Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 липня 2021 року

у справі «Х проти Нідерландів»

за заявою № 72631/17

Щодо порушення прав підсудного внаслідок допущення адвокатом помилки під час узгодження дати апеляційного розгляду справи

Фабула справи: Заявник скаржиться на відмову суду апеляційної інстанції відкласти розгляд кримінальної справи для того, щоб вона особисто була присутня на слуханні.

Заявник притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок, вчинення яких є наслідком психічного захворювання, на яке вона страждає. Дана скарга стосується судового розгляду кримінального провадження за двома епізодами крадіжок. Після перенесення на прохання захисту судового розгляду, призначеного на 3 березня 2014 року, 30 січня 2015 року суд розглянув справу Заявника. Захист здійснювався адвокатом, який був уповноважений Заявником на участь в судовому розгляді за її відсутності. Заявник була визнана винною та засуджена до двох місяців позбавлення волі з відстроченням на два роки, з особливою умовою щодо проходження лікування протягом цього періоду та дотримання вказівок, наданих їй установою чи особою, яка надає таке лікування. Суд також постановив виконати два попередні умовні вироки за крадіжку, перший - чотиритижневий термін ув’язнення, призначений у 2012 році, а другий - штраф у розмірі 5000 євро, накладений у 2013 році. Заявник подала апеляційну скаргу та була викликана в судове засідання апеляційного суду, яке було призначене на 4 червня 2015 року. Листом від 21 травня 2015 року адвокат Заявника, пан С., повідомив апеляційний суд про те, що Заявник на цю дату виїде за межі країни в зв’язку із здійсненням своїх службових обов’язків в міжнародній компанії, що було підтверджено документально розкладом її відряджень. 4 червня 2015 року апеляційний суд відклав слухання та повідомив адвоката, що судове засідання буде продовжено 20 липня 2015 року. Ця дата була обрана за погодженням з адвокатом. 18 червня захисник надіслав голові апеляційного суду факс, в якому просив відкласти розгляд справи на інше судове засідання, оскільки Заявник відповідно до розкладу відряджень буде перебувати в Нідерландах з 27 липня 2015 року до кінця серпня 2015 року. Далі був надісланий ще один факс із вкладенням особистого звернення Заявника, в якому вона пояснювала необхідність її присутності під час розгляду апеляційної скарги з метою надання показань щодо обставин та причин скоєння нею правопорушень. Апеляційний суд відновив слухання 20 липня 2015 року за відсутності Заявника. Адвокат зробив заяву, в якій повідомив, що припустився професійної помилки, узгодивши дату судового засідання, на яку Заявник ще перебуває за межами країни, в зв’язку з чим просив відкласти розгляд справи. Він не був уповноважений здійснювати захист за відсутності Заявника. Апеляційний суд постановив розглядати справу за відсутності Заявника, зваживши інтереси та попереднє відкладення судового розгляду. Апеляційний суд виніс вирок 3 серпня 2015 року, яким скасував вирок суду першої інстанції, визнав Заявника винною та засудив її до реального покарання у вигляді двох тижнів позбавлення волі. Він також наказав виконати два попередні умовні вироки. Касаційна скарга Заявника була залишена без задоволення.

Правове обґрунтування: встановлена ​​прецедентна практика Суду свідчить, що, хоча це прямо не згадується у пункті 1 статті 6, об'єкт і мета статті в цілому свідчать про те, що особа, "обвинувачена у кримінальному правопорушенні", має право взяти участь у слуханні. Крім того, підпункти (c), (d) та (e) параграфа 3 гарантують "кожному, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення", право "особисто захищатися", "бути допитаним або допитувати свідків" та "мати безкоштовну допомогу перекладача, якщо він не може розуміти або розмовляти мовою, якою користуються в суді”, і важко зрозуміти, як можна скористатися цими правами, не будучи присутнім (див. Sejdovic проти Італії, №56581/00, §81, ЄСПЛ 2006 II; Hokkeling проти Нідерландів, №30749/12, §57, 14 лютого 2017 року). Дійсно, надзвичайно важливим в інтересах справедливого кримінального процесу є те, що обвинувачений повинен з’явитися на судове засідання, а також обов’язок гарантувати право обвинуваченого у кримінальній справі бути присутнім у суді в залі судового засідання - або під час первинного провадження, або під час повторного розгляду - вважається однією з істотних вимог статті 6 (див. рішення «Hermi проти Італії», №18114/02, §58, 18 жовтня 2006 року). Однак Суд також постановив, що особиста присутність підсудного не набуває такого ж вирішального значення для апеляційного розгляду, як це робиться для судового засідання в суді першої інстанції. Спосіб застосування статті 6 до провадження в апеляційному суді залежить від особливостей розгляду справи; слід брати до уваги все провадження у національному правовому порядку та роль апеляційного суду в ньому. Якщо суд апеляційної інстанції має право змінити, у тому числі збільшити, покарання, призначене судом нижчої інстанції, і коли апеляційне провадження здатне підняти питання, що стосуються оцінки особистості та характеру обвинуваченого та його душевного стану, часу вчинення правопорушення, які роблять таке провадження надзвичайно важливим для обвинуваченого, для справедливості провадження важливо, щоб він був присутнім у судовому засіданні та мав можливість брати в ньому участь (див. Zahirović проти Хорватії, №58590/11, §§57 з подальшими посиланнями, 59 і 62, 25 квітня 2013 року; Cani проти Албанії, №11006/06, §§61 та 63, 6 березня 2012 року). Держава не може нести відповідальність за всі недоліки в діяльності адвоката, призначеного для надання правової допомоги, або такого, що здійснює захист за договором, укладеним з обвинуваченим. З незалежності адвокатської професії від держави випливає, що поведінка захисту - це, по суті, справа між підсудним та його захисником, незалежно від того, призначений він за схемою надання правової допомоги або фінансується в приватному порядку.

Висновки: не має значення, чи були подані до апеляційного суду документальні докази ймовірної відсутності Заявника 20 липня 2015 року, оскільки апеляційний суд не відхилив клопотання адвоката Заявника про відкладення слухання на тій підставі, що такий доказ не був поданий. Заявник не відмовилася від свого права бути присутньою на засіданні апеляційного суду, не намагалася ухилитися від правосуддя; насправді, все навпаки, і Уряд не стверджує іншого. Також має місце і той факт, що адвокат Заявника, пан С., на той час допустив професійну помилку, погодившись на проведення судового засідання у день, коли Заявник не може бути присутнім. Апеляційний суд був покликаний розглянути, згідно вимогам, встановленим національним законодавством, чи достатньо достовірною є причина неявки, зазначена Заявником, і чи зацікавленість у відкладенні судового розгляду має пріоритет над інтересами належного здійснення правосуддя в кримінальному провадженні. Очевидно, прийнявши достовірність викладених причин, апеляційний суд зважив інтерес Заявника проти "інтересу суспільства в ефективному та швидкому розгляді справи та інтерес належної організації судового провадження", визнавши "більш значущим" те, що слухання було відкладено вже один раз з тих самих причин. Суд зауважує, однак, що апеляційний суд у своєму рішенні не зазначив, з якої причини інтереси, на які він звертав увагу, переважали над інтересом Заявника у можливості скористатися своїм правом бути присутньою на слуханні її оскарження особисто. З огляду на відносну стислість часу, протягом якого проходила апеляційна процедура - рішення суду першої інстанції було винесено 30 січня 2015 року, менш ніж за півроку раніше - та враховуючи, що не було необхідності, щоб перерва в судовому засіданні була тривалою, оскільки апеляційному суду було відомо, що Заявник буде готова взяти участь у судовому засіданні в період з 27 липня до кінця серпня 2015 року, здається Суду, що вага інтересів, зазначених апеляційним судом, була відносно невеликою. На противагу цьому, Заявник обґрунтовувала своє бажання бути присутньою в судовому засіданні, пояснюючи, чому це для неї важливо, з цієї причини вона, крім того, відмовилася дозволити своєму захиснику здійснювати захист від її імені. Хоча дійсно, що у цій справі не було сумнівів у тому, що Заявник вчинила кримінальне правопорушення, Суд зазначає, що апеляційний суд також був покликаний встановити її провину та визначити міру покарання, яку він міг би зменшити або збільшити, в тому числі покарання у вигляді позбавлення волі. Хоча інтереси, наведені апеляційним судом, були, безперечно, актуальними, Суд вважає, що за обставин цієї справи вони не були достатніми, щоб переважати право Заявника особисто брати участь в розгляді її апеляційної скарги.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.п.1, 3 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, надання правової допомоги, здійснення захисту, незалежність адвокатської професії, визначення міри покарання