Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/792/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2023.
Дата набрання законної сили: 08.02.2023
Номер судового провадження: 61-5405ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		08 лютого 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 938/792/21
		 
		провадження № 61-5405 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,                       Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2022 року у складі судді Чекан Н. М. 
		та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року 
		у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви 
		 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
		 
		Заяв мотивована тим, що після досягнення 60-річного віку вона набула право на пенсію за віком та звернулася до Верховинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з відповідною заявою.
		При перевірці документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виявлено, 
		що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , розпочатій 16 липня 1982 року, 
		її прізвище написано російською мовою « ОСОБА_2 », тобто при буквальному перекладі на українську мову звучить як « ОСОБА_3 », хоча фактично прізвище українською мовою - « ОСОБА_2 ».
		У зв`язку з цим періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не зарахувало до її страхового стажу та рекомендувало звернутися до суду для встановлення факту приналежності трудової книжки.
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що трудова книжка НОМЕР_1 , заповнена 16 липня 1982 року відділом кадрів Івано-Франківської фабрики індпошиву та ремонту взуття на ім`я (російською мовою) « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області
		від 14 березня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом 
		за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва 
		про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я 
		та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів.
		ОСОБА_1 не надала доказів про те, що вона зверталася за останнім місцем роботи з проханням усунути недоліки трудової книжки, правильно написавши її прізвище, а роботодавець їй у цьому відмовив.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області
		від 14 березня 2022 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд дійшов вірного висновку про те, що заявник ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона, як передбачає Інструкція, зверталася до останнього місця роботи - ТОВ «Декма ЛТД» із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці про її прізвище, а їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді, а тому правильно відмовив у задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 травня 2022 року й ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 938/792/21 із Верховинського районного суду Івано-Франківської області.
		 
		У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року справу призначено 
		до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження 
		без повідомлення учасників справи.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій суди безпідставно поклали на неї тягар доказування правомірності відомостей, зазначених у трудовій книжці.
		Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вказує 
		на безпідставність її доводів, зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів звернення за останнім місцем роботи для усунення недоліків трудової книжки, які полягають у зміни запису у ній про прізвище та про відмову роботодавця у внесенні змін до трудової книжки.
		Крім того, встановлення факту належності трудової книжки ОСОБА_1 необхідне для призначення пенсії за віком, так як дозволить зарахувати періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, до стажу при призначенні пенсії, тобто вбачається спір про право, тому позов має розглядатись не в порядку окремого провадження щодо встановлення факту належності їй трудової книжки, а в порядку позовного провадження адміністративного судочинства шляхом подання адміністративного позову.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме просила встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , розпочата 16 липня 1982 року відділом кадрів Івано-Франківської фабрики індпошиву та ремонту взуття на ім`я (російською мовою) « ОСОБА_4 »,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Заяву обґрунтовувала тим, що у зв`язку з досягненням 60-річного віку вона набула право на пенсію за віком та звернулась до Верховинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з відповідною заявою та документами. При перевірці документів виявлено, що при заповненні 16 липня 1982 року трудової книжки серії НОМЕР_1 її прізвище російською мовою написано « ОСОБА_2 », тобто при буквальному перекладі на українську мову звучить як « ОСОБА_3 », хоча фактично прізвище українською мовою « ОСОБА_2 ».
		 
		ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не зарахувало до страхового стажу
		ОСОБА_1 зазначені у трудовій книжці періоди роботи, посилаючись 
		на невідповідність прізвища.
		 
		Також судами встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці останнім місцем роботи ОСОБА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Декма ЛТД», про припинення якого відомостей в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду судами цієї справи немає.
		 
		Відомості про те, що ОСОБА_1 зверталась за останнім місцем роботи із заявою про внесення змін до трудової книжки, відсутні.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає 
		в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
		 
		Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Законом, а саме Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.
		 
		Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
		 
		Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
		 
		З огляду на наведене, касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заявник ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона, як передбачає Інструкція, зверталася до останнього місця роботи - ТОВ «Декма ЛТД» із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці про її прізвище, а їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді.
		 
		Висновок судів про відмову у задоволенні заяви з цих підстав є вірним.
		 
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 290/412/17.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд переклав на неї тягар доказування правомірності відомостей у трудовій книжці, не можна визнати обґрунтованими.
		 
		Дійсно, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
		 
		Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
		 
		Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.
		 
		Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		 
		Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law).
		 
		З огляду на викладене, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
		 
		Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові. 
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області 
		від 14 березня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду  від 19 травня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь 
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		                                                                                                Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                         С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...