ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 120/2144/20-а

адміністративне провадження № К/9901/11595/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/2144/20-а

за позовом Повного товариства (далі - ПТ) «Гарант Сервіс Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Делюкс Фінанс і Компанія» до Державної митної служби України (далі - також ДМС України, Держмитслужба) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ДМС України

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020, ухвалене у складі головуючого судді Поліщук І.М.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Білої Л.М., Курка О.П.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.05.2020 ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16 щодо повторного розгляду на її засіданні документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія»;

визнати протиправною бездіяльність ДМС України, яка полягає в ухиленні від укладанні угоди про надання фінансових гарантій із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» відповідно до вимог статті 314 Митного кодексу України (далі - МК України);

зобов`язати ДМС України укласти із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» угоду про надання фінансових гарантій.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16 щодо повторного розгляду на її засіданні документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», оскільки загадана вище Комісія ДМС України не мала правових підстав для повторного розгляду поданих ним документів з огляду на те, що рішенням Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДФС України від 30.05.2018 № 337, засідання якої відбулось 02.12.2019, він був включений до реєстру гарантів.

2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними дії щодо повторного розгляду документів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» на засіданні Комісії з питань розгляду документів про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, створеної наказом ДМС України від 20.01.2020 №16;

зобов`язав ДМС України вчинити дії, спрямовані на укладення із ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» угоди про надання фінансових гарантій у відповідності до статті 314 МК України, та з урахуванням висновків суду першої інстанції, відображених в його рішенні;

в решті позовних вимог - відмовив.

4. 29.03.2021 ДМС України звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Верховний Суд ухвалою від 05.04.2021 поновив ДМС України строк на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 120/2144/20-а; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.04.2021 №747/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі ухвали Верховного Суду від 23.04.2021 про самовідвід судді-доповідача Ханової Р.Ф., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.

7. Протоколом розподілу справи від 26.04.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

8. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.04.2021 прийнято до свого провадження зазначену вище справу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач звернувся до ДФС України із листом від 11.11.2019 №9/11-19 щодо набуття статусу гаранта.

За результатами розгляду вказаного звернення, на засіданні Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, яке відбулось 02.12.2019, у відповідності до частини п`ятої статті статті 314 МК України прийнято рішення про включення ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» до реєстру гарантів, про що його повідомлено листом від 10.12.2019 №44000781/6/99-99-18-04-02-15.

При цьому, встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Держмитслужбу, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби України» функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи Держмитслужба здійснює з 08.12.2019.

Таким чином, з 08.12.2019 вжиття заходів щодо врегулювання взаємовідносин з позивачем як гарантом належить до повноважень Держмитслужби.

Листом від 13.12.2019 № 8/12-19 позивач відповідно до частини другої статті 307 та частини третьої статті 314 МК України звернувся до Держмитслужби з проханням надати проект угоди для підписання.

Однак, з моменту подання листа від 13.12.2019, відповідачем не вчинялось жодних дій з метою виконання положень МК України.

В той же час, листом від 12.02.2020 №08-5/18-02/13/2067 відповідач повідомив позивача про те, що 07.02.2020 відбулось нове засідання Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питання про виключення гаранта із реєстру гарантів, на якому розглядалось питання про укладення з позивачем угоди про надання фінансових гарантій. За результатами розгляду документів встановлено наступне:

у договорі від 04.11.2019 № 19/8844/0Д2, укладеному між Товариством з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Страхова компанія «Гардіан» (далі - Страховик) та ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» про добровільне страхування відповідальності перед третіми особами, в тому числі, відповідальності перед митними органами щодо сплати митних платежів, не обумовлено максимальний розмір суми, яку Страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний сплатити митним органам. Договір страхування з боку ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» був укладений директором, який діяв на підставі Засновницького договору. Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Засновницького договору у ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» створюється виконавчий орган - Директор, який вирішує усі питання діяльності ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Згідно з абзацом восьмим пункту 5.4 розділу 5 Засновницького договору, до виключної компетенції Загальних зборів ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», рішення по яким набирають чинності у разі одностайного прийняття їх усіма учасниками, належить прийняття рішення щодо укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 2 000 000,00 грн. Таким чином директор ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», який діяв на підставі Засновницького договору, не мав повноважень укладати договори (угоди) на суму, що перевищує 2 000 000,00 грн;

розділом 8 договору страхування передбачаються підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, при цьому договором страхування не встановлюється мінімальна сума страхового відшкодування, яка підлягає безумовній виплаті митним органам;

крім вище зазначеного, договір страхування містить низку невідповідностей, наприклад:

1) пункти 4.1 та 4.2 розділу 4 «Права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору» мають однакову назву і визначають права Страховика, тоді як права Страхувальника, тобто ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія», взагалі відсутні;

2) у пунктах 4.1 та 4.1.1 розділу 4 вказується, що «Страховик має право отримати від Страховика будь-яку інформацію...»;

3) у абзаці третьому пункту 9.5 розділу 9 зазначено, що дія договору, а також кожної окремої Додаткової угоди, припиняється та втрачає чинність у разі «несплати Страхувальником зобов`язань перед Страхувальником у повному обсязі»; та інші.

З огляду на наведене вище, відповідач зазначив, що не має можливості чітко визначити максимальний розмір усіх одночасно наданих гарантом митним органам фінансових гарантій для зазначення суми в Угоді, а тому запропонував терміново усунути вищезазначені недоліки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ПТ «Гарант Сервіс Україна» ТОВ «Делюкс Фінанс і Компанія» звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки позивач був включений до реєстру гарантів, його право на укладення із відповідачем угоди про надання фінансових гарантів, є беззаперечним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційна скарга ДМС України обґрунтована тим, що укладення з позивачем угоди для врегулювання взаємовідносин між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику та гарантами можливе лише за умови дотримання позивачем критеріїв, визначених у частині другій статті 314 МК України, одному з яких позивач не відповідає.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.

13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 306 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.

15. Згідно із частинами першою та другою статті 307 МК України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов`язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

16. Порядок отримання статусу гаранта регламентовано, зокрема положеннями статті 315 МК України, згідно із якою юридична особа, що має намір отримати статус гаранта відповідно до статті 314 цього Кодексу, повинна отримати офіційне підтвердження:

1) для банківських установ - у передбачених законодавством випадках від Національного банку України - про дотримання (виконання) встановлених для цих установ нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов`язань перед державним бюджетом;

2) від контролюючого органу за місцем реєстрації юридичної особи як платника податків - про відсутність збитковості та відсутність заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів за останні три календарні роки;

3) для банківських установ - від незалежної аудиторської компанії, внесеної до Реєстру аудиторів банків Національного банку України, яка здійснює аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, - позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки.

17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 314 МК України гарантом може виступати незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

18. При цьому, положеннями частини другої статті 314 МК України встановлено критерії, яким повинна відповідати банківська установа, інша юридична особа, яка має намір одержати від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, а саме:

1) для банківських установ - мати відповідну чинну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України;

для інших юридичних осіб - мати відповідні укладені угоди з банками та/або страховими компаніями щодо фінансового забезпечення гарантій, що надаються цими юридичними особами;

2) мати досвід роботи у здійсненні банківської чи іншої фінансової діяльності не менше п`яти років;

3) для банківських установ - мати доведену за останні три календарні роки платоспроможність шляхом підтвердження виконання встановлених нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов`язань перед державним бюджетом;

4) для банківських установ - протягом останніх трьох календарних років не бути об`єктом застосування Національним банком України заходів впливу за порушення нормативів (критеріїв) у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів діяльності, примусової реорганізації установи, призначення тимчасової адміністрації;

для інших юридичних осіб - протягом останніх трьох календарних років не бути об`єктом застосування спеціальних санкцій, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", і не мати випадків притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтями 472, 482- 485 цього Кодексу;

5) не мати збитковості за останні три календарні роки (крім банківських установ);

6) не мати заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів усіх рівнів;

7) для банківських установ - мати можливість формування в повному обсязі грошових резервів для відшкодування можливих втрат у розмірі визначеної ними самими суми усіх одночасно наданих органам доходів і зборів фінансових гарантій;

8) не мати заборгованості перед органами доходів і зборів за попередньо наданими гарантіями;

9) мати електронну систему накопичення і обміну інформацією з органами доходів і зборів, яка забезпечує захист цієї інформації від несанкціонованого використання, копіювання та/або модифікації, зокрема, систему застосування та передачі електронного гарантійного документа незалежного фінансового посередника чи листа банку в єдину автоматизовану інформаційну систему органів доходів і зборів України;

10) мати уповноважених представників в усіх пунктах пропуску через державний кордон України.

19. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов`язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов`язань перед органами доходів і зборів та щорічно, не пізніше 1 березня року, наступного за звітним, надавати підтвердження умов, визначених у пунктах 1-5 частини другої цієї статті, за попередній рік (частина третя статті 314 МК України).

20. Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 314 МК України строк прийняття рішення про включення гарантів до реєстру не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня надання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, документів, що підтверджують виконання умов частини другої цієї статті.

У разі порушення строку, встановленого частиною п`ятою цієї статті, юридична особа, що набуває статусу гаранта, повинна бути включена до реєстру гарантів і може бути виключена з нього лише у разі недотримання нею критеріїв, визначених у частині другій цієї статті.

21. Відповідно до вимог статті 314 МК України ДМС України прийняла наказ від 27.04.2012 № 242 «Про ведення реєстру гарантів та форм фінансових гарантій», пунктом 1 якого Департаменту організації митного контролю та оформлення наказано забезпечити ведення реєстру гарантів та форм фінансових гарантій (далі - Реєстр) шляхом внесення до Реєстру протягом трьох робочих днів після укладання Угоди між ДМС України та гарантом й внесення змін до цієї Угоди або її припинення відповідної інформації.

22. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що процедура отримання/надання юридичній особі статусу фінансового гаранта включає у себе наступні етапи:

отримання офіційного підтвердження від контролюючого органу за місцем реєстрації юридичної особи як платника податків - про відсутність збитковості та відсутність заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів за останні три календарні роки у формі висновку у довільній формі за підписом керівника органу доходів і зборів;

звернення юридичної особи, що має намір отримати статус гаранта до ДМС України із документами, що підтверджують виконання умов частини другої статті 314 та передбачені частиною першою статті 315 МК України;

укладання угоди із центральним органом виконавчої влади відповідно до частини третьої статті 314 МК України;

включення до реєстру гарантів та форм фінансових гарантій.

23. Тобто, тільки після включення відповідної юридичної особи до реєстру гарантів та форм фінансових гарантій така особа набуває статусу гаранта.

24. З урахуванням наведеного, на думку Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій про те, що завершальним етапом процедури отримання позивачем статусу гаранта мало б бути направлення відповідачем листа щодо укладання угоди, є помилковими.

25. При цьому, на час звернення позивача до ДФС України із листом від 11.11.2019 №9/11-19 щодо набуття статусу гаранта та прийняття рішення на засіданні Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, яке відбулось 02.12.2019 діяло Положення про Комісію з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів, затверджене наказом ДФС України від 30.05.2018 № 337 «Про створення Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів», згідно із пунктом 1 якого Комісія з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів (далі - Комісія) створюється з метою:

розгляду документів та вирішення питань про надання ДФС згоди на визнання заявника (юридичної особи) гарантом;

розгляду документів та вирішення питань про відповідність гаранта умовам та критеріям, визначеним частиною другою статті 314 МК України;

розгляду документів та вирішення питань про виключення гаранта з реєстру гарантів.

26. Отже, на час ухвалення 02.12.2019 на засіданні Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів рішення, остання не була наділена повноваженнями приймати рішення про внесення відомостей про позивача до реєстру гарантів.

27. Разом з цим, у справі, яка розглядається сторонами не заперечується, що за результатами засідання Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів 02.12.2019 позивач був включений до реєстру гарантів ДФС України та набув статусу гаранта без укладення угоди про надання фінансових гарантій.

28. Водночас, у зв`язку з організаційними заходами щодо реалізації вимог статей 314 та 315 МК України та вироблення взаємоузгодженої колективної позиції стосовно виконання завдань, визначених Положенням про ДМС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДМС України прийняла наказ від 20.01.2020 № 16 «Про створення Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів», пунктом 2 якого затвердила Положення про Комісію з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів (далі - Положення № 16).

29. Відповідно до пункту 1 Положення № 16 Комісія з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питань про виключення гаранта із реєстру гарантів (далі - Комісія) створюється з метою:

розгляду документів юридичних осіб, що мають намір отримати від Держмитслужби повноваження гаранта, та прийняття рішення про включення таких осіб до реєстру гарантів або про відмову у включенні їх до цього реєстру;

розгляду документів гарантів, що надаються ними для підтвердження умов, визначених у пунктах 1-5 частини другої статті 314 МК України, та прийняття відповідного рішення;

прийняття рішення про виключення гаранта з реєстру гарантів.

30. 13.12.2019 позивач відповідно до частини другої статті 307 та частини третьої статті 314 МК України звернувся до ДМС України листом № 8/12-19 з проханням надати проект угоди про надання фінансових гарантій для підписання. Листом від 12.02.2020 №08-5/18-02/13/2067 відповідач повідомив позивача про те, що 07.02.2020 відбулось нове засідання Комісії з питань розгляду документів (матеріалів) про надання, підтвердження статусу гаранта або вирішення питаннь про виключення гаранта із реєстру гарантів, на якому розглядалось питання про укладення з позивачем угоди про надання фінансових гарантійне, за результатом якого вказана Комісія дійшла висновку про те, що не має можливості чітко визначити максимальний розмір усіх одночасно наданих гарантом митним органам фінансових гарантій для зазначення суми в Угоді, а тому запропонувала терміново усунути вищезазначені недоліки.

31. Отже, повноваження щодо розгляду документів та вирішення питань про відповідність гаранта (тобто особи, якій вже надано такий статус шляхом внесення про неї відомостей до відповідного реєстру) умовам та критеріям, визначеним частиною другою статті 314 МК України віднесено до функцій відповідної Комісії. Водночас, у разі встановлення такою Комісією невідповідності гаранта критеріям, наведеним у пунктах 1-5 частини другої зазначеної норми МК України, наслідком є прийняття рішення про виключення гаранта з реєстру гарантів.

32. Проте, у справі, яка розглядається, Комісією під час її засідання 07.02.2020 рішення про виключення позивача з реєстру гарантів прийнято не було.

33. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач на цей час уже включений до реєстру гарантів, його право на укладення із відповідачем угоди про надання фінансових гарантів, є беззаперечним.

34. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у пункті 71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

35. Таким, чином, оскільки законодавцем не визначено жодних підстав для відмови від укладання угоди із гарантом, який уже включений до реєстру гарантів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, оскільки взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов`язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов`язань перед органами доходів і зборів.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

37. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №120/2144/20-а слід залишити без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №120/2144/20-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик