголовка Браунера знайдена поки що тільки в Шаблен-
Вересень 785 340 453 2070 8269 ському озері.
Жовтень 497 9 105 4142 8213 Треба зазначити, що знаходження пуголовки Браунера на
Лнсто 36 28 26 671 376
1р у д е н ь
— 1 2 179 43 такій відстані від основного ареалу не є єдиним випадком серед
риб з родини Gobiidae. Так, ми можемо нагадати про знаходжен­
Всього 4957 938 1420 8497 24 658 ня біля берегів Румунії бубиря (Pomatoschistus caucasicus) та
90 9І
бичка-хвостача {Knipowitschia longicaudata). Але Pomatoschistus Довжина морських півнів в наших матеріалах коливалася
caucasicus відомий, за даними Чепурнова, Бурнашова і Долгого в межах 27—87 см, в шлунках їх знайдені камса, атерина, сар-
(1954), в районах Дністровського лиману, Тузлівської коси та дель, барабуля, ставрида, бичок-кнут, бичок-поматошістус, краби
дельти Дунаю, а тому його знаходження ще далі на південь цілком {Carcinus maenas, Portunus holsatus, Portunus arcuatus), креветки
зрозуміло. {Leanderadspersus, Crangon crangon), а також листя зостери {Zostera
Бичок-хвостач {Knipowitschia longicaudata), який вже давно marina).
був відомий біля берегів Болгарії в опріснених прибережних райо­
нах моря біля Варни, Бургаса і Созопола (Дренски, 1951), тільки РОДИНА BOTHIDAE
зараз (1956) знайдений біля берегів Румунії в опрісненій зоні Рід Rhombus L i n n e
моря в двох милях від берега між гирлами Дунаю—Сулинським
і Сфинтул Георге. Rhombus maeoticus P a l l a s , 1831 — калкан
Можливо, що ще через якийсь час буде знайдений проміжний Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно-
пункт для пуголовки Браунера, але можливо також, що вона морка (Люстдорф) (1953—1956), Великий Фонтан (1954), Сичавка (1957),
не затрималась ні в якому іншому пункті і її знаходження в Ша- Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954, 1955), Джарилгацька затока
бленському озері є першим місцем в новому ареалі, з якого поч­ 1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса, 1954, 1955; Чорно­
неться її дальше поширення. морське, кол. Ак-мечеть, 1954, 1955), Євпаторія (1956, 1957).
Калкан {румун, calcan, болг. калкан, турецьк. calcan-balac)—
РОДИНА SCORPAENIDAE промислова риба в північно-західній частині Чорного моря, спо­
стерігалась по всіх пунктах, де в 1953—1957 pp. провадились
Рід Scorpaena L i n n e спостереження.
Scorpaena porcus L i n n e , 1758 — йорж морський
В багатьох випадках в літній час біля берегів північно-за­
хідної частини Чорного моря у рибальське знаряддя потрапляли
Місцезнаходження: Бурнас (1953), Євпаторія (1956, 1957). як дорослі калкани, так і молодь довжиною 5—10 см.
Найбільших за розміром калканів довжиною 106 см вилов­
Морський йорж {румун, scorpie de mare; болгар, морски скор­ лювали в 1954—1955 pp. в червні—липні в районі Тендри. В усіх
пион; турецьк. scorpite) під час наших робіт в північно-західній інших пунктах довжина калканів не перевищувала: в районі
частині Чорного моря знайдений лише 7. VIII 1953 р. біля Бур- Золокари—Бурнас—41 см, в районі Чорноморка — Великий Фон­
наса (довжина його 13,5 сМ). Відомі окремі випадки знаходження тан — 70 см, в районі Рибаківки (Аджіаськ) — 63 см, в Тендрів-
морського йоржа також біля Бугаза та Одеси. ській затоці 65 см, в Джарилгацькій затоці 52 см, біля Чурюмської
Значно частіше морський йорж зустрічається біля Євпаторії, коси — 60 см, в Каркінітській затоці біля Чорноморського (Ак-
звідки ми мали екземпляри довжиною 9—27,5 см, в шлунках у Мечеть) — 76 см та в Євпаторії — 76 см. Таким чином, здається,
них були рештки поживи: молодь самого йоржа, атерина, кам­ що найкрупніші калкани довжиною 70—106 см траплялись біля
са, креветки {Leander adspersus, Crangon crangon), краби {Eriphia берегів лише відкритих районів північно-західної частини Чор­
spinifrons, Pilumnus hirtellus) та водорості. ного моря (Чорноморка, Тендра, район піво-ва Тарханкут та
Євпаторія), тоді як в затоках зустрічались калкани меншого
РОДИНА TRIGLIDAE розміру.
В шлунках калканів, яких ловили в північно-західній ча­
Рід Trigla L i n n e стині Чорного моря в 1953 — 1956 pp., зустрічалась переважно
Trigla lucerna L i n n e , 1758 —морський півень
дрібна риба: камса, шпрот, атерина, ставрида, морський карась,
оселедець, барабуля, прозорий бичок та інші дрібні Gobiidae,
Місцезнаходження: Золокари (Лиман) (1953), Бурнас (1953), Чорно- морська собачка {Blennius sanguinolentus) та у великій кількості —
морка (Люстдорф) (1955, 1956, 1957), Великий Фонтан (1954), Сичавка молода чорноморська пікша, що відіграє значну роль в живленні
(1957). Тендра (1954—1955), Джарилгач (1953), Каркінітська затока (Чу-
рюмська коса) (1955), Євпаторія (1956, 1957). калкана. Поряд з рибами в наших матеріалах з шлунків калкана
північно-західної частини Чорного моря траплялись також без­
Морський півень {російськ. морской петух; румун. rSndunica хребетні тварини: креветки {Leander squilla, Crangon crangon),
de mare; болг. морска лястовица; турецьк. chirlanghigi balac) краби {Portunus arquatus, Carcinus maenas), морські таргани {Idothea
зустрічається в травні—вересні майже по всіх районах в північно- baltica), раки {Callionassa pontica), поліхети (Nereidae), молюски
західній частині Чорного моря, але поодинокими особинами. (Mytilus galloprovincialis, Cardium paucicostatum, Abra, Nassa reti-
92
93
 culata). Майже такий же вміст шлунків у калканів, яких вилов­ РОДИНА PLEURONECTIDAE
лювали в районі від ^Кебріянської бухти (Волчок) до Констанци
(Румунія). Так, за даними Чепурнова, Бурнашова і Кубрака Рід Pleuronectes Linne
(1955), в шлунках калканів з цього району в 1954 р. в основному '•
iS
Plearonectus flesas luscus P a l l a s , 1881 — глось
були знайдені також дрібні риби, але між ними ще такі, яких не
було знайдено нами: молодь луфаря, молодь судака, невеличка Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман).
скумбрія, а з безхребетних — рак-самітник {Diogenes varians). (1953), Бурнас (1953), Чорноморка (Люстдорф) (1953—1956), Великий Фон­
За даними Богачик (1954), яка вивчала живлення калкана тан (1954), Сичавка (1957), Рибаківка (Аджіаськ) (1954), о-в Березань
(1957), Тендра (1954, 1955), Єгорлицька затока (1954, 1955), Джарилгацька
Одеської затоки, і в цьому районі основною поживою калкана затока (1954, 1955), Каркінітська затока (Чурюмська коса) (1954, 1955)
є риби, серед яких вона вказує камсу, шпрота, пікшу та молодь Євпаторія (1956, 1957).
бичків Pomatoschistus і Gobius. З безхребетних Богачик теж зга­ Глось (російськ. глосса, речная камбала; румун, cambula de
дує деякі форми, яких не було знайдено в нашому матеріалі: рака liman; болг. лиферуда, исия, платеса, глоса; турецьк. k. dere"
Upogebia littoralis, рака-самітника, а з молюсків — Corbulomya pisissi) в північно-західній частині Чорного моря досить поши"
(Aloidis) maeotica. За даними Укрчорноморрибтресту, в 1953— рена риба, яка зустрічалась нам майже у всіх районах. Має про­
1956 pp. було виловлено і здано на рибні заводи північно-західної мислове значення, ловиться в промисловій кількості переважно
частини Чорного моря камбали-калкана: в 1953 р. — 5004 цу. по затоках та лиманах.
в 1954 р. — 4490, в 1955 p.—2513, в 1956 p.—3354, в 1957 p . — В травні—вересні 1953 р. в районі Золокари—Бурнас в уло­
1436 ц. Найбільша кількість калканів, виловлених в 1953—1957 pp. v вах були як дорослі глосі довжиною до 21 см, так і молодь до­
припадає на район Вилківського рибозаводу, що прийняв в. вжиною 4—8 см. В районі Чорноморки (Люстдорф) глось потра­
1953 pp. 3129 ц калкана (з 5004), в 1954 р. — 2496 (з 4490), в пляла у ставники в 1953—1956 pp. протягом травня—вересня;
1955 р. — 1867 (з 2513), в 1956 р. — 2814 (з 3352) та в 1957 p . — довжина глосі, яку тут виловлювали, була в межах 9—27 см,.
1111 ц (з 1436). окремі екземпляри досягали 38 см.
З наведених даних можна бачити, що кількість виловленого Глось, яку ловили в липні 1954 р. в районі мису Великий
калкана починаючи з 1953 р., в якому показники вилову були Фонтан, мала довжину 15—24 см. В районі Рибаківки (Аджіаськ)
найвищими, досить різко знижується, завдяки чому улов 1955 р. 10. VI 1954 р. спостерігалось багато глосі, викинутої на берег
в два рази менший в порівнянні з 1953 р. під час великого шторму. В районі Тендри (з її морської сторони)
Зведені дані про вилов і здачу калкана на рибні заводи Укр­ глось в літній період теж іноді потрапляє у рибальські сітки в
чорноморрибтресту в 1953—1957 pp. наводимо нижче (ц): невеликій кількості, але весною та восени вона може зустрічатись
1953 р. 1954 р. 1955 р. 1956 р. 1957 р.
і в промисловій кількості.
Січень 1 9 — 9 1 7 В звичайні роки глось ловлять тут у березні — квітні та в
Лютий — — 159 300 22 жовтні—листопаді. Весною в 1954 p., після суворої зими 1953/54 р.,.
Березень 54 1 213 13 96 глось виловлювали тут з деяким запізненням: в квітні—травні. В
Квітень 976 1011 349 730 267 1955 р. глось ловили тут в березні, як звичайно.
Травень 2088 2247 650 845 503 В Тендрівській та Єгорлицькій затоках (близько 22 ставці
Червень 1075 837 438 667 345
Липень 205 164 256 230 33 та біля с. Покровки) в літні місяці 1954 і 1955 р. потрапляла у
Серпень 127 80 86 73 11 рибальські сітки глось довжиною 17—29 см. В Джарилгацькій
Вересень 86 42 35 37 4 затоці глось довжиною 20—25 см ловиться переважно в районі
Жовтень 62 16 17 133 38
Листопад 206 49 217 126 63
о-ва Джарилгач протягом березня — червня, після чого наступає
Грудень 124 34 93 107 47 перерва до жовтня — листопада, або вона зовсім не потрапляє
в знаряддя лову вже до наступного року.
Всього 5004 4490 2513 3352 1436
У східній частині Каркінітської затоки, біля Чурюмської
У вересні 1957 р. (10—18. IX) біля Чорноморки (Люстдорф) коси, рибалки називають глось «голяком». Довжина глосі, яку
виловлювали тут у червні—липні 1955 p., досягала 36 см.
був відмічений масовий підхід до берегів невеликої (молодої)
камбали-калкана, так званої «порціонки», причому, за тверджен­ Чомусь наші спостерігачі як в 1954, так і в 1955 р. не відмі­
чали дорослої глосі біля південних берегів Каркінітської затоки,
ням рибаків, попередній такий же підхід мав місце лише за чо-
хоч відомо, що глось в цих місцях нерестить (Дехник і Павлов­
тири-п'ять років до того. До серпня 1957 р. молода камбала-калкак с к а , 1950).
в такій великій кількості до берегів не підходила. / В червні—липні 1957 р. під час експедиції на сейнері «Ака-
94
 демик Зернов» ми знаходили молодь глосі на глибині 6—23 м
в Каркінітській затоці як в її центральній частині (станції 444, В шлунках морських язиків було знайдено молюсків (ТеШпа
447), так і у самому куті (станція 453, біля мису Карт-Казак).' do пас і па), поліхети (Nereis), креветки (Crangon crangon), морські
Молодь глосі трималась тут серед заростів філофори (Phyllophora жолуді (Balanus improvisus).
nervosa) та харової водорості Tolypella nitifica. В районі Євпаторії В шлунках морських язиків з Каркінітської затоки Арнольді
3. VII 1956 р. та 19. VII 1957 р. були знайдені глосі довжиною (1949) знаходив поліхет (Pectinaria neapolitana, Glycera convulata,
23—38 см. Aricia tat re і I lei) та бокоплавів (Amphipoda).
У шлунках глосі, яку виловлювали в районах Чорноморки Довжина морських язиків, що були в наших матеріалах, —
(Люстдорф), в Каркінітській затоці та інших місцях, знаходили 8,5—28 см.
головним чином дрібну рибу (бичка Aphya minuta, камсу, РОДИНА GOBIESOCIDAE
атерину, морських іглиць), разом з якими потрапляли також по-
ліхети (Nereis), креветки (Crangon crangon, Leander squilla), краби Рід Lepadogaster Gouan
(Brachynotus lucasii).
LepadogasterJbimaculatus P en n a nt—морська качечка, причепа
За даними О. М. Борисенко (1946), поживою глосі в Тендрів-
ській затоці є поліхети (Nephthys,Arenicola, Pectinaria), морські Місцезнаходження: Філофорне поле Зернова (станції: 45, 1954; 264,
таргани (Idothea), бокоплави (Amphipoda), креветки (Leander), 265, 273, 1955), Одеська банка (станція 439, 1957), Тендра (станція 442,
краби (Portunus) та риби: морські іглиці (Syngnathidae) та бички 1957), о-в Джарилгач (станція 444, 1957), Каркінітська затока (станція
(Gobiidae). Перше місце в живленні глосі Тендрівської затоки на­ 445, 1957), між о-вом Зміїним і Дунаєм (станція 434, 1957).
лежить ракоподібним, друге — поліхетам, третє — рибам (пере­ Морська качечка, або причепа (російськ. «морская уточка»,
важно Gobiidae). І «прилипалка»), зустрінута нами в північно-західній частині Чор­
За даними Арнольді (1949), поживу глосі Каркінітської за­ ного моря, переважно на двох біотопах: а) на мідійових пасмах
токи становлять поліхети (Arenicola marina, Nephthys hombergii, або на черепашниках на глибині 10—12 або 25—26 м (станції
Pectinaria neapolitana, Nereis), молюски (Cardium paucicostatum, 434, 439, 442, 444, 445) і б) на Філофорному полі Зернова на гли­
Cerithidium submammilatum, Nassa reticulata, Abra fragilis, Abra бині 22—40 м (станції 45, 264, 265, 273). 18. VI 1955 р. один екзем­
ovata), немертини (Cerebratulus kowalewskii), краби (Brachynotus пляр морської качечки потрапив у ставний невод у бухті Ярилгаць-
lucasii) та рак Catlianassa pontica. кій (Міжводне, Каркінітська затока).
У вересні 1955 p. під час замору в Сухому лимані ми спосте­ Довжина качечок з північно-західної частини Чорного моря—
рігали загибель глосі довжиною 11—25 см. 4—6 см.
В Тендрівській затоці було виловлено в 1954 р. 572 ц, а в Єгор-
лицькій — 1327 ц глосі. В 1955 р. кількість виловленої глосі Lepadogaster gouani Lacepede — морська качечка, причепа
різко зменшилась: в Тендрівській затоці—до 7, а в Єгорлицькій—
до 65 ц. В північно-західній частині Чорного моря відома з району,
розташованого біля гирла Дунаю (Шмідт і Попов, 1932) та біля
берегів Румунії (Кереушу, 1952).
РОДИНА SOLEIDAE
За Дренським (1951), зустрічається біля берегів Болгарії в
Рід Solea K l e i n районах Варни та Бургаса.

Solea nasuta P a l l a s , 1811 —морський язик РОДИНА LOPHIIDAE

Місцезнаходження: Жебріянська бухта (1956), Золокари (Лиман) Рід Lophius L і n n ё

(1953), Бурнас (1953), Чорноморка (1953—1956), Великий Фонтан (1954),
Рибаківка (Аджіаськ) (1954), Тендра (1954—1955), Каркінітська затока Lophius piscatorius L і п п ё — морський чорт
(Міжводне) (1955), Євпаторія (1954, 1956, 1957).

Морський язик (румун, limba de mare, болгар, морски язик, Д. К- Третьяков (1947) вказував, що біля Одеси зрідка трап­
сол.; турецьк. dil-balac) знайдений в період червень — вересень ляється морський чорт (Lophius piscatorius).
майже по всіх районах північно-західної частини Чорного моря, Відомо, що ця риба майже кожного року потрапляє у рибальські
але в невеликій кількості. В деяких випадках (після шторму) знаряддя по різних районах Чорного моря.
його знаходили викинутим на берег, наприклад в районі Рибаківки В західній половині Чорного моря відома біля берегів Бол­
(Аджіаськ) і на косі Тендра. \ гарії (Варна, Бургас), звідки Дренски (1951) мав екземпляри
довжиною до 80 см (болг. морски дявол).
96
7—2337 97
 Б о р и с е н к о А. М., Количественный учет донной фауны Тендровского
залива, ди с с , фонды Харьковск. гос. ун-та, 1946.
Б р а у н е р А. А., Замечания по поводу проекта правил рыболовства
в сев.-зап. части Черного моря, Кишинев, 1910.
Б р а у н е р А. А., Заметка о сельдевых (Clupeidae) Черного и Азов­
ского морей, Тр. Бессарабск. об-ва естествоисп., II, в. 2, 1912.
Б р а у н е р А. А., Таблица распространения рыб в Одесском заливе
по временам года, «Южн. охота», № 4-5, 1923.
> р и с к и н а М. М., Типы питания промысловых рыб Черного моря
(ставриды, скумбрии, барабули, черноморской пикши, кефали), Тр.
ВНИРО, т. XXVIII, 1954.
> у г а й К- С, Занос личинок дунайской сельди в оз. Кагул и скат ее
молоди в р. Дунай, Тр. Ин-та гидробиол. АН УССР, в. 28, 1953.
> у р н а ш е в М. С, Ч е п у р н о в В. С, Д о л г и й В. Н., Не­
которые сведения о тунцах в Черном море, Уч. зап. Кишиневск. гос.
ЛІТЕРАТУРА ун-та, т. XIII (биолог.), 1954.
і у р н а ш е в М . С., Ч е п у р н о в В . С , Материалы п о гидробио-
Іхтіофауна радянських вод північно-західної частини ' логии лимана Сасык, Там же, т. XXIII, в. 2 (биолог.), 1956.
Чорного моря і у р н а ш е в М . С , Ч е п у р н о в В . С , Д м и т р и е в Я - И.,
Шаболатский лиман как нагульная база для молоди кефали, Там же,
А л є є в Ю. Г., Ставрида Черного моря, Крымиздат, Симферополь, 1952. ;
, т. XXIII, в. 2 (биолог.), 1956.
А л є є в Ю. Г., Ставриды (Trachurus) морей СССР (автореф. канд. дисс.,) ІI Б у ц к а я Н. А., Паразитофауна черноморских промысловых рыб пред-
Л., Зоол. ин-т АН СССР, 1954. устьевого пространства Дуная, Тр. Ленинград, об-ва естествоисп.,
А л е е в Ю. Г., О систематическом положении ставриды Черного моря, \ т. X —XX, в. 4, 1952.
«Вопр. ихтиол.», в. 7, 1956. \ В е л и к о х а т ь к о Ф. Д., Миграционные пути проходных рыб Черного
А м б р о з А. И., Белуга северо-западной части Черного моря, моно­ іі моря и их исторические причины, «Зоол. журн.», т. XVII, в. 5, 1938.
графия, рукопись, фонды Одесск. биол. ст.Ин-та гидробиол.АН УССР, В и н н и к о в а М. А., Влияние солености на развитие черноморского
1955. анчоуса, Тр. Одесск. гос. ун-та им. Мечникова (сб. студенч. научн.
А м б р о з А. И. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского работ), т. III, 1954.
лимана, Изд-во АН УССР, 1956. В и н о г р а д о в Н . и Н е в и н е к а я Е., Состояние и перспективы
А м б р о з А. И., Дунайский осетр, рукопись, фонды Одесск. биол. ст кефального промысла в сев.-зап. части Черного моря, ж. «Рыбн. хоз.»,
Ин-та гидробиол. АН УССР, 1957. № 11, 1939.
А м б р о з А. И., Камбала-калкан северо-западной части Черного моря, В и н о г р а д о в К- А., Некоторые вопросы, связанные с изучением
рукопись, фонды Одесск. биол. ст. Ин-та гидробиол. АН УССР, 1957. кормовой базы для промысловых животных в Черном море, Тез. докл. I
А м б р о з А. П., Распределение и промысел черноморской ставпиды, экол. конфер. по проблеме «Массовые размножения животных и их про­
Тр. ВНИРО, т. XXVIII, 1954. V
гнозы», ч. II, К-, 1941.
А м б р о з А. П., Созревание и плодовитость черноморской хамсы по на­ В и н о г р а д о в К- А., Список рыб Черного моря, встречающихся в
блюдениям 1952 г., Тр. Азчерниро, в. 16, 1955. районе Карадагской биологической станции, с замечаниями об их био­
А н д р и я ш е в А. П. и А р н о л ь д и Л. В., О биологии питания логии и экологии, Тр. Карадагск. биол. ст. АН УССР, в. 7, 1949.
некоторых донных рыб Черного моря, Журн. общ. биол., т VI, N» 1 В и н о г р а д о в К- А., О тунцах в Черном море, Тр. Крымск. отдела
1945. ' " ' Географич. об-ва СССР, в. 1, Симферополь, 1951.
Аномалия в ходе промысловых рыб в северо-западной части Черного моря, В и н о г р а д о в К- А., Вопросы биологии северо-западной части Чер­
Известия Главн. упр. землеустр. и землед., 42, 1911. ного моря в работах Одесской биологической станции Института гидро­
А р н о л ь д и Л. В., Материалы по количественному изучению зообен- биологии АН УССР (1953 — 1954), Тезисы докл. III экол. конфер.,
тоса Черного моря. Каркинитский залив, Тр. Севастоп. биол ст ч. II, К-, 1954.
АН СССР, т. VII, М.—Л., 1949. В и н о г р а д о в К- А., К биологии сев.-зап. части Черного моря, «Зоол.
А с л а н о в а Н. Е., Шпрот Черного моря, Тр. ВНИРО, т XXVIII журн.», т. XXXV, в. 4, '956.
1954. В и н о г р а д о в К- А., О границах Филлофорного поля Зернова в се­
Б е р г Л. С, Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран, ч. 1 изд. веро-западной части Черного моря, Одесск. гос. ун-т им. Мечникова,
3-е, Л., 1932. Научная сессия, посвященная 100-летию со дня рождения Гаврила
Б е р г Л. С, Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых, Ивановича Танфильева, 29—31 марта 1957 г., Тез. докл., 1957.
Тр. ЗИН АН СССР, т. XX, Л., 1955. В и н о г р а д о в К- А. и Т к а ч е в а К- С, Материалы по плодо­
Б о г а ч и к Т. А., Питание камбалы Одесского залива, Тр. Одесск. витости рыб Черного моря, Тр. Карадагск. биолог, ст. АН УССР, в. 9,
гос. ун-та им. Мечникова (сб. студенч. научн. работ), т. III, 1954. 1950.
Б о р и с е н к о А. М., Мелакопия (Umbrina cirrosa) в сев.-зап. углу В л а д и м и р о в В. И., Основные задачи и итоги изучения дунайской
Черного моря, ж. «Природа», № 6, 1936. сельди, Тр. Ин-та гидробиол. АН УССР, в. 28, 1953.
Б о р и с е н к о А. М., Материалы по питанию пеламиды в Черном море, В л а д и м и р о в В. И., Биология личинок дунайской сельди и их вы­
- ж. «Рыбн. хоз.», № 3, 1937. живаемость, Там же.
Б о р и с е н к о А. М., Нерест, кефалей в северо-з-ападной части Чер­ В о Д я н и ц к и й В. А., Имеются ли «яровые» и «озимые» расы у не­
ного моря, ж. «Природа», № 5, 1940. проходных рыб, ж. «Природа», № 3, 1939.

98 99
 Б о д я н и ц к и й В. А., О естественноисторическом районировании
Черного моря и в частности v берегов Крыма, Тр. Севастоп. биол. ст З а м б р и б о р щ Ф. С, Про час появи молоді кефалі та про видовий
АН СССР, т. VII, 1949.
її склад біля берегів північно-західної частини Чорного моря, Праці
Г о л е н ч е н к о А. П., Организовать лов тунца в Черном море, ж Одеськ. держ. ун-ту ім. Мечникова, т. IV (57), 1949.
«Рыбн. хоз.», № 10, 1952.
З а м б р и б о р щ Ф. С, Морфологические различия молоди черно­
Г о л е н ч е н к о А. П., Тунец в Черном море, ж. «Прииода», № 9 морских кефалей, Там же, 1950.
1955.
З а м б р и б о р щ Ф. С, О некоторых анатомических признаках черно­
Г р і н б а р т С. Б., Зообентос Одеської затоки, Праці Одеськ. держ. морских кефалей, «Зоол. журн.», т. XXX, в. 2, 1951.
ун-ту їм. Мечникова, т. IV (57), 1949. З а м б р и б о р щ Ф. С, Кефальные хозяйства Измаильской области и
Г р и н б а р т С. Б., К изучению зообентоса Тилигульекого лимана пути увеличения их рыбопродуктивности, Мат. по гидробиол. и рыбол.
лиманов северо-западного Причерном., Одесса, 1952.
и его кормовых ресурсов, Сб. биол. фак-та Одесск. гос. ун-та, т З а м б р и б о р щ Ф. С, Состояние запасов основных промысловых рыб
VI, 1953. дельты Днестра и Днестровского лимана и пути их воспроизводства,
Д а н и л е в с к и й Н. Я-, Описание рыболовства на Черном и Азовском Там же, в. 2, 1953.
морях, Исслед. о состоянии рыболовства в России, VIII, СПб
1871. З а м б р и б о р щ Ф. С, К гистоморфологии кишечного канала кефали,
Д е х н и к Т. В., Размножение кефали в Черном море, ДАН СССР, нов. Сб. биол. ф-та Одесск. гос. ун-та, т. I I , 1953.
сер., т. XIII, № 1, 1953.
З а м б р и б о р щ Ф. С, Материалы по морфологической изменчивости
Де х н и к Т. В., Размножение хамсы и кефали в Черном море, Тр. некоторых рыб северо-западной части Черного моря, Труды Одесск.
ВНИРО, т. XXVIII, 1954. гос. ун-та им. Мечникова, т. CXIV, сер. биол. наук, в. 7, 1955.
Д е х н и к Т. В. и П а в л о в с к а я Р. М., Распределение икры и З а м б р и б о р щ Ф. С, О морфологическом сходстве близких видов
скумбрии и биологических различиях в пределах вида Scomber scotnb-
личинок некоторых рыб Черного моря, Тр. Азчерниро, в. 14, 1950. rus L., «Зоол. журн.», т. XXXIV, в. 4, 1955.
Д о л г и й В. Н., Темп роста сингиля — Mugil auratus в лиманах Туз-
З а м б р и б о р щ Ф. С, Ш у м и л о Р. П., «Солнечная» рыба в Дне­
ловской группы, уч. зап. Кишинев, ун-та, т. XXIII, в. 2, 1956. стре, ж. «Природа», № 10, 1953.
Е г е р м а н Ф. Ф., Сырьевая база камбалы в Черном море, ж. «Рыбн.
З є р н о в С. А., К вопросу об изучении жизни Черного моря, Зап. Ака­
хоз. СССР», № 6, 1936. демии наук., VIII серия, т. XXXII, в. 1, СПб., 1913.
З а г о р о в с к и й Н . и Р у б и н ш т е й н Д., Материалы к системе З у б о в и ч П., Кефаль, Бюллетень ВУГЧАНПОС, № 6-7, Херсон, 1922.
биоценозов Одесского залива, Зап. об-ва сельск. хоз-ва Южной Рос­ З у б о в и ч П. О., Покровская кефаль, Т а м ж е, № 10-11, 1923.
сии, т. XXXVI, в. 1, Одесса, 1916. З у б о в и ч П. О., Заметки о бычках, Т а м ж е, № 17-18, 1926.
З а й ц е в Ю. П., Наблюдения за развитием икры камбалы-глоссы (Pleu- З у б о в и ч П. О., К вопросу о черноморских бычках (Gobiidae) I. Meso-
ronectes flesus luscus) в Хаджибейском лимане, ДАН СССР, т. XXXVII, gobius gymnotrachelus otschakovianus subsp. п., Труды ВУГЧАНПОС,
1952. в. 1,1925.
З а й ц е в Ю. П., Опыт количественного учета икры хамсы Eugraulis З у б о в и ч П. О., К вопросу о черноморских бычках (Gobiidae), I I . Ра-
encrasicholus pont'icus, Там же, т. ХСШ, № 4, 1953. тан и сурман, Там же, т. II, в. 1, 1926.
З а й ц е в Ю. П., Размножение морских рыб в Одесском заливе, ж. «При­
рода», № 1, 1953. 3 у с с е р С. Г., Пеламида Черного моря, «Рыбн. пром. СССР», сб. 1,
З а й ц е в Ю. П., К методике сбора пелагической икры в опресненных 1945.
районах моря, «Зоол. ж.», т. XXXIV, в. 2, 1955. З у с с е р С Г., К и р и л л о в В . М., Г о л е н ч е н к о А . П., Чер­
З а й ц е в Ю. П., Определение пловучести пелагической икры некото­ номорская пеламида, Пищепромиздат, М., 1949.
рых видов черноморских рыб, ДАН СССР, т. ХСТУ, № 3, 1954. З у с с е р С. Г., Биология и промысел пеламиды в Черном море, Тр.
З а й ц е в Ю. П., Влияние солености воды на развитие икры камбалы- ВНИРО, т. XXVIII, 1954.
глоссы, Там же, т. CV, № 6, 1955.
З у с с е р С. Г., Распределение и промысел пелемиды, ж. «Рыбн. хоз.»,
З а й ц е в Ю. П., Пловучесть пелагической икры некоторых черномор­ № 12, 1956.
ских рыб и ее значение для биологии нереста, Тр. Одесск. гос. ун-та
им. Мечникова, серия биол. наук, в. 7, 1956. И л ь и н Б. С, Бычки (Gobiidae) северо-западного района Черномор­
ского бассейна, Труды гос. ихт. опытн. ст., Херсон, т. I I I , в. 1, 1927.
З а й ц е в Ю. П., TS-диаграммы встречаемости пелагической икры не­ И л ь и н Б. С, Заметка о черноморских бычках (Pisces, Gobiidae) в кол­
которых черноморских рыб, ДАН СССР, т. CXI, 1956.
лекции Зоологического музея Академии наук, Ежегодн. зоол. муз.
З а й ц е в Ю. П., Об. уловах анчоуса (хамсы) в районе Одесского залива, АН СССР, т. XXVII, 1927.
Сб. «Одесск. гос. ун-т им. Мечникова в помощь сельск. хоз-ву и рыбо­
водству», в. 1, 1956. И л ь и н Б. С, Определитель бычков (Fam. Gobiidae) Азовского и Чер­
ного морей, Труды Азовско-Черн. научно-пром. эксп., в. 2,
З а й ц е в Ю. П., Размножение рыб с пелагической икрой в Одесском 1927.
заливе, Автореф. дисс, Одесса, 1956. И л ь и н Б. С, Краткий обзор черноморских бычков, Бюлл. МОИП,
З а й ц е в Ю. П., Визначні таблиці пелагічної ікри і предличинок риб отд. биол. № 3, 1949.
Придніпровського району Чорного моря, Праці Одеськ. держ. ун-ту И л ь и н Б. С, Лобан — Mugil cephalus L і п п ё, сингиль — Mu­
gil auratus Ri s s о, остронос — Mugil saliens R і s s о, «Промы­
ім. Мечникова, т. CXLVH.cep. біол. наук, в. 8, 1957. словые рыбы СССР» (текст к атласу цветных рисунков рыб), Пищепром­
З а й ц е в Ю. П., Іхтіопланктон Одеської затоки та суміжних ділянок издат, М., 1949.
Чорного моря, Вид-во АН УРСР, 1959. И л ь и н Б. С, Замечания и поправки к подотряду Gobioidei в кн.
З а й ц е в а Г. Я-, Питание дунайской сельди, Тр. ин-та гидробиологии Л. С. Берга «Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран», изд. 4,
1948—1949, «Вопр. ихтиологии», в. 7, 1956.
3 а
р аАН
3
б
^ УССР,
е ^ Р ї ї в.І ; 28,
И
о І ' 1953.
сскВГсВГн-"РГ94Н7аКИ « Р ™ » Р « « « * « » " И л ь и н Б. С., Добавление к фауне бычков (Gobiidae) Черного моря,
100 Т а м ж е , в. 8, 1957.

8—2337 101
И л ь и н Б. С. и Т а р а н е н к о Н. Ф., Черноморская кефаль (пред­ К р о т о в А. В., Состояние запаса черноморской скумбрии То ВНИРО
варительное сообщение), Тр. Азчерниро, в. 14, 1950. т. XXVIII, М., 1954.
И с а ч е н к о В. Л., К изучению сельдей рода Caspialosa сев.-зап. рай­ Л а д а р и я В., За рыбохозяйственное освоение Черного моря, ж «Рыбн
она Черноморского бассейна, Тр. ВУГЧАНПОС, т. 1, 1925. хоз.», № 5, 1940.
К а л а б и н Н. Ф., Скумбрийный сезон 1923 года в Одесском районе, Л е б е д е в Н. В., Способ нахождения мест концентрации осетровых рыб
Бюлл. ВУГЧАНПОС» № 10-11, 1923. в северо-западной части Черного моря, ж. «Рыбн. хоз. СССР», № 9, 1936.
К в и н т и л и а н о в А. П., За освоение рыбных богатств Советской Л я ш е н к о О. Ф:, Риби пониззя Дунаю та їх промислове значення, Тр
Бессарабии, «Рыбн. хоз.», № 11, 1940. Ін-ту гідробіол. АН УРСР, в. 27, 1952.
К в и н т и л и а н о в А. П., Вырастные кефальные хозяйства в лима­ Л я ш е н к о А. Ф., Биология молоди дунайской сельди и ее количествен­
нах северо-западного Причерноморья, Автореф. дисс, Одесс. гос. ун-т, ный учет, Там же, № 28, 1953.
1952. М а й о р о в а А. А., Распределение и промысел черноморской хамсы,
К в и н т и л и а н о в А. П., Промысел камбалы-калкана в сев. зап. ча­ Тр. Азчерниро, в. 14, 1950.
сти Черного моря, ж. «Рыбн. хоз.», № 11, 1954. М а й о р о в а А. А., О причинах, вызывающих колебания уловов черно­
К е с с л е р К- Ф-, Путешествие с зоологической целью к северному бе­ морской хамсы, Там же, в. 16, 1955.
регу Черного моря и в Крым в 1858 году, К-. 1860. М а й о р о в а А. А. и Ч у г у н о в а Н . И., Биология, распреде­
К е с с л е р К- Ф-, Описание рыб, принадлежащих к семействам, об­ ление и оценка запаса черноморской хамсы, Тр. ВНИРО, т. XXVII,
щим Черному и Каспийскому морям, Тр. Спб. об-ва естествоисп., 1954.
т. V, 1874. М а к а р о в А. К-, Живлення чорноморської скумбрії (Scomber scomber),
К е с с л е р К- Ф-, Рыбы, водящиеся и встречающиеся в Арало-Каспийско- Праці Одеськ. держ. ун-ту, Біологія, т. I I I , в. 2, 1938.
Понтийской Ихтиологической области, Труды Арало-Касп. эксп., М а к а р о в А. К-, Питание скумбрии в северо-западной части Черного
в. 4, СПб., 1877. моря, ж. «Рыбн. хоз.», № 12, 1938.
К и р и л л о в В.М., О возможностях увеличения добычи анчоуса в Ч е р ­ М а к а р о в А. К-, Питание ставриды в 1936 г. в Черном море у г. Одессы,
ном море, ж. «Рыбн. хоз.», № 8, 1955. «Зоол. журн.», т. XVIII, в. 6, 1939.
К и с е л е в и ч К-, Материалы по ихтиофауне Одесского залива, Сборн. М а к а р о в А. К-, Риби річок та лиманів північно-західної частини
студ. круж. при Новорос. университете, № 3, 1908. Чорного моря, Труди Одеськ. держ. ун-ту, П., 1937.
К н и п о в и ч Н. М., Гидрологические исследования в Черном море. М а к с и м о в Н. Е., Отсутствие скумбрии у западных берегов Черного
Тр. Азово-Черном. научн. пром. эксп., в. 10 и 14, 1932. моря, «Рыбопромысловая жизнь», 1912.
К р о т о в А. В., Новые данные по ихтиофауне нижнего Днепра, ж. М а к с и м о в Н., К вопросу о характере открытых лиманов Северо­
«Природа», № 5-6, 1933. западного побережья Черного моря, Материалы к познанию русского
К р о т о в А. В., Опыт авиаразведки рыб в сев-зап. части Черного моря, рыболовства, т. II, в. 10, 1913.
ж. «Рыбн. хоз.», № 2, 1936. М а к с и м о в Н. Е., Образ жизни промысловых рыб и их ловля у берегов
К р о т о в А. В., Где зимует днепровская сельдь?, ж. «Природа», № 3, Болгарии и Румынии в западной части Черного моря, Ежегодн. Зоол.
1937. муз. Акад. наук, т. XVIII, в. 1, 1913.
К р о т о в А. В., Наблюдения над скоплениями и уловами скумбрии в М а к с и м о в Н. Е., Морское рыболовство в Болгарии, Материалы к
связи с изменением экологических условий в прибрежной зоне, ж. познанию русского рыболовства, т. I I I , в. 1, 1914.
«Рыбн. хоз.», № 3, 1938. М а к с и м о в Н. Е., Отчет по обследованию рыболовства сев.-зап. по­
К р о т о в А. В., Некоторые результаты наблюдений над распределением бережья Черного моря и в Днепровско-Бугском лимане, Там же, т. I I I ,
пелагических рыб с самолета, Там же, № 1, 1938. в. 8, 1914.
К р о т о в А. В., Пеламида в Черном море, Там же, № 2, 1938. М а л я т с к и й С. М., К вопросу о миграции некоторых рыб Черного
К р о т о в А. В., К познанию биологии черноморской скумбрии, Тр. моря (предв. сообщ.), Тр. научн. рыбохоз. и биол. ст. Грузии, т. I,
Укр. ст. морск. рыбн. хоз. и океанограф., т. VIII, Одесса, 1940. в. 1, 1934.
К р о т о в А. В., О колебаниях уловов черноморской скумбрии, ж. «При­ М а р к е в и ч О . П., К о р о т к и й І . І., Визначник прісноводних
рода», № 4, 1940. риб УРСР, Вид-во «Рад. школа», К-, 1954.
К р о т о в А. В., Плодовитость некоторых промысловых рыб северо­ М а р т и Ю. Ю., Материалы к биологии черноморской камбалы-калкана
западной части Черного моря, ДАН СССР, т. XXIII, № 2, 1941. (Rhombus maeoticus P a l l a s ) , Сб., посвящ. научн. деят. почетн. акад.
К р о т о в А. В., Фауна рыб «филлофорного моря», ж. «Природа», № 4, Н. М. Книповича, 1939.
1941. М а ш т а л л е р Г. А., Развитие кефально-вырастного хозяйства на
К р о т о в А. В., Рыбохозяйственное использование черноморских ли­ одесских лиманах, ж. «Рыбн. хоз.», № 5 , 1951.
манов, ж. «Рыбн. хоз.», № 7, 1948. М е л ь н и ч у к Г. Л., Икринки и личинки пеламиды в сев.-зап. части
К р о т о в А. В., Жизнь Черного моря, Одесса, 1949. Черного моря, ДАН СССР, новая серия, т. XXX, № 6, 1941.
К р о т о в А. В., О пелагическом периоде жизни у некоторых придон­ М е н ь ш и к о в а Л. А., Эмбриональное и постэмбриональное развитие
ных рыб, ж. «Природа», № 4, 1949. бычка-кругляка и речного бычка в воде различной солености, Тр.
К р о т о в А. В., Поведение скумбрии во время грозы, Там же, № 5, Одесск. гос. ун-та им. Мечникова (сборн. студенч. научных работ),
1949. т. III, 1954.
К р о т о в А. В., Редкий случай зимовки морских рыб в лиманах, Там же, М е ш к о в М. М., К систематике рыб. сем. Atherinidae Черного и Ка­
№ 5, 1949. спийского морей, Изв. АН СССР, отд. биол., № 3, 1941.
К р о т о в А. В., О миграциях севрюги в северо-западной части Черного М и к л а ш е в с к а я Е. И., Рост дунайской сельди, Тр. Ин-та гидро­
моря, Там же, № 4, 1951. биологии АН УССР, в. 28, 1953.
К р о т о в А. В., Миграции, распределение и состояние запасов черно­ Н е в и н с к а я Е. А., Влияние некоторых экологических факторов на
морской скумбрии, Автореф. дисс, М., 1954. биологию кефали, ж. «Природа», № 9, 1937.

102 103
Н е в и н с к а я Е. А., О продуктивности лиманов Одесской области,
ж. «Рыбн. хоз.», № 4, 1937.
Н е в и н с к а я Е. А., Опыт пересадки мальков кефали в Дофиновский С в е т о в и д о в А. Н., Сельдевые (Clupeidae), Фауна СССР. Рыбы т II
лиман, Там же, № 7, 1938. в. 1, Изд-во АН СССР, М.—Л., 1952.
Н и к и т и н В. Н., Границы вертикального распространения орга­ С м и р н о в А. И., Нерестилища некоторых промысловых рыб Черного
низмов в Черном море, Сб. «Памяти Юлия Михайловича Шокальского», моря, Бюлл. МОИП, отд. биол., т. VI, № 5, 1951.
Изд-во АН СССР, ч. II, 1950. С о в и н с к и й В. К-, Введение в изучение фауны Понто-Каспийско-
О в о д о в Н. Е., Днепро-Бугский лиман и окрестное Черное море в Аральского морского бассейна, К-, 1902.
1924 году. Метеорологические и гидрологические явления и связь их С ы р о в а т с к и й И. Я-, Некоторые данные по биологии и промыслу
с уловами рыбы, Тр. ВУГЧАНПОС, т. II, в. 1, 1926. кефали, Зап. Гос. ихтиол, оп. ст., № 21-22, Херсон, 1930.
П а в л о в П. И., К вопросу организации кефально-выростного хозяй­ С ы р о в а т с к и й И. Я-, Промысел скумбрии в Черном море, ж.
ства на лимане Сасык, Тез. докладов II экол. конфер. «Массовые раз­ «Рыбн. хоз. СССР», № 11-12, 1932.
множения животных и их прогнозы», ч, З, К-, 1951. С ы р о в а т с к и й И. Я-, К вопросу об икрометании скумбрии в Чер­
П а в л о в П. И., Биологическая и промысловая характеристика нере­ ном море, ж. «Природа», № 11, 1933.
стового стада дунайской сельди, Тр. Ин-та гидробиологии АН УССР, С ы р о в а т с к и й И. Я-, Новые данные по биологии черноморских
в. 28, 1953. рыб, ДАН СССР, нов. сер., т. II, в. 3, 1934.
С ы р о в а т с к и й И. Я-, Черноморская скумбрия и пути развития ее
П а в л о в П. И., Систематическое положение дунайской сельди, промысла, ж. «Рыбн. хоз. СССР», № 10, 1935.
Там же. С ы р о в а т с к и й И. Я-, Миграционные пути черноморской скумбрии,
П а в л о в с к а я Р. М., Размножение промысловых рыб в Каркининтском Изв. АН СССР, серия биол., № 4, 1937.
заливе и в других районах Черного моря, ДАН СССР, т. XX, в. 2, С ы р о в а т с к и й И. Я-, О миграциях скумбрии (Scomber scomber L.)
1950. в Черном море, Труды Ростов, обл. биол. об-ва, в. 2, 1938.
П а в л о в с к а я Р. М., О размножении черноморского шпрота Sprattus С ы р о в а т с к и й И. Я-, Скумбрия в Черном море, ж. «Природа», № 7,
sprattus phalericus (R і s s о), Там же, т. XXXII, в. 1, 1952. 1949.
П а в л о в с к а я Р. М., Размножение шпрота, ставриды и барабули в С ы р о в а т с к а я Н. И., Материалы по плодовитости рыб Днепра,
Черном море, Тр. ВНИРО, т. XXVIII, 1954. Тр. Гос. ихтиол, оп. ст., т. I I I , в. 1, Херсон, 1927.
П е р е п е л и ц ын С. А., Промысловый лов морской камбалы в Очаков­ С ы р о в а т с к а я Н. И., Возраст и рост черноморской скумбрии, Тр.
ском районе, Бюлл. ВУГЧАНПОС, № 13—14, 1924. Ростов, области, биол. об-ва, в. 2, 1938.
П е т р о в Г. П., Изменение способов ведения кефального хозяйства Т и х о н о в В. Н., Материалы по изучению рыбного промысла украин­
в Измаильской области, ж. «Рыбн. хоз.», № 5, 1951. ских вод Черного моря, ч. 1, Промыслово-биологический очерк, Бюлл
П и л я в с к а я А. Е., Неиспользованные ресурсы шпрота в северо-за­
падной части Черного моря, «Рыбн. хоз.», № 8, 1937. ВУГЧАНПОС, № 19-20, 1927.
П о з н я к о в А., Некоторые данные опытных уловов ВУГЧАНПОС'а, Т и х о н о в В . Н . и П р о к о п е н к о Р . Н., Некоторые сведения
2. Камбала, Бюлл. ВУГЧАНПОС, № 8—9, 1923. о ставриде Черного моря, Тр. Азчерниро, в. 14, 1950.
П о п о в а В. П., Распределение камбалы в Черном море, Тр. ВНИРО, Т и х о н о в В. Н., Рыбы Черного моря (н.- поп. очерк), Крымиздат,
т. XXVIII, 1954. Симферополь, 1951.
Промысловые рыбы СССР, Описание рыб (текст к атласу цветных рисунков Т и х о н о в В . Н., П а р а к е ц е в И . А., Материалы к познанию
рыб), Пищепромиздат, М., 1949. образа жизни крупной ставриды Черного моря, Тр. Азчерниро, в. 16.
П у з а н о в И. И., Материалы по промысловой ихтиологии Кры­ 1955.
ма, 1. Наблюдения по рыболовству Ялтинского побережья в сезон Т к а ч е в а К- С, Про нове знаходження в Чорному морі Atherina bo-
1921/22 г.,ж. «Рыбн. хоз.», кн. II, 1923. napartei B a u l a n g e r (Pisces), ДАН УРСР, № 2, 1948.
П у з а н о в И. И. (при участии Ц є є б а Я- Я ) , О расах анчоуса, Т к а ч е в а К- С, К биологии атерин Черного моря (Pisces, Atherinidae),
водящихся в Черном и Азовском морях, Тр. Крым. н.-и. ин-та, т. I, Тр. Карадагск. биол. ст. АН УССР, в. 9, 1950.
в. 1, 1926. Т р е т ь я к о в Д. К-, Строение электрического органа Raja clavata L.,-
Тр. Всерос. съезда зоол. анат. и гистол., 1923.
П у з а н о в И. И., Анчоус. Опыт научно-промысловой монографии Уч- Т р е т ь я к о в Д. К-, Шкура черноморской камбалы, «Журн. н.-и. ка­
з а п . Горьковск. гос. ун-та, в. 5, 1936. федр в Одессе», т. I, № 5, 1924.
П у з а н о в И. И., По поводу зарыбления одесских лиманов, ж. «Рыбн. Т р е т ь я к о в Д. К-, Дентин и псевдодентин у селахий, Там же, т. П,
хоз.», № 4, 1952. № 1, 1925.
П у з а н о в И. И., Столетние итоги зоологических исследований в Одессе,
Труды Одесск. гос. ун-та им. Мечникова, 1954 (юбил. сб.). Т р е т ь я к о в Д. К-, Кожные чешуи Raja clavata L., «Русск. архив-
Р а с с Т С Ихтиофауна Черного моря и ее использование, Тр. ин-та анат., гистол. и эмбриол.», т. VI, в. 2, 1927.
Океанологии АН СССР, т. IV, М., 1949. Т р е т ь я к о в Д. К-, Глаз скумбрии, Тр. IV Всес. съезда зоол., анат. и
Р е з н и к о в С. Я-, К о с т ю ч е н к о Р . А., Средиземноморская гистол. (автореф. доклада), 1931.
ставрида в Черном море, ж. «Рыбн. хоз.», № 10, 1954. Т р е т ь я к о в Д. К-, Научные исследования по гистологии и морфо­
Р я б к о в П. 3., Рыболовство в Херсонской губернии и в пограничных логии на Украине за 15 лет, Журн. биозоол. цикла ВУАН», № 3, 1932.
Т р е т ь я к о в Д- К-, Зубне озброєння скумбрії, Тр. Одеського держ.
с нею частях губерний Таврической и Бессарабской, в. 1, Херсон, ун-ту, т. І, біологія, 1934.
1896. Т р е т ь я к о в Д. К-, Прозорі віки риб Чорного моря, Там же.
Р я б к о в П. 3., Краткий обзор положения рыболовства на лиманах Т р е т ь я к о в Д. К-, Будова діоптричного апарату чорноморських про­
- Черного моря и рек., впадающих в них, изд. Херсонск. губ. земства, мислових риб, Вісн. АН УРСР, № 5-6, 1936.
1899. Т р е т ь я к о в Д- К-, Морфогенез зуба щуки и саргана, «Архив анат..,
гистол. и эмбриол.», т. XV, в. 2, 1936.
104
IG5
 Сельди Бугазского берега Черного моря (Днестровского взморья Чер­
Т р е т ь я к о в Д. К-, Глибокі та поверхневі канали бічної лінії став­ ного моря), Там же.
риди, Тр. Одеськ. держ. ун-ту, т. II, біологія, 1937. Ч е р н ы ш е н к о А. С, Новые гельминты рыб Черного моря, Праці
Т р е т ь я к о в Д. К-, Очки у анчоуса, ДАН СССР, нов. серия, т. XIV, Одеськ. держ. ун-ту ім. Мечникова, т. IV (57), 1949.
№ 1, 1937. Ч е р н ы ш е н к о А. С, Материалы по паразитофауне рыб Одесского
Т р е т ь я к о в Д. Км Внешние канальцы боковой линии рыб, Там же, залива, Тр. Одесск. гос. ун-та им. Мечникова, т. 145, сер. биол. наук,
т. XVIII, № 7, 1938.
Т р е т ь я к о в Д. К-, Коррелятивне співвідношення між носовою порож­ в. 7, 1955.
ниною та оком у кефалі лобана, Тр. Одеськ. держ. ун-ту, т. I I I , Біо­ Ш е р е м е т ь е в а Л. А., Плодовитость дунайской сельди, Тр. Ин-та
логія, 1938. гидробиологии АН УССР, в. 28, 1953.
Ш м и д т П. Ю. и П о п о в А. М., Список рыб Черного моря, собран­
Т р е т ь я к о в Д. К-, Корреляція між формою тіла та організацією но­ ных проф. С. А. Зерновым в 1908—1912 гг., Тр. Севастоп. биол. ст.,
сової порожнини та очей саргана, Там же.
т. I I I , 1932 (на англ. языке).
Т р е т ь я к о в Д. К-, Сейсмосензорные каналы сельдевых, «Зоол. журн.», Я к у б о в а Л. И., К районированию Черного моря на основе состава
т. XVII, в. 5, 1938.
фауны бентоса и его распределения у берегов Черного моря, ДАН
Т р е т ь я к о в Д. К-, Сейсмосензорные каналы летучей рыбы, ДАН
СССР, нов. сер., т. XVIII, № 9, 1938. СССР, т. I, № 4, 1935.
Т р е т ь я к о в Д. Км Обонятельный орган пеламиды, Там же, т. XXII, Я н к о в с ь к и й Б. А., Кишковий канал та його придатки у деяких
№ 4, 1939. чорноморських Gobiidae, Уч. зап. Мелітоп. пед. ін-ту, т. I, 1953.
Я ц е н т к о в с к и й А., Рыбы Одесского залива, Зап. Новорос. об-ва
Т р е т ь я к о в Д. К-, Органи почуття бородатого ошибня, ДАН УРСР,
№ 8-9, 1940. естествоисп., т. XXXIII, 1909.
S l a s t e n e n k o E. P., Revue de la faune ichtyologique de la Mer Noire,
Т р е т ь я к о в Д. К-, Анатомия сейсмосензорной системы окуне- Ann. Sc. Univ. Yassy, T . X X I I , 1936.
подобных рыб, Арх. анатом, гистол. и эмбриол., т. XXVII, в. 1,
1941. S l a s t e n e n k o E . P., Les poissons de la Mer Noire et de la Mer d'Asov,
Trav. de la Station Zoolog. maritime «Regele Ferdinand 1», d'Agigea
Т р е т ь я к о в Д. К-. Анатомия сейсмосензорных каналов скорпено- (Roumanie), Universite de Jassy, 1—7, 1941.
образных, «Зоол. журн.», т. XX, в. 3, 1941.
I 1 j і n B. S., Le systeme de Gobiides, Inst . Esp. Oceanogr., Trabajos, 2,
Т р е т ь я к о в Д. Км Родовые отличия щуки и умбры, ДАН СССР, нов.
серия, т. XXX, № 1, 1941. 1930.
Т р е т ь я к о в Д. К-, Сейсмосензорная система макрелевых, Там же, N o r d m a n n A., Observations sur la faune pontique, Voyage dans la Rus-
т. XXX, № 3, 1941. sie meridionale et la Crimee ... execute en 1837 par H. de Demidoff, v.
I l l , Paris, 1840.
Т р е т ь я к о в Д. К-, Морфологическое сходство меновых и спаровых
рыб, Там же, т. XXXIII, № 2, 1941.
Т р е т ь я к о в Д. Км Предносовий орган костистих риб, ДАН УРСР,
№ 1-2, 1942. Іхтіофауна Чорного моря біля берегів Румунії
Т р е т ь я к о в Д. К-, Очерки по филогении рыб, Изд-во АН УССР,
1944. D'A n с о n a U., Sur quelques especes pontiques et mediterraneennes du
Т р е т ь я к о в Д. К-, Особенности сейсмосензорной системы чехони, genre Syngnathus, Ann. Sc. Univ. Yassy, v. XIX, 1934.
ДАН СССР, нов. сер., т. I, 1945. A n t і p a G г., Clupeiden des wectlichen Teils des Schwarzen Meeres und
Т р е т ь я к о в Д. Км Визначник круглоротих і риб УРСР, Вид-во УРСР, der Donaumiindungen, Denkschr. Math.-Nat. Akad. Wiss. Wien,
Км 1947. 1905.
Т р е т ь я к о в Д. Км Рыбы икруглоротые, их жизнь и значение, Изд-во A n t і p a G г., Fauna ichtiologica a Romaniei, Acad. Romana Bucuresti,
АН СССР, 1949. 1909.
Т р е т ь я к о в Д. Км Сравнительноморфологический анализ сейсмо­ A n t і p a G г., Les bases biologiques de la production des pecheries dans
сензорных органов сельдевых, Тр. Ин-та зоологии АН УССР, т. V, la region Nord-Ouest de la Mer Noire, 1931.
Км 1950. A n t і p a G г., Marea Neagra, Mon. ofic si imper. le stat imprim. nation.,
Третьяков Д . К-, Васильєвська Е. Ф., Замбри- Bucuresti, 1941.
б о р щ Ф. С., Глотковий фільтр кефалі, ДАН УРСР, № 5, Antoniu-Murgoci A., Note sur les poissons Callionymides des
1947. e a u x r o u m a i n e s d e l a M e r N o i r e . A n n . S c . Univ. Jassy, т. XXIV, fasc. 1,
Ф е д о р о в А. В., Биометрическое описание ставриды сев. - зап. части 1938.
Черного моря, Нау-чн. работы студентов Воронежск. гос. ун-та, в. 2 A n t o n i u M u r g o c i A., Etude de quelques especes du genre Lepado-
1939. gaster de la Mer Noire, С R. Inst. Sc. Roum., 6, 1940.
Ч а я н о в а Л. А., Питание черноморской хамсы, Тр. ВНИРО, т.XXVIII, A n t o n i u - M u r g o c i A., Contribution a l'etude des Acipenserides de
1954. Roumanie, An. Sc. Univ. Jassy, T. XXVI, fasc. 2, 1942.
Ч е п у р н о в В . С , Б у р н а ш е в М . С , Д о л г и й В . Н., Мате­ A n t o n i u - M u r g o c i A., Sur le Lepadogaster de Candolli R і s s о des
риалы по фауне рыб северо-западной части Черного моря., Уч. зап. cotes occidentals de la Mer Noire, Труд, на морската биологич. ст. в гр.
Кишин. ун-та, т. X I I I (биолог.), 1954. Варна, т. XIV, София, 1948.
Ч е п у р н о в В . С , Б у р н а ш е в М . С , К у б р а к И . Ф., Мате­ В а с е s с и М., ГЗоі guvizi noi pentru apele salmastre rominesti: Pomato-
риалы по биологии калкана — Rhombus maeoticus P a l l a s , Там же, schistus caucasicus Berg si Knipowitschia longicaudata (Kessler), Bull.
_ т. XX (биолог.), 1955. Inst, de cercetari piscicole, Bucurasti, 2, 1956.
Ч е п у р н о в В . С , Б у р н а ш е в М . С , П о п а Л . Л., Материалы В a e ' e s с и М., Problema fondului de scrumbii, si Sturioni al Marii Negre.
по биологии черноморской хамсы, Там же. Bull. Inst, de Cere. P i s e , 1, 1957.
Ч е п у р н о в В . С., Б у р н а ш е в М . С., С и д о р о в а М . П . ,
107
106
 B a c e s c u M. si R. Mayer, Cercetari asupra ghidrinilor (Gasterosteus acu
leatus L) din apele rominesti, Bull. Inst, de cercetare piscicole, Bucuresti,, Іхтіофауна Чорного моря біля берегів Болгарії
2, 1956.
B a c e s c u M. si С Nicolau, Un calcan (Scophalmus maeoticus Palla) В ъ л к а н о в А., Каталог на нашата черноморска фауна, Трудове на
cu ochii simetrici si corpul ambicolorat, prins in apele romtnesti ale морската биологична станция в гр. Варна, т. XIX, изд. «Наука и из-
Marii Negre, Bulletinul Inst, de Cercetari piscicole, Bucuresti, 3, куство», София, 1957.
1955. Г е о р г и е в Ж-, Една нова риба за нашата ихтиофауна Benthophiloides
В о г с е a I., Observations sur les poissons migrateurs dans les eaux roumai- brauneri В є 1 і n g et I 1 j і п, Изв. Зоолог, ин-та при БАН, т. II,
София, 1953.
nes de la Mer Noire, An. Sc. Univ. Yassy, T. XV, 1929. Г е о р г и е в Ж-, Нов вид за нашата черноморска ихтиофауна (Boops
В о г с е a I., Novelles observations sur les migrations et sur les periodes salpa L.) — златоредица, Изд. Зоолог, ин-та при БАН, т. III, София,
de ponte des especes de poissons migrateurs de la Mer Noire, Ann. Sc. 1954.
Univ. Jassy, T. XVII, 1933. Г р о з е в Г. И., Карагьозовите и кефаловите риби у нас (Систематика,
анатомия и биология), Изд. на Бьлг. рибарски сьюз, София, 1945.
В о г с e a G-, Donnels pour servir a la systematique et a la biologie des Mugi- Д р е н с к и П., Скомрията (Scomber scomber L.) в Черно море, Списание
lides, formes de la Mer Noire (littoral roumain), Ann. Sc. Univ. Yassy , на Центральния земеделско-изпит. ин-т, год. 1, кн. 3, София, 1920.
T. XIX, 1934. Д е н с к и П., Материал и по биологията на скомрията, Scomber scomber L.
В о г с e a I., Revision systematique et distribution geographique des в Черно море, там же, год. II, кн. 5 и 6, София, 1920.
Gobiides de la Mer Noire et particulierement des eaux roumaines, Ann. Д р е н с к и П., Акули в Черно море, Т р . на Бьлгар. природоизпитател-
Sc. Univ. Yassy, T. XIX, 1934. но Д-во, кн. 10, София, 1923.
В о г с e a I, Sur la presence du poisson — soleil americain (Common sun-
fish) Eupomotus gibbosus L. dans le bas-Danube, Ann. Sc. Univ. Yassy, Д р е н с к и П., Кьм характеристиката на черноморския ни риболов,
T. XIX, 1934. Сп. Естествознание и география, год. VIII, кн. 3, София, 1923.
В о г с e a I., Clupeidae de la region littorale roumaine de la Mer Noire et Д р е н с к и П., Един нов вид риба за Дунава {Benthopilus macrocephalus
des eaux interieures, Ann. Sc. Univ. Yassy, T. XXII, 1936. P a l l a s ) , Тр. на Бьлгар. природоизп. д-во, кн. XI, София, 1924.
B o r c e a I., Note sur l'esprote de la Mer Noire,С R. Acad, des S c d e R o u -
manie T. I, 1936. Д р е н с к и П., Принос кьм рибната фауна на Черно море, Сп. на Бьлгар.
B o r c e a I., Note sur le genre Clupeonella Kessler (Harengula Berg) de академия на науките, кн. XXV, София, 1923.
Д р е н с к и П., Определител на нашите черноморски риби, Тр. на Бьлгар.
la Mer Noire, С R. Acad, des Sc. de Roumanie, T. I, 1936.
природоизпит. д-во, кн. XI, София, 1924.
B o r c e a I., Note sur les Blenniides de la Mer Noire, С R. Acad, des Sc.
Д р е н с к и П., Скомрията и лова и по нашето крайбрежие, Сп. «ловна
de Roumanie, T. I, 1936. просвета», год. 1, кн. 5, 1925.
B o r c e a I., Note sur les Labrides de la Mer Noire littoral de Roumanie, Д р е н с к и П., Кьм познанията ни на ихтиофауната на бьлгарското чер-
С R. Acad. des. Sc. de Roumanie, T. I, 1936. номорско крайбрежие, Свед. по земеделие, год. XII, бр. 7, 8, София,
B o r c e a I., Note sur la biologie du Pomatome (lufar) de la Mer Noire, 1931.
Д р е н с к и П., Непозната до сего риба от Бьлгария, Известия на при-
С R. Acad, des Sc. de Roumanie, T. I, 1936. родо-научните институти, кн. VII, София, 1942.
B o r c e a I., Nouvelle note sur la systematique et la biologie des Caspialoses Д р е н с к и П., Сьстав и разпространение ни рибите в Бьлгария, Го-
des eaux roumaines, С R. Acad, des Sc. de Roumaine, T. I, 1936. дишник на Софийския университет, Природоматемат. ф-т, т.XI—XIV,
В u s n і t "a Th., Problema Sturionilor si Clupeidelor in Marea Neagra, Bui. кн. 3, естеств. история, 1947—1948.
I. С Р., 4, 1953. Д р е н с к и П., Черноморският паламуд, Сп. «Природа и знание», год
В u s n і t a T h . si Isabela Arachelian, Citeva date privitoare la pescuitul I I I , кн. 1, София, 1949.
marinI 9 5 7romin si bulgar din perioada 1949—1954, Bull. Inst, de Cere. Pise, Д р е н с к и Пенчо, Рибите в Бьлгария, Фауна на Бьлгария, 2, София,
4 '
С a r a u s u S., Tratat de ichtiologie, Ed. Academ. Republ. Popul. Romane 1951. •
Bucuresti, 1952. 3 а ш е в Г., Н е ч а е в Ал., Черноморският паламуд, Свед. по земе­
M e y e r R*., Observatii asupra palamidei, in anii 1954—1955, la coastele делието, год X, бр. 1/2, София, 1929.
rominesti, Bull. Inst, de cercetari pise, Bucuresti, 1, 1956. М а р т и н о К-, Нов. вид за ихтиофауната на Черно море {Spondylosoma
N e c r a s o v O., Contribution au connaissance des Triglides du littoral cantharus L.). Sparidae, Изв. Зоолог, ин-та при БАН, т. III, София,
roumain de la Mer Noire, Ann. Sc. Univ. Jassy, T. XIX, 1934. 1954.
P о р о v і с і Z., Das Verhalten den Dornhaie zu den Delphinen imSchwar- М о р о в Т., Н е ч а е в А., Принос кьм изучаване разпределението
zen Meere, An. Inst. Cere. Pise. Rom., 2, 1934. на фауната в Черно море, Год. Софийск. университет, кн. 3, год. XXV,
P о р о v і с і Z., Ungewohnliches Fischsterben an der Westkiiste desSchwar- София, 1929.
Н е ч а е в А л . , Кратки беженки вьрху сафридите по Варненското край­
zen Meeres, Ann. Inst. Cere. Pise. Rom., 2, 1943. брежие, Свед. по земеделието, год. II, бр. 5 и 6, София, 1923.
P о р о v і с і Z., Beitrag zur Biologie von Squalus acanthias L. aus dem Н е ч а е в А л . , Определител на найважните черноморски риби, сп. Ри-
Schwarzen Meeres, An. Acad. Rom., 15, 1940. барство, год. 1, бр. 5/6, Варна, 1923.
P о р о v і с і Z., Betrachtungen uber das Vorkommen des Sonnenbarsches Н е ч а е в А л . , Калканьт и неговият лов по бьлгарското крайбрежие,
(Eupomotus aureus J.) im Kiistensee Tabacaria am Schwarzen Meere, свед. по земед., год. VIII, бр. 10, София, 1927.
Н е ч а е в А л . , Черноморската скумрия, Свед. по земеделието, год.
An. Inst. Cere. Pise. Rom., 1, 1942. IX, бр. 3/4, София, 1928.
P о р о v і с і Z., Syngnathus Schmidtii neu fur die rumanischen Gewiisser Н е ч а е в А л . , Предварителен отчет вьрху проучването на кефаловите
des Schwarzen Meeres, An. Inst. Cere. Pise. Rom., 1, 1942. риби, Тр. на Опитната ихтиолог, ст. в Созопол за 1932 г., т. I, София,
P108
о р о v і с і Z., Ionescu I., Der Fang und die Verwertung der gobiiden an 1933.
der Westkiiste des Schwarzen Meeres, An. Inst. Cere . Pise. Rom., 1, 1942. 109
 Н е ч а е в А л . , Черноморският паламуд (Sarda sarda В 1 о с h) Tp на
Опит, ихтиол, ст. в Созопол за 1933 год, т. II, Бургас, 1934.
Н е ч а е в Ал., Някои наблюдения вьрху малките морски каракуди
Sargus annularis L., Там же, т. II, Бургас, 1934.
Н е ч а е в А л . , Кратки сведения за по-важните черноморски риби, Сб.
беседи по рибарство, Бургас, 1936.
Н е ч а е в А л . , Някои данни за периодичните миграции на рибите, «Риб.
преглед.», год. VII, бр. 3, София, 1937.
Н е ч а е в А л . , Биологическите особености и стопанското значение на
дребните карагьозови риби, сп. Риб. преглед., год. X, № 3, София,
1940.
Н е ч а е в А л . , Спорни выпроси по биологията на паламуда, Там же,
год. X, № 3, София, 1940.
Н е ч а е в А л . , Нови данни из биологията на паламуда, сп. «Риб. пре­
глед», год. XII, № 8, София, 1941.
Н е ч а е в А л . , Неколко думи относно скумрията «Кольоз», Там же,
год. XII, стр. 4, София, 1941.
Н е ч а е в А л . , Черномориската скумрия и биологичните и особенности,
РЕЗЮМЕ
Бьлгар. рибарски сьюз, София, 1941. Северо-западная часть Черного моря представляет собой обшир­
С т о я н о в С, Черноморски шпрот Sprattus sprattus sulinae (A n t і р а), ное мелководье, общей площадью приблизительно в 60 тыс. км'2.
Тр. Инст. по зоол., 3, София, 1953. На юго-западе оно прилегает к району мыса Калиакра (Болгария,
С т о я н о в С т е ф а н , По вьпроса за форминарето на черноморската
рибна фауна, «Природа и знание», 12, София, 1953. 43°22' с. ш., 29°29' вост. долг.), на юго-востоке к району полу­
С т о я н о в С, Два непознати вида за черноморската рибна фауна от острова Тарханкут и Евпатории (СССР). Значительная часть
сем. Maenidae, Изв. зоолог, ин-т при БАН, т. III, София, 1954. побережья в северо-западной части Черного моря (236 км) прина­
Ч е р н е в С т р . , Кратки беженки зьрху биологията на черноморският длежит Румынии. Южная граница северо-западной части Черного
язик (Solea impar L.), Свед. по земеделието, год. XII, бр. 7, София,
1931.
моря совпадает с областью изобат 115—125 м.
Ч е р н е в С т р., Стрел ковите шуки (Sphyraena vulgaris Си v і є г в Черно Северо-западная часть Черного моря находится под сильным
море, Там же, год. XIV, бр. З, София, 1935. влиянием стока пресных вод Дуная, Днепра и др. рек, который
Ч є р н о в Стр., Сравнительни данни за езерната и черноморска писия не только сказывается на режиме солености этого участка моря,
(Рleuronectes flesus), Труд. Ихтиолог, ст. в Созопол., т. V, 1936. но и обогащает его биогенными элементами, что весьма важно для
C a s p e r s H u b e r t , Die bulgarische Fischerei im Schwarzen Meer, Ihre
biologischen und geographischen Grundlagen, Organisation und Er- биологической продуктивности. С другой стороны, мелководная
trage, Abhandlungen der Fischerei und deren Hilfswissenschaften, Lie- северо-западная часть Черного моря широким фронтом непо­
ferung 4, 1951. средственно примыкает к его центральной глубоководной впа­
дине, с которой находится в достаточно тесном контакте, осуще­
ствляемом путем водообмена.
Степень преобладающего влияния морских или речных вод
на режим северо-западной части Черного моря в тот или иной
отрезок времени, в свою очередь, зависит от атмосферных процессов,
которые здесь весьма изменчивы (Виноградов, 1956). Поэтому
пресноводных рыб здесь можно наблюдать в море; в свою очередь,
морские рыбы заходят в лиманы и дельты рек.
Ихтиофауна северо-западной части Черного моря — морского
типа, однако отдельные районы этой части моря время от времени
испытывают влияние соседних «центров» распространения пресно­
водной (и солоноватоводной) ихтиофауны, как дельта Дуная,
Днестровский и Днепровско-Бугский лиманы.
Чем сильнее сказывается опресняющее влияние данного центра
на соседние районы северо-западной части Черного моря, тем боль­
шее количество элементов пресноводной (и солоноватоводной)
ихтиофауны может быть встречено в прилегающих районах моря
в морских орудиях лова рыбы.
ПЇ
 Опресняющее влияние Дуная сказывается вдоль западных У берегов Болгарии ихтиофауна Черного моря в целом более
берегов Черного моря не далее района Констанцы—Аджиджи, где разнообразна, чем у берегов Румынии, однако здесь довольно
в море иногда встречается значительное количество разнообраз­ четко выявляются два района, соответствующие, между прочим,
ных пресноводных рыб. В ряде случаев влияние Дунайских вод и естественным рыбопромысловым районам Болгарии. Так, к югу
прослеживается и несколько севернее Килийской дельты Дуная от мыса Калиакра и до мыса Эмине располагается северный (Вар-
(Жебриянская бухта, Золокары). ненский) район, который по составу ихтиофауны почти ничем
Влияние вод Днепра бывает весьма существенным в направ­ не отличается от южных вод Румынии и, по сути дела, составляет
лении на запад от Очакова вплоть до Одессы и даже несколько вместе с ними единый ихтиогеографический район.
далее — вплоть до мыса Большой Фонтан и Черноморки. Од­ Южнее мыса Эмине располагается другой, южный (Бургас-
нако на юг и юго-восток от Днепровско-Бугского лимана оно )• ский) район, ихтиофауна которого содержит в своем составе ряд
не прослеживается далее западной оконечности Кинбурнской видов рыб, не встречающихся в Варненском районе.
косы и северной оконечности косы Тендра, куда еще добираются Это явление характерно не только для рыб, но и для других
единичные пресноводные рыбы. представителей морской фауны, для которых район мыса Эмине
Влияние Днестровского «центра» менее значительно, скрады- ? является как бы северной границей распространения.
ваясь, очевидно, более мощным влиянием Дуная и Днепра; од- ; Систематический обзор рыб северо-западной части Черного
нако, мы встречали против Днестровского лимана на расстоянии \ моря включает сведения о 113 видах рыб, из которых данные о
8—12 миль от берега рыбцов (Vimba vimba n. carinata), плывших 100 видах (и подвидах) приводятся на основании материалов ори­
в море в струях пресных вод, вынесенных из Днестровского ли­ гинальных наблюдений. Обзор содержит фактические данные
мана сильными сгонными ветрами. о местах и сроках нахождения, размерах рыб, характере пищи,
Располагая пункты наблюдений за ихтиофауной в направлении I промысловом значении и различные другие сведения, относящиеся
с юго-запада на север и северо-восток (вдоль берегов), мы полу- г\, к тому или иному виду рыб.
чаем следующее отношение найденных в море элементов пресно­ Из обзора устанавливаются, в частности, факты проникнове­
водной ихтиофауны к общему количеству известных здесь ви­ ния в иные годы в северо-западную часть Черного моря (вплоть
дов рыб (в % ) : дельта Дуная — 64, область Дунайско-Днестров- до Одессы) таких типичных представителей морской ихтиофауны,
ского междуречья — 24, Днестровский лиман — 50, район Сан- как тунцы {Thunnus thunnus), пятнистая скумбрия (Scomber),
жейка— Черноморка — Большой Фонтан — 7, Одесский залив— меч-рыба (Xiphias gladius), сфирена (Sphyraena sphyraena),
12, район мыс Е — Очаков — 20, Днепровско-Бугский лиман — ': солнечник (Zeus faber pungio), сардина (Sardina pilchardus
45, Тендровская коса — 2. sardina), морской ерш (Scorpaena porcus), крупная ставрида (Tra-
Однако «стык» между пресноводной и морской ихтиофаунами churus mediterraneus ponticus var.) и др.
в северо-западной части Черного моря не является односторон­ Вместе с тем обзор подтверждает уже отмечавшиеся ранее
ним. Известны случаи захода в дельту Дуная, Днестровский и факты (Виноградов, 1956) использования попавшими в море пре­
Днепровско-Бугский лиманы представителей морской ихтиофауны. сноводными рыбами в качестве пищи компонентов морской фауны:
Районы Тендровско-Джарылгачского мелководья, Тарханкут- щукой (Esox lucius) — шпрота (Sprattus sprattus phalericus), та­
ского полуострова и Евпатории, а также Филлофорное поле Зер- ) ранью (Rutilus heckeli)—моллюсков (Hydrobia, Brachyadontes), язем
нова не испытывают какого-либо влияния со стороны пресновод- '•• (Leuciscus idus) и красноперкой (Scardinius erythrophthalmus) —
ных «центров». моллюсков Aloidis, Corbulomya maeoticus, рыбцом (Vimba vimba
Анализ видового состава ихтиофауны прибрежных вод по­ vimba n. carinata) — бокоплавов (Amphipoda), судаком (Lucio-
зволяет констатировать, что ихтиофауна северо-западной части perca lucioperca) — атерины (Atherina mochon pontica), песчанки
Черного моря у берегов Румынии в районе Сулина—Констанца,т. е. (gumnammodytescicerellus) и креветок (Leander adspersus), обыкновен­
в северной части побережья Румынии, мало отличается по своему ным окунем (Perca fluvialis) — хамсы (Engraulis encrasicholus
составу от ихтиофауны Килийской дельты Дуная, представляя ponticus), атерины (Atherina mochon pontica).
с ней, очевидно, одно целое. Здесь тоже иногда можно встретить Из отдельных наблюдений, сделанных в период ихтиофаунисти-
в прибрежных морских водах (вплоть до Констанцы и Аджиджи) ческих исследований, можно отметить интересные факты «выки­
довольно разнообразных представителей пресноводной ихтио­ дышей» (аборты) у самок акулы-катрана (Squalus acanthias), попав­
фауны. ших в сети, как сразу же после поимки (на судне), так и, в не­
Южнее же района Констанцы — Аджиджи влияние Дуная которых случаях, уже на берегу, даже на весах, во время взвеши­
как «центра» пресноводной ихтиофауны почти не сказывается: вания. Обычное количество «выкидышей» акулят было 3—4 экз.,
ее представители сюда не проникают. в одном случае — 12, длиной 15—24 см.
112 ИЗ
 У морских котов (Trygon pastinaca) в результате холодной {Corvina umbra), пеламиды {Sarda sarda) и др. рыб, а однажды даже
зимы. 1953/54 г. наблюдалась задержка в подходе к берегам, обу­ в желудке судака {Lucioperca lucioperca), заплывшего в море.
словленная запаздыванием прогрева прибрежных вод. Любопытен непосредственно наблюдавшийся случай перехода
В Джарылгачском заливе и в районе Чурюмской косы в Кар- скумбрии {Scomber scomber) от питания планктоном к питанию
кинитском заливе в июне 1954 и 1955 гг. вылавливали самок хамсой {Engraulis encrasicholus ponticus), происходивший в августе
осетров {Acipenser guldenstudti), имевших икру и, очевидно, 1954 г. в районе Тендры. Так, в 17—18 часов в желудках скум­
шедших через эти заливы на места нереста в Днепровско-Бугский брии, имевшейся здесь в колоссальном количестве и промышляв­
лиман. шейся 14 сейнерами сразу, но плохо шедшей на «самодур», был
В августе и в октябре 1953 г. в районе Черноморки (б. Люст- только зоопланктон. В 19—20 час. скумбрия стала очень хорошо
дорф, под Одессой) наблюдались случаи массовой гибели хамсы идти на «самодур», а в желудках тут же вскрывавшейся скумбрии
{Engraulis encrasicholus ponticus), выбрасывавшейся на берег вслед­ оказывалась только что заглоченная хамса. Погоню скумбрии за
ствие резкого изменения температуры воды из-за явлений сгона хамсой можно было наблюдать и непосредственно с борта судна.
В различных районах северо-западной части Черного моря— Приводимые в обзоре статистические данные о промысле
от Придунайского района на западе до берегов Крыма (Ак-Мечеть- рыб наглядно иллюстрируют наличие в северо-западной части
ская бухта и Сары-Булатские острова) на востоке—отмечено Черного моря трех основных морских рыбопромысловых участков:
несколько случаев поимки мелких черноморских лососей {Salmo а) район о-ва Змеиного и дельты Дуная (Вилковский), б) район
trutta labrax) длиной 17—26 см, причем в желудке одного из них Тендры и в) район п-ва Тарханкут.
найдены морские тараканы {Idothea baltica).
Очень часто и в значительных количествах в различных районах
северо-западной части Черного моря попадается мелкая непро­
мысловая пикша {Odontogadus merlangus euxinus) длиной 5—2 см,
играющая существенную роль в питании калканов {Rhombus
maeoticus), в желудках которых мы находили по 10—13 пикш
сразу.
Любопытны случаи массовой концентрации морских коньков
{Hippocampus gutullatus microstephanus) в скоплениях вместе
с хамсой; улов хамсы из-за такой примеси становился почти буро-
коричневым, что наблюдалось, например, в начале августа 1955 г.
в Егорлыцком заливе.
В 1953—1957 гг. во многих районах северо-западной части
Черного моря, от Дуная на западе до м. Тарханкут на востоке,
встречалась крупная ставрида {Trachurus mediterraneus ponticus),
достигавшая 33—57 см длины. Однако в 1956—1957 гг. количе­
ство крупной ставриды резко уменьшилось, и севернее Евпатории;
и м. Тарханкут она уже нашими наблюдателями не была зафикси­
рована вовсе.
Обращает на себя внимание значительное количество в северо­
западной части Черного моря песчанки {Gymnammodytes cicerellus),
имеющей у местных рыбаков меткое название «ветрянки», обу­
словленное тем, что появление ее у берегов почти всегда совпа­
дает со штормовой погодой. Очевидно, песчанка держится где-то
недалеко в этих районах и зимой, так как в районе Черноморки
(под Одессой) она встречается в январе—феврале, причем бывают
случаи, когда ее массами выбрасывает на берег штормовыми
волнами.
Песчанка поедается многими рыбами: так, мы ее находили в
желудках пикши {Odontogadus merlangus euxinus), калкана
{Rhombus maeoticus), дракона {Trachinus draco), темного горбыля
114
 ЗМІСТ
Стор.
Вступ З
Короткий нарис історії іхтіологічних досліджень в північно-західній
частині Чорного моря 8
Іхтіофауна окремих ділянок північно-західної частини Чорного моря 16
Район Дунайсько-Дніпровського межиріччя (Жебріянська бухта—
Золокари — Бурнас)
Дністровський район ПОМИЛКИ
Придніпровський район (Чорноморка — Великий Фонта
Одеська затока — Сичавка — Рибаківка) із Сюр. Рядок На друковано Треба
Тендрівсько — Джарилгацьке мілководдя (Тендрівська коса —
о-в Джарилгач — Скадовськ — Чурюм) 2! 5 Табл. 1, v. M a r t i V. M a r t i
Район півострова Тарханкут та Євпаторії 22 8 зв.
Філофорне поле Зернова 22 7 Табл. 1, Mesogobilis Gobius
Іхтіофауна Чорного моря біля берегів Румунії 24
Іхтіофауна Чорного моря біля берегів Болгарії 26 11 зн.
Систематичний огляд риб північно-західної частини Чорного моря ЗО 7 Табл. 1, ftuuitialis fluviatilis
Література 98 16 зн.
Резюме (російською мовою) ПО 19 6 зн. смарида ставрида
22 15 зв. І М. Галаджіев M. О. Галаджіев
25 1 зв. Hippocampus hippocamus Hippocampus gutullattis
2337

со