ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2021 року

Київ

справа №285/683/17

адміністративне провадження №К/9901/5279/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №285/683/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Помогаєва А.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.03.2017 № 26;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, на дату встановлення інвалідності, а саме 14.08.2015, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інваліду 2 групи з 14.08.2015 внаслідок поранення, (контузія) та захворювань, пов`язаних із виконанням ним обов`язків військової служби, оформлене пунктом 13 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.03.2017 № 26.

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності - 14.08.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період із 05.11.1986 по 03.06.1988 проходив військову службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується довідкою, виданою військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 № 23 від 09.02.2017.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства зборони України № 263 від 28.10.2013 встановлено, що ОСОБА_1 має поранення, контузію, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивачу з 15.11.2013 було встановлено 3 групу інвалідності та з 14.08.2015 - 2 групу інвалідності.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 у справі №806/5377/15, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та зобов`язано Міністерство оборони України здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

11 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Новоград-Волинського-Червоноармійського об`єднаного міського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 14.08.2015 року 2-ї групи інвалідності.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26 від 24.03.2017 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не надано документ про обставини поранення.

Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 2011, а відтак, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги як особі, звільненої з військової служби, інвалідність якої настала внаслідок контузії і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що при зверненні за призначенням та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який передбачено Порядком № 975.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Отже, законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18.

Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З огляду на відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Отже, рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 263 від 28.10.2013 року), яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії не є тим документом, що підтверджували б обставини отримання поранення або, що отримане поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Акт лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_2 , складений за результатами проведеного судово-медичного дослідження (обстеження) № 2811 відповідно до якого рубці, які наявні у ОСОБА_1 є слідством загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових поранень, отриманих у 1987 році, також не є тим документом, що підтверджує обставини отримання поранення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність документа, що підтверджував би обставини отримання поранення позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року - скасувати.

Ухвалити у справі №285/683/17 нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду