ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа №240/436/20

адміністративне провадження № К/9901/21437/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/436/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування актів, рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Боровицький О. А., судді Шидловський В.Б., Матохнюк Д.Б.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати Акт № 7-19 (Форми Нвс-5) розслідування можливого нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип - С) Північного регіонального управління Богудіновим І.В. від 08.08.2019 року, складений Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України в частині прийняття висновку (рішення), що отримання ОСОБА_1 травми (контузії), під час проходження служби в АТО 16.07.2014 року, не знайшло документального підтвердження, та в частині прийняття рішення щодо складання акту форми НПвс;

1.2. визнати протиправним та скасувати Акт № 7-19 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби від 08.08.2019 року форми НПвс, складений Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, як такий, що не відповідає нормам Інструкції «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України», затвердженої Наказом № 199 від 22.03.2016 року МВС України;

1.3. визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в проведенні додаткового (повторного) розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип - С) Північного регіонального управління ОСОБА_1 під час проходження служби в АТО, викладене у листі-відповіді від 12.08.2019 року № 32/Б-9521;

1.4. визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не скасування та залишення без змін Акту № 7-19 (Форми Нвс-5) розслідування можливого нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип - С) Північного регіонального управління Богудіновим І.В. від 08.08.2019 року та Акту № 7-19 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби від 08.08.2019 року форми НПвс, викладене у листі-відповіді від 21.12.2019 року № 30/Б - 17342;

1.5. зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно (додатково) провести розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип - С) Північного регіонального управління ОСОБА_1 під час проходження служби в АТО 16.07.2014 року та оформити його результати відповідно до вимог Інструкції «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України», затвердженої Наказом № 199 від 22.03.2016 року МВС України;

1.6. зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України за фактом розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип - С) Північного регіонального управління ОСОБА_1 травми (контузії), під час проходження служби в АТО 16.07.2014 року, скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок за формою Нвс-1 із зазначенням у них, що нещасний випадок пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби;

1.7. стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.

1.8. стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.

1.9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, висновки комісії з розслідування нещасного випадку та складеними за його наслідками акти за формою НВС-5 та НПвс не відповідають фактичним обставинам подій, які відбувались 16.07.2014 року в зоні проведення АТО в районі ППР «Маринівка» Донецької області; вважає протиправними рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у проведенні повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, прийнятих на підставі розгляду його скарг від 31.08.2019 року та від 15.11.2019 року, викладених у листах-відповідях від 05.09.2019 та від 21.12.2019 № 30/Б - 17342; вважає, що зібрані у ході розслідування нещасного випадку документи, в тому числі результати проведеної комісійної судово-медичної експертизи, та пояснення очевидців чітко та точно вказують на обставини, за яких він травмувався саме під час виконання обов`язків військової служби в зоні АТО; моральна шкода заподіяна протиправними рішеннями, прийнятими Північним регіональним управління Державної прикордонної служби України, зокрема незаконним звільненням зі служби, неодноразовою відмовою у проведенні розслідування нещасного випадку, позбавленням права на отримання відповідного соціального статусу та відповідних пільг та виплат, та протиправними рішенням збоку Адміністрації Державної прикордонної служби України стосовно відмови в проведенні додаткового (повторного) розслідування нещасного випадку, бездіяльності та небажання встановити істину, ігнорування очевидних доказів порушення збоку Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України вимог законодавства; внаслідок протиправних рішень страждають близькі та рідні позивачу люди, його непокоять неврози, він змушений постійно лікуватися; протиправні рішення відповідачів потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення; правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних і матеріальних ресурсів.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправними та скасовано Акти № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс щодо ОСОБА_1 , затверджені начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019.

2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 21.12.2019 № 30/Б-17342 щодо не скасування та залишення без змін Актів № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс щодо ОСОБА_1 , затверджені начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019.

2.3. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно (додатково) провести розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип-С) Північного регіонального управління ОСОБА_1 , та оформити його результати відповідно до вимог Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом МВС України від 22.03.2016 № 199, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

2.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.5. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що зроблений комісією висновок розслідування за фактом можливого нещасного випадку суперечить наявним в його матеріалах документам, у зв`язку із чим Акти № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс щодо ОСОБА_1 , затверджені начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Таким чином, суд вирішив, що з урахуванням приписів пунктів 20-22 Розділу ІІ «Розслідування нещасних випадків» Інструкції № 199, рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 21.12.2019 року № 30/Б-17342 щодо не скасування та залишення без змін Актів № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс щодо ОСОБА_1 , затверджені начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач на розгляд комісії не надав жодного первинного медичного документа про отримання ним травми 16.07.2014. В наявних медичних документах вказано різні суб`єктивні погляди різних фахівців в галузі медицини за період з 2014 по грудень 2018 на результати медичного обстеження ОСОБА_1 в різних медичних закладах, встановлення на їх підставі певних діагнозів та способів лікування тих чи інших захворювань ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що отримання ОСОБА_1 травми (контузії) під час проходження служби в АТО 16.07.2014 не підтверджено. Поруч з цим суд апеляційної інстанції зауважив про те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги доводи відповідачів, які були надані в письмових запереченнях, поясненнях та свідчення свідків.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199, наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення» при розгляді справ про оскарження Актів форми Нвс-5 та НПвс.

4.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: пункти 9,10,11, 22 Розділу ІІ Інструкції №199, не врахував порушення пункту 1 Розділу ІІ цієї Інструкції, а також не застосував Наказ №110.

4.3. Крім цього, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку по суті справи, оскільки врахував неактуальну інформацію, що зазначалась відповідачами. При цьому позивач вважає, що відповідачі безпідставно не визнають факт отримання ним черепно-мозкової травми (контузії головного мозку) під час виконання обов`язків військової служби в зоні АТО та з порушенням Інструкції №199 відмовили йому у можливості отримання певного соціального статусу.

5. Адміністрація Державної прикордонної служби України подала відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловила свої доводи, якими заперечила проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 16.07.2014 під час артилерійського обстрілу виконував службові обов`язки по охороні Державного кордону України в зоні проведення АТО, а саме: у пункті пропуску «Маринівка» Донецької області, що учасниками справи не заперечується.

7. Начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019 затверджено складені за результатами проведеного призначеною наказом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.07.2019 комісією розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 16.07.2014 в зоні проведення АТО, Акт № 7-19 розслідування можливого нещасного випадку, що стався 16.07.2014 з молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії - навідником-оператором відділення спеціальної техніки окремого відділу прикордонної служби (тип С) Північного регіонального управління (Форма Нвс-5) та Акт № 7-19 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (Форма НПвс), якими не підтверджено отримання позивачем травми (контузії) під час проходження служби в АТО 16.07.2014.

8. Представником ОСОБА_1 на ім`я Голови Державної прикордонної служби України подано скаргу від 15.11.2019 з проханням призначити повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 16.07.2014 під час виконання службових обов`язків в зоні проведення АТО, скасувати вищевказані Акти № 7-19.

9. З метою з`ясування причин та обставин, викладених у скарзі проведено службове розслідування, за результатами якого Адміністрація Державної прикордонної служби України прийняла рішення, оформлене листом від 21.12.2019 року № 30/Б-17342, про не скасування та залишення без змін зазначених Актів № 7-19.

10. Під час цього розслідування комісією взято до уваги те, що висновки лікарів цивільних медичних закладів, до яких ОСОБА_1 звертався у 2015, 2017 роках та в період між виданням наказу про звільнення з військової служби в лютому 2018 року і виданням наказу про виключення із списків військової частини в червні 2018 року, коли військовослужбовець безперервно шляхом самозвернення перебував у чотирьох лікувальних закладах міста Житомира і області, містять дані про причинний зв`язок наявних змін стану здоров`я ОСОБА_1 з отриманням ним травм під час служби в зоні проведення АТО у 2014 році, але ґрунтуються виключно на його усних свідченнях (на даних анамнезу), що вказано в висновках. Частина симптоматики, значена в записах, фіксується лише "зі слів" хворого.

11. Зокрема, підчас проведення службового розслідування встановлено наступні обставини.

12. В журналі службово-бойових дій оперативно-бойової прикордонної застави зафіксовано в хронологічному порядку зміни в обстановці на ділянці відповідальності підрозділу, зміни стану здоров`я особового складу, поіменно вказано всіх військовослужбовців, які отримали поранення, травми та потреби у медичній допомозі, інша оперативна інформація. Факт отримання травмування старшиною ОСОБА_1 згідно з записами в журналі службово-оперативних дій не зазначено.

13. З пояснень підполковника, який в період з липня по серпень 2014 року очолював підрозділ, що виконував завдання щодо охорони та оборони державного кордону України в районі ппр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " старшина ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою до фельдшера (лікаря) оперативно-бойової прикордонної застави, в наявній документації не має інформації про отримання ним контузії, інших травм, виникнення потреби в медичній допомозі.

14. Після прибуття із зони АТО ОСОБА_1 за медичною допомогою до відомчих медичних закладів ДПСУ в період з 2014 по 2016 роки не звертався. У 2017 році старшина ОСОБА_1 проходив обстеження та лікування у клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, за результатами якого зроблено висновок про зв`язок наявних змін стану здоров`я з перенесеною в минулому нейроінфекцією, при цьому інформації про зв`язок його захворювання з можливо отриманою травмою в зоні проведення АТО немає. У висновку ВЛК зазначено: "Придатний до військової служби".

15. Позивач не надав жодних доказів (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання контузії позивачем, витяг з медичної карти такого стаціонарного хворого, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом контузії, тощо) в обґрунтування доводів про отриману ним закриту черепно-мозкову травму 16.07.2014 року та її причинний зв`язок із захворюваннями позивача.

16. Крім цього, після поновлення на військовій службі у зв`язку із отриманою групою інвалідності перебував на стаціонарному лікуванні та був представлений на ВЛК у ГВМКЦ ДПСУ м. Київ в період з 18.03.2019 по 03.04.2019. У військовослужбовця не встановлено наявність наслідків травмувань чи контузій та визнано придатним до військової служби. (Постанова госпітальної ВЛК від 03.04.2019 №158).

17. Таким чином, розглянувши отримані матеріали, комісія прийшла до висновку, що факт нещасного випадку 16.07.2014 під час проходження служби а АТО старшини ОСОБА_1 не підтверджується.

18. Вважаючи, що Акти № 7-19 є необ`єктивними, порушують його права та інтереси, а Адміністрацією Державної прикордонної служби України безпідставно відмовлено в їх скасуванні та проведенні повторно (додатково) розслідування нещасного випадку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

24. Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу", «Про Державну прикордонну службу України» з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства затверджено Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 №199, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.04.2016 за №574/28704 (далі - Інструкція №199).

25. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції про кожний нещасний випадок потерпілий або особа, яка його виявила, чи свідок нещасного випадку повинні негайно доповісти безпосередньому керівнику або керівнику робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому.

26. Пунктом 9 Інструкції встановлено, що члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

27. Відповідно до пункту 10 Інструкції потерпілий, члени сім`ї загиблого мають право висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, у тому числі викладати у письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку.

28. Потерпілий, члени сім`ї загиблого на їхню письмову вимогу мають право на ознайомлення з матеріалами розслідування.

29. Згідно із пунктом 11 строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.

30. У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.

31. У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби, строк розслідування продовжується наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

32. Згідно пункту 13 Розділу ІІ Інструкції № 199 нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено керівника органу Держприкордонслужби або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця після надходження заяви потерпілого (незалежно від дати настання нещасного випадку).

33. Відповідно до пункту 16 Розділу ІІ Інструкції № 199 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

34. Згідно із пунктом 20 Інструкції у разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку Голова Державної прикордонної служби України (керівник територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) з метою забезпечення об`єктивності розслідування нещасного випадку має право призначити повторне (додаткове) розслідування такого випадку комісією в іншому складі.

35. За змістом пункту 22 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що за висновком комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, має право скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс), а також вжити заходів щодо активізації роботи із запобігання виникненню нещасних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які порушили вимоги керівних документів щодо збереження життя та здоров`я військовослужбовців.

36. Про скасування актів попередньої комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, видає наказ.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Підставою звернення з касаційною скаргою позивачем зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199, наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення» при розгляді справ про оскарження Актів форми Нвс-5 та НПвс.

40. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: пункти 9,10,11, 22 Розділу ІІ Інструкції №199, не врахував порушення відповідачами пункту 1 Розділу ІІ цієї Інструкції, а також не застосував Наказ МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення».

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що зміст спірних правовідносин у цій справі зводиться до оскарження позивачем актів форми Нвс-5 та НПвс, а також рішення Адміністрації, оформленого листом, щодо не скасування та залишення без змін вказаних актів, не проведенні повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку.

42. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

43. Згідно із пунктом 13 Розділу ІІ «Розслідування нещасних випадків" Інструкції № 199, нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено керівника органу Держприкордонслужби або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця після надходження заяви потерпілого (незалежно від дати настання нещасного випадку).

44. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до висновку розслідування за фактом можливого нещасного випадку, комісія прийшла до висновку, що факт нещасного випадку 16.07.2014 під час проходження служби в АТО ОСОБА_1 не підтверджується, оскільки на розгляд комісії не представлено жодного первинного медичного документа про отримання ним травми (контузії)16.07.2014.

45. Відповідно до п. 8 Розділу «Розслідування нещасних випадків» Інструкції № 199 комісія, яка проводить розслідування нещасного випадку, зобов`язана:

- оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства;

- визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби;

- установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

46. За змістом пунктів 9, 10, 11 Розділу ІІ «Розслідування нещасних випадків» Інструкції № 199 комісією при розслідуванні нещасного випадку використовуються пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, потерпілих та свідків нещасного випадку, додані потерпілим до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, результати лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також рішення органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку.

47. У Розділі ІІ «Розслідування нещасних випадків» Інструкції № 199 зазначено, що за результатами розслідування комісія зобов`язана скласти:

- акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5);

- акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

48. Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.

49. Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

50. Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.

51. У разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку Голова Державної прикордонної служби України (керівник територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) з метою забезпечення об`єктивності розслідування нещасного випадку має право призначити повторне (додаткове) розслідування такого випадку комісією в іншому складі.

52. За результатами повторного (додаткового) розслідування комісія зобов`язана скласти висновок про наявність або відсутність підстав для скасування актів попередньої комісії. Такий висновок, підписаний головою і всіма членами комісії, подається на затвердження особі, що призначила повторне (додаткове) розслідування.

53. За висновком комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, має право скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс), а також вжити заходів щодо активізації роботи із запобігання виникненню нещасних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які порушили вимоги керівних документів щодо збереження життя та здоров`я військовослужбовців.

54. Про скасування актів попередньої комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, видає наказ.

55. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що відповідно до отриманих під час розслідування за фактом можливого нещасного випадку пояснень свідків в середині липня 2014 року під час обстрілу внаслідок розриву снаряду ОСОБА_1 впав та втратив свідомість, з вуха текла кров, прийшовши до тями він скаржився на нудоту, біль в голові; після цього випадку у ОСОБА_1 почало смикатись обличчя та очі. При цьому позивач просив не доповідати командуванню про цей випадок, щоб його не відправили з підрозділу в шпиталь.

56. Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що комісії надавались медичні документи щодо ОСОБА_1 , зокрема акт судово-медичного обстеження № 453 від 06.02.2019, виписки із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно яких у ОСОБА_1 виявлено закриту черепно-мозкову травму, яка утворилась в результаті акустичної травм при вибусі вибухового просторою 16.07.2014.

57. Враховуючи вказані обставини розслідування за фактом можливого нещасного випадку суд першої інстанції дійшов висновку, що зроблений комісією висновок розслідування за фактом можливого нещасного випадку суперечить наявним в його матеріалах документам, у зв`язку із чим суд вважає Акти № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс щодо ОСОБА_1 , затверджені начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

58. Також суд першої інстанції вирішив, що за приписами пунктів 20-22 Розділу ІІ «Розслідування нещасних випадків» Інструкції № 199 рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 21.12.2019 року № 30/Б-17342, щодо не скасування та залишення без змін Актів № 7-19 Форми Нвс-5 та Форми НПвс стосовно ОСОБА_1 , затверджене начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 08.08.2019, є протиправним та підлягає скасуванню.

59. В свою чергу суд апеляційної інстанції, крім вказаного, також встановив, що під час призначеного службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , задля проведення якого утворена комісія з проведення службового розслідування, до складу якої включено фахівців лікувально-профілактичного відділу управління охорони здоров`я та відділу державного нагляду за охороною праці департаменту персоналу, управління юридичного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, перевірено матеріали розслідування можливого нещасного випадку, який стався з військовослужбовцем.

60. З копій медичних документів встановлено, що висновки лікарів цивільних медичних закладів, до яких ОСОБА_1 звертався у 2015, 2017 роках та в період між виданням наказу про звільнення з військової служби в лютому 2018 року і виданням наказу про виключення із списків військової частини в червні 2018 року, коли військовослужбовець безперервно шляхом самозвернення перебував у чотирьох лікувальних закладах міста Житомира і області, містять дані про причинний зв`язок наявних змін стану здоров`я ОСОБА_1 з отриманням ним травм під час служби в зоні проведення АТО у 2014 році. Однак, ці дані ґрунтуються виключно на усних свідченнях ОСОБА_1 (на даних анамнезу), про що вказано в висновках. Частина симптоматики, значеної в записах, фіксується лише "зі слів" хворого.

61. Також суд апеляційної інстанції встановив, що під час проведення службового розслідування встановлено, що в журналі службово-бойових дій оперативно-бойової прикордонної застави, у якій проходив службу позивач, зафіксовано в хронологічному порядку зміни в обстановці на ділянці відповідальності підрозділу, зміни стану здоров`я особового складу, поіменно вказано всіх військовослужбовців, які отримали поранення, травми та потреби у медичній допомозі, інша оперативна інформація. Факт отримання травмування старшиною ОСОБА_1 згідно з записами в журналі службово-оперативних дій не зазначено.

62. Згідно з поясненнями підполковника, який в період з липня по серпень 2014 року очолював підрозділ, що виконував завдання щодо охорони та оборони державного кордону України в районі ппр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " старшина ОСОБА_1 не звертався за медичною допомогою до фельдшера (лікаря) оперативно-бойової прикордонної застави, в наявній документації немає інформації про отримання ним контузії, інших травм, виникнення потреби в медичній допомозі.

63. Крім цього, після прибуття із зони АТО ОСОБА_1 за медичною допомогою до відомчих медичних закладів ДПСУ в період з 2014 по 2016 роки не звертався. У 2017 році старшина ОСОБА_1 проходив обстеження та лікування у клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, за результатами якого зроблено висновок про зв`язок наявних змін стану здоров`я з перенесеною в минулому нейроінфекцією, при цьому інформації про зв`язок його захворювання з можливо отриманою травмою в зоні проведення АТО немає. У висновку ВЛК зазначено: "Придатний до військової служби".

64. Після поновлення на військовій службі позивач у зв`язку із отриманою групою інвалідності перебував на стаціонарному лікуванні та був представлений на ВЛК у ГВМКЦ ДПСУ м. Київ в період з 18.03.2019 по 03.04.2019. У військовослужбовця не встановлено наявність наслідків травмувань чи контузій та визнано придатним до військової служби. (Постанова госпітальної ВЛК від 03.04.2019 №158).

65. Таким чином, розглянувши отримані матеріали, комісія прийшла до висновку, що факт нещасного випадку 16.07.2014 під час проходження служби а АТО старшини ОСОБА_1 не підтверджується.

66. З урахуванням вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем на розгляд комісії не надано жодного первинного медичного документа про отримання ним травми16.07.2014. В наявних медичних документах вказано різні суб`єктивні погляди різних фахівців в галузі медицини за період з 2014 по грудень 2018 на результати медичного обстеження ОСОБА_1 в різних медичних закладах, встановлення на їх підставі певних діагнозів та способів лікування тих чи інших захворювань ОСОБА_1 .

67. Оскільки документальне підтвердження отримання ОСОБА_1 травми (контузії) під час проходження служби в АТО 16.07.2014 відсутнє, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування Актів № 7-19 Форми Нвс-5, НПвс та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформленого листом від 21.12.2019 №30/Б-17342 щодо не скасування та залишення без змін вказаних актів.

68. За таких обставин позовна вимога щодо зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України повторно (додатково) провести розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2014, та оформити його результати відповідно до вимог Інструкції № 199, також не підлягає задоволенню.

69. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції правильними, оскільки вони грунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та зокрема приписів Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199.

70. Верховний Суд погоджується з мотивуванням суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не оцінив належним чином доводи відповідачів, які були надані в письмових запереченнях, поясненнях та свідчення свідків.

71. Щодо решти доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

72. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, Верховний Суд враховує, що, розглядаючи справу по суті в цілому та, зокрема, у частині позовних вимог щодо оскарження позивачем рішення Адміністрації, оформленого листом, щодо не скасування та залишення без змін вказаних актів, зобов`язання повторно провести розслідування нещасного випадку, суд апеляційної інстанції керувався положеннями Розділу ІІ Інструкції №199, зокрема та не виключно її пунктами 9, 10, 11, 22, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення.

73. За цих обставин Верховний Суд вважає безпідставними протилежні доводи скаржника.

74. Наказом №110 затверджено форми первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування.

75. Втім, відповідно до обгрунтування вимог позову та встановлених судами попередніх інстанцій дотримання відповідачами форми та правильності заповнення первинної облікової документації не є предметом розгляду в цій справі, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції не було підстав для надання оцінки крізь призму застосування відповідачами норм цього Наказу №110.

76. Крім цього, Верховний Суд наголошує на такому.

77. Згідно із пунктом 20 Розділу ІІ Інструкції №199 у разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку Голова Державної прикордонної служби України (керівник територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) з метою забезпечення об`єктивності розслідування нещасного випадку має право призначити повторне (додаткове) розслідування такого випадку комісією в іншому складі.

78. Таким чином, Інструкцією визначено підставу, за якої наявна можливість призначення повторного (додаткового) розслідування, а саме: у разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку.

79. Водночас, і за наявності цієї підстави призначення повторного (додаткового) розслідування такого випадку є правом, а не обов`язком Голови Державної прикордонної служби України (керівника територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби).

80. Відповідно до пункту 22 Розділу ІІ Інструкції №199 встановлено, що за висновком комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, має право скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс), а також вжити заходів щодо активізації роботи із запобігання виникненню нещасних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які порушили вимоги керівних документів щодо збереження життя та здоров`я військовослужбовців. Про скасування актів попередньої комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, видає наказ.

81. Отже, вказана правова норма, на яку, крім іншого посилається позивач у касаційній скарзі, передбачає, що призначення повторного (додаткового) розслідування є правом, а не обов`язком Голови Державної прикордонної служби України (керівника територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби).

82. Таким чином, саме до дискреційних повноважень Голови Державної прикордонної служби України (керівника територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) належить право призначити повторне (додаткове) розслідування та скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс).

83. Поняття дискреційні повноваження викладено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року N 1395/5. Відповідно до даного акту дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

84. Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

85. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

86. У зв`язку з цим Верховний Суд акцентує увагу, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

87. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що розслідування нещасного випадку проведене з дотриманням встановленої процедури, висновки відповідача мають документальне підтвердження.

88. Отже, достатніх та обґрунтованих підстав, які б слугували приводом саме для повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку, суди не встановили.

89. З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позову про визнання протиправним рішення щодо не скасування та залишення у силі спірних актів, а також про зобов`язання провести повторне (додаткове) розслідування.

90. Водночас, Верховний Суд наголошує, що незгода позивача з результатами розслідування та оцінкою/трактуванням фактичних обставин щодо наявності/відсутності у нього травм не може доводити неправомірність відмови відповідачів провести повторне (додаткове) розслідування та рішення про відмову скасувати відповідні акти, як того просить позивач.

91. При цьому Верховний Суд констатує, що доводи позивача щодо розслідування нещасного випадку і його результатів, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, фактично зводяться до вимоги до суду касаційної інстанції надати оцінку доказам і з`ясувати обставини справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

92. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні рішення є такими, що відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягають скасуванню судом.

93. З вказаних обставин Верховний Суд вважає помилковими протилежні твердження скаржника, зазначені у поданій ним касаційній скарзі.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

94. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

95. Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі у вказаній частині є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

96. Водночас, доводи касаційної скарги свідчать лише про власне тлумачення позивачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.

97. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційних скарг щодо обґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

98. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

99. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

100. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

101. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді О.В. Калашнікова

Н.М. Мартинюк