Переможниця конкурсу «Молода Коронація»: Бути письменницею досить легко

Фото Валерії Савотіної

Нещодавно переможниця конкурсу «Молода Коронація» Валерія Савотіна на Книжковому арсеналі презентувала свою дебютну книгу «Ти все зміниш учора». Говоримо з авторкою про роботу з текстом і життя молодого письменника. 

У першу чергу хочеться дізнатися Вашу думку про письменництво загалом. Що це – бажання автора поділитися власним досвідом, застерегти читачів чи щось кардинально інше?

Це все досить індивідуально. Багато хто пише про власний досвід і ділиться своїми переживаннями. Для мене це спроба виговоритись, можливість поділитися зі світом своїми думками й виразити себе.

Ви багато читаєте? Цікава Ваша думка, чи повинен письменник багато читати й чи впливає це на його майстерність?

Я багато читаю. На жаль, більше купую, ніж читаю. Стараюсь читати різну літературу – від нон-фікшн до космічної фантастики. Я вважаю, що письменник має багато читати, адже, якщо ти хочеш добре писати, ти загалом маєш робити дві речі — багато читати й багато писати. Корисно читати класиків жанру, в якому ти пишеш, щоб розуміти, що вже є, та щоб уникнути помилок. Але треба досліджувати якомога більше різнопланової літератури, адже ти ніколи не знаєш, що наштовхне тебе на якусь думку.

Відслідковуєте мейнстріми літературного ринку? Як думаєте, чи повинна мода на певну тематику впливати на творчість письменника?

Мода насправді дуже мінлива. Я й у ній дуже перебірлива. Наприклад, якщо кожен книжковий блогер напише про якусь певну книжку, вона настільки мені «приїсться», що я її вже не буду купувати. Але треба розуміти, що подобається читачу, чому воно йому подобається. Це треба враховувати, але не треба сліпо слідувати. Наприклад, коли вийшли друком «Сутінки», багато книжок потім були видані за тією ж схемою: перевертні, вампіри, любовний трикутник. Але стати реально популярними й скласти конкуренцію Стефені Маєр вони не змогли.

Хто Ваш найбільший критик, кому першому показуєте текст?

У мене є подруга, яка дуже сильно любить усе, що я пишу. Вона все читає дуже сирим і іноді мені її дуже шкода. Вона більше не критик, а людина, з якою я раджуся, чи добре щось звучить. Якщо ні, то я допрацьовую ці моменти. А потім вже читають батьки, друзі. Стараюся давати читати різним людям, адже змушувати одну людину після кожної вичитки перечитувати текст якось жорстоко.

Чи легко бути письменницею, як реагують друзі? Адже багато хто з початківців соромиться говорити про своє захоплення.

Важко називати себе письменницею, тому що в цей момент вмикається синдром самозванця, мовляв: «Який ти письменник? У тебе хоч одна книжка друком вийшла?». Раніше треба було себе переконувати, що я пишу, а отже — я письменниця.

Бути письменницею досить легко, але якщо я бачу свої старі твори, які я, умовно, переросла, буває трохи морально важко надіслати їх людині, яка розбирається в літературі. Мої друзі знають, що я пишу, багато хто з них читав мої тексти. Немає сенсу їх соромитися, адже близькі люди точно тебе підтримають і допоможуть іти далі.

Розкажіть, як плануєте роботу над текстом. Працюєте, лише коли є натхнення чи стараєтеся писати регулярно?

Якщо робота не йде, то я себе сильно не змушую. Але, зазвичай, я не люблю планувати по абзацах. Я приблизно знаю, який настрій буде в наступного епізоду та стараюсь підібрати під нього музику. Іноді збираю окремий плейлист. Коли хочеться прямо зловити натхнення, я дивлюсь короткі відео на ютубі з нарізками з фільмів. У такі моменти ти настільки проникаєшся цими історіями, що хочеться одразу сісти та почати писати щось своє.

Як працюєте із сюжетом та образами героїв? Чи прописуєте усе це окремо?

Я завжди хоча б приблизно розумію, який у мене сюжет й чим закінчиться історія. Коли я бачу цей фінал, я вже чітко на нього йду. У мене є програма на ноутбуці, у якій я замальовую стрілочками всі сюжетні лінії. Персонажів мені придумувати важко, але я стараюсь іти за сюжетом. Якщо сюжет вимагає, що конкретний персонаж має загинути, так і буде, я не намагатимуся його витягти. Що стосується характеру й зовнішнього вигляду героїв, мене дуже рятує Пінтерест.

Зазвичай уже після написання тексту я звіряю характеристики персонажів. Адже, якщо в героя спочатку були сірі очі, то вони мають бути такими упродовж усього роману.

У 2020 році Ви перемогли у «Молодій Коронації» з романом «Крізь час додому», який тепер має назву «Ти все зміниш учора». Як наважились подати його на  «Коронацію слова», чи страшно було? Як проходило очікування результатів?

«Коронація слова» — це наймасштабніший конкурс, на який я подавалася, але не перший. Я вже загартована десятками відмов, коли ти розумієш, що не отримаєш призового місця. У мене є така практика: я подаюсь на конкурс і забуваю про це, не перевіряю дат оприлюднення результатів, скільки часу лишилося тощо. По-перше, це дуже береже нерви, а по-друге, якщо ти не переможеш, це сприймається якось легше.

«Ти все зміниш учора» — наймасштабніший мій твір, я розуміла, що найкрутіший конкурс, на який я можу його подати, це «Коронація слова». Звісно, хотілося перемогти, але прямо сильно я нічого не чекала, тому що розуміла — перемогти з першого разу шанси не дуже високі.

Коли подзвонили зі звісткою про перемогу, звичайно, було радісно, відчула прямо хвилю тепла й радості.

«Ти все зміниш учора» — антиутопія. Як виникла ідея? Чи є у персонажів реальні прототипи?

Мені подобається писати фентезі та фантастику, я розвиваюся в цих жанрах. Мені приснився сон із таким сюжетом, і я написала про це, здається, у твіттері. Мій друг залишив коментар, що це звучить як сюжет для книжки — напиши. Минуло три роки — я її написала. Прототипи є, але я ніколи не списую повністю людей. В історії є бабуся та дідусь, прототипами яких трошечки стали реальні мої прабабуся й прадідусь — я взяла риси характеру й імена. А загалом я беру лише певні деталі й з них складаю персонажа.

Назва — важлива деталь для формування очікувань у читачів. Дехто навіть обирає книжки за назвою, не читаючи анотацій. Як працювали над назвою? Чи були інші варіанти?

Я взагалі не вмію придумувати назви. Перша робоча назва книжки була «Крізь час додому». Я до неї звикла, але вона не надто інтригуюча. Коли ми почали працювати з редактором над текстом, вона запропонувала змінити назву. «Ти все зміниш учора» лишає інтригу й круто відображає суть книжки.

Як молодому письменнику видати свій твір? Дайте кілька порад.

Найкраще, мені здається, починати з конкурсів. Аби йти одразу до видавництва, треба бути дуже впевненим у своєму тексті. У нас є літературна агенція «OVO», яка може виступити посередником. Деяким видавництвам важливо, щоб у вас була рецензія від, наприклад, відомого письменника.

Конкурси — довший шлях, але надійніший, адже, коли ти постійно пишеш і надсилаєш, ти професійно ростеш. 

Розмовляла Іда Король

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа