Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/13945/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2023. Зареєстровано: 28.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2023.
Дата набрання законної сили: 27.07.2023
Номер судового провадження: К/990/4537/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/13945/22
		адміністративне провадження № К/990/4537/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В., 
		суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_1  
		на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Завальнюк І.В.) 
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Таналогло Т.М., Крусян А.В.)
		у справі №420/13945/22 
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (від імені якого діє законний представник ОСОБА_1 )
		до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради 
		про визнання протиправними рішення, дій та зобов`язання вчинити певні дії.
		I. ПРОЦЕДУРА
		1. У жовтні 2022 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
		- визнати протиправними дії та рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про скасування/зняття з реєстрації місця проживання/перебування з 18 березня 2021 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування у Єдиному державному демографічному реєстрі запису про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради скасувати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та поновити місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та у Єдиному демографічному реєстрі запису про реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- визнати протиправними дії та рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про скасування/зняття з реєстрації місця проживання/перебування з 25 серпня 2022 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування у Єдиному державному демографічному реєстрі запису про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради скасувати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та поновити місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та у Єдиному демографічному реєстрі запису про реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		2. У обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі заяви нового власника будинку у зв`язку із переходом права власності за свідоцтвом № 492 від 11 березня 2021 року її було знято з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 18 березня 2021 року, а з 25 серпня 2022 року її неповнолітнього сина ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що вона та син зв`язку із житловим будинком не втрачали, вказаний будинок є місцем їх проживання, дії посадових осіб Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо зняття їх з реєстрації без надання ними згоди є неправомірними.
		3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
		4. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції вважав, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями/рішеннями/бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності/дій/рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
		7. Вважав, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та рішень щодо скасування реєстрації місця проживання та зобов`язання поновити реєстрацію за відповідною адресою повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК України.
		8. Спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, так як спір виник з житлових правовідносин.
		9. Суд апеляційної інстанції погоджувався з висновками суду першої інстанції про те, що предметом спірних правовідносин є майнові права на житловий будинок АДРЕСА_1 .
		10. У даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивачів на користування будинком, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна - ОСОБА_4 .
		11. Спір про поновлення реєстрації місця проживання позивачів може впливати на їх майнові права та інтереси, а також власника житлового будинка, тому, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		12. Позивач у касаційній скарзі звертала увагу на те, що справа відноситься до справ щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання.
		13. Вважає що суди не звернули увагу на те, що основним предметом позову є невиконання відповідачем покладених на нього Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» обов`язків, які призвели до порушення прав позивачів, а також стосуються допущення порушення під час зняття з реєстрації місця проживання та механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання.
		14. Враховуючи, що права на користування житловим приміщенням не є предметом позову, а право проживання у будинку АДРЕСА_1 гарантуються їй статтею 47 Конституції України та статтею 9 Житлового кодексу УРСР, то судами зроблено передчасний та необґрунтований висновок про існування спору про право на житло з новим власником. Позивачі не порушують перед судом питання, пов`язані з їх правом на вказаний об`єкт нерухомого майна. 
		15. Відповідачу не було надано будь-яких судових рішень щодо позбавлення права (її та/або сина) права користування житлом.
		16. Касатор наполягала на тому, що нею оскаржуються неправомірні дії та рішення Департаменту щодо здійснення зняття з реєстрації місця проживання на підставі неповного пакету документів, за відсутності документів, які вимагаються для здійснення зняття осіб з реєстрації у відповідності до вимог Порядку № 207, тобто порушення процедури зняття з реєстрації місця проживання.      
		17. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
		IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		19. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		20. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		21. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		22. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		23. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		25. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
		26. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		27. Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		28. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		29. Як встановлено судами попередніх інстанцій з 25 квітня 2007 року ОСОБА_1 , а з 14 червня 2013 року ОСОБА_2 проживали й були зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_1 .
		30. 11 червня 2007 року ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		31. Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2014 року по справі №523/19897/13-ц присуджено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу за кредитним договором №014/0043/74/76133 від   07 червня 2007 року станом на 19 листопада 2013 року в загальному розмірі 1 303  440,00 грн, з яких: 1 168 244,01 грн - заборгованість за кредитом, 74 820,95 грн - заборгованість за відсотками, 60 375,37 грн - пеня за прострочення кредиту та відсотків, а також з кожного у рівних частках сплачені і документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі 3 441,00 грн.
		32. 03 березня 2021 року житловий будинок за АДРЕСА_1 виставлено на електронній торги, за результатами яких будинок придбано ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за № 492 від 11 березня 2021 року.
		33. Департамент надання адміністративних послуг листом від 26 серпня 2022 року за вих. №С-199/01-34 повідомив позивачів про прийняття рішення про зняття їх з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 на підставі заяви, поданої новим власником будинку ОСОБА_4 у зв`язку з переходом права власності. 
		34. Не погодившись із такими діями та рішенням про зняття з місця реєстрації, позивач звернулась до суду з вимогами про визнання дій протиправними, скасування такого рішення та поновлення прав шляхом внесення запису про місце реєстрації.
		35. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що предметом спірних правовідносин є майнові права на будинок.
		36. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.  
		37. Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року (справа №  337/2535/2017), від 10 квітня 2019 року (справа №  826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа №820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа №161/20662/18), у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		38. Також колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та були розглянуті в порядку цивільного судочинства. 
		39. У обґрунтування касаційної скарги позивач вказувала на те, що спір стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з процедурних питань та не пов`язаний із спором про позбавлення права користуватися житловим приміщенням.
		40. Проте обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 вказувала на порушення відповідачем встановленого законом порядку зняття з реєстрації місця проживання внаслідок чого було порушено її житлові права, що і стало підставою для звернення з таким позовом. Зазначала, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням права на повагу до житла. Незалежно від зміни власника будинку, вона та її малолітній син зв`язок з житловим будинком не втрачали, він є їх фактичним місцем проживання та вони були там зареєстровані на час проведення електронного аукціону. Відповідно до вимог статті 9 Житлового кодексу УРСР будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, встановлених законом, і повинно відбуватися у судовому порядку.
		41. Таким чином, можна зробити висновок про незгоду позивачів з позбавленням права користування житловим будинком та зняттям з реєстраційного обліку, проведеним на підставі заяви нового власника житла, тобто спір стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер.
		42. У частині першій   статті 19 ЦПК України   встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		44. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно застосував вимоги пункту 1 частини першої статті 170 КАС України та відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки суть та характер описаних спірних правовідносин, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності зводяться до того, що предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
		45. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
		46. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі №420/13945/22 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		Н.М. Мартинюк,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...