Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 808/5496/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано судом: 13.01.2023. Зареєстровано: 14.01.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2023.
Дата набрання законної сили: 12.01.2023
Номер судового провадження: К/9901/6931/20

ly:Roboto Condensed Light;font-size:13pt;">40.          Відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
		1)          подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
		2)          отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
		3)          після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
		4)          здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
		5)          подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
		41.          Відповідно до статей 193, 195, 202, 203 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
		Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
		42.          Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок № 1051).
		43.          Відповідно до п.107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
		44.          Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).
		45.          Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
		-          заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;
		-          оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);
		-          електронний документ.
		Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
		46.          До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п.112 Порядку № 1051).
		47.          Пунктом 113 Порядку №1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
		48.          Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.12.2013 №НВ-2300609792013 Головне управління Держземагентства у Запорізькій області 17.12.2013 зареєструвало за кадастровим номером 2310100000:04:022:0633 в ДЗК земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
		49.          Державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розробленої ФОП ОСОБА_3 .
		50.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням міської ради від 05.03.2014 №21/85 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (площею 0,1000 га)»:
		-          затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі;
		-          встановлено межі та затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстрований в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» згідно з планом, що додається;
		- передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:022:0633) площею 0,1000 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		51.          Це рішення оскаржувалося в судовому порядку. У постанові від 17.06.2021 у справі №334/10890/15-ц Верховний Суд зазначив:
		 
		«Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що на час погодження меж землекористування мати позивача ОСОБА_5 померла, ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживав, прийняв спадщину після смерті матері, подавши заяву до нотаріальної контори, однак не оформив спадкові права на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а тому міська рада затвердила технічну документацію за погодженням трьох землекористувачів суміжної ділянки АДРЕСА_2 , а не за наявності відмови у погодженні зовнішніх меж землекористування.
		При цьому було враховано, що у березні 2013 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись в обґрунтування позову на те, що ОСОБА_2 на власний розсуд змінив межі земельних ділянок, встановив новий паркан, зменшивши прохід до будинку АДРЕСА_2 .
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року у справі № 334/2414/13-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено та не було встановлено зміни меж земельних ділянок.
		У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
		Надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення його прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою на АДРЕСА_2 внаслідок прийняття Запорізькою міською радою рішення від 05 березня 2014 року № 21/85 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог частини другої статті 152 ЗК України, за змістом якої захисту підлягають лише порушені права власника земельної ділянки або землекористувача.
		Доводи касаційної скарги про те, що відбулася приватизація самовільно зайнятої земельної ділянки, а також про те, що в складі технічної документації знаходяться два акти погодження меж землекористування, в яких відсутнє підтвердження того, що позивач був належним чином повідомлений про час проведення землевпорядних робіт, відповідач порушив межі земельних ділянок та побудував паркан, внаслідок чого зменшилася площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України».
		 
		52.          Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		53.          Зважаючи на це, суди дійшли обґрунтованого висновку про законність рішення Запорізької міської ради від 05.03.2014 №21/85 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (площею 0,1000 га)», а тому відхилили доводи позивача стосовно непогодження з ним меж та протиправності вказаного рішення органу місцевого самоврядування.
		54.          Суд відхиляє доводи позивача щодо самовільного зайняття земельної ділянки та відсутності його погодження , а тому вважає правомірною державну реєстрацію нерухомого майна, номер об`єкта 343685823101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 2310100000:04:022:0633, дата державної реєстрації земельної ділянки: 17.12.2013.
		55.          Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		56.          За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		57.          За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		 
		Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359  КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №808/5496/14 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя                                                                                                              В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров 
		 
		Суддя                                                                                                              Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...