Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/1850/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2023. Зареєстровано: 20.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2023.
Дата набрання законної сили: 20.03.2023
Номер судового провадження: 2/629/47/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 629/1850/22
		Номер провадження 2/629/47/23 
		 
		РIШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.02.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Фалькової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по остаточному розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, згодом уточнивши позов, в якому зазначив, що працював в ТОВ «Лозівський ковальсько - механічний завод» фрезерувальником 5 розряду інструментального виробництва з 19.10.2021р. 04.07.2022р. звільнився з ТОВ «ЛКМЗ» за ст. 36 п.1 КЗпП України. На момент звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок при звільненні. 21.07.2022р. позивач звернувся з рекомендованим листом до відповідача, в якому зазначив, що з ним не був проведений остаточний розрахунок при звільненні та просив перерахувати належні йому до виплати грошові кошти на особовий рахунок. 26.08.09.2022р. рекомендований лист направлений до ТОВ «ЛКМЗ» з довідкою поштового відділення про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» повернувся позивачу. У зв`язку з тим, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, він звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ТОВ «ЛКМЗ» заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні з урахуванням компенсації за невикористану відпустку за період роботи в TOB «ЛКМЗ» в сумі 2237,30 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку (станом на 26.12.2022р. включно) в розмірі 61163 грн. 52 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.12.2022р. по день постановления рішення по справі із розрахунку 347,52 грн. за кожний день затримки розрахунку.
		08 листопада 2022 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.11.2022 з ТОВ «ЛКМЗ» витребувано довідку про нараховані суми, належні ОСОБА_1 , при звільненні, включаючи компенсацію за невикористану відпустку за період роботи в ТОВ «ЛКМЗ» та довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за травень, червень 2022 року з зазначенням відпрацьованих годин.
		Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, також зазначив, що заборгованість по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_1 станом на 07.02.2023 погашена в повному обсязі.
		Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
		Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 19.10.2021 р. працював в ТОВ «Лозівський ковальсько - механічний завод» фрезерувальником 5 розряду інструментального виробництва. 04.07.2022р. звільнився з ТОВ «ЛКМЗ» за ст. 36 п.1 КЗпП України.
		21.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЛКМЗ» з рекомендованим листом, в якому повідомив, що з ним не був проведений остаточний розрахунок при звільненні та просив перерахувати належні йому до виплати грошові кошти на його рахунок.
		Відповідно до довідки № 58/563 від 14.12.2022, наданої генеральним директором ТОВ «ЛКМЗ», залишок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 12.12.2022 склав 2237,30 (липень 2022р.). Середньомісячна заробітна плата до виплати становить 6081,60 грн., середньодобова заробітна плата до виплати становить 347,52 грн.
		Згідно копії платіжного доручення № 175 від 15.12.2022, а також зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат 104, ОСОБА_1 перераховано заробітну плату за липень 2022 в розмірі 2237,30 грн. 
		Наказом № 73/1 від 21.03.2022 у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» та у зв`язку з існуванням загрози для життя і здоров`я працівників, тимчасово, на період правового режиму воєнного стану було обмежено доступ на територію підприємства. 
		Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		Частиною першою статті 233КЗпП України (в редакціїчинній намомент звільненняпозивача) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		За змістом частини другої статті 233КЗпП України ( в редакції чинній на момент звільнення позивача) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Як встановлено з матеріалів справи, залишок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 12.12.2022 становив 2237,30 (липень 2022р.) Згідно платіжного доручення № 175 від 15.12.2022 та зведеної відомості вказана заборгованість по заробітній платі була виплачена ОСОБА_1 15.12.2022.
		За наведених обставин, суд відмовляє позивачу у стягненні з ТОВ «ЛКМЗ» заборгованості по заробітній платі за липень 2022 року у сумі 2237,30 грн., у зв`язку з фактичною виплатою заробітної плати.
		Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку, то в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
		Частиною першоюстатті 47 КЗпП Українипередбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 116КЗпП України (в редакціїчинній намомент звільненняпозивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117КЗпПУкраїни (в редакціїчинній намомент звільненняпозивача) згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
		Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі№ 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінністатті 2 Закону№ 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
		Судом встановлено, що 15.12.2022 ОСОБА_1 була виплачена заборгованість по заробітній платі.
		Наказом № 73/1 від 21.03.2022 у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» та у зв`язку з існуванням загрози для життя і здоров`я працівників, тимчасово, на період правового режиму воєнного стану було обмежено доступ на територію підприємства. 
		У відповідності достатті 117 КЗпП Україниобов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
		Згідно зістаттею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами. військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
		У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Згідно з п.2 розділу «Прикінцеві положення» цього ЗУ главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено п.2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Відповідно до ч.2,3 ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Ч.3ст.10ЗУ «Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану» передбачено,що роботодавецьзвільняється відвідповідальності запорушення зобов`язаннящодо строківоплати праці,якщо доведе,що цепорушення сталосявнаслідок веденнябойових дійабо діїінших обставиннепереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.
		Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
		Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)  військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
		Також ТПП України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),зазначившина офіційному сайті, що не обов`язково звертатись до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП. Для посвідчення форс-мажору пропонується роздрукувати загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та посилатись на нього.
		В Постанові КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 264/923/17, зроблено висновок, що невиплата працівнику заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов`язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов`язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України, немає підстав для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зі змінами, затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) або даних, що оприлюднюються на офіційних сторінках Міністерства оборони України або Збройних сил України. Так, зокрема до вказаного переліку входить Лозівська міська територіальна громада.
		Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних сум при звільненні, оскільки у період з липня до грудня 2022 року така невиплата відбулася через настання обставин непереборної сили, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		В силу ч. 1ст. 13 ЦПК України. суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи, що в позовній заяві, яка була уточнена, позивач просив тільки стягнути заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд розглянув позов, який був уточнений, в межах заявлених позивачем вимог. 
		З огляду на викладене, враховуючи, що заробітна плата за липень 2022 була виплачена ОСОБА_1 , та відсутня вина відповідача у невиплаті позивачу належних сум при звільненні, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по остаточному розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлений 13.02.2023.
		 
		 
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач:ТОВ «Лозівськийковальсько-механічнийзавод»,код ЄДРПОУ32565419,місцезнаходження заадресою: Харківська область, м. Лозова, вул.Свободи, 24.
		 
		 
		 
		Суддя                             Наталія ЦЕНДРА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...