Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 347/1400/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2023.
Дата набрання законної сили: 02.02.2023
Номер судового провадження: 51-2890км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017090010000775

ому виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
		Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Дії  ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 140 КК кваліфіковані судом правильно.
		Колегія суддів касаційного суду не погоджується з доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для визнання висновків вищевказаних судово-медичних експертиз неналежними та недопустимими доказами, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з  ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
		Як передбачено ч. 4 ст. 214 КПК, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
		Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
		Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
		Із даних реєстру матеріалів досудового розслідування, витягу з ЄРДР і повідомлення слідчого у кримінальному провадженні - т.в.о. слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_21 від 01 березня 2017 року № 775/108/46/02-2017 про те, що 01 березня 2017 року ним розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010000775 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, вбачається, що повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення отримано та зареєстровано Івано-Франківським ВП ГУНП в Івано-Франківській області 28 лютого 2017 року, відповідні відомості внесено до ЄРДР о 09:55:17 01 березня 2017 року з  попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК.
		А в подальшому, враховуючи отримані в ході досудового розслідування докази, до ЄРДР внесено відомості № 12017090010000775 за фактом вчиненого кримінального правопорушення з визначенням правової кваліфікації за ч. 1 ст.  140 КК. 
		Для встановлення причин смерті ОСОБА_11 слідчою СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції ОСОБА_15 було винесено постанову від 28 лютого 2017 рокупро призначення судово-медичної експертизи, яку експерт завершив 18 квітня 2017 року, тобто в межах досудового розслідування.
		За результатами судово-медичної експертизи № 98 від 18 квітня 2017 року експерт дійшов підсумків щодо виявлених на трупі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, які є наслідками проведення медичних маніпуляцій, і причини його смерті та не виявив ознак, характерних для отруєння.
		Під час судового провадження сторона захисту просила визнати висновок судово-медичного експерта № 98 від 18 квітня 2017 року недопустимим і неналежним доказом, але не оспорювала достовірність відомостей, отриманих експертом в  ході експертного дослідження.
		Водночас висновок експерта щодо причини смерті потерпілого ОСОБА_11 підтверджено комісією експертів відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 042 від 04 грудня 2017 року.
		Крім того, колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями лікаря ОСОБА_6 під час проведення трансуретральної резекції передміхурової залози ОСОБА_11 та наслідком, а саме настанням смерті хворого, встановлено іншою судово-медичною експертизою - додатковою комісійною судово-медичною експертизою 
		№ 011-042/2017р.-Д від 12 квітня 2018 року.
		З огляду на викладене, доводи захисника, який, посилаючись на положення 
		ст. 214 КПК і призначення судово-медичної експертизи № 98 від 18 квітня 2017  року неуповноваженою особою, вказує про істотні порушення вимог КПК, є неспроможними.
		Зміст висновків комісійної судово-медичної експертизи № 042 від 04 грудня 2017  року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи 
		за № 011-042/2017р.-Д від 12 квітня 2018 року відповідає положенням статей 101, 102 КПК, у них містяться відомості про попередження експертів про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, за відмову або ухилення від дачі висновку експерта та за дачу завідомо неправдивого висновку.
		Згідно з п. 24 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи № 6 від 17 січня 1995 року при проведенні експертизи зі справи про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності за «професійні правопорушення» в протокольній частині повинні бути детально викладені дані всіх наявних медичних документів. При цьому, залежно від характеру випадку, з історії хвороби обов`язково виписуються: стан хворого при його надходженні в стаціонар, записи щоденників, які фіксують його стан протягом всього періоду лікування, протоколи операцій, клінічні діагнози, схеми призначеної медикаментозної терапії, об`єм і кратність введення лікарських речовин, результати лабораторних досліджень, характер і обсяг реанімаційних заходів, дані протоколу патологоанатомічного розтину трупа з результатами гістологічного дослідження або дані первинної судово-медичної експертизи, результати клініко-анатомічних конференцій з рецензією медичної документації, а  також висновки комісії відомчого розслідування.
		Із даних висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи 
		№  011-042/2017р.-Д від 12 квітня 2018 року вбачається, що для проведення експертизи експерти отримали матеріали кримінального провадження №  12017090010000775, медичні картки амбулаторного і стаціонарного хворого ОСОБА_11 та локальні протоколи медичної допомоги пацієнтам з Косівської ЦРЛ та Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, скельця гістологічних препаратів.
		Водночас відповідно до постанови слідчого про залучення спеціалістів у якості експертів для проведення експертизи від 29 березня 2018 року додаткова комісійна судово-медичної експертиза була проведена в тому числі залученими у  якості експертівпрацівниками професорсько-викладацького складу Івано-Франківського медичного університету, що мали значний стаж роботи і вищу кваліфікаційну категорію за фахом: хірургія (15 років, вища кваліфікаційна категорія), урологія (34 років, вища кваліфікаційна категорія) і анестезіологія-реанімація (36 років, вища кваліфікаційна категорія).
		Виходячи з характеру комісійних експертиз, викладення у них протокольної частини, яка включає в себе необхідні відомості з матеріалів справи і попередньої медичної документації, тощо, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність у них дослідницької та мотивувальної частин є необґрунтованими.
		Також колегія суддів не вбачає підстав на підтвердження доводів захисника, який ставить під сумнів надання залученим спеціалістам можливості ознайомлюватися і вивчати матеріали кримінального провадження, здійснювати дослідження, оскільки висновки експертиз підписано всіма членами комісії і  результати дослідження викладено у підсумках. 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає помилковими висновки судів про те, що ОСОБА_6 не виконав вимог Протоколу введення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура, оскільки такий протокол відсутній в Косівській ЦРЛ.
		Однак, як слідує з обвинувачення, визнаного судом доведеним і сформульованого у вироку, обов`язкове проведення ретроградної цистографії у разі виявлення внутрішньо очеревинного пошкодження стінки сечового міхура передбачено Протоколом ведення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження сечового міхура відповідно до наказу МОЗ України № 604 
		від 06 грудня 2004 року «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»».
		Крім того, відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз експертами встановлено, що смерть ОСОБА_11 настала від ушкодження сечового міхура під час проведення хірургічної операції - трансуретральної резекції простати (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) і у зв`язку з тим, що ОСОБА_11 не була проведена ретроградна цистографія, дане ускладнення (внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура) було виявлено із запізненням (через чотири доби), слід вважати, що дане ускладнення знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті.
		Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність причинного зв`язку між неналежним виконанням ОСОБА_6 його професійних обов`язків і тяжким наслідком, а саме смертю хворого ОСОБА_11 .
		Виходячи з наведеного, суд першої інстанції не встановив порушень органом досудового розслідування вимог КПК при проведенні слідчих дій, відтак, досліджені письмові докази визнав такими, що відповідають положенням 
		статей 85, 86 КПК на предмет їх належності та допустимості.
		При цьому згідно з ухвалою від 20 жовтня 2021 року, відмовляючи в задоволенні клопотання захисників про визнання висновків судово-медичних експертиз неналежними та недопустимими доказами, суд першої інстанції послався на те, що оцінку цим доказам буде надано під час ухвалення остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.
		Безпідставними колегія суддів касаційного суду визнає й доводи захисника про порушення вимог КПК у зв`язку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення прокурора або групи прокурорів 
		у 2017 році.
		Як убачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування у  кримінальному провадженні № 12017090010000775 в порядку ст. 290 КПК підозрюваномуОСОБА_6 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
		Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції стороною захисту не заявлялось клопотань про надання прокурором постанови пропризначення прокурора або групи прокурорів у 2017 році.
		Водночас дані реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010000775 містять посилання на постанову про призначення групи прокурорів у 2017 році, а в суді касаційної інстанції прокурором була надана копія постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 03 березня 2017 року.
		Також у касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначає, що звукозапис судового засідання, на якому зафіксовано допит у суді першої інстанції свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , відтворити неможливо.
		Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 412 КПК невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Колегія суддів не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань чи їх частин може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. 
		Водночас у цьому кримінальному провадженні сторона захисту ні в касаційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не вказала, яким чином погана якість звукозапису судового засідання від 18 січня 2019 року в частині показань ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вплинула на законність та обґрунтованість судових рішень і вирішення справи по суті. 
		Перевіркою ж матеріалів кримінального провадження встановлено, що на технічному носії інформації є звукозапис судового засідання суду першої інстанції від 18 січня 2019 року, на якому містяться показання вказаних свідків. При цьому в матеріалах провадження також наявний журнал судового засідання від вказаної дати, в якому відображено хід судового розгляду.
		З огляду на викладене, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, у даному кримінальному провадженні погана якість запису в деяких місцях окремого судового засідання не дорівнює порушенню, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення.
		Крім того, за результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не вбачає й порушень ст. 23 КПК щодо безпосередності дослідження доказів, оскільки в судовому засіданні письмові докази були досліджені.
		Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , зокрема, про недопустимість окремих доказів, істотне порушення вимог КПК, надав на них вичерпні відповіді та навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і  положення закону, якими керувався. З наведеними в  ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погоджується й  колегія суддів касаційного суду.
		Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		Враховуючи вищезазначене, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021  року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2022  року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...