Леся Українка і Театр

Драматична спадщина Лесі Українки налічує понад два десятки  творів та понад півдюжини нездійснених драматичних планів. 

Прихід поетеси до драми, як пише Ліна Костенко, був цілком природним: "Вона добре знала, глибоко розуміла природу цього мистецтва. І головне - вона мала той рідкісний дар - покликання до драми".

Вона відмовилася від етнографічно-побутової та національно-романтичної тематики, створила сучасну драму великих філософських узагальнень («Одержимість», «Кассандра», «Лісова пісня», «Оргія» тощо). Перший драматичний твір "Блакитна троянда" відразу поставив її на рівень європейських письменників.

Молодий театр першим звернувся до драматичної поеми "У пущі".

У 1918 році ця п’єса була поставлена Лесем Курбасом, якого  привабила тема митця і суспільства. У драмі йшла розповідь про життя скульптора Річарда Айрона (у виставі його грав сам Лесь Курбас) та про його пошуки місця, де «люди можуть вільні бути». 

«Лісова пісня» - драма, яку найчастіше ставлять театри. Вона має багато можливостей для сценічних інтерпретацій, режисерських рішень, акторських імпровізацій.

"Її костюм ніби складався з власного довгого волосся, в яке вона була занурена. Всі її рухи були надзвичайно пластичними. Це була справжня казкова русалка. І срібні нотки її особливого сміху!

зневажливий, часом саркастичний, іноді злий чи наївно дитячий. На виконанні "Лісової пісні" ввечері 1918 після сміху Русалки - Гаккебуш щоразу лунали оплески. "

Виставу Лесі Українки «Лісова пісня» планувалося поставити в театрі Миколи Садовського. У 1912 році Іван Бурячок став головним художником театру, а в 1911 році Леся Українка дала художнику можливість ознайомитися з рукописом «Лісової пісні».

Він створює серію графічних костюмів для персонажів вистави, це: Мавка, Лісовик та Куць.

Євген Коханенко поставив «Лісову пісню» на сцені театру імені Івана Франка в 1922 році, художник - Матвій Драк.

У ролі Куця - актор Михайло Пилипенко, Мавка - Феодосія Барвінська, Лукаш - Тихон Терниченко, Перелесник - Костянтин Кошевський.

Через два роки Є. Коханенко здійснив ще одну постановку вистави  «Лісова пісня», в якій роль Мавки виконала Поліна Нятко.

Перший державний театр імені Тараса Шевченка, Київ. 1921 

У 1921 році в Першому державному театрі імені Тараса Шевченка була поставлена вистава "Камінний господар" Лесі Українки. Це інтерпретація світової історії про Дон Жуана.

Режисером вистави був Олександр Загаров, художник Анатоль Петрицький.

У колекції музею зберігаються ескізи Анатоля Петрицького - костюми та декорації до вистави.

Простір дії був наповнений символами (художник Мирон Кипріян), його музична атмосфера (композитор Б. Янівський) була насичена музичним звучанням і слугувала тлом для розгортання епізодів-композицій.

Дизайн, створений М. Кипріяном за допомогою образного рішення, був одночасно узагальненим виразом камінного склепіння, середньовічного палацу та уявної гори - гордої мрії Донни Анни.

Протягом усієї вистави герої «долають» різні її площини, щоразу з’являючись під поглядом  величезної  іронічної кам’яної маски, що нависала над сценою.

У Першому державному театрі імені Тараса Шевченка в Києві були поставлені вистави "Вавилонський полон", "На руїнах", "На полі крові", "У катакомбах", "В дому роботи, в країні неволі" . Режисер - Олександр Загаров, художник - Анатоль Петрицький.

Наступні дві короткі п’єси є своєрідним диптихом, також на біблійну (але старозавітну) тему - «Вавилонський полон» («драматична поема», 1903) та «На руїнах» («драматична поема», 1904).

Сюжети диптиху засновані на історії найтрагічнішого періоду життя єврейського народу, його боротьбі за свободу та незалежність. В обох п’єсах присутній гострий конфлікт художника з оточенням.

Вистава "У катакомбах", присвячена Агатангелу Кримському, і заснована на апокрифах про перших християн. 

Етюд "В дому роботи, в країні неволі" ("діалог") датується 1906 р. Тематичним матеріалом, що використовується в ньому, є історія Стародавнього Єгипту та Старого Завіту,

а конфлікт - протиставлення життєвого вибору та цінностей, якими живуть два головні герої: єврейський раб та єгипетський раб.

Херсонський український музично-драматичний театр. 1971 рік

Поетеса закінчила драму "Оргія" в 1913 році. Одна з найкращих сценічних інтерпретацій була втілена у Житомирському театрі імені Івана Кочерги в 1961 році. Режисером став Леонід Каневський за участю режисера Олександра Горбенка.

Через десять років Олександр Горбенко поставив виставу на сцені Херсонського музично-драматичного театру. Художник Володимир Балаш. Антей - актор Д. Короленко, Неріса - актриса Є. Верещагіна.