10 хвилин 33 секунди — саме за стільки часу, працюючи на деокупованій території, Коля Сєрга встиг відповісти на запитання для воєнних хронік JS. Розпитали про «Культурний десант», завдяки якому створено понад 130 патріотичних муралів, гітару та тих, хто зник із кола спілкування назавжди.
Нові пріоритети після 24 лютого
На першому місці в мене зараз робота. Я розумію, що для перемоги необхідно зробити дуже багато в різних напрямках і на різних фронтах. Перед собою бачу багато роботи, яку ми маємо виконати. З дитинства так навчений: якщо ти бачиш роботу, маєш зробити її. Можливо, хтось інший не робить її, бо не бачить. Коли ти її побачив, це тепер твоя відповідальність.
Про створення руху «Стіни культури»
Коли ми поїхали на деокуповану Харківщину, зрозуміли, що люди перебувають в анабіозі після окупації росіян і необхідно їх із цього стану витягувати. Почали працювати у форматі таких «особистих концертів», спілкуватися з людьми.
Бачили, що, у принципі, не все втрачено — можна їх повернути. Але для цього потрібна регулярна робота. Тож почали вигадувати проєкти, які нам допоможуть усе втілити. Один із них — «Стіни культури». По-перше, ми розуміємо важливість візуальних образів зараз.
Оскільки там не було інтернету, тобто не було зв'язків із потоком образів, то в нас є шанс заповнити цими образами стіни, щоб давати людям українські наративи та проводити лагідну українізацію, підтримувати їх.
Потрібно витягувати їх зі стану жертви. Нам потрібно, щоб люди були продуктивні та відчували свою силу. Виводимо їх у стан особистої відповідальності. Зруйновані будівлі навіюють негатив, а розмальовані стіни оновлюють картинку перед очима, знімають цей негатив.
Мистецтво є актом фіксації перемоги життя над смертю, і ми показуємо це. Коли на вулицях міста з’являються мурали — там з’являється життя.
Одразу є яскраві кольори, одразу є натхнення, одразу є турбота, адже ми приїжджаємо малювати стінописи з турботою про людей, які живуть у місті. Ми малюємо їх у патріотичних кольорах і нагадуємо, що те чи інше місто — це Україна. І це не пропозиція, це фіксація, це наказ.
Як підтримати рух
Якщо ви художник або художниця, приєднуйтеся до нас. Можете малювати у своєму місті, бо блекаути, наприклад, є скрізь. За допомогою малюнків теж можна вирішувати цю проблему. Як казав наш президент: «Чим темніше, тим сильніше палають наші серця». Якщо темно, це не означає, що ми не бачимо, які росіяни пі*раси.
Ви також можете стати меценатом, щоб ми могли підтримувати наших художників, особливо тих, хто весь свій час витрачає на роботу у «Стінах культури». Потрібні кошти на фарбу, на логістику. Можна долучитися на сайті.
Хто зник назавжди із кола спілкування після 24 лютого?
Усі, хто живе в росії. Я колись сам жив у Москві. У мене залишилося багато знайомих, з якими я там спілкувався. Майже всі вони зникли. Залишився один друг, поки не буду розкривати ім’я заради його безпеки, тому що допомагає і мені, і через мене іншим людям. Крутий чувак, багато себе вклав у нашу перемогу. А так, усі за рускім корабльом.
Є люди, з якими перестав спілкуватися, бо в них усе «не так однозначно» або повтікали і перечікують, кажучи, що це політичні ігри і ми самі це побачимо.
Гітара, яка завжди з тобою, — талісман для удачі?
Майже завжди гітара зі мною. Це зараз моя основна зброя. У мене був час, коли я міксував, думав, що відкладу її, займатимуся музикою після перемоги, а поки повоюю. Навчався на снайпера, як-то кажуть, «запакувався». Але потім розум узяв своє, і я зрозумів, що ту роботу, яку ми зараз виконуємо, за нас ніхто не зробить, а вона дуже важлива. І це велика відповідальність.
Та ні, мій талісман для удачі не гітара, а мої вчинки. Тому що вважаю, удача — це іноді аванс для правильних дій. Коли тобі надають його, ти маєш цей аванс виправдати. Якщо ти цього не зробиш, удачі в тебе не буде. Тому удача — це наслідок правильних вчинків і думок й того, що ти йдеш по своєму шляху.
Приємні відкриття за період повномасштабної війни
Складне питання, не можу відповісти. Все у «відкриттях». Отак відразу і не скажеш.
Головне розчарування за цей період
Напевно, росія. Моя віра в людей трохи змінилася. Раніше я думав, що всі порядні, з усіма можна домовитися, але тепер бачу, що це не так. Рожеві окуляри десь розбилися, зараз потрохи виймаю ці уламки з очей.
Після перемоги України насамперед я…
Перегрупую свою команду, і ми почнемо далі виконувати завдання, необхідні для країни. Багато роботи попереду. Так що її потрібно буде виконувати. Тому в нас, напевно, не буде переможної відпустки. Будемо працювати для адаптації ветеранів після перемоги, для розбудови культурного середовища України. Тому відпустка нам тільки сниться.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: